Рішення № 85271318, 21.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року Справа № 160/7938/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій просить визнати протиправною відмову у надані публічної інформації на запит ОСОБА_1 ; зобов`язати надати ОСОБА_1 повну інформацію на зазначений запит, а саме: чи були відкриті, починаючи з 2009 року, кримінальні провадження щодо кандидата у народні депутати України по 26-му округу ОСОБА_2 , щодо якого на сайті ЦВК вказані наступні відомості: народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпропетровську, громадянин України, протягом останніх п`яти років проживає на території України, освіта вища, директор ПП «ІР- ІНФОРМАЦІЯ_2 -ГРУПП», член Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», проживає в місті Дніпрі, судимість відсутня, суб`єкт висування - Політична партія «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ». Якщо так, просить вказати за якими статтями Кримінального кодексу України вони відкриті, а також на якій стадії знаходяться.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у липні 2019 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із запитом на публічну інформацію, у якому просив надати інформацію щодо наявності кримінальних проваджень відносно кандидата у народні депутати ОСОБА_2 щодо якого на сайті ЦВК вказані наступні відомості: народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпропетровську, громадянин України, протягом останніх п`яти років проживає на території України, освіта вища, директор ПП «ІР- ІНФОРМАЦІЯ_2 -ГРУПП», член Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», проживає в місті Дніпрі, судимість відсутня, суб`єкт висування - Політична партія «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ». Направляючи зазначений запит, позивачем було зазначено, що запитувана інформація становить значний суспільний інтерес, оскільки стосується фактів життя кандидата у народні депутати України. При цьому, кандидат у народні депутати є публічною особою, а зазначена інформація є актуальною на передодні виборів. Вважає, що відповідачем протиправно відмовлено в наданні запитуваної інформації, відповідно право позива на інформацію має бути відновлено в судовому порядку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачем 10.09.2019 року отримано копію ухвали суду про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі.

13.09.2019 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив щодо заявлених позовних вимог, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що позивачу правомірно відмовлено у наданні запитуваної інформації, оскільки вона є конфіденційною та може надаватись за згодою особи якої стосується чи рішенням суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію: чи були відкриті, починаючи з 2009 року, кримінальні провадження щодо кандидата у народні депутати України по 26-му округу ОСОБА_2 , щодо якого на сайті ЦВК вказані наступні відомості: народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпропетровську, громадянин України, протягом останніх п`яти років проживає на території України, освіта вища, директор ПП «ІР-ІНВЕСТ-ГРУПП», член Політичної партії «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ», проживає в місті Дніпрі, судимість відсутня, суб`єкт висування - Політична партія «ОПОЗИЦІЙНА ПЛАТФОРМА - ЗА ЖИТТЯ». Якщо так, то просив вказати за якими статтями Кримінального кодексу України вони відкриті, а також на якій стадії знаходяться.

На зазначений запит Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області листом від 09.07.2019 року № 26/29-зі було відмовлено у надані запитуваної інформації, оскільки запитувана інформація є конфіденційною та належить до інформації з обмеженим доступом.

Вважаючи дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови у наданні відповіді на запит протиправними позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в межах повноважень та інший спосіб - на свій вибір.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес.

Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Разом з цим, положеннями частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За змістом частини 1 статті 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 7 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону. Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно частини 2 статті 20 Закону України «Про інформацію», конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Запитувана позивачем інформація є конфіденційною, оскільки є інформацією про конкретну фізичну особу - ОСОБА_2 , а отже не може бути розголошена без її згоди.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 20.01.2012 року №2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім`ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов`язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім`ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з частинами першою, другою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302).

Таке конституційне та законодавче регулювання права особи вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року, яким визначено, що кожна людина має право на вільне вираження свого погляду; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати будь-яку інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір (пункт 2 статті 19).

Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону № 2939 забезпечується систематичним та оперативним оприлюдненням інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах та будь-яким іншим способом, а також шляхом надання інформації на запити.

Разом з тим відповідно до частини третьої статті 34 Конституції України здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Таке конституційне обмеження прав особи збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію узгоджується з положеннями пункту 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, в яких зазначено, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Таким чином, Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (абзац другий статті 5 Закону № 2657), у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя, встановлене частиною першою статті 32 Основного Закону України.

Положення частини першої статті 32 та частини третьої статті 34 Конституції України перебувають у системному взаємозв`язку і передбачають як недопустимість порушення права людини на недоторканність особистого та сімейного життя, так і реалізацію особою права на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації.

Парламентська Асамблея Ради Європи в Резолюції № 1165 зазначила, що право кожної людини на приватність і право на свободу вираження поглядів є основою демократичного суспільства; ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність (пункт 11). Виходячи з цього право на приватність, закріплене у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, повинне захищати приватне життя особи не лише від втручання влади, а й від подібних дій з боку інших осіб чи інститутів, зокрема засобів масової інформації (пункт 12 Резолюції № 1165).

Положення частини другої статті 32 Основного Закону України передбачають вичерпні підстави можливого правомірного втручання в особисте та сімейне життя особи (в тому числі й тієї, яка займає посаду, пов`язану з функціями держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім`ї). Такими підставами є: згода особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації стосовно неї, а також, у разі відсутності такої згоди, випадки, визначені законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32 Конституції України у системному зв`язку з частиною другою статті 34 цієї Конституції, Конституційний Суд України дійшов висновку, що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Враховуючи наведене, суд вважає, що інформація, яка запитувалась позивачем є конфіденційною інформацією про особу.

Оскільки запитувана інформація належить до категорії інформації з обмеженим доступом, ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області правомірно було відмовленні в її наданні.

При цьому суд звертає увагу, що надання такої інформації про особу буде являтись втручанням в її особисте та сімейне життя, яке допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, що в даному випадку судом встановлено не було.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул. Троїцька, 20 А, м. Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 21 жовтня 2019 року.

Суддя С.І. Озерянська