Рішення № 85271913, 23.10.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. справа № 300/1780/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Бондара О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-134922-55, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-134922-55.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 в даній адміністративній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) та призначено судовий розгляд на 11.09.2019 (а.с.1-2).

Позивачу поновлено строк звернення до суду, про що постановлено ухвалу від 11.09.2019.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив про порушення відповідачем термінів формування та направлення оскаржуваної вимоги, встановлених пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449. Позивач, також, вказав, що документальні перевірки, передбачені пунктом 3 розділу VI вказаної Інструкції відносно нього не проводились, та акту на адресу позивача стосовно перевірки не надходило. Відтак, на переконання позивача, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 20.09.2019 (а.с.33-36). У відзиві проти задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3 Т.М. представник відповідача заперечив, вказав, що відповідно до витягу з інтегрованої картки платника наявних в органах ДФС, позивач, як фізична особа-підприємець, систематично несплачував зобов`язань з єдиного внеску, відтак, контролюючим органом автоматично проведено нарахування заборгованості по сплаті єдиного внеску станом на 31.10.2018 на підтаві інформаційних даних навних у контролюючого органу. На переконання відповідача, оскаржувану вимогу винесено правомірно, із дотриманням вимог чинних правових норм, а тому, позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 . є безпідставними та задоволенню не підлягають.

02.10.2019 представник позивача подав відповідь на відзив, в якій зазначив, що оскаржувану вимогу не можна вважати надісланою, оскільки штриховий ідентифікатор, за яким направлялась вимога, не зареєстровано в системі пошуку поштових відправлень сайту ПАТ «Укрпошта». Також, відповідачем, в порушення п. 4 розділу VI Інструкції № 449, не проставлено дати її надсилання у корінці вимоги про сплату боргу(а.с.44-46).

У судовому засідання представник позивача заявлений позов підтримав з мотивів визладених в позовній заяві та відповіді на відзив, просив його задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з обгрунтувань наведених у відзиві на позовну заяву. Просив у задоволенні позову відмовити.

Встановлено, що згідно даних сайту Міністерства юстиції України а саме інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у період 2017-2018 роки, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець, вид діяльності: будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), покриття підлоги й облицювання стін (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

05.06.2014 позивач взятий на облік платника єдиного внеску Івано-Франківською ДПІ Головного управління ДФС в області(https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

07.11.2018 контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-134922-55, згідно якої повідомлено ОСОБА_2 , що станом на 31.10.2018 його заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 15 819,54 гривень, яку необхідно сплатити на рахунок Івано-Франківської державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (а.с.58).

Вказана вимога №Ф-134922-55 від 07.11.2018 була направлена рекомендованим листом позивачу за його податковою адресою: АДРЕСА_1 , однак згідно повідомлення про вручення поштового відправлення конверт з вимогою 15.12.2018 повернувся до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з відміткою установи поштового зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с.53-57).

30.07.2019 головним державним виконавцем Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області прийнято постанову № 5961016 про арешт майна боржника ОСОБА_2 з примусового виконання вимоги про сплату боргу №Ф-134922-55У від 07.11.2018(а.с. 9).

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-134922-55У від 07.11.2018 протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, слід вийти із наступних мотивів.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 за №2464-VІ (надалі по тексту також – Закон №2464-VІ).

Приписами пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також – єдиний внесок) визначено як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 7 вказаного Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з нормами частини 5 статті 8 Закону №2464, єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Разом з цим, абзацами 3 та 4 частини 8 статті 9 Закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Звітним періодом для зазначених осіб стосовно сплати внесків є календарний рік.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону також встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до частини 4 статті 25 Закону №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, а також витягу з облікової картки платника податків – ОСОБА_2 (а.с.39), заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2018 складає 15 819,54 грн, а саме: за 2017 рік – 8448 грн (3200*22%*12), та за 3 квартали 2018 року – 7 371,54 грн (3723*22%*9).

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів встановлено Інструкцією №446.

Підпунктом 3 пункту 1 розділу ІІ Інструкції встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Інструкції для платників, зазначених у підпунктах 3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону №2464 в розмірі 22% на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких такий платник перебував на обліку як платник єдиного внеску.

У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно зі змістом пунктів 1, 2, 3, 4 розділу VI інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом №2464 обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом №2464, є недоїмкою.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Суд зазначає, що розмір розрахованої відповідачем заборгованості позивачем не оспорюється, проте, у позовній заяві останній вказує на те, що відповідачем допущено порушення термінів формування та не направлення оскаржуваної вимоги, що суперечить вимогам пунктів 3 та 4 розділу VI Інструкції №449, вказує на дату виникнення боргу, яка зазначена 28.12.2018.

