Рішення № 85271954, 29.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2019 року № 320/789/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Торговий дім «Ніжин» до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Торговий дім «Ніжин» з позовом, в якому просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 23.11.2018 №0035041414, №0035051414, №0035031414 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ним правомірно сформувано дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Рітейлінг Груп», ТОВ «Ладья-1», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «Лідер ТІМ-ЮА», господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, податковими, видатковими накладними, документами, що підтверджують отримання товару та факт надання послуг.

Позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність фінансово-господарських операцій з вказаними контрагентами є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акту перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Також зазначено, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентом в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагенти позивача мають ознаки фіктивності та задіяні у схемах формування необґрунтованої податкової вигоди третім особам.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 закрито підготовче провадження у справі та прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що на підставі направлень ГУ ДФС у Київській області від 17.09.2018 № 3873, № 3874, № 3875, № 3876, № 3877, від 25.09.2018 № 4004, № 4005 та від 02.10.2018 № 4122, відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, наказу ГУ ДФС у Київській області від 05.09.2018 № 1855 працівниками податкового органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Ніжин» за період з 01.01.2015 по 30.06.2018.

За результатами перевірки складено акт від 12.10.2018 3 869/10-36-14-14/32878863.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Торговий дім «Ніжин» вимог податкового законодавства, а саме:

п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податком на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 6 383 271,00 грн, в тому числі за 2015 на суму 1 080 802,00 грн., за 2016 на суму 781 174,00 грн., за півріччя 2018 року на суму 4 521 295,00 грн;

п. 44.1 п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 383 674,00 грн., в тому числі за 2017 в сумі 383 674,00 грн;

п. 44.1 ст. 44, п. 198.2 п.198.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення ризниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту на загальну суму 1 486 131, 46 грн, в тому числі за червень 2018 року на суму 1 486 131, 46 грн;

п. 2.8 (перевищення ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 7615,00 грн) Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами та доповненнями).

Дані висновки податковий орган пов`язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Торговий дім «Ніжин» та ТОВ «Рітейлінг Груп», ТОВ «Ладья-1», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «Лідер ТІМ-ЮА», які ґрунтуються на аналізі наявної у контролюючого органу податкової інформації щодо контрагентів ТОВ «Рітейлінг Груп», ТОВ «Ладья-1», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «Лідер ТІМ-ЮА». На думку перевіряючих, вказані контрагенти ТОВ «Торговий дім «Ніжин» не мали реальної можливості для постачання товарів та надання послуг.

В акті перевірки зазначено, що при дослідженні ланцюга постачання на адресу ТОВ «Торговий дім «Ніжин» вказаними контрагентами встановлено, що у них відсутні основні засоби, складські та офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки, що контрагенти не здійснювали імпортних операцій, що у контрагентів незначна кількість трудових ресурсів та що у контрагентів ланцюга постачання відсутнє законне придбання товарів.

З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що за операціями постачання товарів та надання послуг оформлювались первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання ТОВ «Торговий дім «Ніжин» необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ у зв`язку із заниженням фінансового результату до оподаткування, а тому в ході проведення перевірки ТОВ «Торговий дім «Ніжин» не підтверджено відображення у податковому обліку здійснення господарських операцій з придбання товару та послуг від контрагентів ТОВ «Рітейлінг Груп», ТОВ «Ладья-1», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «Лідер ТІМ-ЮА».

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Київській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 23.11.2018 року №0035041414, яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 479 593, 00 грн, в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 383 674,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 95 909,00 грн;

від 23.11.2018 року №0035051414 яким, зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму 1 486 131, 46 грн;

від 23.11.2018 року №0035031414, яким зменшено суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6 383 271,00 грн;

від 23.11.2018 року №0034901406 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства щодо обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 15 230,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду за захистом своїх прав.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «Рітейлінг Груп», ТОВ «Ладья-1», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «Лідер ТІМ-ЮА», судом встановлено наступне.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ «Рітейлінг Груп» укладено договір поставки від 01.12.2017 №0112/17, відповідно до умов якого ТОВ «Рітейлінг Груп» зобов`язувався передати у власність позивача свіжі овочі в асортименті, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити товар.

На виконання умов договорів між позивачем та ТОВ «Рітейлінг Груп» складені видаткові накладні №99 від 04.12.2017; №101 від 11.12.2017; №102 від 18.12.2017; №106 від 18.12.2017; №115 від 26.12.2017; №116 від 29.12.2017; №103 від 03.01.2018; №104 від 12.01.2018; №105 від 18.01.2018; №106 від 26.01.2018; №108 від 01.02.2018; №109 від 06.02.2018; №110 від 08.02.2018; №111 від 13.02.2018; №112 від 16.02.2018; №113 від 20.02.2018; №114 від 23.02.2018; №115 від 27.02.2018; №116 від 02.03.2018; №117 від 05.03.2018; №118 від 07.03.2018; №120 від 14.03.2018; №121 від 26.03.2018; №122 від 29.03.2018; №123 від 30.03.2018; №124 від 02.04.2018; №125 від 03.04.2018; №126 від 06.04.2018; №127 від 11.04.2018; №128 від 20.04.2018; №129 від 26.04.2018; №131 від 08.05.2018; №132 від 15.05.2018; №134 від 12.06.2018; №135 від 27.06.2018.

Позивач перерахував ТОВ «Рітейлінг Груп» кошти за отриманий товар, що підтверджується платіжними дорученнями: №604 від 10.01.2018; №55 від 11.01.2018; №62 від 12.01.2018; №87 від 16.01.2018; №120 від 17.01.2018; №157 від 19.01.2018; №175 від 19.01.2018; №186 від 25.01.2018; №207 від 26.01.2018; №244 від 31.01.2018; №234 від 30.01.2018; №259 від 01.02.2018; №270 від 02.02.2018; №293 від 06.02.2018; №315 від 07.02.2018; №330 від 08.02.2018; №342 від 12.02.2018; №350 від 14.02.2018; №365 від 15.02.2018; №388 від 16.02.2018; №402 від 20.02.2018; №421 від 22.02.2018; №436 від 26.02.2018; №473 від 28.02.2018; №488 від 02.03.2018; №505 від 02.03.2018; №516 від 03.03.2018; №536 від 06.03.2018; №548 від 07.03.2018; №757 від 28.03.2018; №704 від 29.03.2018; №715 від 30.03.2018; №719 від 30.03.2018; №730 від 02.04.2018; №748 від 03.04.2018; №768 від 04.04.2018; №783 від 06.04.2018; №799 від 10.04.2018; №840 від 12.04.2018; №853 від 13.04.2018; №866 від 17.04.2018; №875 від 18.04.2018; №886 від 19.04.2018; №896 від 20.04.2018; №910 від 24.04.2018; №936 від 26.04.2018; №948 від 27.04.2018; №4457541 від 03.05.2018; №4453522 від 03.05.2018; №4462004 від 04.05.2018; №4467677 від 08.05.2018; №4473241 від 10.05.2018; №4475512 від 11.05.2018; №4478266 від 15.05.2018; №4485105 від 16.05.2018; №4487243 від 17.05.2018; №4489014 від 18.05.2018; №4496067 від 22.05.2018; №4501496 від 24.05.2018; №4509672 від 30.05.2018; №4511741 від 31.05.2018; №4514084 від 01.06.2018; №4519885 від 05.06.2018; №4525035 від 06.06.2018; №4528886 від 07.06.2018; №4551333 від 19.06.2018; №4561586 від 23.06.2018; №4568357 від 27.06.2018.

