Рішення № 85272330, 30.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4939/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить зобов`язати відповідача прийняти рішення щодо подальшого підвищення позивачу пенсії, шляхом здійснення з 1 січня 2018 року її перерахунку та виплатити її після перерахунку виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, з виплатою різниці між розмірами перерахованої та виплаченої пенсії по день проведення перерахунку.

Ухвалою суду від 02.09.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання 02.10.2019 року учасники справи та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.14-15)

20.09.2019 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, вхід. № 34129/19, в якій останній просить, зокрема, розгляд справи провести без його участі. (а.с.56)

02.10.2019 року від представника відповідача до суду електронною поштою надійшло клопотання, вхід. № ЕП/7287/19, в якому останній, керуючись ст.ст. 44, 47 КАС України, просить здійснювати розгляд справи без участі представника управління (у порядку письмового провадження). (а.с.16)

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом позову та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі, із зазначенням таких обставин:

- відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_1 з 2018 року призначена та виплачується пенсія по інвалідності в розмірі 80 процентів грошового забезпечення, що підтверджується розрахунком пенсії;

- у червні 2019 року, за усним повідомленням посадової особи органу, який призначає пенсію, позивачу стало відомо, що у квітні 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснений перерахунок його пенсії з 1 січня 2018 року та призначено позивачу пенсію по інвалідності із зазначенням основного розміру грошового забезпечення 80 процентів у загальному розмірі 16170,8 грн. Але з урахуванням максимального розміру пенсії 13730,0 грн., попередньої суми пенсії 9387,08 грн. та підвищення 2171,46 грн. загальний розмір пенсії після перерахунку складав лише 11558,54 грн. 25.06.2019 позивачем було направлено до відповідача заяву про перерахунок пенсії. 09.07.2019 відповідач підготував відповідь про відмову у задоволенні заяви позивача, яку позивач отримав власноручно 30.07.2019, що підтверджується повідомленням;

- у відповіді відповідач, повідомив позивача, що обчислення його пенсії здійснено відповідно до норм чинного законодавства і підстави для її перерахунку відсутні;

- ч. 3 ст. 1-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно положення ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 848-VІІІ. Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року. Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20 грудня 2016 року виключена частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-УІІІ, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року». Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виключена частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими. Це означає, що ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів;

- внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження. Наведене свідчить про безпідставність проведення перерахунку позивачу пенсії з обмеженням її максимального розміру. Таким чином, дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивачу з обмеженням її максимального розміру, суд має визнати протиправними;

- аналогічну позицію висловив Одеський окружний адміністративний суд у рішенні від 25 січня 2019 року по справі № 420/6503/18, яке апеляційним та касаційним судами залишено без змін. За таких обставин у відповідача були відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії з обмеженням її максимального розміру, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню;

- відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що позивач безпідставно посилається на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/201б від 20 грудня 2016 року, яким ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було визнано неконституційною, оскільки редакція Закону України від 8 липня 2011 року № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» залишилась діючою, а отже підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону України № 3668 позивач не має законного права. Даний висновок відповідача є необґрунтованим та невірним, оскільки відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивачу з квітня 2011 року за вислугу 26 років призначено пенсію. Однак, відповідно до п. 1 та 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3668, на який посилається відповідач, цей Закон набрав чинності з 1 жовтня 2011 року. Отже, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі. Виходячи з цього, дія Закону України № 3668 не поширюється на позивача, так само як і обмеження щодо розміру пенсії; оскільки цей Закон набрав чинності після призначення позивачу пенсії. Отже, доводи відповідача є безпідставними;

- з приводу позиції відповідача, з посиланням на постанови Верховного Суду від 03.04.2018 по справі № 361/4922/17 та від 15.08.2018 по справі № 161/9572/17, що норми законодавства стосовно обмеження максимального розміру пенсії неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню всіма юридичними та фізичними особами, спростовується правовою позицією щодо застосування зазнаних норм права, яка висловлена Верховним Судом у постановах від 10 липня 2018 року у справі № 461/6479/16-а, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 6 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17. У цих рішеннях Верховний Суд констатував, що позивач має право на здійснення перерахунку пенсії без обмежень максимального розміру.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- починаючи з 01.01.2018 згідно із ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсій (крім пенсійних виплат, що здійснюється з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений Закон є чинним та неконституційним не визнавався;

- відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» прожитковий мінімум установлений для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2018 становить 1373,00 грн., виплата пенсії з цієї дати здійснюється в розмірі 13730,00 грн. Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до ст. 19 Конституції України головне управління діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. А отже, підстав для виплати пенсії позивачу в розмірах більших, ніж передбачено ст. 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» з 01.01.2018 у розмірі більшому ніж - 13730,00 грн. Позивач не має законного права;

- посилання позивача на Рішення Конституційного суду України у справі № 7-рп/2016 від 20.12.2016 є безпідставним, оскільки ним визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення першого речення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ саме в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VII, однак редакція Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» залишилась діючою;

- з цього приводу відповідач просив суд взяти до уваги постанову Верховного Суду від 03.04.2018 по справі № 361/4922/17 (номер в ЄДРСР 73194582), де Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про те, що норми законодавства стосовно обмеження максимального розміру пенсії неконституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню всіма юридичними та фізичними особами. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 по справі № 161/9572/17 (номер в ЄДРСР 75872919);

- на сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував чітку позицію стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави. А саме у рішенні Конституційного Суду України: від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5); від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (пункт 2.1); від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012; від 22 травня 2018 року № 5-р/2018.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до перерахунку пенсії від 6 квітня 2018 року, пенсійна справа № 1501010618 - Міноборони (а.с.8), пенсія позивача по інвалідності перерахована з 01.01.2018 року:

- основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі: 12432,00 грн., з урахуванням доплати: 15540,00 грн.

- підсумок пенсії (з надбавками): 16170,80 грн.

- з урахуванням максимального розміру пенсії: 13730, попередньої суми пенсії 9387,08 та підвищення 2171,46 грн. (50% від 4342,92 грн.): 11558,54 грн.

25.06.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою, вхід. № 1452/О-11 (а.с.9-10), в якій просив, зокрема, здійснити дії щодо прийняття рішення щодо подальшого підвищення призначеної позивачу пенсії, шляхом здійснення її перерахунку та проведення виплати пенсії після її перерахунку з 1 січня 2018 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення, без обмежень максимального розміру пенсії, з виплатою різниці між розмірами перерахованої та виплаченої пенсії по день проведення перерахунку.

Листом від 09.07.2019 року № 1452/О-11 (а.с.11) на заяву позивача щодо обчислення розміру пенсії, яка надійшла до головного управління 25.06.2019 року, відповідач повідомив позивача, що:

- згідно із статтею 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (із змінами, внесеними Законом України від 06.12.2016 № 1774) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;

- зазначені положення рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 20.12.2016 № 7-рп/2016 неконституційними не визнані, тому для обчислення позивачу пенсії без урахування обмеження підстав немає.

Не погоджуючись, фактично, із діями відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії з урахуванням її максимального розміру з 1 січня 2018 року, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копії матеріалів пенсійної справи позивача (а.с.20-51).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Положення статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 848-VIII.

Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.

Згідно з пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».

Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі № 522/3093/17 (провадження № К/9901/37463/18), від 12.03.2019 року по справі № 522/3049/17 (адміністративне провадження № К/9901/36995/18, № К/9901/36996/18).

При цьому, щодо посилання відповідача на статтю 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», із зазначенням, що її положення неконституційними не визнані, є чинними на теперішній час.

Відповідно до матеріалів справи позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно, на пенсійне забезпечення позивача поширюється рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.

Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 грудня 2018 року по справі № 155/162/17 (адміністративне провадження № К/9901/43200/18), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- правова позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою;

- дії щодо перерахунку та виплати з 1 січня 2018 року пенсії позивача з обмеженням максимального розміру пенсії, вчинені відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ця дія.

Позивачем у позові заявлені лише вимоги зобов`язального характеру.

Проте, в частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.п. 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи наведені висновки суду, керуючись ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне для ефективного захисту прав та інтересів позивача визнати протиправними дії відповідача щодо перерахунку та виплати з 1 січня 2018 року пенсії позивача з обмеженням максимального розміру пенсії та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 1 січня 2018 року, виходячи з основного розміру пенсії: 80% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, та виплату різниці між розмірами перерахованої та виплаченої пенсії по день проведення перерахунку.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, відповідно підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 205, 194, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку та виплати з 1 січня 2018 року пенсії ОСОБА_1 з обмеженням максимального розміру пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2018 року, виходячи з основного розміру пенсії: 80% грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії, та виплату різниці між розмірами перерахованої та виплаченої пенсії по день проведення перерахунку.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.