Рішення № 85280448, 30.10.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/6790/19

В справі № 760/22442/19-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

позивача- ОСОБА_1

представника позивача- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить розірвати шлюб з відповідачем, посилаючись на те, що сім"я розпалась і примирення неможливе.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причину неявки суд до відома не поставив.

Виходячи з цього та з урахуванням вимог ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивачки, виходячи з наступного.

Сторони перебувають у шлюбі з 15 березня 2017 року.

Від шлюбу дітей не мають.

Встановлено, що за час спільного проживання сторони не змогли створити міцної та дружньої сім`ї. Конфлікти, що виникали між ними з різних причин, привели до її розпаду.

Сторони перестали підтримувати подружні стосунки, ведення домашнього господарства, на примирення позивачка не згодна.

За визначенням ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

З цього законодавчо сформульованого поняття сім`ї випливає, що однією із ознак сім`ї є спільне проживання та спільний побут подружжя.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому,що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

З точки зору сімейного законодавства шлюб має ґрунтуватися на вільній згоді чоловіка та жінки.

Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного Кодексу України шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, їхніх дітей, що мають істотне значення.

Представник відповідача, не з`явившись до суду, подав відзив на позов, у якому значна увага приділена матеріальним відносинам сторін, придбання ними квартири під час шлюбу, матеріальні вкладення їх обох у її придбання.

Щодо відносин у сім`ї, зазначив, що сімейний розлад у відносинах сторін не має стійкої динаміки, має тимчасовий характер, а непорозуміння, які виникли в 2019 році, є адаптативною поведінкою сторін при переїзді їх з передмістя до великого мегаполісу.

З урахуванням цього просив надати сторонам строк на примирення 6 місяців.

Позивачка в судовому засіданні, заперечуючи проти викладених обставин, зазначила, що рішення про розірвання шлюбу з її боку є виваженим.

Зміст відзиву пояснила зверненням відповідача до суду з позовом про розподіл майна подружжя - квартири, яка придбана нею в шлюбі.

Крім того, зазначила, що вона живе в постійному конфлікті, в квартирі постійно виникають скандали з ініціативи відповідача, який намагається схилити її до визнання позову про розподіл майна, він постійно знущається над нею, в зв`язку з чим вона неодноразово викликала працівників поліції.

Зазначила також, що відповідач не приховує, що має іншу жінку, яка вагітна.

Наполягає на розірванні шлюбу.

Виходячи з обставин, встановлених в судовому засіданні, умов проживання сторін та взаємовідносин в шлюбі, відсутність взаємної підтримки, як подружжя, категорична позиція позивача з приводу розірвання шлюбу та її небажання продовжувати шлюб, виходячи з рівноправ`я шлюбного союзу, суд приходить до висновку, що сім`я сторін розпалася, поновлена бути не може, а тому шлюб сторін підлягає розірванню.

Суд при цьому не приймає до уваги викладених у відзиві обставин, а також не знаходить підстав для надання сторонам строку на примирення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.111 СК України суд зобов`язаний вживати заходи для примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Із цією метою суди повинні повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

З наданих позивачкою до суду матеріалів вбачається, що сім`я знаходиться в постійному конфлікті.

З висновків експертних досліджень вбачається, що лише протягом липня-серпня 2019 року позивачка неодноразово проходила медичне обстеження, в результаті яких у неї були виявлені тілесні ушкодження.

Позивачка в судовому засіданні зазначила, що ці ушкодження їй завдавав саме відповідач під час конфліктів.

Крім того, з інформації Головного управління НП у м. Києві від 11 жовтня 2019 року вбачається, що з 04 серпня 2019 року до 26 серпня 2019 року за місцем проживання сторін 23 рази викликалися працівники поліції в зв`язку з конфліктами та бійками, які вчиняв відповідач.

Позивачка в судовому засіданні зазначила, що своєю поведінкою відповідач тисне на неї з метою схилити її до визнання позову про розподіл майна подружжя, з яким він 06 серпня 2019 року звернувся до суду.

З численних заяв позивачки до органів поліції та прокуратури вбачається, що вона просила захисту від посягань відповідача, який б`є її та знущається з неї.

/ а.с. 5 - 6; 40 - 57 /

Позивачка в судовому засіданні зазначив, що вона не вживала і не має наміру вживати заходи до примирення, наполягає на розірванні шлюбу.

Відповідач та його представник, не з`явившись до суду, своє клопотання в цій частині не підтримали. Зазначаючи про надання строку на примирення, в відзиві не вказано, чи має намір відповідач вживати такі заходи, і якщо так, які саме.

Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Відповідно до ч.ч.1 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В пункті 126 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» Суд наголосив на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя.

У зв`язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 Конвенції також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку… . так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.

З точки зору ст.24 СК України шлюб має ґрунтуватися на вільній згоді чоловіка та жінки.

Зважаючи на принцип рівноправності чоловіка та жінки, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною.

Принцип добровільності шлюбу є чинним на лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу.

Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово »сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Виходячи з обставин, викладених вище, з урахуванням наданих позивачкою доказів, неявку представника відповідача в судове засідання, а також самого відповідача, який заявив про бажання зберегти сім`ю, суд вважає, що дії відповідача не дають суду підстав для висновку про щирість бажання зберегти сім`ю.

Виходячи з цього, враховуючи визначену законом добровільність шлюбного союзу, а також позицію позивачки,як рівноправного партнера в шлюбі, яка категорично наполягає на розірванні шлюбу та заперечує проти надання строку на примирення та недоцільності цього з урахуванням поведінки відповідача, суд приходить до висновку про задоволення позову та розірвання шлюбу сторін.

Керуючись ст.ст. 3, 24, 104,110,111, 112-113 Сімейного кодексу України,ст.ст.2, 4, 10, 12-13, 76-79, 81-83, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 15 березня 2017 року виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського р-ну Киїської обл./ а./з. № 96 / між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвати.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л .А. Шереметьєва