Рішення № 85272923, 30.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 жовтня 2019 р. № 520/6405/19

Харківський окружний адміністративний суд в складі судді Білової О.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під., 6 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41248278) визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.06.2019, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позов до Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Харкові (далі - відповідач), в якому просить про визнання протиправним рішення відповідача, оформленого протоколом № 16 від 26.04.2019 про відмову поновити виплату пенсії за віком позивачу; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком позивачу з дати припинення, як не працюючому пенсіонеру, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України з 01.10.2017.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду 01.07.2019 відмовлено у відкритті провадження у справі №520/6405/19.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 по справі №520/6405/19 скасовано із направленням справи для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2019 по справі №520/6405/19, колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду виходила з того, що за обставинами справи, звернення представника позивача - Акермана О.М. про поновлення виплати пенсії за віком розглянуто відповідачем протокольним рішенням від 05.10.2018 № 40, та після його скасування в судовому порядку протокольним рішенням відповідача № 16 від 26.04.2019. За змістом мотивувальної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 у справі № 520/9911/18 протокольне рішення відповідача № 40 від 05.10.2018 не містило оцінки документам відповідача, та приймалось без вивчення матеріалів пенсійної справи. З огляду на це, за результатами судового розгляду відповідача було зобов`язано здійснити розгляд заяви представника позивача - Акермана О .М . про поновлення виплати пенсії за віком саме по суті. За таких обставин, колегія суддів погодилася з доводами апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції про тотожність предмету спору, та вже вирішення в судовому порядку даного питання. З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів зазначила про необґрунтованість посилання суду першої інстанції на аналогічний висновок у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18, у зв`язку з відсутністю тотожності предмету спору, а й тому й відмінністю правовідносин.

23.09.2019 ця справа надійшла в провадження судді Білової О.В.

Ухвалою суду від 30.09.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Київське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Слобожанське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, Богодухівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Валківське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Дергачівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Зміївське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Красноградське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Куп`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Лозівське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Харківське приміське об`єднане управління Пенсійного фонду України, Чугуївське об`єднане управління Пенсійного фонду України реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 з 19.07.2019 припинено Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є правонаступником Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на що, суд вважає за необхідне замінити відповідача - Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач до вересня 2010 року проживала у м. Харкові, а тепер проживає у Ізраїлі. Позивач отримувала пенсію за віком, виплата якої була припинена. Позивач через свого представника звернулася до територіального органу Пенсійного Фонду України щодо поновлення виплати пенсії. За результатами розгляду звернення позивача про поновлення пенсії позивачу відмовлено в її поновлені. Позивач оскаржила таку відмову в судовому порядку, за результатами чого відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача. Відповідачем повторно відмовлено в задоволенні заяви позивача про поновлення виплати пенсії. Позивач вважає таку відмову протиправною.

Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення відповідача прийнято в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

Згідно з положеннями ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

До вересня 2010 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала в АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 , отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв`язку із чим виплату пенсії їй було припинено.

26.09.2018 представник ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю - Акерман О.М. звернувся до Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (Новобаварський відділ обслуговування громадян) із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з дати припинення, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат відповідно до пенсійного законодавства України, як не працюючому пенсіонеру, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 відповідно до пенсійної реформи України.

Рішенням Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оформленого протоколом №40 від 05.10.2018, в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 було відмовлено.

За результатами судового оскарження зазначеного рішення Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі №520/9911/18 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оформленого протоколом №40 від 05.10.2018, про відмову поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Акермана О.М. про поновлення виплати пенсії за віком по суті звернення.

На виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 по справі №520/9911/18 Шевченківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова, прийняте рішення, оформлене протоколом №16 від 26.04.2019, яким відмовлено в задоволенні заяви позивача.

Зі змісту вказаного рішення, яке є предметом оскарження у даній справі, вбачається, що фактично відповідачем було відмовлено у поновленні виплати пенсії позивачу у зв`язку з проживанням за кордоном та поданням заяви представником за довіреністю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.

Виходячи з наведених законодавчих норм позивач, проживаючи в Ізраїлі, у разі наявності громадянства України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція України та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (ч.1 ст.7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції до 7 жовтня 2009 року) виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції до 7 жовтня 2009 року) у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року, оспорюваними нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

В постанові від 12.05.2015 у справі №21-180а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що "з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону".

