Рішення № 85273484, 09.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 жовтня 2019 року № 640/2890/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів: Чудак О.М., Шейко Т.І., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет споруДержави Україна, в особі Кабінету Міністрів України Пенсійний фонд України провизнання дій злочинами, зобов`язання вчинити дії та стягнення матеріально-моральної шкоди представники позивач - ОСОБА_1 . ;

учасників справи: відповідача - Немирівська А.Г.;

третьої особи - не прибув,

(в судовому засіданні 09.10.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Держави Україна, в особі Кабінету Міністрів України (надалі - відповідач або КМУ), у якому позивач просить суд:

- визнати дії відповідача протиправними - злочином;

- визнати та присудити право на основну, ядерну, строкову, довічну гарантовану державну пенсію виключно із фактичного заробітку на 1986 рік - 3652 рубля СРСР, що дорівнює 5189 доларів США, виключно у відсотках від ступеню втрати працездатності, без будь-яких обмежень довічно;

- визнати та присудити право на додаткову ядерну пенсію виключно в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком без будь-яких обмежень 01.01.2000 довічно, а борг виключно із розміру 100% мінімальної пенсії на день виплати щомісячно, щорічно з 01.01.2000 по день виплати без будь-яких обмежень;

- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати, перерахувати, виплатити не виплачені з вини держави суми боргу в строк до одного місяця з нарахуванням по щорічно 3% річних та на загальну суму боргу пеню в розмірі 120% від подвійної облікової стави Нацбанку;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення, у разі неналежного виконання нараховувати пеню в розмірі 120% та 3% річних на всю суму боргу по день повної виплати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач наголошує на тому, що неодноразово звертався до органів державної влади стосовно відновлення власного ядерного права на виплату основної, державної, ядерної, страхової пенсії із фактичного заробітку в розмірі 3652 рублі СРСР, що дорівнює 5186 дол. США. Підкреслює, що законодавством встановлений обов`язок відповідача забезпечити повну цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2019 у справі № 640/2890/19 позовну заяву б/н від 19.02.2019 та додані до неї документи повернуто ОСОБА_1 .

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2019 по справі № 640/2890/19 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2019 у справі № 640/2890/19 скасовано, справу направлено до першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.06.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 01.08.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019 залучено Пенсійний фонд України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у складі колегії суддів по суті на 09.10.2019.

В судовому засіданні 09.10.2019 позивач, з викладених у позові підстав, підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач зауважує, що не наділений повноваженнями, необхідними для реалізації позовних вимог.

Третя особа в письмових поясненнях з приводу заявлених позовних вимог повідомляє, що в межах судових засідань у справі № 826/12587/16 детально досліджувалась вимога ОСОБА_1 щодо виплати пенсії в розмірі 3652 карбованців СРСР станом на 1992 рік в розмірі, що еквівалентний 5189 доларів США, у задоволенні якої було відмовлено з підстав недоведеності обставин, покладених в основу обґрунтування позову. Також, посилається на постанову Подільського районного суду міста Києва від 22.11.2017 у справі № 758/5128/17 за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, відповідно до змісту якої останній відповідно до покладених на нього завдань не вирішує питання про призначення надбавок до пенсії, не здійснює перерахунок пенсій конкретним громадянам. Враховуючи викладене, Пенсійний фонд України не погоджується із заявленими у даній справі вимогами та просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

При цьому, суд відмічає, що третя особа в судове засідання 09.10.2019 не з`явилася.

На рахунок відзначеного, слід вказати, що згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

Суд відмічає, що про час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином. Проте, про поважність причин неявки або повідомлення причин неявки від третьої особи до суду не надходило.

Таким чином з урахуванням неявки представника третьої особи в судове засідання, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вказаного учасника справи, що, відповідно, не перешкоджає розгляду справи по суті згідно ч.ч. 1, 3 ст. 205 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегією суддів встановлено наступне.

Як примічає позивач, по відношенню до останнього в даному випадку мають місце злочинні дії з боку відповідача, що полягають у неправомірному переведенні заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 3 652 карбованців СРСР на національну валюту України, в результаті чого відбулось знецінення розміру його пенсії, тоді як для відновлення реальної вартості карбованця до гривні необхідно виходити з розміру його заробітної плати 5189 доларів США.

Наведене обумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, колегія суддів наголошує на такому.

Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII (скорочено - Закон № 794-VII).

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 3 Закону № 794-VII).

Статтею 20 Закону № 794-VII визначені основні повноваження Кабінету Міністрів України, згідно із абзацом п`ятим пункту 2 частини першої якої Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема, забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту осіб з інвалідністю, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі альтернативно - Порядок).

Зазначений Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

З 04.03.1991 позивачу призначена пенсія по 2 групі інвалідності відповідно до Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР».

Розмір пенсії обчислено з урахуванням середньої заробітної плати, визначеної за період роботи з березня 1986 року по лютий 1991 року.

З 01.04.1991 проведено перерахунок пенсії у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Для обчислення пенсії врахована заробітна плата за квітень 1986 року.

З 01.06.1993 розмір пенсії обчислено із заробітної плати, визначеної з урахуванням довідки про заробіток за роботу в зоні відчуження, виданої Київським АТП №13033 від 11.08.1993 № 624/03.

Обчислення пенсії з 01.02.1997 проводилося із заробітної плати за роботу в зоні відчуження на підставі довідки про заробітну плату від 21.08.1996 № 710.

Відповідно до витягу із акту огляду МСЕК з 25.10.1999 позивач визнаний інвалідом І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З 01.01.2012 позивачу проведено перерахунок пенсії у зв`язку з набранням чинності постановою КМ України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначені обставини встановлені рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 у справі № 826/12587/16 та не підлягають доказуванню, в силу вимог статті 78 КАС України, при розгляді даної справи.

Як убачається зі змісту адміністративної позовної заяви-вимоги від 19.02.2019 б/н, позивач не погоджується з розміром основної пенсії, у зв`язку з чим просить визнати та присудити право на основну, ядерну, строкову, довічну гарантовану державну пенсію виключно із фактичного заробітку на 1986 рік - 3652 рубля СРСР, що дорівнює 5189 доларів США, виключно у відсотках від ступеню втрати працездатності, без будь-яких обмежень довічно.

Водночас, Кабінетом Міністрів України здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності «Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постановлено забезпечити Пенсійному фонду України за матеріалами пенсійних справ (преамбула Порядку).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2004 № 28-2, зареєстрованою Міністерством юстиції України 15.01.2015 за № 41/26485, затверджено «Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління», відповідно до підпункту 7 пункту 4 якого призначення, перерахунок та виплата пенсії є виключною компетенцією територіальних управлінь Фонду.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що питання про перерахунок пенсії з розрахунку 5189 доларів США позивач перед територіальним управлінням Пенсійного фонду України не ставив. Вимоги про перерахунок основної пенсії позивачем заявлялися з інших підстав (постанова Подільського районного суду міста Києва від 22.11.2017 у справі № 758/5128/17 758/5128/17).

При розгляді даної справи позивач не довів, що звертався до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок основної пенсії саме з наведених підстав (з розрахунку 5189 доларів США) та не зазначив, у чому саме відповідачем порушено право позивача на перерахунок його пенсії.

Зважаючи на встановлені обставини, підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача визнати та присудити право на основну, ядерну, строкову, довічну гарантовану державну пенсію виключно із фактичного заробітку на 1986 рік - 3652 рубля СРСР, що дорівнює 5189 доларів США, виключно у відсотках від ступеню втрати працездатності, без будь-яких обмежень довічно не вбачається.

Крім того, позивач просить суд зобов`язати відповідача визнати та присудити право на додаткову ядерну пенсію виключно в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком без будь-яких обмежень 01.01.2000 довічно, а борг виключно із розміру 100% мінімальної пенсії на день виплати щомісячно, щорічно з 01.01.2000 по день виплати без будь-яких обмежень.

Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю і державна пенсія для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та стали інвалідами передбачені статтями 49-51, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796 (нижче - Закон № 796).

01.01.2008 в статті 50, 51, 54 Закону № 796 на підставі пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107 внесено зміни, якими передбачалось, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, та державна пенсія призначаються у процентах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в залежності від категорії та групи інвалідності, які рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 визнано неконституційними.

Після ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення Верховною Радою України не був встановлений новий порядок нарахування цього підвищення та не поновлено норму у попередній редакції.

В подальшому постановою Кабінет Міністрів України прийняв від 28.05.2008 № 530 визначені розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, та державної пенсії.

Наступними постановами Кабінету Міністрів України, які встановлювали розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, та державної пенсії були: постанова від 06.07.2011 № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (набрала чинності з 23.07.2011) та постанова від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до змісту постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам I групи становить 474,5 гривні.

Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, сплачується позивачу в сумі 474,50 грн. (відповідні обставини встановлені рішенням рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 у справі № 826/12587/16), тобто, у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112.

У зв`язку із чим, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача визнати та присудити право на додаткову ядерну пенсію виключно в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком без будь-яких обмежень 01.01.2000 довічно, а борг виключно із розміру 100% мінімальної пенсії на день виплати щомісячно, щорічно з 01.01.2000 по день виплати без будь-яких обмежень необхідно відмовити з огляду на правомірність нарахування та виплати позивачу додаткової пенсії по теперішній час та відповідність таких виплат чинному законодавству.

Решта позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити, нарахувати, перерахувати, виплатити не виплачені з вини держави суми боргу в строк до одного місяця з нарахуванням по щорічно 3% річних та на загальну суму боргу пеню в розмірі 120% від подвійної облікової стави Нацбанку, є похідними від позовних вимог про перерахунок основної та додаткової пенсії. Тому, зважаючи, що у задоволенні основних вимог, за висновками суду, необхідно відмовити, відсутні підстави для задоволення наведених похідних позовних вимог.

Позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача протиправними відхиляються судовою колегією, оскільки аргументи позивача у відповідній частині є абстрактними та зводяться до констатації відсутності у Кабінету Міністрів України повноважень «...звузити, скасувати, обмежити Конституційне право на виплату Основної пенсії...», без ідентифікації оскаржуваних дій та за відсутності доказів вчинення відповідачем будь-яких дій по відношенню до ОСОБА_1

В разі, якщо позивач вважає, що в діях посадових осіб відповідача вбачаються ознаки кримінального правопорушення, він має право ініціювати питання про внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення перед правоохоронними органами в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, судова колегія приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат у справі, то з огляду на наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, питання судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повне рішення складено 25.10.2019.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Суддя О.М. Чудак

Суддя Т.І. Шейко