Рішення № 85271214, 10.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року Справа № 160/8547/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, за період з 01.01.2016 року по день початку фактичної та регулярної виплати донарахованої частини пенсії, тобто, по 17.04.2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити однією сумою ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, згідно з довідкою № 83/30217 від 18.03.2018 року за період з 01.01.2016 року по день початку фактичної та регулярної виплати донарахованої частини пенсії, тобто, по 17.04.2018 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вважає протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у зв`язку з порушенням строків здійснення перерахунку та виплати пенсії, в результаті чого мало місце тривале ненарахування (перерахунок) пенсії за минулі періоди (з 01.01.2016 року по квітень 2018 року), тому позивач має право на одержання невиплаченої частини пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ. За поясненнями позивача, предметом спору є правовідносини, які виникли з 01.01.2016 року у зв`язку з тим, що 29 грудня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року. Таким чином, з 01.01.2016 року у позивача виникло право на перерахунок та виплату пенсії з урахуванням грошового забезпечення для поліцейських.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.

У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими.

Відповідач посилається на те, що відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522, 01.01.2007 року на Пенсійний фонд України покладені функції лише з призначення і виплати пенсії, а функції розрахунку вислуги років, визначення розміру грошового забезпечення чи окремих його складових для обчислення пенсій, належить до компетенції уповноваженого органу того міністерства або відомства, звідки військовослужбовця або особу рядового чи начальницького складу було звільнено зі служби. Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26.06.2013 року № 611 та листа Міністерства внутрішніх справ України № 4019/02/22-2017 від 22.03.2017 року, повноваження з видачі довідок та визначенню складових грошового забезпечення покладено на ГУМВС України в Дніпропетровській області (на сьогодні Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Дніпропетровській області).

Також, відповідач зазначив, що згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Відповідач наголошує, що 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Зазначена постанова, є підставою для проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України № 2262-ХІІ.

За поясненнями відповідача, на виконання Постанови № 103 позивачеві проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року на підставі довідки від 18.03.2018 року за № 83/30217, яка надана Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Дніпропетровській області, з наступних видів грошового забезпечення: посадового окладу – 1900,00 грн.; окладу за спеціальним званням – 1000,00 грн.; 50% надбавки за стаж служби – 1450,00 грн.; 10,08% премії – 438,48 грн. Всього грошового забезпечення – 4788,48 грн. Розмір пенсії 65% складає 3112,51 грн. Доплати за період з 01.01.2018 року по 30.04.2018 року в сумі 6067,36 грн. були виплачені позивачеві в квітні 2018 року. Відповідач зазначає, що доплата за період з 01.01.2016 року по 30.04.2018 року в сумі 35127,87 грн. буде виплачена позивачеві за нормами Постанови № 103 в такому порядку: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, а саме, по 731,83 грн. щомісячно; з 01.01.2020 року по 30.06.20121 року щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме, по 1463,66 грн. щомісячно.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації частини втрати доходу, починаючи з 01.01.2016 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», відповідач наголосив на тому, що позивач не має права на отримання компенсації, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 2 Закону, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі – компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Позивачу суми пенсії ще не перераховувались (станом на час розгляду справи у суді першої інстанції) та не нараховувався новий її розмір, з урахуванням такого перерахунку. Визначальним фактором для компенсації втрати частини доходу є саме нарахування тих чи інших сум пенсії, натомість в даному випадку спірні суми пенсії не нараховувались, тож для застосування компенсації втрати частини доходу, на думку відповідача, правові підстави відсутні. Дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати пенсії позивачеві є правомірними, оскільки відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 261, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 262, п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 263 КАС України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є пенсіонером органів внутрішніх справ України. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

З 17.10.2007 року позивачеві призначено пенсію за вислугу років (25 років), відповідно до Закону України № 2262-ХІІ «Про забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Згідно з матеріалами справи, розмір пенсії позивачу призначено виходячи з основного розміру пенсії 65 % грошового забезпечення.

