Рішення № 85272689, 17.10.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 р. Справа № 480/1976/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – Лисиці Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду м. Суми адміністративну справу № 480/1976/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування постанов,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову №CM 643/1627/АВ/ТД-ФС від 26 березня 2019 року про накладення на ФОП ОСОБА_2 штрафу у сумі 125190 (сто двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто) гривень;

- визнати протиправною та скасувати постанову №СМ 643/1627/АВ/ІП-ФС від 26 березня 2019 року про накладення на ФОП ОСОБА_2 штрафу у сумі 4173 (чотири тисячі сто сімдесят три) гривні.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач за наслідками проведеного інспекційного відвідування безпідставно встановив факт допуску до роботи ОСОБА_3 без оформлення трудового договору, у зв`язку чим, встановлено порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України.

Позивач зазначає, що вказана особа надавала позивачу послуги з ремонту обладнання на підставі цивільно-правового договору, який був наданий на момент проведення інспекційного відвідування. Доводи відповідача, що ОСОБА_3 надавались зварювальні послуги, позивач вважає необґрунтованими, оскільки вказані послуги фактично не надавались.

Також відповідачем було встановлено, що позивачем несвоєчасно було подано повідомлення до органу ДФС про прийняття на роботу ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, порушено постанову КМУ від 17.06.2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Позивач зазначає, що вказана особа була прийнята на роботу бухгалтера 01.08.2017 на підставі її заяви та розпорядження позивача від 01.08.2017, повідомлення до органу ДФС про прийняття на роботу вказаної особи було надіслано 01.08.2017, однак фактично вказана особа приступила до виконання свої обов`язків 02.08.2017, що підтверджується відомостями з табелю обліку робочого часу.

У зв`язку з зазначеним, позивач вказує на відсутність порушення ним постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Ухвалою суду від 05.06.2019 відкрито провадження у справі за даною позовною заявою та призначено підготовче засідання на 25.06.2019 за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідачем було проведено інспекційне відвідування позивача, у ході якого було встановлено порушення норм трудового законодавства, у зв`язку з чим, були прийняті оскаржувані постанови. Зазначає, що відповідачем встановлено, що позивачем було несвоєчасно подано повідомлення до органу ДФС про прийняття на роботу ОСОБА_4 , у зв`язку з чим, порушено постанову КМУ від 17.06.2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу". Також було встановлено, що позивач допустив до роботи ОСОБА_3 без оформлення трудового договору. Відповідач зазначає, що надана позивачем цивільно-правова угода, яка укладена між ним та ОСОБА_3 , не може поширюватись на надані послуги, оскільки зварювальні роботи є роботами підвищеної небезпеки, а тому можуть виконуватись виключно на підставі трудового договору.

25.06.2019 у зв`язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.07.2019.

16.07.2019 розгляд справи було відкладено на 01.08.2019, для надання часу відповідачу надати відповідь на відзив.

01.08.2019 ухвалою суду було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з мотивів, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та просила відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доводи представників сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 27-28 лютого 2019 року інспекторами Управління Держпраці у Сумській області було проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

За наслідками вказаного інспекційного відвідування був складений акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №CM643/1627/АВ від 28 лютого 2019 року (а.с. 60-63).

Відповідно до вказаного акту, відповідачем було встановлено порушення ч. 1 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України та постанови КМУ від 17.06.2015 року № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу".

Так, відповідачем було встановлено, що на підставі розпорядження позивача №1 від 01.08.2017 та заяви ОСОБА_4 від 01.08.2017, її було прийнято на посаду бухгалтера з 01.08.2017, однак повідомлення до органу ДФС про прийняття працівника на роботу подане 01.08.2017 року, тобто після початку її роботи, що є на думку відповідача порушенням постанови КМУ від 17.06.2015 року № 413.

Іншим порушенням встановленим відповідачем, є неукладення позивачем трудового договору з ОСОБА_3 , а саме, як зазначає відповідач, у ході інспекційного відвідування було встановлено, що ОСОБА_3 надавав послуги позивачу, з його пояснень вказані послуги полягали у зварювальних роботах за які він мав отримати 200 грн. На підтвердження чого в момент інспекційного відвідування позивачем був наданий цивільно-правовий договір №2 від 27.02.2019 з ОСОБА_3 на виконання слюсарних та навантажувально-розвантажувальних робіт та акт прийому наданих послуг від 27.02.2019.

Однак відповідач, з посиланням на Національний класифікатор України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затверджений наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 року №327, постанову Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. № 1107 «Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищене небезпеки» та ст.1, ст. 21 Закону України «Про охорону праці» зробив висновок, що на роботи підвищеної небезпеки, в тому числі зварника, не можуть залучатися фізичні особи на умовах цивільно-правового договору.

У зв`язку з викладеним відповідач зазначив, що фактично між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 склалися трудові відносини. Проте наказ про прийняття ОСОБА_3 на роботу не видавався, повідомлення до органів ДФС не подавалося.

За наслідками вказаної перевірки, посадовими особами відповідача було винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № CM643/1627/АВ/П від 12.03.2019 (а.с.78-79).

26 березня 2019 року начальником Управління Держпраці у Сумській області, винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № CM 643/1627/АВ/ІП-ФС та № CM 643/1627/АВ/ТД-ФС (а.с.12-13).

Приймаючи оскаржувану постанову № CM 643/1627/АВ/ІП-ФС відповідач зазначив, що позивачем несвоєчасно подано повідомлення до органу ДФС про прийняття на роботу ОСОБА_4 , внаслідок чого, накладено штраф у розмірі 4173 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову № CM 643/1627/АВ/ТД-ФС відповідач зазначив, що позивачем фактично допущено до роботи ОСОБА_3 без оформлення трудового договору, чим порушено вимоги частини третьої статті 24 КЗпП України.

Суд, задовольняючи позовні вимоги позивача, своє рішення мотивує наступним.

Щодо встановленого порушення про несвоєчасне подання повідомлення до органу ДФС про прийняття на роботу ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" №413 від 17.06.2015 встановлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Відповідно до частини 1 статті Закону України «Про охорону праці» працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Згідно з частиною 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (абзац 2 частини 2 статті 265 КЗпП України), порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п`ятим цієї частини (абзац 6 частини 2 статті 265 КЗпП України).

Логіко-граматичне тлумачення статті 24 КЗпП України та системний аналіз вищевказаних норм дає змогу дійти висновку, що підставою для притягнення до відповідальності юридичної або фізичної-особи підприємця, які використовують найману працю, за порушення частини 3 статті 24 КЗпП України на підставі частини 2 статті 265 КЗпП України є встановлений факт не укладення трудового договору між цією особою і працівником та/або неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, при умові фактичного виконання працівником трудових функцій. Відтак, відповідальність за неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування настає за фактичний допуск до роботи особи, яка вже є працівником та, відповідно, з якою укладено трудовий договір, тобто після укладення трудового договору, але до повідомлення про це відповідний орган виконавчої влади.

Суд звертає увагу, що закріплення у чинному законодавстві України норми, яка передбачає відповідальність за неповідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, в першу чергу спрямоване на захист прав (гарантій) працівників на належне соціальне забезпечення.

Так, судом встановлено, що 01.08.2017 ОСОБА_4 написала на адресу позивача заяву з проханням прийняти її на роботу на посаду бухгалтера з 01.08.2017 (а.с. 73), цього ж дня позивач прийняв розпорядження №1 від 01.08.2017, відповідно до якого прийняв ОСОБА_4 на посаду бухгалтера з окладом 3200 грн., третім пунктом вказаного розпорядження зобов`язано ОСОБА_4 приступити до роботи 01.08.2017 (а.с. 72).

01.08.2017 до ДПІ у м.Суми позивачем було подано повідомлення про прийняття працівника на роботу, а саме ОСОБА_4 (а.с. 74).

У ході судового розгляду була допитана свідок ОСОБА_4 , яка зазначила, що фактично приступила до роботи 02.08.2017, оскільки 01.08.2017 вона проходила інструктажі. На запитання представника відповідача: «яку саме роботу вона виконувала 01.08.2017», свідок ОСОБА_4 зазначила: «01.08.2017 єдину роботу, що вона зробила, то допомогла позивачу надіслати до ДПІ в м.Суми повідомлення про прийняття працівника на роботу, а саме ОСОБА_4 , будь-яку іншу роботу вона не виконувала».

Суд зазначає, що факт допуску працівника до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування має довести відповідач.

Однак, оскільки докази фактичного виконання ОСОБА_4 трудових обов`язків, починаючи з конкретної години протягом робочого дня 01.08.2017, зокрема до моменту повідомлення територіального органу Державної фіскальної служби, відповідачем не надані, а позивачем надіслане відповідне повідомлення до Державної податкової інспекції у м. Суми у день прийняття працівника на роботу, а саме 01.08.2017, у діях позивача немає складу правопорушення, що стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №СМ643/1627/АВ/ІП-ФС від 26.03.2019.

Разом із тим, суд зауважує, що нарахування заробітної плати працівнику за повний робочий день (що є правом роботодавця) не спростовує, в даному випадку, обставину фактичного допуску робітника до виконання трудових обов`язків вже після повідомлення компетентний орган про прийняття його на роботу.

Вищевикладена позиція суду узгоджується з висновками Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 18 жовтня 2019 року справі №817/10/17, яка, відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є обов`язковою для врахування судом.

