Рішення № 85271603, 30.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року м. Житомир справа № 240/10134/19

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0409 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини А 0409 щодо відмови здійснити перерахунок (донарахування) вихідної допомоги при звільненні згідно з наказом командира військової частини А0409 за №119 від 06.11.2017, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення (з урахуванням усіх виплат та доплат, які позивач отримала після звільнення за період проходження військової служби до 04.08.2017) за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення для обрахунку суми щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину А0409, провести перерахунок (донарахування) та виплатити різницю розміру вихідної допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

Свої позовні вимоги обґрунтовує, тим що проходила військову службу в Збройних Силах України та відповідно до наказу командира 30 окремої механізованої бригади (по особовому складу) № 214-рс була звільнена з військової служби у запас за віком та наказом командира військової частини А0409 (по стройовій частині) №119 від 06 листопада 2017 року виключена із списків особового складу частини. Вказує, що при звільненні було нараховано та виплачено їй одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення. Зазначає, що в липні 2019 року дізналася про порушення своїх прав щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, у зв`язку із чим звернулася до відповідача з вимогою провести донарахування такої виплати, однак відповідачем відмовлено у здійсненні донарахування. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, а тому за захистом своїх прав звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на позов.

13 вересня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.37-40), відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилається на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначає, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини А0409 (по стройовій частині) № 119 від 06.11.2017 військовослужбовцю ОСОБА_1 було в повному обсязі виплачено всі належні їй види грошового забезпечення, в тому числі, одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходила військову службу в Збройних Силах України на посаді радіотелефоніста радіовідділення інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини А0409.

Відповідно до наказу командира 30 окремої механізованої бригади (по особовому складу) № 214-рс від 06 листопада 2017 року позивача звільнили з військової служби у запас за пунктом «в» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (а.с.13) та наказом командира військової частини А0409 (по стройовій частині) №119 від 06.11.2017 року виключили останню із списків особового складу частини (а.с.14).

При звільненні, ОСОБА_1 нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що не заперечується сторонами.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі № 806/1999/18, яке набрало законної сили, визнано право позивача на призначення та отримання пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в розмірі, обчисленому з грошового забезпечення, до якого включена, зокрема, щомісячна додаткова грошова винагорода (а.с.15-17).

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року у справі 240/4924/18, яке набрало законної сили та виконане, було встановлено, що індексація враховується до складу грошового забезпечення (а.с. 18-23).

16 липня 2019 року позивач звернувся із заявою до командира військової частини А0409 про донарахування розміру одноразової грошової допомоги при звільненні за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням у складі грошового забезпечення, з якого вона нараховується, щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення. Просила здійснити виплату суми перерахунку (а.с.31).

Листом від 16.08.2019 №5039 ТВО командира військової частини А0409 повідомив позивача про те, що при звільненні було нараховано та виплачено одноразову допомогу в разі звільнення в розмірі 50% місячного грошового забезпечення (без урахування додаткової винагороди (60%) згідно постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»№889 від 22 вересня 2010 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII(далі - Закон України №2011-XII) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною другою статті 9 Закону України №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Приписами ч.4 ст. 9 цього ж Закону передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року №1294 (чинна на момент звільнення з військової служби, далі - Постанова №1294), установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року №889 (чинної на момент звільнення з військової служби, далі - Постанова №889) уряд установив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Так, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звільнено з військової служби Збройних Сил України та на момент такого звільнення остання набула право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ.

При цьому, вказана одноразова грошова допомога при звільненні позивачу нарахована та виплачена, в розмірі 50% місячного грошового забезпечення без урахування додаткової винагороди (60%) та індексації грошового забезпечення.

Свої дії, щодо неврахування до одноразової грошової допомога при звільненні позивачу додаткової винагороди (60%) та індексації грошового забезпечення відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до п.8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 11 листопада 2016 року за № 1470/29600 (далі - Інструкція), до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (а.с.32-33).

Таким чином, відмова відповідача ґрунтується на нормах Інструкції, виданої на виконання Постанови №889.

Однак, під час розгляду даної справи, суд застосовуючи вищезазначені норми Інструкції, як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Слід вказати, що оскільки, частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.07.2019 у справі №826/3398/17.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

При цьому, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17 викладені у постанові від 6 лютого 2019 року, відповідно до яких до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Як свідчать матеріали справи, зокрема довідка ТВО командира військової частини А0409 від 14.02.2018 №401 позивач останні 24 місяці перед звільненням (з листопада 2015 року по жовтень 2018 року) отримував додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, яка нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця та за вказаний період становила 66519,90 грн (а.с.28).

Таким чином, аналіз зазначеного не дає суду підстав вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення.

З огляду на викладене, військова частина А0409 протиправно не включила до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано останній одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена Постановою №889.

Стосовно індексації грошового забезпечення, яка теж не включена відповідачем до складу грошового забезпечення позивача з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).

Приписами статті 1 цього Закону визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 ст.2 Закону № 1282-XII, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ч.1 ст.9 Закону №1282-XII).

Положеннями ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III від 05 жовтня 2000 року визначено, що Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).

Пунктом 6 Порядку № 1078, визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів та підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході (абз.3 п.6 Порядку №1078).

Враховуючи викладене, відповідачем протиправно не здійснено новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації, яку позивач отримав згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №240/4924/18, а тому позовні вимоги у цій частині теж підлягають задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини А0409 (вул.Леваневського, буд.2, м.Новоград-Волинський, Житомирська область, 11700, ЄДРПОУ 07962707) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини А0409 щодо відмови у здійсненні перерахунку (донарахування) вихідної допомоги при звільненні згідно з наказом командира військової частини А0409 №119 від 06.11.2017, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення (з урахуванням усіх виплат та доплат, які ОСОБА_1 отримала після звільнення за період проходження військової служби до 04.08.2017) за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення для обрахунку суми щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення;

Зобов`язати військову частину А0409, провести перерахунок (донарахування) та виплату різниці розміру вихідної допомоги при звільненні, виходячи з розрахунку 50% фактичного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням в складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлено: 30 жовтня 2019 року.

Суддя О.В. Єфіменко