Отже, з дня набрання чинності рішенням № 25-рп/2009 від 7 жовтня 2009 року позивачам поновлено їх право на отримання раніше призначеної пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Пунктом 1 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління пенсійного фонду України у районі, місті, а також у місті та районі , що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до п. 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Відповідно до п. 2.8 Порядку № 22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

Особи, які одержували пенсію від інших органів і звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання.

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Відповідно до п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру, копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Отже, поновлення виплати пенсії здійснюється лише на підставі належним чином оформленої заяви, що подається до територіального органу Пенсійного фонду. Територіальний орган Пенсійного фонду в свою чергу: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; приймає рішення про відмову або призначення пенсії.

Вчинення зазначених дій належить до компетенції саме відповідача по справі.

Згідно пункту 1.1 наведеного вище Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно абз.1 п.1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Отже наведені норми містять положення, що дозволяють звернення пенсіонера з заявою про поновлення виплати пенсій не особисто, а через законного представника.

Як встановлено вище, заява про поновлення виплати пенсії від 26.09.2018 подана повноважним представником позивача разом з всіма необхідними документами, що не суперечить нормам чинного пенсійного законодавства, зокрема, наведеному вище Порядку.

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою. Суд звертає увагу, що до відповідача звертався представник позивача на підставі нотаріально завіреної довіреності, що підтверджується переліком до заяви.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 441/1239/17 .

Щодо доводів відповідача стосовно того, що підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком, відповідно до ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", слугував висновок пенсійного органу про відсутність у позивача документів, що підтверджують його реєстрацію в Україні.

Доводи відповідача щодо неможливості поновлення виплати позивачу пенсії у зв`язку з відсутністю реєстрації заявника на території України та ненадання відповідних документів до заяви про поновлення пенсії є необґрунтованими, адже статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 2.8 Порядку № 22-1 від 25.11.2005 передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Враховуючи вищенаведене, доводи спірного рішення відповідача є помилковими.

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про протиправність відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії за віком з підстав, викладених в рішенні № 16 від 26.04.2019, що є підставою для визнання протиправним та скасування вказаного рішення.

Однак, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до відповідача з особистою заявою про призначення пенсії позивачем було надано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон, який засвідчений нотаріусом в Державі Ізраїль та апостильований.

Відповідно до підпункту "б" пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений.

Порядком №22-1 не визначено вимоги щодо виду паспорту, який необхідно пред`являти заявнику, коли він звертається з заявою про призначення пенсії.

Суд зазначає, що у постанові від 02.04.2019 по справі №520/9911/18 Другим апеляційним адміністративним судом встановлено, що на час подання представником позивача заяви про поновлення виплати пенсії та прийняття оскаржуваного рішення термін дії паспорта позивача для виїзду за кордон сплив. Іншого документа на підтвердження наявності у позивача громадянства України на момент звернення з поновленням виплати пенсії до відповідача та до суду не надано.

Проте, в оскаржуваному рішенні Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова № 16 від 26.04.2019 про це не вказано, оцінки зазначеному документу відповідачем не надавалось, тобто ця обставина не була підставою для відмови позивачу у поновленні виплати пенсії. При цьому відповідачем при розгляді заяви позивача не реалізоване повноваження на витребування додаткових документів, відповідач не вчинив дій на перевірку належності позивача до громадянства України.

Так, відповідно до приписів ст. 40-44 Закону № 1058 органи пенсійного фонду зобов`язані розглядати та перевіряти відповідність поданих для призначення пенсії документів. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідач в рамках його повноважень, зобов`язаний був розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для поновлення виплати пенсій.

Натомість, відповідачем по суті не була розглянута заява позивача про призначення/поновлення виплати пенсії, відповідачем під час прийняття рішення матеріали пенсійної справи не досліджувалися. Оскільки суд не може перебрати на себе функцію пенсійного органу щодо дослідження матеріалів пенсійної справи, яка не була предметом розгляду під час прийняття рішення, відповідач має повторно по суті розглянути заяву позивача щодо призначення/поновлення її пенсії, з врахуванням, того, що представник позивача, що діє у відповідності до довіреності, має правові підстави для подачі такої заяви.

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позову в частині зобов`язання Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (який є правонаступником Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова) перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 .

Водночас, суд з метою забезпечення ефективного судового захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути подану заяву про призначення/перерахунок пенсії за віком на підставі ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків, викладених в даному рішенні суду.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 52, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Замінити відповідача - Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, оформлене протоколом №40 від 05.10.2018, про відмову поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 - Акермана О.М. про поновлення виплати пенсії за віком по суті звернення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.10.2019.

Суддя Білова О.В.