29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900-VIII від 23.12.2015 року, яким ст. 63 Закону України №2262-ХІІ доповнено новою частиною, а саме: перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Судом встановлено, що позивач звертався на адресу відповідача з інформаційним запитом від 25.10.2017 року, в якому просив надати належним чином завірену копію довідки про грошове забезпечення, що надана Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області та провести перерахунок пенсії на ім`я ОСОБА_1 відповідно до грошового забезпечення поліцейських з 01.01.2016 року. Листом від 07.11.2017 року № Л4786-17 «Про надання відповіді» позивача повідомлено, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та внесення змін постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393, в установлені строки до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області надіслані списки осіб, які підлягають перерахунку відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», для подальшої підготовки довідок про розмір грошового забезпечення. Позивача також було включено у вказані списки.

На запит відповідача з Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області надійшла довідка на ім`я позивача. Проте, довідку про розмір грошового забезпечення від 04.05.2017 року № 83/30217 було повернуто до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області для виправлення помилок при її оформленні, оскільки в довідці про розмір грошового забезпечення на ім`я позивача премія зазначена в середньому розмірі, що фактично виплачений в грудні 2015 року, замість січня 2016 року. Окрім того, позивача повідомлено про перерахунок пенсії після виділення додаткових коштів з Державного бюджету України.

Позивач повторно звернувся на адресу відповідача з інформаційним запитом від 13.12.2017 року, в якому просив повідомити про дату повернення на адресу відповідача довідки, наданої Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області та надати належним чином завірені копії документів з пенсійної справи позивача. Листом від 22.12.2017 року № Л8964-17 «Про надання відповіді» позивача повідомлено про те, що листом № 31686/03/03 від 07.11.2017 року довідку про розмір грошового забезпечення № 83/30217 від 04.05.2017 року було повернуто до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області для виправлення помилок в її оформленні. Під супровідним листом № 18461/Бр від 29.11.2017 року вказана довідка була повернута на адресу відповідача без виправлень. У зв`язку з цим, довідку про грошове забезпечення на ім`я позивача було повернуто для приведення у відповідність до норм законодавства (вих. № 34564/03/03 від 08.12.2017 року).

Не погодившись, позивач повторно звернувся з інформаційним запитом від 06.03.2018 року на адресу відповідача. Листом від 21.03.2018 року № Л3630-18 позивача було повідомлено, що пенсія йому обчислена відповідно до норм чинного пенсійного законодавства. Окрім того, позивача повідомлено про те, що 21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб», яка є підставою для проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Після надходження від Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області довідок про грошове забезпечення Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області буде проведено перерахунок пенсій з 01.01.2016 року.

Судом встановлено, що позивач звертався на адресу відповідача з інформаційним запитом від 05.05.2019 року, в якому просив надати інформацію щодо перерахунку пенсії в період з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року з урахуванням видів грошового забезпечення, встановлених законодавством для поліцейських, провести в добровільному порядку компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованої, але не виплаченої частини пенсії з 01.01.2016 року та надати розрахунок перерахунку та виплати невиплаченої частини пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів з 01.01.2016 року по 01.01.2018 року.

Листом від 25.06.2019 року № 4495/Л-09 «Про надання відповіді» відповідач повідомив позивача, що листом Міністерства внутрішніх справ України від 28.02.2018 року №2900/05/22-2018 було проінформовано про відсутність підстав для використання довідок про грошове забезпечення, виданих до набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 для проведення перерахунку пенсій. Оскільки, в довідці про розмір грошового забезпечення від 04.05.2017 № 83/30217, яка видана Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Дніпропетровській області, розмір премії було зазначено в середньому розмірі, що фактично виплачений в грудні 2015 року, замість січня 2016 року, а також довідка видана до набрання чинності постанови № 103 від 21.02.2018 року, листом від 07.11.2017 року № 31686/03/03 та повторно листом від 08.12.2017 року № 34564/03/03 довідка на ім`я позивача була повернута до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області. Окрім того, позивача повідомлено, що на виконання постанови КМУ № 103 позивачеві проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 року на підставі довідки від 18.03.2018 року №83/30217, яка надана Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача, звернувся до суду з адміністративним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, за період з 01.01.2016 року по день початку фактичної та регулярної виплати донарахованої частини пенсії, тобто, по 17.04.2018 року.

