Рішення № 85274177, 30.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 жовтня 2019 року № 826/17670/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1

до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент захисту національної державності Служби безпеки України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 21.09.2018 № 149297 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та про зобов"язання Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві поновити дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання громадянину Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцію України, Закон України «Про імміграцію», Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002, та зазначає, що Головним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві прийнято рішення від 21.09.2018 № 149297 про скасування дозволу на імміграцію в України за відсутності правових підстав для його прийняття та з порушенням порядку прийняття.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про імміграцію», Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, та зазначає про правомірність рішення про скасування громадянину Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну, оскільки дозвіл надано на підставі свідомо неправдивих відомостей та підроблених документів.

Службою безпеки України подані письмові пояснення, відповідно до яких представник третьої особи посилається на Сімейний кодекс України, закони України «Про імміграцію», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про контррозвідувальну діяльність», Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, та зазначає, що у ході здійснення контррозвідувальних заходів було виявлено, що позивач під час оформлення дозволу на імміграцію надав до Головного управління ДМС України в м. Києві свідомо неправдиві відомості та підроблені документи, в зв`язку з чим Службою безпеки України до Головного управління ДМС в м. Києві надіслано подання про скасування дозволу на імміграцію громадянину Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 .

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

06.02.2018 громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну.

За результатами розгляду матеріалів клопотання про надання дозволу на імміграцію ГУ ДМС України в м. Києві складено висновок, яким рекомендовано прийняти рішення щодо оформлення дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 . Вказаний висновок погоджено першим заступником начальника ГУ ДМС України в м. Києві 18.04.2018.

У висновку зазначено, що громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибув до України в м. Київ у 2016 році з метою возз`єднання сім`ї з громадянкою України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та був документований Дарницьким РВ ГУ ДМС України в м. Києві посвідкою на тимчасове проживання серії ТР154986 від 17.06.2016 терміном дії до 14.06.2017, яку було продовжено до 10.06.2018.

За обліками Генерального секретаріату Інтерполу та Європолу громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 у міжнародному розшуку не перебуває, також за даними НЦБ Інтерполу в Україні, відсутні відомості кримінального характеру.

В Управлінні СБ України у м. Києві інформація про підстави для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до статті 10 Закону України «Про імміграцію» відсутня.

Адміністрація Державної прикордонної служби України не має відомостей про заборону в`їзду іноземця на територію України.

Дарницьке УП ГУНП у м. Києві повідомило, що громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обліками управління не значиться та проживає за зареєстрованою адресою.

Документи, що дають підстави для відмови у задоволенні клопотання громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час розгляду справи до Головного управління ДМС України в м. Києві не надходили.

Після проведення визначених міграційним законодавством перевірок на підставі пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію» громадянину Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 видано дозвіл на імміграцію від 18.04.2018 № 282.

На підставі заяви громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 Головним управлінням ДМС України в м. Києві видано посвідку від 27.04.2018 на постійне проживання серії НОМЕР_2 .

Разом з тим, до Головного управління ДМС України в м. Києві надійшло подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 18.08.2018 №5/2/1-15467 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

В поданні зазначено, що у ході здійснення контррозвідувальних заходів у сфері боротьби з міжнародним тероризмом в рамках контррозвідувальної справи № 544 в поле зору Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України потрапив громадянин Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина Афганістану для виїзду за кордон № НОМЕР_3 .

Вказана особа під час оформлення дозволу на імміграцію в Україну надала до Головного управління ДМС України в м. Києві свідомо неправдиві відомості та підроблені документи.

Зокрема, у паспорті громадянина Афганістану серії НОМЕР_4 , який ОСОБА_1 подав для отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_5 (зазначена посвідка на тимчасове проживання в Україні на момент подачі ОСОБА_1 необхідних документів для отримання дозволу на імміграцію в Україну підтверджувала законність його перебування в Україні), проставлено підроблену візу, нібито, видану Посольством України в Республіці Узбекистан (за наявними даними, віза Y 03881283, насправді видавалась 06.03.2008 Посольством України в Латвії особі без громадянства ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та дата - штамп ДПС України про перетин державного кордону України.

Окрім того, у зазначеній посвідці на тимчасове проживання в Україні, яка була ОСОБА_1 надано до Головного управління ДМС України в м. Києві під час оформлення дозволу на імміграцію в Україну, наявні підроблені відмітки про продовження її дії до 10.06.2018 (за даними ГУ ДМС України в м. Києві ОСОБА_1 станом на 02.07.2018 з питань продовження дії посвідки на тимчасове проживання в Україні НОМЕР_5 до зазначеного міграційного підрозділу не звертався) та штампи реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання, які містять явні ознаки підроблення.

