Рішення № 85273442, 28.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2019 року № 826/10383/18

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі судді Мазур А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні ) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з надзвичайних ситуацій

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 із позовом до Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в якому просить суд: стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання судового рішення по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2016 по справі № 2а-9911/12/2670 позов ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано поновити ОСОБА_1 на роботі в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на посаді заступника начальника Управління-начальника відділу двостороннього та багатостороннього співробітництва Управління міжнародного співробітництва. Рішення в цій частині було виконано відповідачем тільки 07.06.2018, що підтверджується наказом Державної служби з надзвичайних ситуацій №46. Враховуючи викладене та у зв`язку із затримкою виконання рішення суду, позивач просить стягнути із відповідача за період з 03.06.2016 по 07.06.2018 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що останній є правонаступником майнових прав та обов`язків Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, у зв`язку з чим середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 541 343, 25 грн. був перерахований на рахунок позивача своєчасно, після заміни ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 по справі №2а-9911/12/2670 сторони виконавчого провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2016, ухвалою Вищого адміністративного спеціалізованого суду України від 11.07.2017 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства надзвичайних ситуацій України (правонаступником якого є Державна служба України з надзвичайних ситуацій). Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.05.2011 № 18 про звільнення ОСОБА_1 ; зобов`язано поновити ОСОБА_1 на роботі в Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на посаді заступника начальника Управління-начальника відділу двостороннього та багатостороннього співробітництва Управління міжнародного співробітництва з 13.05.2011; стягнено з Міністерства надзвичайних ситуацій України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.05.2011 по 03.06.2016 у сумі 541 343,25 грн. за вирахуванням суми отриманої допомоги по безробіттю за період вимушеного прогулу. Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління-начальника відділу двостороннього та багатостороннього співробітництва Управління міжнародного співробітництва з 13.05.2011 та присудження виплати їй заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць в сумі 7 517,85 грн.

Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій №46 від 07.06.2018 поновлено на роботі ОСОБА_1 Міністерстві України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на посаді заступника начальника Управління-начальника відділу двостороннього та багатостороннього співробітництва Управління міжнародного співробітництва з 13.05.2011 та звільнено відповідно до п. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу» за угодою сторін.

Вважаючи, що відповідач в порушення вимог ст. 236 КзпП України протиправно не виплатив позивачу, як працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на роботі, остання звернулася із даним позовом за захистом до суду.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік; якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч.6 ст.235 КЗпП України).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі не обумовлюється залежністю від причин, в тому числі їх поважності, внаслідок яких судове рішення виконано несвоєчасно.

Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки; беззаперечним є і його обов`язок виплатити особі середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі (в разі наявності такої затримки).

Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

Також посилання відповідача на те, що він є правонаступником Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, з яким позивачка перебувала у трудових відносинах, а відтак, з моменту винесення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.11.2017 по справі №2а-9911/12/2670 сторони виконавчого провадження до останнього як правонаступника перейшли повноваження щодо виплати заробітної плати не приймаються судом до уваги, з огляду на наст упне.

Відповідно до частини першої статі 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Тобто при реорганізації юридична особа припиняється, але її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки в частині майнових прав, а й трудових відносин, в тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу). Ліквідація юридичної особи публічного права здійснюється розпорядчим актом органу державної влади, органу місцевого самоврядування або уповноваженою на це особою. У цьому акті має бути наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи або їх передачі іншим органам виконавчої влади. Якщо таке обґрунтування наведене, то у такому випадку має місце ліквідація юридичної особи публічного права, а якщо ні, то самого лише посилання на те, що особа ліквідується, є недостатнім. У зв`язку з цим при вирішенні спорів щодо поновлення на роботі працівників юридичної особи публічного права, про ліквідацію яких було прийнято рішення, судам належить, крім перевірки дотримання трудового законодавства щодо таких працівників, з`ясовувати фактичність такої ліквідації (чи мала місце у цьому випадку реорганізація). При вирішенні зазначеної категорії спорів підлягає оцінці і правовий акт, що став підставою ліквідації, зокрема: чи припинено виконання функцій ліквідованого органу, чи покладено виконання цих функцій на інший орган

Отже, в результаті реорганізації Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, відповідач стає правонаступником усіх його прав та обов`язків, пов`язувати правонаступництво із винесенням відповідного процесуального документу судом є помилковим.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (ст. 107 ЦК України)

При цьому, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Оскільки, судом встановлено, що звільнення позивача було здійснено з порушенням порядку установленого законом, окрім того, виконання судового рішення відбулося із затримкою строку, то стягненню підлягає середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення позивача на посаді .

Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02. 1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Згідно з п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У відповідності до п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до п. 10 Порядку №100, зокрема у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Вказана правова узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 20.06.2018 по справі № 825/203/16.

Згідно пункту 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

Так, згідно із наявною в матеріалах справи довідкою про середню заробітну плату від 23.11.2018 №26-2-7/58, видану Державною службою України з надзвичайних ситуацій, середньоденна заробітна плата позивача складає 389, 58 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, період затримки відповідачем виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді обраховується з наступного за днем ухвалення судового рішення робочого дня, тобто з 06.06.2016 по 06.06.2018 року, що складає:

за 2016 рік: червень - 16 робочих днів, липень - 21, серпень - 22; вересень - 22, жовтень - 20, листопад - 22, грудень - 22, всього - 145 робочих днів;

за 2017 рік: січень - 20 днів, лютий - 20, березень - 22, квітень - 19, травень - 20- червень - 20, липень - 21, серпень - 22, вересень - 21, жовтень - 21, листопад - 22, грудень - 20, всього - 248 робочих днів

за 2018 рік: січень - 21, лютий - 20, березень - 21, квітень -19, травень - 21, червень - 4, всього -106 робочих днів.

Таким чином, середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення позивача на посаді складає 194 400, 42 грн. (389, 58 грн. згідно довідки Державної служби України з надзвичайних ситуацій про середню заробітну плату від 23.11.2018 №26-2-7/58) х 499 робочих днів (кількість робочих днів за час затримки виконання судового рішення).

При цьому, посилання відповідача на ті обставини, що останнім було подано заяву про роз`яснення судового рішення, як правову підставу зупинення перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення не приймається судом до уваги, оскільки вказані обставини зупиняли строк виконання на той момент, однак вказані обставини не означають, що зупинення строку виконання судового рішення зупиняє його виконання у майбутньому та відповідно стягнення грошових коштів за період вимушеного прогулу.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем не вірно було здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а отже, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" не застосовується, у зв`язку з чим, позивачці слід надати докази сплати судового збору сумі 1940 (тисяча дев`ятсот сорок) грн. за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) частково задовольнити.

Стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій (01601, м. Київ, вул. Гончара, 55-а) 194 400 (сто дев`яносто чотири тисячі чотириста) грн. 42 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 1940 (тисяча дев`ятсот сорок) грн. за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA798999980000031211256026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу

Суддя А.С. Мазур