Ухвала суду № 85272174, 29.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №454/2335/19

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

29 жовтня 2019 року зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом управління соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації Львівської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови,-

в с т а н о в и в :

29.08.2019 управління соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації Львівської області код ЄДРПОУ 03194401, місцезнаходження: 80000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Героїв УПА, буд.11 (далі – позивач) звернулося до Сокальського районного суду Львівської області з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області код ЄДРПОУ 34942940, місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Шашкевича, буд. 1 про визнання протиправною і скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 30.05.2019 ВП №59217315.

Ухвалою від 30.08.2019 суддя Сокальського районного суду Львівської області Адамович М.Я. справу за адміністративним позовом управління соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації Львівської області до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області передав на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.

25.09.2019 після автоматизованого розподілу для розгляду справи визначено головуючого суддю Гулика А.Г.

Ухвалою від 15.10.2019 суддя відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 23.10.2019 суд здійснив заміну первісного відповідача у справі відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області належним відповідачем управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області код ЄДРПОУ 34942940, місцезнаходження: 79000, м.Львів, пл.Шашкевича, буд. 1 (далі – відповідач).

22.10.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому міститься клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду без поважних причин.

Клопотання обґрунтоване тим, що позивачу належним чином надсилалась оскаржена постанова, яка отримана останнім 04.06.2019. Проте, до суду позивач звернувся лише 29.08.2019, тобто з пропуском строку звернення до суду.

Позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскаржену постанову не отримував, що підтверджується журналом вхідної кореспонденції, отримав лише супровідний лист від 30.05.2019 №9114 про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження. Про оскаржену постанову дізнався лише 27.08.2019 після отримання повідомлення про безспірне списання коштів від УДКС у Сокальському районі Львівської області.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечила.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. В судовому засіданні, в якому брала участь представник відповідача, клопотання підтримала, просила суд залишити позовну заяву без розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту таких прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання вказаних строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи зазначеним кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст. 287 КАС України позовну заяву про оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, вказаною нормою КАС України встановлено спеціальний строк звернення до суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, може звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права.

Згідно із штампом канцелярії Сокальського районного суду Львівської області позивач звернувся до суду 29.08.2019. Позивач зазначає, що про наявність оскарженої постанови дізнався 27.08.2019 після отримання повідомлення Управління Державної казначейської служби України у Сокальському районі Львівської області про безспірне списання коштів від 23.08.2019 №179/03-08. Тому, вважає, що строк звернення до суду не пропущений.

Суд, оцінюючи наведені обставини, зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України “Про виконавче провадження” копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 вказаного Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Суд встановив, що оскаржена постанова прийнята 30.05.2019 одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, та скерована на адресу позивача 31.05.2019. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 7900058339314 таке вручене працівнику позивача Хавроні 04.06.2019. Вказані обставини підтверджуються також відстеженням поштового відправлення через інтернет- сайт Укрпошти.

Позивач посилається на те, що хоча зазначене поштове відправлення вручене працівнику Хавроні, проте інших вкладень, ніж постанова про відкриття виконавчого провадження, у ньому не виявлено, що підтверджується журналом вхідної кореспонденції.

Суд за результатами перевірки вказаних обставин, встановив наступне.

Згідно з журналом вихідної кореспонденції відповідача на адресу позивача скеровувались постанова про відкриття виконавчого провадження №59217315, зареєстрована в журналі 30.05.2019 за номером 9113, а також постанова про стягнення виконавчого збору, зареєстрована в журналі 30.05.2019 за номером 9114.

Відповідно до списку відправлень листів рекомендованих №12 на адресу позивача: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , скеровано відправлення В-3/9113;9114.

Згідно з списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих №14008 від 31.05.2019 позивачу скеровано відправлення номер 7900058339314.

Вказаний номер відправлення повністю відповідає номеру, зазначеному у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 7900058339314, яке отримав позивач.

Таким чином, відповідач виконав свій обов`язок щодо скерування постанови про стягнення виконавчого збору належним чином.