До подання додано:

копію відповіді ГУ ДМС України в м. Києві № 8001.21.1-17795/80.1-18 від 04.07.2018;

копію відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації ДМС України №0.184-23371/0/15-18 від 06.06.2018;

копію відповіді УДМС України в Сумській області № 5901.5-7039/59.3-18 від 14.08.2018.

За результатами розгляду подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 18.08.2018 № 5/2/1-15467 Головним управлінням ДМС України в м. Києві складено висновок від 21.09.2018 про розгляд матеріалів щодо скасування дозволу на імміграцію громадянину Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким рекомендовано скасувати рішення ГУ ДМС України в м. Києві від 18.04.2018 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати, визнати недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню, видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2 від 27.04.2018.

Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 21.09.2018 № 149297 на підставі пунктів 1, 5 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано громадянину Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 18.04.2018.

Надаючи оцінку правомірності прийнятого рішення, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України регулюється Законом України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3773-VI).

Згідно із статтею 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз`єднання сім`ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п`ятнадцятій та вісімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання (частина третя статті 5 Закону № 3773-VI).

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 5 Закону № 3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Згідно з частиною сімнадцятою статті 5 Закону № 3773-VI окрім документів для відповідної категорії осіб, визначених частинами першою - шістнадцятою цієї статті, іноземці та особи без громадянства подають для отримання посвідки на тимчасове проживання такі документи:

1) чотири кольорові фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

2) паспортний документ іноземця або особи без громадянства з відповідною довгостроковою візою та копією сторінки паспортного документа з такою візою, крім випадків, якщо особа не зобов`язана отримувати таку візу відповідно до цього Закону, інших законів України або міжнародних договорів України;

3) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;

4) документ, що підтверджує сплату державного мита та адміністративного збору за видачу, оформлення або продовження строку дії посвідки.

У разі продовження строку дії посвідки на тимчасове проживання іноземці та особи без громадянства додатково подають оригінал посвідки на тимчасове проживання.

Уповноважений орган повертає паспортний документ особі одразу після прийняття заяви про видачу або продовження строку дії посвідки.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України від 07.06.2001 № 2491-ІІІ «Про імміграцію» (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 2491-ІІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2491-ІІІ імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 6 Закону № 2491-ІІІ визначено повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції і підпорядкованих йому органів.

Так, за приписами пунктів 2, 3 частини першої статті 6 Закону № 2491-ІІІ спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Стаття 9 Закону № 2491-ІІІ встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Крім зазначених документів, зокрема, подаються: для осіб, зазначених у пункті 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж не надання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та, як наслідок, дозвіл на імміграцію та посвідка на проживання в Україні не видаються.

З урахуванням наведеного та з огляду на встановлені у суді обставини суд приймає до уваги позицію позивача, що під час прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію в Україні, Головним управлінням ДМС України в м. Києві перевірялись надані позивачем документи та будь-яких порушень законодавства не встановлено.

Разом з тим, статтею 12 Закону № 2491-ІІІ встановлено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

З аналізу наведеного слідує, що лише винні дії іммігранта можуть бути підставою для скасування дозволу на імміграцію.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачу скасовано дозвіл на імміграцію на підставі пунктів 1, 5 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію» та в зв`язку з надходженням подання Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України, відповідно до якого громадянин Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час оформлення дозволу на імміграцію в Україну надав до Головного управління ДМС України в м. Києві свідомо неправдиві відомості та підроблені документи.

Разом з тим, як вбачається з пояснень третьої особи та підтверджується матеріалами справи, Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України зроблений висновок, що у паспорті громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , який позивач подав для отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_5 , проставлено підроблену візу Y03881283 та підроблений дата-штамп ДПС України про перетин державного кордону України.

Так, у заяві ОСОБА_1 для отримання посвідки на тимчасове проживання зазначено, що позивач прибув в Україну 22.05.2016 на підставі візи Y03881283 , отриманої 05.05.2016 в Посольстві України в м. Ташкент, Узбекистан, і надано ксерокопію сторінки паспорта (туристичний) громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 .

При цьому, 12.08.2014 позивачу в Посольстві Ісламської Республіки Афганіста в Україні видано паспорт серії НОМЕР_8 , першу сторінку якого він також надав до заяви, строком дії до 11.08.2016 замість старого загубленого туристичного (закордонного) паспорта № НОМЕР_4 від 14.06.2010.

З урахуванням наведеного, третьою особою зроблений висновок, що позивач подав до органів ДМС України візу, яка була вклеєна у паспорт № НОМЕР_4 , що вважався втраченим з 12.08.2014, а також копію паспорта серії НОМЕР_8 .

Крім того, 12.05.2016 у Генеральному консульстві Ісламської Республіки Афганістан в м. Бонн позивачем було отримано паспорт № НОМЕР_9 , який він надавав до заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну.

За матеріалами ДПС України, у період з 05.06.2013 по 04.05.2018 громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 виїзджав з України 05.09.2016 та в`їзджав 19.05.2016 під час перельоту в Дубаї і в зворотну сторону за паспортом № НОМЕР_9 , про що є відмітки в паспорті. Інших фактів перетину кордону не зафіксовано.

З урахуванням наведеного, третьою особою зроблений висновок, що громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 не міг особисто 05.05.2016 отримати візу в Посольстві України в м. Ташкент та 12.05.2016 отримати паспорт № НОМЕР_9 в Генеральному консульстві Ісламської Республіки Афганістан в м. Бонн, як і не міг перетинати державний кордон України та отримати дату-штамп про перетин кордону на візу Y03881283 у аеропорту Бориспіль 22.05.2016.

Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України зроблений висновок, що у посвідці на тимчасове проживання в Україні, яка була ОСОБА_1 надана до Головного управління ДМС України в м. Києві під час оформлення дозволу на імміграцію в Україну, наявні підробні відмітки про продовження її дії до 10.06.2018 та штампи реєстрації (зняття з реєстрації) місця проживання, які містять явні ознаки підроблення, виходячи з наступного.

За інформацією ГУ ДМС в м. Києві, станом на 02.07.2018 позивач з питань продовження терміну дії посвідки до ГУ ДМС України в м. Києві не звертався. Рішення про скасування посвідки не приймалось.

Також номер гербової печатки на посвідці щодо продовження терміну дії до 10.06.2018 не відповідає номеру гербової печатки, закріпленої за Дарницьким РВ ГУДМС України в м. Києві, а саме - 80.25.2, про що зазначено в листі ГУ ДМС України в м. Києві №8001.21.1-17795/80.1-18 від 04.07.2018.

Разом з тим, посвідка на тимчасове проживання серії НОМЕР_5 від 15.06.2016 має відмітку про місце проживання в Україні з 22.06.2016 по 17.02.2017 Ковпакієвського РВ у м. Суми УДМС України в Сумській області.

Відповідно до листа УДМС України в Сумській області № 5901.5-7039/59.3-18 від 14.08.2018, громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 до Ковпакієвського РВ у м. Суми УДМС України в Сумській області не звертався, штамп про реєстрацію не проставлявся.

З урахуванням наведеного, третьою особою зроблений висновок, що штампи в посвідці на тимчасове проживання серії НОМЕР_5 від 15.06.2016 мають ознаки підроблення та зазначена фіктивна адреса, за якою він ніколи не проживав та не був зареєстрований.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем та третьою особою доведено правомірність висновків щодо наявності підстав для скасування громадянину Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 дозволу на імміграцію на підставі пунктів 1, 5 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію».

При цьому, позивач та його представник не заперечили встановлених Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України обставин, які стали підставою для висновку щодо надання дозволу на імміграцію на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність та щодо порушенням іммігрантом законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Як на підставу протиправності оскаржуваного рішення позивач посилається на те, що він перебуває у шлюбі з громадянкою України та зазначає про придбання за спільні кошти квартири АДРЕСА_1 .

Суд приймає до уваги зазначені доводи позивача, проте зазначає, що позивач недобросовісно користуючись своїм правом на отримання посвідки на тимчасове проживання, в подальшому дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання повинен був усвідомлювати можливі наслідки своїх дій.

При цьому, Законом України «Про імміграцію» не передбачено виключень щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, виданого на підставі свідомо неправдивих відомостей іммігранта та підроблених документів, у разі перебування іммігранта в шлюбі та належності на праві власності майна. Обставина перебування в шлюбі є підставою для отримання посвідки на тимчасове проживання та, як наслідок, законного перебування на території України.

Разом з тим, позивач не позбавлений права повторно звернутися до органу міграційної служби з метою оформлення дозволу на імміграцію на підставі достовірної інформації та достовірних документів.

Відносно доводів позивача, щодо порушення відповідачем Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1983 від 26.12.2002, оскільки Головне управління ДМС України в м. Києві не повідомило його письмово протягом тижня про прийняте рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 21-24 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про скасування дозволу на імміграцію в України від 21.09.2018 № 149297 позивач отримав 12.10.2018, що підтверджується його підписом про отримання.

Таким чином, суд приймає до уваги позицію позивача щодо несвоєчасного отримання оскаржуваного рішення, проте вказані обставини не є підставою для скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 21.09.2018 №149297 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, оскільки наведені обставини не позбавили позивача права звернутися до суду з даним позовом та з огляду на прийняття відповідачем оскаржуваного рішення з дотриманням процедури, визначеної Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (вул. Березняківська, 4-а, м. Київ, 02152, код ЄДРПОУ 42552598), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент захисту національної державності Служби безпеки України (вул. Володимирська, 33, м. Київ, 01601) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева