Рішення № 85272784, 22.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2019 р. № 520/8350/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.,

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської митниці ДФС третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про скасування рішення та картки відмови ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та зобов`язання Житомирську митницю ДФС підготувати висновок про повернення позивачу помилково і/або надмірно сплачених митних платежів у розмірі 338598,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним були вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні наявні у нього документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято їх до уваги при прийнятті спірних рішень. У зв`язку з чим, позивач вважає спірні рішення необґрунтованими та протиправними, а отже, такими, що підлягають скасуванню. Також позивач вважає, що суми митних платежів, надмірно сплачені ним з метою випуску товару у вільний обіг, мають бути йому повернуті.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи документами.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти заявленого позову заперечував та зазначив, що за результатом вивчення документів, наданих до митниці на підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу позивача, та враховуючи дані Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС щодо ризиків митної вартості по кодам: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості товарів) та 106-2 (Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів) «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел», у митного органу виник сумнів щодо достовірності митної вартості товару та обраного методу її визначення. Під час проведення консультації з декларантом додаткових документів та іншої цінової інформації ним надано не було. У зв`язку з чим, відповідачем була використана наявна в нього інформація щодо оцінки раніше визнаній (визначеній) органами доходів та зборів митній вартості схожого автомобіля за митною декларацією № UA110150/2018/238449 від 28.12.2018 та визначено митну вартість транспортного засобу за резервним методом. Таким чином, відповідач вважає, що дії митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідають приписам законодавства, а тому підстави для скасування спірних рішень відсутні та просив суд у задоволенні позову відмовити.

У свою чергу, у відповіді на відзив на позовну заяву позивачем зазначено, що митним органом не враховано наданих письмових доказів дійсної вартості пошкодженого автомобіля після ДТП, придбаного позивачем для власних потреб. Позивач також посилався на те, що у разі незгоди з результатами огляду автомобіля на пошкодження, відповідач мав право призначити відповідну експертизу, що, в свою чергу, ним зроблено не було. Також позивач зазначив, що митним органом не повідомлено підстав неможливості здійснення розмитнення автомобіля за іншими попередніми методами, які послідовно підлягають застосуванню перед останнім другорядним методом – резервним.

Представник третьої особи, надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області не має жодних повноважень щодо втручання у діяльність відповідача, а також, на його думку, з боку Головного управління відсутні будь-які протиправні дії та бездіяльність відносно позивача.

Суд, на підставі ст. 205 КАС України, вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 придбала у нерезидента (Австрія) транспортний засіб - автомобіль марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER VELAR, 2018 року випуску, який був в експлуатації, що підтверджується договором купівлі-продажу, рахунок-фактурою №7312019 від 04.04.2019 року, попереднім договором купівлі-продажу автомобілів (проформою) від 15.03.2019 року (а.с. 11-15). Розрахунок між позивачем та його контрагентом проведено в повному обсязі, що підтверджується копією квитанції про сплату №7312019 від 04.04.2019 року (а.с. 16).

Вказаний автомобіль було придбано за ціною 12000,00 євро, що підтверджується вищезазначеними договором та рахунком-фактурою, а також квитанцією про сплату за ціною товару 12000,00 євро.

З метою митного оформлення придбаного автомобіля ОСОБА_1 , через уповноважену особу ТОВ «Фірма «Фараон», звернулась до Житомирської митниці ДФС з електронною митною декларацією №UA101070/2019/041592 від 18.07.2019 року, відповідно до якої заявлена митна вартість автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER VELAR, 2018 року випуску, склала 12000,00 євро, копія якої приєднана до матеріалів справи.

19.07.2019 року Житомирською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200233/2, в якому встановлено митну вартість на рівні 49150,10 євро (а.с. 47-48).

З причин неможливості здійснення митного оформлення товару, в зв`язку з невірним розрахунком його митної вартості та не підтвердженням такої митної вартості документально, не відповідності вибраного методу її визначення умовам, наведеним у главі Митного кодексу України, а також у зв`язку з прийняттям вказаного рішення Житомирською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00585, згідно з якою було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 19).

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Стосовно позовних вимог про скасування рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200233/2 від 19.07.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00585, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірних рішень стали висновки митного органу про невірний розрахунок позивачем митної вартості придбаного автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER VELAR, 2018 року випуску, не підтвердження такої митної вартості документально, не відповідності вибраного методу її визначення положенням Митного кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до п. 23, п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом, які, в свою чергу, перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, разом з митною декларацією №UA101070/2019/041592 від 18.07.2019 року позивачем надані наступні документи, копії яких приєднано до матеріалів справи: договір купівлі-продажу (проформа) від 15.03.2019 року; договір купівлі-продажу рахунок-фактура №7312019 від 04.04.2019 року; акт про проведення огляду товару №UA305260/2019/001453 від 06.06.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 21.03.2018; довідка про транспортні витрати від 18.06.2019; висновок про вартісні характеристики товару №6-1/7СД-19 від 15.04.2019; копія митної декларації країни відправлення від 04.04.2019 №19АТ100000EVY76ND4.

З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці було проведено процедуру консультації між митницею та декларантом, що підтверджується відповідним письмовим повідомленням декларанта у вигляді скріншотів екрану ПК, копії яких приєднані до матеріалів справи.

Проте, при проведенні консультації, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

З огляду на те, що декларантом позивача до митної декларації №UA101070/2019/041592 надані вищезазначені документи, суд приходить до висновку, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Суд також зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, а лише містяться посилання на те, що декларантом не надано документів, які підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод визначення митної вартості.

Коригування митної вартості відповідачем здійснено за другорядним (резервним) методом за допомогою інформації щодо оцінки раніше визнаній (визначеній) органами доходів та зборів митній вартості схожого автомобіля за митною декларацією № UA110150/2018/238449 від 28.12.2018, та було визначено митну вартість ТЗ позивача у розмірі 49150,10 євро за одиницю.