Суд відхиляє аргументи позивача про те, що ним отримано лише супровідний лист від 30.05.2019 №9114 про стягнення виконавчого збору та постанову про відкриття виконавчого провадження, що підтверджується журналом вхідної кореспонденції, оскільки такий журнал ведеться безпосередньо самим позивачем, а відсутність реєстрації поштового відправлення, факт направлення якого підтверджується належними та достатніми доказами, в свою чергу, може свідчити про неналежну організацію роботи відповідальних за це працівників позивача.

Також суд звертає увагу на те, що із змісту супровідного листа позивач повинен був дізнатись про наявність постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки у постанові про відкриття виконавчого провадження №59217315 від 30.05.2019 зазначено про стягнення виконавчого збору в сумі 16692 грн.

Позивач повинен був дізнатись про наявність оскарженої постанови також виходячи із змісту вимоги державного виконавця від 14.06.2019 №10422, в якій вказано, що боржник (позивач) проігнорував постанову про відкриття виконавчого провадження та не сплатив виконавчого збору. У зв`язку з цим, державний виконавець вимагав виконати рішення суду та сплатити виконавчий збір у сумі 16692,00 грн. Вказану вимогу позивач отримав 25.06.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 7900058482990.

Додатково суд звертає увагу на те, що позивач міг дізнатися про наявність оскарженої постанови шляхом ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчого провадження за відповідною адресою в мережі Інтернет за відповідним ідентифікатором, вказаним у постанові про відкриття виконавчого провадження, яку позивач отримав.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що оскаржену постанову позивач отримав 04.06.2019, а не дізнався про її існування лише 23.08.2019 після отримання повідомлення про здійснення безспірного списання коштів.

Жодних поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, останній не навів, а суд не знайшов.

Суд при розгляді клопотання також враховує те, що одним з визначальних критеріїв для прийняття рішення про недопуск особи до правосуддя та залишення позовної заяви без розгляду, зокрема, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29.08.2012 № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 02.11.2011 №13-рп/2011).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини “Пономарьов проти України” (заява № 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини “Перез де Рада Каванілес проти Іспанії” зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (“Affaire prez de Rada Cavanilles c. Espagne”, заява №116/1997/900/1112).

У справі “Дія 97” проти України” (заява № 19164/04, пункт 47) суд також постановляв, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення у справах: “Каньєте де Хоньї проти Іспанії” (“Kanye de Honji v. Spain”) заява № 55782/00, пункт 36; “Гору проти Греції” (№ 3) (“Gorou v. Greece” (no. 3)), заява №21845/03, пункт 27; “Михолапа проти Латвії” (“Miholapa v. Latvia”), заява № 61655/00, пункт 24 та “Андрєєва проти Латвії” (“Andrejeva v. Latvia”), заява № 55707/00, пункт 99).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Ілхан проти Туреччини” зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (“Ilhan v. Turkey”, заява № 22277/93).

Відтак, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі “Мельник проти України” № 23436/03).

У рішенні “Стагно проти Бельгії” Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що строки позовної давності мають декілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (“Stagno v. Belgium”, заява № 1062/07). Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Наслідки пропуску строку звернення визначені у ст. 123 КАС України, зокрема, в ч. 3 вказаної статті передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд звертає увагу на те, що позивач клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду не подав.

Згідно з пунктом 8 частини 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами 3 та 4 ст. 123 вказаного Кодексу.

У зв`язку з тим, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Згідно з ч. 5 ст. 240 КАС України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст.7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Позивач при поданні позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 3842,00 грн, що підтверджується платіжним документом № 2184 від 07.10.2019, а також відомостями з КП “ДСС” про зарахування сплачених коштів на казначейський рахунок до спеціального фонду Державного бюджету України.

За таких обставин, оскільки позов залишено без розгляду з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд вважає, що позивачеві слід повернути з Державного бюджету України сплачений за подання позову судовий збір в сумі 3842,00грн.

Керуючись ст.ст. 121, 123, 240, 241, 243, 248, 256, 287 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву управління соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації Львівської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 30.05.2019 ВП №59217315 залишити без розгляду.

Повернути управлінню соціального захисту населення Сокальської районної державної адміністрації Львівської області код ЄДРПОУ 03194401, місцезнаходження: 80000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Героїв УПА, буд.11 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3842,00 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн 00 коп.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.Г. Гулик