Однак, суд не погоджується із висновком позивача про порушення термінів формування вимоги, та звертає увагу на положення частини 16 статті 25 Закону №2464, якою встановлено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Окрім зазначеного, позивач вказує на те, що документальні перевірки стосовного нього відповідачем не проводились, жодного ату, складеного в результаті проведення перевірки позивачем не отримано, а відтак, оскаржувана вимога про сплату боргу підлягає скасуванню, оскільки винесена безпідставно, в порушення вимог пункту 3 розділу VI Інструкції.

Наведене твердження позивача суд вважає помилковим, з огляду на приписи пункту 4 розділу VI Інструкції, згідно із яким вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Таким чином, чинним законодавством надано право податковому органу нарахувати єдиний внесок з облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів без складання акту перевірки, і у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платниками єдиного внеску (які не виконали обов`язок щодо самостійного обчислення і сплати цих внесків в порядку і розмірах, визначених законом) - відповідач вправі був обчислювати суми єдиного внеску, не нараховані і не сплачені платником сум єдиного внеску, та зазначати це у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Відтак, суд вважає, що контролюючим органом обгрунтовано прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Враховуючи вказане, а також положення абзаців 1-4 пункту 3 Інструкції №446, проведення документальної перевірки не є єдиною підставою для визначення заборгованості зі сплати єдиного внеску та направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому, посилання позивача на відсутність будь-яких документів щодо проведеної відповідачем перевірки, як на підставу для скасування оскаржуваної вимоги, суд вважає безпідставними.

Суд зазначає, що вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної вимоги не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Що стосується обставин про не направлення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-134922-55 від 07.11.2018, то суд звертає увагу на таке.

Пунктом 4 розділу VI Інструкції передбачено, що після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис, - в органі доходів і зборів.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

В даному випадку, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-134922-55 від 07.11.2018 була направлена відповідачем рекомендованим листом ОСОБА_2 за його податковою адресою: АДРЕСА_2 , однак згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 76018 4995890 8 конверт з вимогою 15.12.2018 повернувся до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з відміткою установи поштового зв`язку "за закінчення встановленого строку зберігання" (а.с.55-57). Вказану обставину відповідачем також підтверджено відповідними реєстрами про напралення рекомендованих листів від 15.11.2018 складеними ГУ ДФС в Івано-Франківській області та ПАТ «Укрпошта» (а.с.43 та зворотній бік).

Наведені обставини, з огляду на зміст вищевказаних норм пункту 4 розділу VI Інструкції, свідчать про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-134922-55 від 07.11.2018 вважається надісланою (врученою) позивачу, що, в свою чергу, підтверджує факт дотримання відповідачем порядку надсилання вказаної вимоги ОСОБА_2 як платнику єдиного внеску.

Варто відзначити й те, що вказана податкова адреса позивача: АДРЕСА_1 , співпадає із адресою, визначеною ФОП ОСОБА_2 у позовній заяві.

Щодо посилання сторони позивача на відсутність даних про реєстрацію в системі поштового відправлення № 76018 4995890 8, суд зазначає, що такий запис може бути відсутній, так як пошук здійснено поза межами 6 місяців, протягом яких, інформація зберігається у системі сервісу пошуку реєстрованого поштового відправлення, оскільки позивачем проведено запит на сайті Укрпошти 01.10.2019, а рекомендований лист було надіслано відповідачем 15.11.2019. На офіційному сайті ПАТ «УКРПОШТА» в розділі відстеження місцезнаходження та стану поштових відправлень (http://www.ukrposhta.com/www/upostua.nsf/search_post?openpage) зазначено, що інформація про наявність та стан пересилання поштових відправлень постійно оновлюється й зберігається в системі протягом 6 місяців з моменту реєстрації. Отже, доводи представника позивача про не направлення відповідачем вимоги на його адресу, не спростовує факту направлення такої на адресу позивача та не беруться судом до уваги.

Покладений частиною 2 статті 77 КАС України на відповідача (суб`єкта владних повноважень) тягар доказування (у випадку заперечення щодо протиправності свого рішення) узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

В даній справі суд вжив усіх заходів для витребування необхідних доказів, в тому числі з власної ініціативи.

З урахуванням встановлених вище обставин, суд дійшов переконання про те, що відповідач обґрунтував правомірність своєї вимоги від 07.11.2018, тоді як твердження позивача, наведені у позовній заяві є безпідставними, висновків відповідача не спростовують.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Як свідчать встановлені в суді обставини, відповідач, формуючи 07.11.2018 вимогу про сплату боргу (недоїмки), діяв на підставі закону, обґрунтовано, з урахування усіх обставин, які маю значення для правильного вирішення питання у спірних відносинах.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога відповідача від 07.11.2018, є правомірною, і відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною і скасування такої вимоги.

Зважаючи на висновок суду про безпідставність позовних вимог в силу норм статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 );

відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018)

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.

Рішення складене в повному обсязі 29 жовтня 2019 р., у зв`язку з перебуванням 28.10.2019 судді Микитин Н.М. у відрядженні.