На підтвердження транспортування товару позивачем надані товарно-транспортні накладні: №0412 від 04.12.2017; №1812 від 18.12.2017; №2112 від 21.12.2017; №115 від 26.12.2017; №2912 від 29.12.2017; №1201 від 12.01.2018; №1801 від 18.01.2018; №2601 від 26.01.2018; №0102 від 01.02.2018; №0802 від 08.02.2018; №1302 від 13.02.2018; №1602 від 16.02.2018; №2303 від 23.02.2018; №0203 від 02.03.2018; №2603 від 26.03.2018; №0503 від 05.03.2018; №1403 від 14.03.2018; №0204 від 02.04.2018; №2603 від 25.03.2018; №0604 від 06.04.2018; №1104 від 11.04.2018; №2004 від 20.04.2018; №2604 від 26.04.2018; №0805 від 08.05.2018; №1505 від 15.05.2018; №1206 від 12.06.2018; №2706 від 27.06.2018.

За фактом оплати товарів складено та зареєстровано у ЄРПН податкові накладні: № 1 від 04.12.2017; № 2 від 11.12.2017; № 3 від 18.12.2017; № 5 від 26.12.2017; № 7 від 29.12.2017; № 1 від 03.01.2018; № 2 від 12.01.2018; № 3 від 18.01.2018; № 4 від 26.01.2018; № 6 від 01.02.2018; № 7 від 05.02.2018; № 8 від 08.02.2018; № 9 від 13.02.2018; № 10 від 16.02.2018; № 11 від 20.02.2018; № 12 від 23.02.2018; № 13 від 27.02.2018; № 14 від 02.03.2018; № 15 від 05.03.2018; № 16 від 07.03.2018; № 16 від 14.03.2018; № 18 від 26.03.2018; № 19 від 29.03.2018; № 20 від 30.03.2018; № 21 від 02.04.2018; № 22 від 03.04.2018; № 23 від 06.04.2018; № 24 від 11.04.2018; № 25 від 20.04.2018; № 26 від 26.04.2018; № 27 від 08.05.2018; № 29 від 15.05.2018; № 31 від 12.05.2018.

Окрім цього, позивачем було надано звіт оцінки лабораторних досліджень №2988 від 04.12.2017.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ «Ладья-1» укладено договір поставки від 07.04.2016 №0704/2017/ЛАМ, відповідно до умов якого ТОВ «Ладья-1» зобов`язується поставити товар, а ТОВ «Торговий дім «Ніжин» прийняти товар згідно специфікації та оплатити його вартість за ціною, яка зазначається в специфікації.

Відповідно до специфікації від 07.04.2016 №1 до договору №0704/2017/ЛАМ визначено, що ціна за 1 кг водорості морської сушеної з ПДВ складає 220,00 гривень.

Також визначено, що ціна та асортимент може бути змінено за згодою сторін та оформлено новою специфікацією.

На виконання умов договору сторонами складено видаткові накладні: №1 від 22.04.2016; №5 від 01.12.2016; №6 від 09.12.2016; №7 від 15.12.2016; №9 від 22.12.2016; №10 від 29.12.2016; №2 від 17.02.2017; №6 від 22.02.2017; №7 від 28.02.2017; №8 від 03.03.2017; №21 від 23.06.2017; №23 від 03.07.2016.

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме: №0112-1 від 01.12.2016; №0912-1 від 09.12.2016; №1512-1 від 15.12.2016; №2212-1 від 22.12.2016; №2912-1 від 29.12.2016; №1702-1 від 17.02.2017; №2202-1 від 22.02.2017; №2802-1 від 28.02.2017; №0303-1 від 03.03.2017.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані документи на підтвердження здійснення оплати за поставлений товар, а саме платіжні доручення: №391 від 22.04.2016; №416 від 28.04.2016; №1469 від 13.12.2016; №1475 від 14.12.2016; №8 від 05.01.2017; №33 від 06.01.2017; №74 від 13.01.2017; №87 від 17.01.2017; №109 від 19.01.2017; №138 від 20.01.2017; №150 від 24.01.2017; №179 від 27.01.2017; №193 від 31.01.2017; №201 від 01.02.2017; №206 від 02.02.2017; №237 від 03.02.2017; №247 від 07.02.2017; №268 від 10.02.2017; №283 від 14.02.2017; №302 від 15.02.2017; №317 від 17.02.2017; №365 від 21.02.2017; №379 від 23.03.2017; №402 від 24.02.2017; №427 від 01.03.2017; №433 від 02.03.2017; №441 від 03.03.2017; №473 від 09.03.2017; №488 від 10.03.2017; №512 від 16.03.2017; №533 від 17.03.2017; №559 від 21.03.2017; №609 від 24.03.2017; №25 від 30.03.2017; №637 від 04.04.2017; №654 від 06.04.2017; №668 від 07.04.2017; №51 від 11.04.2017; №59 від 12.04.2017; №685 від 13.04.2017; №726 від 19.04.2017; №67 від 20.04.2017; №781 від 25.04.2017; №85 від 26.04.2017; №861 від 05.05.2017; №133 від 10.05.2017; №879 від 11.05.2017; №895 від 13.05.2017; №911 від 17.05.2017; №925 від 18.05.2017; №987 від 25.05.2017; №1014 від 26.05.2017; №1041 від 01.06.2017; №1057 від 02.06.2017; №1078 від 08.06.2017; №1100 від 09.06.2017; №1170 від 21.06.2107; №1199 від 23.06.2017; №1238 від 05.07.2017; №1262 від 07.07.2017; №1286 від 11.07.2017; №1296 від 12.07.2107; №1303 від 13.07.2017; №1326 від 14.07.2107; №1342 від 18.07.2017; №1386 від 21.07.2017; №1399 від 25.07.2017; №1414 від 28.07.2017.

За фактом оплати товарів складено та зареєстровано у ЄРПН податкові накладні: №11 від 01.12.2016; №12 від 08.12.2016; №14 від 15.12.2016; №15 від 22.12.2016; №16 від 29.12.2016; №7 від 17.02.2017; №9 від 22.02.2017; №10 від 28.02.2017; №11 від 03.03.2017; №48 від 03.07.2017.

Також позивачем надано висновок фітосанітарної експертизи №ЦЛ10/010064-І від 16.11.2016, акт фітосанітарного контролю №60/10-6016/001146-І від 15.02.2017, висновок фітосанітарної експертизи №ЦЛ10/001377-І від 16.02.2017, два договори відступлення права вимоги від 01.08.2017.

Судом встановлено, що між ТОВ «Торговий дім «Ніжин» та ТОВ «Поділляагробуд» укладений договір купівлі-продажу від 25.03.2015 №250315, відповідно до умов якого ТОВ «Поділляагробуд» зобов`язувалось передати у власність позивача томатну пасту, а позивач зобов`язувався її прийняти та сплати за товар відповідну грошову суму.

Асортимент, кількість, ціна товару вказуються у відповідних видаткових накладних, які складаються продавцем за усною заявкою покупця.

На виконання умов договору сторонами складені видаткові накладні: №330 від 25.03.2015; №331 від 27.03.2015.

Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними №ТНЦТД-000453 від 25.03.2015; №ТНЦТД-000452 від 27.03.2015.

Також позивачем надані оборотно-сальдова відомість по рахунку 26, картка рахунку 20100000, Планова калькуляція «Фасоль в томатном соуме «Острая»; «Фасоль в томатном соусе «Любительская»; «Фасоль в томатном соусе с овощами»; «Фасоль в томатном соусе 0,500 СКО»; «Томатная паста 25% 0,500 СКО» та акт №НКЦНК0-000044 від 15.04.2015.

У подальшому придбаний у ТОВ «Рітейлінг Груп», ТОВ «Ладья-1», ТОВ «Поділляагробуд» товар був переданий позивачем на переробку у готову продукцію ТОВ «Ніжинський консервний завод». Подальша готова продукція постачалась позивачем в адресу ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Сільпо-Фуд».