Щодо встановленого порушення, яке полягає у допуску до роботи ОСОБА_3 без оформлення трудового договору, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За змістом ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У відповідності до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Так, у ході судового розгляду було встановлено, що посадові особи відповідача під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 , в технічному приміщенні позивача зустріли останнього та ОСОБА_3 , який проводив слюсарні роботи з ремонту зернодробарки. На запитання посадових осіб про наявність трудового договору, як позивач, так і ОСОБА_3 відразу повідомили, що вказані послуги надаються на підставі цивільно- правової угоди, в підтвердження чого позивачем була надана цивільно-правова угода №2 від 27.02.2019. Також позивачем та ОСОБА_3 було повідомлено відповідача, що вказані послуги надаються виключно з метою відремонтувати відповідне обладнання. У ході інспекційного відвідування посадовими особами відповідача не був зафіксований факт безпосереднього надання послуг зі зварювання.

Вказані обставини визнані та не заперечуються сторонами, а тому не підлягають доказуванню згідно ч.1 ст.78 КАС України.

Спірними у даних відносинах відповідно до доводів відповідача, є обставини надання позивачу ОСОБА_3 зварювальних послуг, а також доводи, що послуги надані ОСОБА_3 не можуть надаватись на виконання цивільно-правової угоди, оскільки зварювальні роботи є роботами підвищеної небезпеки.

Відповідач, зазначаючи про надання ОСОБА_3 послуг зі зварювання, посилається на п.2.1 цивільно-правового договору №2 від 27.02.2019 та акт прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №2, відповідно до якого, виконавець надав послуги: слюсарні роботи, зварювальні роботи, навантажувально-розвантажувальні роботи. Також відповідач посилається на відповідні пояснення надані ОСОБА_3 під час інспекційного відвідування.

Судом, з метою усунення протиріч, був допитаний свідок ОСОБА_3 , який пояснив, що на підставі цивільно-правового договору надавав послуги з ремонту зернодробарки, а саме виконував слюсарні роботи за вказану роботу та йому було сплачено 200 грн. Розпорядок дня позивач йому не визначав, до початку роботи приступив о 8 годині. Будь-яких зварювальних робіт він не проводив, додатково пояснив, що дійсно, в приміщенні позивача знаходився зварювальний пристрій "Дніпро – М", однак з якою метою він там знаходився, йому невідомо. Щодо здійсненого відеофіксування вказаного інспекційного відвідування зазначив, що засобів відеозйомки він у посадових осіб не бачив.

На запитання суду, з якою метою в цивільно-правовому догові №2 від 27.02.2019 та у відповідному акті прийому наданих послуг до цивільно-правового договору зазначені інші послуги, окрім слюсарних робіт, зазначив, що вказані послуги були вказані як можливі.

Також судом встановлено, що позивачем у ході інспекційного відвідування було надано письмове пояснення, відповідно до якого, його підприємницька діяльність полягає у переробці зернових культур на корма, у свої діяльності використовує працю трьох найманих працівників, які працюють на умовах трудових договорів, а за потреби залишаються працівники на умовах цивільно-правових договорів, які виконують: слюсарні, навантажувально-розвантажувальні, зварювальні, а також прибиральні роботи.

Суд не заперечує доводів відповідача, що зварювальні роботи відносяться до робіт підвищеної небезпеки, однак у ході судового розгляду судом не було встановлено, що ОСОБА_3 фактично надавались вказані послуги позивачу.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач має наступні види діяльності: Код КВЕД 01.46 Розведення свиней; Код КВЕД 01.47 Розведення свійської птиці; Код КВЕД 01.49 Розведення інших тварин; Код КВЕД 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп`яної промисловості; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).

Зазначені види діяльності позивача вказують на відсутність потреби в господарській діяльності позивача постійно мати в штаті працівника зварювальника, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що вказаний вище цивільно-правовий договір між позивачем та ОСОБА_3 укладений виключно з метою приховати трудові відносини.

З урахуванням викладеного, а також з урахуванням завдань суду, визначених ст.2 КАС України, суд зазначає, що незначні недоліки угоди за наявності доказів та показів свідка, не можуть бути підставою для накладення штрафу за відсутності фактичного порушення трудового законодавства.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 4418,30 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області від 26 березня 2019 року №CM 643/1627/АВ/ТД-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штрафу у сумі 125190 (сто двадцять п`ять тисяч сто дев`яносто) гривень.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Сумській області від 26 березня 2019 року №СМ 643/1627/АВ/ІП-ФС про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 штрафу у сумі 4173 (чотири тисячі сто сімдесят три) гривні.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (вул. Горького, 28-б, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 39857622) суму судового збору в розмірі 4418,30 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 28 жовтня 2019 року.

Суддя С.М. Глазько