При цьому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів містить лише посилання на вказану інформацію, однак докладна інформація, яка використовувалася митним органом при її визначенні, як того вимагає положення пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, відсутня.

Також, митним органом в порушення ч. 3, ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України не зазначено підстав (причин) неможливості визначення митної вартості автомобіля попередніми методами, що передують резервному.

Окремо суд зазначає, що визначення митної вартості товару лише виходячи з відомостей з одного джерела, не є достатнім обґрунтуванням визначення вартості товару.

Крім того, митним органом не враховано доказів дійсної вартості придбаного позивачем пошкодженого автомобіля після ДТП.

Так, відповідно до висновку експертного дослідження Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №6-1/7СД-19 від 15.04.2019 року з відповідними додатками (а.с. 38-46) щодо визначення ринкової вартості автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER VELAR, 2018 року випуску, що ввозиться на митну територію України, його ринкова вартість, з урахуванням розрахунків вартості ремонтно-відновлювальних робіт, станом на 10.04.2019 року становить 382563,76 грн., що складає 12707,56 євро по курсу НБУ на 10.04.2019 року.

Вказані висновки відповідають рівню заявленої митної вартості та фактичної вартості, що була сплачена позивачем при придбанні автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER VELAR, 2018 року випуску.

Матеріалами справи також підтверджено, що за результатами проведення ТОВ «Регіон-Експерт» незалежної оцінки з визначення вартості автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER VELAR, 2018 року випуску, відповідно до звіту №97 від 10.04.2019 року з відповідними додатками (а.с. 17-37), вартість зазначеного автомобіля, з урахуванням розрахунків вартості ремонтно-відновлювальних робіт, станом на 10.04.2019 року складає 369706,13 грн., що становить 12259,54 євро по курсу НБУ на 10.04.2019 року.

В свою чергу, відповідачем не надано будь-яких доказів, у тому числі доказів проведення досліджень вартості пошкодженого автомобіля, щодо спростування твердження позивача про незадовільний технічний стан придбаного автомобіля та оцінки його аварійних пошкоджень, а також щодо висновку експерта про вартість пошкодженого автомобіля для митного оформлення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що зазначений автомобіль придбаний позивачем під час подорожі до Відня (Австрія) разом з її чоловіком ОСОБА_2 , що підтверджується посадочними талонами на літак, інвойсом, відомостями про бронювання готелю та позначками про перетинання кордону в паспортних документах, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Експорт автомобіля LAND ROVER, модель RANGE ROVER VELAR, 2018 року випуску, оформлено експортною декларацією від 04.04.2019 року №19АТ100000EVY76ND4, за що сплачено послуги брокера згідно з платіжним документом від 04.04.2019 року, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Пошкоджений автомобіль LAND ROVER, модель RANGE ROVER VELAR, 2018 року випуску, транспортувався до України за допомогою Універсалу CARAVELLE, держ. номер НОМЕР_2 , на спеціалізованому причепі держ. номер НОМЕР_3 , що підтверджується квитанціями на проїзд, страховими полісами, техпаспортом на автомобіль, довіреністю на спеціалізований причіп, копії яких приєднано до матеріалів справи. Зазначене також підтверджує наявність аварійних пошкоджень придбаного автомобіля, що безпосередньо впливає на його ринкову вартість.

Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення заявленої митної вартості товару, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Виходячи з вищевказаного, суд вважає оскаржувані рішення Житомирської митниці ДФС необґрунтованими та приходить до висновку про їх протиправність.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про скасування спірних рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення позивачу помилково і/або надмірно сплачених митних платежів у розмірі 338598,33 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у подальшому вищевказаний транспортний засіб було випущено у вільний обіг за новою митною декларацією №UA101070/2019/042873 від 25.07.2019 року, копія якої приєднано до матеріалів справи.

Частиною 3 ст. 301 Митного кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби та структурного підрозділу ДФС при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам коштів помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, передбачено Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 18.07.2017 № 643.

З положень вказаного Порядку повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних платежів здійснюється за заявою платника податків з підстав та в строки, передбачені цим Порядком, до якої, зокрема, додається виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів. Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням. Митниця ДФС у передбачений Порядком строк передає висновки згідно з реєстром висновків за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України.

З матеріалів справи вбачається, що з зазначеною заявою позивач до митного органу не звертався.

Таким чином, суд вважає, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем вказані дії не будуть виконані та, внаслідок таких протиправних дій відповідача, будуть порушені права позивача щодо належного повернення надмірно сплачених митних платежів.

Суд зауважує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом, є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Водночас, предметом вказаного позову не є оскарження дій відповідача щодо неповернення позивачу помилково і/або надмірно сплачених митних платежів у розмірі 338598,33 грн., а є оскарження рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2019/200233/2 від 19.07.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00585.

У зв`язку з вищевикладеним, позовні вимоги про зобов`язання відповідача підготувати висновок про повернення позивачу помилково і/або надмірно сплачених митних платежів у розмірі 338598,33 грн. задоволенню не підлягають.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно ОСОБА_1 спірних рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, буд. 25,м. Житомир,10003, код ЄДРПОУ39421140) третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області ( вул. Святослава Ріхтера, 24, м. Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 37976485) про скасування рішення та картки відмови - задовольнити частково.

Скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Житомирської митниці ДФС №UA101000/2019/200233/2 від 19.07.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2019/00585.

У задоволенні решти позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці ДФС (вул. Перемоги, буд. 25,м. Житомир,10003, код ЄДРПОУ39421140) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1536,80 грн. ( одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2019 року.

Суддя Заічко О.В.