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано договір на переробку давальницької сировини №01/07/14 від 01.07.2014 року.

До договору №01/07/14 укладено додатки від 01.07.2014 №1 та №2 .

Також позивачем надані додаткові угоди від 29.12.2014; №2 від 01.09.2014; №3 від 01.01.2015, №4 від 01.03.2015, №5 від 01.03.2015; №6 від 01.01.2016; №7 від 01.02.2017.

Факт передачі давальницької сировини підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НКЦНК-000060 від 30.04.2016; №НКЦНК-000103 від 30.06.2016; №НКЦНК-000112 від 31.07.2016; №НКЦНК-000136 від 30.08.2016; №НКЦНК-000155 від 30.09.2016; №НКЦНК-170 від 31.10.2016; №НКЦНК-186 від 30.11.2016; №НКЦНК-000216 від 31.12.2016; №НКЦНК-000012 від 31.01.2017; №НКЦНК-000031 від 28.02.2017; №НКЦНК-000043 від 31.03.2017; №НКЦНК-000053 від 30.04.2017; №НКЦНК-000080 від 31.05.2017; №НКЦНК-000094 від 30.06.2017; №НКЦНК-000112 від 31.07.2017; №НКЦНК-000194 від 31.12.2017; №НКЦНК-000020 від 31.01.2018; №НКЦНК-000040 від 28.02.2018; №НКЦНК-000059 від 31.03.2018; №НКЦНК-000077 від 30.04.2018; №НКЦНК-000096 від 31.05.2018; №НКЦНК-000111 від 27.06.2018.

Подальший продаж товару підтверджується договором поставки №226 від 25.02.2010 року.

На виконання вимог цього договору сторонами були складені видаткові накладні: №ТНЦТД-003859 від 29.04.2016; №ТНЦТД-004115 від 05.05.2016; №ТНЦТД-004204 від 11.05.2016; №ТНЦТД-004488 від 20.05.2016; №ТНЦТД-004556 від 24.05.2016; №ТНЦТД-004613 від 26.05.2016; №ТНЦТД-005021 від 11.06.2016; №ТНЦТД-005281 від 22.06.2016; №ТНЦТД-005566 від 30.06.2016; №ТНЦТД-005824 від 13.07.2016; №ТНЦТД-005967 від 18.07.2016; №ТНЦТД-006160 від 29.07.2016; №ТНЦТД-006451 від 11.08.2016; №ТНЦТД-006849 від 27.08.2016; №ТНЦТД-006890 від 30.08.2016; №ТНЦТД-007462 від 22.09.2016; №ТНЦТД-007692 від 29.09.2016; №ТНЦТД-008358 від 20.10.2016; №ТНЦТД-008597 від 27.10.2016; №ТНЦТД-009554 від 29.11.2016; №ТНЦТД-009520 від 29.11.2016; №ТНЦТД-010372 від 22.12.2016; №ТНЦТД-010634 від 29.12.2016.

Також позивачем надано договір поставки №883Р від 07.02.2017 і видаткові накладні до нього; а саме: №ТНЦТД-004093 від 13.05.2017, №ТНЦТД-004274 від 19.05.2017; №ТНЦТД-004399 від 24.05.2017; №ТНЦТД-004560 від 30.05.2017; №ТНЦТД-005474 від 04.07.2017; №ТНЦТД-005597 від 06.07.2017; №ТНЦТД-000859 від 31.01.2018; №ТНЦТД-001731 від 27.02.2018; №ТНЦТД-001760 від 28.02.2018; №ТНЦТД-002312 від 17.03.2018; №ТНЦТД-002748 від 31.03.2018; №ТНЦТД-003265 від 19.04.2018, №ТНЦТД-003473 від 28.04.2018; №ТНЦТД-003959 від 19.05.2018, №ТНЦТД-004243 від 31.05.2018, №ТНЦТД-004576 від 16.06.2018, №ТНЦТД-004768 від 2306.2018.

