Рішення № 85271235, 10.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 рокуСправа № 160/7588/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

07.08.2019 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 14.03.2019 року № 498131-5150-0462, яким гр. ОСОБА_1 визначено зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за період 2019 рік на загальну суму 25473,22 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 року № 498131-5150-0462 про визначення зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за період 2019 рік, оскільки він не є платником земельного податку в розумінні пп.269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України. Позивач зауважив, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , ним не використовується, починаючи з 01 листопада 2018 року, оскільки згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради була передана на баланс КП «Міськавтопарк» Дніпропетровської міської ради. 15.11.2018 року на електронному аукціоні «Прозоро» КП «Міськавтопарк» передав право ведення комерційної діяльності на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 , закріпивши це факт договором оренди земельної ділянки. Відтак, у позивача не було обов`язку у 2019 році сплачувати земельний податок. З урахуванням викладеного, просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 року № 498131-5150-0462 як протиправне.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/7588/19 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

30.08.2019 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивач є платником земельного податку з фізичних осіб у 2019 році, оскільки платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку, навіть якщо воно не зареєстроване в установленому законом порядку. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого станом на 28.08.2019 року, позивачу на праві приватної власності у виді спільної часткової власності (1/2) належить будівля вартової літ.А-1 площею 18 кв.м., ґанок літ.а, огорожа №1,2, мостіння-І, за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до положень ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. З часу, коли позивач набув у власність об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в силу положень ч.1, ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України у нього виникло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Відповідно, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розташований такий об`єкт, покладається на особу, на яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду. Нарахування земельного податку за звітний 2019 рік було здійснення з урахуванням даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю №8047 від 19.03.2008 р. З огляду на викладене, податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 року № 498131-5150-0462винесено відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, що визначений законодавством України, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований 08.07.2016року фізичною особою-підприємцем, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань НОМЕР_1 224 000 0000 108159 про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця за кодом НОМЕР_2 ; 17.12.2018 року внесено запис 22240060002108159 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем; стан суб`єкта – припинено.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухома майно від 28.08.2019 року на підставі акту сприйманої комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкта (серія та номер:1004, виданий 01.09.2008 р. Інспекцією ДАБК у Дніпропетровській області), рішення Виконкому Дніпропетровської міської ради про затвердження 14.08.2008 р. акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію серії 2479, 14 червня 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна: будівлі та споруди автостоянки, об`єкт житлової нерухомості; опис: будівля вартової літ.А-1 площею 18 кв.м., ґанок літ.а, огорожа №1,2, мостіння-І; адреса: АДРЕСА_2 .

14.03.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області в порядку пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України проведено нарахування позивачу земельного податку, у зв`язку з чим складено податкове повідомлення-рішення № 498131-5150-0462, згідно з яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податку з фізичних осіб», код платежу 18010700, за податковий 2019 рік у сумі 25473,22 грн.

У відзиві Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області зазначено, що розрахунок земельного податку за 2019 рік проведений згідно з даними Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю №8047 від 19.03.2008 р., та складає 25473.22грн., з яких: 581,21 (нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки) * 1510 (площа земельної ділянки) * 2,25 (зональний Кф) 0,86 (сукупний локальний Кф) * 0,50 (Кф функціонального використання) * 3% (ставка податку за землю згідно рішення Дніпропетровської міської ради від 21.02.2018р. №8/30 (з урахуванням останніх змін рішення Дніпропетровської міської ради від 23.01.2019р. №7/40).

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2019 р. № 498131-5150-0462, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, визначених законом.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ст.13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою] охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадинами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001р. №2768-111 (зі змінами та доповненнями), а справляння плати за землю - Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями).

Так, згідно зі ст.206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено податковий обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Статтею 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що плата за землю – обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України); земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) - пп.14.1.72 п.14.1 ст.14 ПК України; землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди - пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

За правилами п.269.1 ст.269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (п.270.1 ст.270 ПК України).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 Земельного кодексу України і ст. 377 Цивільного кодексу України.

Вказаними нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.286.6 ст.286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб, зокрема, пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності.

Згідно з ст.271 ПК України базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України податок фізичними особамисплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п.1-3 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що з моменту набуття права власності (користування) на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об`єкт, а з ним і обов`язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

У ході судового розгляду справи встановлено, що підставою для нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб за податковий 2019 рік, у зв`язку з чим прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, стали дані Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю №8047 від 19.03.2008 р. та відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.08.2019 р. за параметрами запиту: права власності, інші речові права, іпотек, обтяження, фізична особа, рнокпп НОМЕР_2 .

У відзиві відповідачем наведений розрахунок земельного податку за 2019 рік, проведений згідно з даними Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю №8047 від 19.03.2008 р., який склав 25473,22грн.:

581,21 (нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки) * 1510 (площа земельної ділянки) * 2,25 (зональний Кф) 0,86 (сукупний локальний Кф) * 0,50 (Кф функціонального використання) * 3% (ставка податку за землю згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.02.2018р. №8/30 (з урахуванням останніх змін рішення Дніпропетровської міської ради від 23.01.2019р. №7/40).

Проте, врахування даних Державного земельного кадастру №8047 від 19.03.2008 р. про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 1210100000:02:136:0019, загальною площею 0,1510га, для розрахунку позивачу земельного податку за 2019 рік, суд вважає безпідставним та необґрунтованим.

Із змісту Довідки №8047 від 19.03.2008 р. видно, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) - орендар, грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:02:136:0019), загальною площею 0,1510га, адреса: АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 район), становить 183123,93грн. (оренда) з урахуванням зонального коефіцієнту 2,25; та Кф 0,50, довідка враховує період з 01.01.2008 р. по 06.07.2008 р. та дійсна протягом 2008 року.

Отже, застосування відповідачем довідки Управління земельних ресурсів у місті Дніпропетровську Дніпропетровської області №8047 від 19.03.2008 р. для вирахування земельного податку за податковий 2019 рік є таким, що не узгоджується з положенням чинного податкового законодавства.

Окрім того, відповідачем не доведено, що позивач є користувачем земельної ділянки 1210100000:02:136:0019, загальною вартістю 0,1510га, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , або власником будівель (споруд) відповідної площі, розташованих на ній, відтак, не доведено обов`язок позивача зі сплати земельного податку у розмірі, визначеному у податковому повідомленні-рішенні від 14.03.2019 р. № 498131-5150-0462.

До того ж, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.08.2019 р., наданою відповідачем до відзиву, позивач є співвласником (1/2) об`єкту (будівлі вартової площею 18 кв.м, ґанку, огорожі №1,2 та мостіння-І), розташованого в АДРЕСА_2 , що не узгоджується з розрахунком суми земельного податку, що наданий відповідачем у відзиві, щодо площі та адреси об`єкту оподаткування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач при здійсненні нарахування податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за період з 2019 року діяв на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 498131-5150-0462 від 14.03.2019 р., згідно з яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «земельний податку з фізичних осіб», код платежу 18010700, за податковий 2019 рік у сумі 25473,22 грн. не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768,40грн. відповідно до квитанції від 06.08.2019 р. № 0.0.1428643728.1.

Керуючись ст. ст.9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, 49000, місто Дніпро, вулиця Симферопольська, 17а) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 14.03.2019 р. № 498131-5150-0462.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати з оплати судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. відповідно до квитанції від 06.08.2019 р. № 0.0.1428643728.1.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський