Рішення № 85272795, 29.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

29 жовтня 2019 р. Справа № 520/8789/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену Головним управління Держгеокадастру у Харківській області від 06.08.2019 №С-8290/0-4731/0/95-19.

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області розглянути заяву ОСОБА_1 шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області району за межами населеного пункту з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства".

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою з доданими до неї графічними матеріалами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства. Відповідач листом від 06.08.2019 року №С-8290/0-4731/0/95-19 відмовив у задоволенні її заяви, оскільки бажана земельна ділянка повністю використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, з поданим позовом не погодився, надав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, зазначив, що надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може призвести до порушення прав інших осіб, які вже розпочали процедуру набуття права власності або користування на зазначеному земельному масиві. Також відповідач зазначив, що діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, та прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є дискреційними повноваженнями відповідача.

Ухвалою суду від 03.09.2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

В судове засідання сторони не з`явилися. Про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження. В заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також просив відмовити в задоволенні позову.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , 04.07.2019 року направила на адресу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області клопотання про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області району за межами населеного пункту. Згідно опису вкладенняпоштового відправлення до клопотання позивачем було додано копії паспорту, ідентифікаційного коду та викопіювання.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області листом від 06.08.2019 №С-8290/0-4731/0/95-19 «Про розгляд заяви» відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Підставою для відмови відповідач зазначив те, що в процесі розгляду звернення була здійснена перевірка місця розташування земельної ділянки за допомогою Публічної кадастрової карти України, в ході якої встановлено, що земельний масив, на якому розташовується бажана ділянка, повністю використовується для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У Головному управлінні відсутня будь-яка інформація щодо відповідних рішень органів місцевого самоврядування, районних державних адміністрацій, прийнятих до 01.01.2013, у зв`язку з чим надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може призвести до порушення прав інших осіб, які вже розпочали процедуру набуття права власності або користування на зазначеному земельному масиві.

Суд зазначає, що спірні правовідносини склались з приводу правомірності наданої відповідачем відмови в наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

По суті позовних вимог суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України).

При цьому, пунктом “а” частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із положеннями п. «а» ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

Як визначено приписами ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до ч.2 ст. 118 Земельного кодексу України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Водночас статтею 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа тощо.

Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (надалі - Положення №333).

Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до підпункту 11 пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2005 №34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормо творення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Пунктом 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, яке затверджено наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру» визначено, що Головне управління в межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Відповідно до п. 80 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55 "Деякі питання документування управлінської діяльності" накази (розпорядження) видаються як рішення організаційно-розпорядчого чи нормативно-правового характеру, За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових питань.

Пунктом 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області передбачено, що завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру у Харківській області.

Згідно із підпунктом 13 пункту 2 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Харківської області.

З урахуванням наведеного, рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки має бути оформлене відповідачем саме розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у наданні такого дозволу після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на факт надіслання відповідачем заявнику листа, свідчить про те, що компетентний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, що в свою чергу вказує на факт допущення зі сторони відповідача протиправної бездіяльності.

Аналогічного висновку щодо застосування наведених вище норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2208/17, що враховується судом в силу положень частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, з огляду на вищезазначене, вважає, що лист відповідача від 06.08.2019 №С-8290/0-4731/0/95-19 у відповідь на заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за змістом та формою не є рішенням про відмову у розумінні частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Суд зазначає, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою у порядку, визначеному частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, а не у відповідності до вимог Закону України "Про звернення громадян".

Відтак, відповідне звернення повинно було бути розглянуто з дотриманням вимог саме земельного законодавства, а не законодавства про звернення громадян, тобто відповідне рішення за наслідками розгляду такої заяви (поданої в порядку ч. 7 ст. 118 ЗК України) повинне бути оформлено відповідним наказом, як того вимагає чинне законодавство.

Приписами ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із положеннями абз.1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень абз.3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

З врахуванням вищевикладеного слід дійти висновку, що цією нормою закріплено право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його наданні після спливу місячного строку.

Таким чином, Кодексом визначено лише два види рішень, які можуть бути прийняті суб`єктом владних повноважень у разі подання заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: надання відповідного дозволу або відмова у наданні такого дозволу з підстав, встановлених законом.

Водночас, суд зазначає, що положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вищевказаної норми слід дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю.

Як вбачається зі змісту направленого на адресу позивача листа, останній не містить в своєму змісті посилань або зазначень на обставини наявності недоліків щодо комплектності, форми чи змісту поданої заяви, як не містить й інших посилань стосовно невідповідності.

Отже, направлений Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області на адресу позивача лист фактично є протиправним рішенням про відмову у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Також, суд зазначає, що згідно ст. 123 Земельного кодексу України передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

При цьому, як передбачено положеннями ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Водночас, документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.

Положеннями ст.152 Земельного кодексу України передбачено способи захисту прав на земельні ділянки, а саме вказано, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень ч.1 ст.5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Отже, суд при вирішенні справи повинен встановити чи є наслідком бездіяльності суб`єкта владних повноважень порушення прав позивача.

Водночас, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд зазначає, що з огляду на положення ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України слід дійти висновку, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування (оренду), що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 10 грудня 2013 року у справі № 21-358а13, від 07 червня 2016 року у справі №21-1391а16.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправною відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, суд зазначає, що положеннями ч.2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем. Водночас, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод та інтересів позивача від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Відповідно до приписів ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В той же час, обираючи спосіб захисту порушеного права суд зазначає, що задоволення позовних вимог у спосіб, який обрано позивачем, не буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційними є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.

У такому випадку суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, з огляду на обставини того, що який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним. Отже, буде відсутнім факт невиконання обов`язку та, відповідно, факт порушення прав позивача.

Проте, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд зазначає, що відповідач зобов`язаний у разі відсутності підстав для відмови позивачу в наданні дозволу - прийняти рішення про надання такого дозволу. Підставою для відмови у прийнятті такого рішення можуть бути лише визначені законодавством обставини. Таким чином, існує лише один правомірний варіант поведінки.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року по справі № 819/1430/17, від 24 липня 2018 року по справі № 806/2254/15.

При цьому, суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

З огляду на те, що відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та, в той же час, в якості підстав для такої відмови не зазначено жодних інших доводів, окрім тих, які надано під час розгляду справи, суд вважає, що з метою належного та повного захисту прав позивача наявні підстави для зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати відповідний дозвіл на розробку проектів землеустрою.

Відповідно до положень ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-11, 14, 139, 243-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену листом від 06.08.2019 №С-8290/0-4731/0/95-19 протиправною.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 04.07.2019 року та надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,000 га, що розташована на території Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області району за межами населеного пункту з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства".

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 8-9 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2019 року.

Суддя Шляхова О.М.