З матеріалів справи слідує, що між позивачем та ТОВ «Лідер Тім-Юа» укладений договір про виконання робіт (надання послуг) від 01.12.2015 №04-12/15, відповідно до якого позивач доручає, а ТОВ «Лідер Тім-Юа» приймає на себе зобов`язання виконати для позивача роботи, що визначені в додатковому договорі №1, а позивач зобов`язується створити ТОВ «Лідер Тім-Юа» необхідні умови для виконання робіт, прийняти та оплатити їх.

Перелік об`єктів позивача, на території яких ТОВ «Лідер Тім-Юа» зобов`язаний виконати роботи, визначений сторонами в додатковому договорі №2.

Між позивачем та ТОВ «Лідер Тім-Юа» також укладено додаткові договори №1, №2, №3, №4 та протокол узгодження розбіжностей.

Також в матеріалах справи наявні заявки до договору про виконання робіт (надання послуг) від 01.12.2015 за №04-12/15 на грудень 2015; на січень 2016; на лютий 2016; на березень 2016; на квітень 2016; на травень 2016; на червень 2016; на липень 2016; на серпень 2016; на вересень 2016; на жовтень 2016; на листопад 2016; на грудень 2016; на січень 2017; на лютий 2017; на березень 2017; на квітень 2017; на травень 2017; на червень 2017; на липень 2017; на серпень 2017; на вересень 2017; на жовтень 2017; на листопад 2017; на грудень 2017; на січень 2018; на лютий 2018; на березень 2018; на квітень 2018; на травень 2018.

На підтвердження надання послуг позивачем надано акти надання послуг №8 від 18.01.2016 з доповненнями; №16 від 12.02.2016 з доповненнями; №22 від 15.03.2016 з доповненнями; №39 від 19.04.2016 з доповненнями; №49 від 18.05.2016 з доповненнями; №74 від 15.06.2016 з доповненнями; №83 від 08.07.2016 з доповненнями; №104 від 11.08.2016 з доповненнями; №131 від 14.09.2016 з доповненнями; №140 від 07.10.2016 з доповненнями; №162 від 08.11.2016 з доповненнями; №162 від 02.12.2016 з доповненнями; №9 від 03.02.2017 з доповненнями; №34 від 24.02.2017 з доповненнями; №2017-03-57 від 13.03.2017 з доповненнями; №57 від 07.04.2017 з доповненнями; №83 від 26.05.2017 з доповненнями; №105 від 15.06.2017 з доповненнями; №132 від 19.07.2017 з доповненнями; №154 від 17.08.2017 з доповненнями; №170 від 11.09.2017 з доповненнями; №201 від 11.10.2017 з доповненнями; №234 від 22.11.2017 з доповненнями; №251 від 14.12.2017 з доповненнями; №5 від 11.01.2018 з доповненнями; №29 від 14.02.2018 з доповненнями; №43 від 12.03.2018 з доповненнями; №64 від 12.04.2018 з доповненнями; №84 від 08.05.2018 з доповненнями; №114 від 18.06.2018 з доповненнями.

За фактом надання послуг складено та зареєстровано у ЄРПН податкові накладні: №4 від 18.01.2016; №8 від 12.02.2016; №5 від 15.03.2016; №10 від 19.04.2016; №6 від 18.05.2016; №15 від 15.06.2016; №5 від 08.07.2016; №10 від 11.08.2016; №14 від 14.09.2016; № 4від 07.10.2016; №1 від 02.12.2016; №3 від 16.02.2017; №11 від 24.02.2017; №3 від 07.04.2017; №3 від 05.05.2017; №14 від 26.05.2017; №8 від 15.06.2017; №15 від 19.07.2017; №14 від 17.08.2017; №10 від 11.09.2017; №12 від 11.10.2017; №18 від 22.11.2017; №11 від 14.12.2017; №6 від 11.01.2018; №13 від 14.02.2018; №6 від 12.03.2018; №8 від 08.05.2018; №11 від 18.06.2018.

Факт оплати за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями: № 163 від 19.02.2016; № 438 від 29.04.2016; № 591 від 03.06.2016; № 765 від 08.07.2016; № 874 від 29.07.2016; № 975 від 26.08.2016; № 1160 від 07.10.2016; № 1365 від 25.11.2016; № 1397 від 02.12.2016; № 70 від 13.01.2017; № 227 від 03.02.2017; № 391 від 24.02.2017; № 664 від 07.04.2017; № 833 від 05.05.2017; № 999 від 26.05.2017; № 1320 від 14.06.2017; № 1444 від 04.08.2017; № 1625 від 01.09.2017; № 1712 від 15.09.2017; № 68 від 12.01.2018; № 69 від 12.01.2018; № 256 від 01.02.2018; № 449 від 27.02.2018; № 4462001 від 04.05.2018; № 4461900 від 04.05.2018; № 4595014 від 12.06.2018; № 4595015 від 12.06.2018.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88.

Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток (витрат) та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит та суми податку на додану вартість за результатами здійснених господарських операцій з ТОВ «Рітейлінг Груп», ТОВ «Ладья-1», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «Лідер ТІМ-ЮА» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, обсяг яких є достатнім для висновку про те, що рух товарів, робіт і послуг дійсно мав місце.

Як слідує з акту перевірки, відповідачем не заперечувалось, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Контролюючий орган не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту за вказаними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів ТОВ «Рітейлінг Груп», ТОВ «Ладья-1», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «Лідер ТІМ-ЮА» були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

При цьому, в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість вказаних контрагентів позивача - ТОВ «Рітейлінг Груп», ТОВ «Ладья-1», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «Лідер ТІМ-ЮА» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

В акті перевірки відсутні посилання на випадки ухиляння ТОВ «Торговий дім «Ніжин» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов`язань, винесення вироків посадовим особам підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод.

Також відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом сум податку на додану вартість за наслідками спірних фінансово-господарських операцій.

Щодо обсягів основних засобів та трудових ресурсів контрагента.

Акцентуючи в Акті перевірки на обмеженій кількості трудових ресурсів ТОВ «Рітейлінг Груп», ТОВ «Ладья-1», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «Лідер ТІМ-ЮА», контролюючим органом було залишено поза увагою, що залучення фізичних осіб до виконання відповідних робіт контрагентами може здійснюватися за договорами цивільно-правового характеру.

У свою чергу основні та транспортні засоби, якщо того вимагає конкретний вид робіт, можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Доводи відповідача щодо браку персоналу та засобів, необхідних для виконання розглядуваних фінансово-господарських операцій, ґрунтуються переважно на дослідженні показників податкової звітності контрагента, хоча достовірність показників податкової звітності є предметом виключно документальних перевірок, у ході якої податковий орган зобов`язаний дослідити первинні документи.

Таким чином, наведені в акті перевірки аргументи про недостатність у ТОВ «Рітейлінг Груп», ТОВ «Ладья-1», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «Лідер ТІМ-ЮА» персоналу та основних засобів для виконання взятих на себе зобов`язань за договором з позивачем є припущеннями, що не можуть бути покладені в основу висновку про нереальність розглядуваних фінансово-господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу на те, що належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «Рітейлінг Груп», ТОВ «Ладья-1», ТОВ «Поділляагробуд», ТОВ «Лідер ТІМ-ЮА» матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Інтерсплав проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування. При цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, якщо платник ПДВ не знав і не міг знати про зловживання інших учасників ланцюга постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 19210, 00 грн (платіжне доручення від 25.02.2019 № 5015723)

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 19 210, 00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143,194, 205, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 23.11.2018 №0035041414, №0035051414, №0035031414.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ніжин» за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області судовий збір у сумі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.