Тому, вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також, членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» (далі - Закон № 900-VIII).

Цим Законом внесено доповнення до статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до абзацу другого розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно із статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію», пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Кабінет Міністрів України постановою від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) та Постановою від 18 листопада 2015 року № 947 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і плату за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Постанова № 988 набрала чинності 02 грудня 2015 року.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» (далі - Порядок № 45), яка набрала чинності 20 лютого 2008 року.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

На підставі зазначеного в пункті 1 Порядку № 45 рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв`язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п`ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п`ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону №2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

У рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку.

Така ж правова позиція була висловлена Верховним Судом в рішенні від 15.02.2018 року, Пз/9901/8/18, справа № 820/6514/17.

З матеріалів справи вбачається, що за відомостями з листів відповідача від 07.11.2017 року № Л4786-17 «Про надання відповіді» та від 22.12.2017 року № Л8964-17 «Про надання відповіді», на запит відповідача з Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області надходила довідка для перерахунку пенсії на ім`я позивача. Оскільки, у вказаній довідці про розмір грошового забезпечення, виданої на ім`я позивача, премія була зазначена в середньому розмірі, що фактично виплачена у грудні 2015 року, замість січня 2016 року, листом № 31686/03/03 від 07.11.2017 року довідку про розмір грошового забезпечення №83/30217 від 04.05.2017 року було повернуто до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області для виправлення помилок при її оформленні. Під супровідним листом № 18461/Бр від 29.11.2017 року зазначена довідка була повернута Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Дніпропетровській області на адресу відповідача без виправлень. У зв`язку з цим, вказаний документ було повернуто до Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області для приведення у відповідність до норм законодавства (вих. № 34564/03/03 від 08.12.2017 року).

Разом з тим, суд зазначає, що дата довідки про грошове забезпечення № 83/30217, виданої на ім`я позивача, 04.05.2017 року. При цьому, вказану довідку було повернуто на адресу Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Дніпропетровській області лише 07.11.2017 року, тобто після надходження першого інформаційного запиту позивача (25.10.2017 року).

Як зазначив позивач та це підтверджується матеріалами справи, сплата перерахованого розміру йому пенсії фактично був проведений та належні до сплати суми пенсії регулярно сплачуються позивачу лише з 17.04.2018 року. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у період з 01.01.2016 року по 17.04.2018 року позивачу не проводилось перерахування пенсії з вини відповідача.

Згідно з вимогами частини третьої статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Судом встановлено, що на виконання постанови № 103 позивачу був проведений перерахунок пенсії з 01.01.2016 року на підставі довідки від 18.03.2018 року № 83/30217, яка надана Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Дніпропетровській області, з наступних видів грошового забезпечення: посадового окладу – 1900,00 грн.; окладу за спеціальним званням – 1000,00 грн.; 50 % надбавки за стаж служби – 1450,00 грн.; 10,08 % премії – 438,48 грн. Всього грошового забезпечення – 4788,48 грн. Розмір пенсії 65 % становить 3112,51 грн. Доплата за період з 01.01.2018 року по 30.04.2018 року в сумі 6067,36 грн. була виплачена позивачеві в квітні 2018 року.

Доплата за період з 01.01.2016 року по 30.04.2018 року в сумі 35127,87 грн. буде виплачена позивачеві відповідно до Постанови № 103 у такому порядку: з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року щомісячно окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період з 01.01.2016 року по 21.12.2017 року, а саме, по 731,83 грн.; з 01.01.2020 року по 30.06.2021 року щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме, по 1463,66 грн. щомісячно.

Натомість суд бере до уваги те, що у період з 01.01.2016 року по 17.04.2018 року позивачу пенсія не перераховувалась та не виплачувалась з вини відповідача, у зв`язку з чим були порушені строки її перерахунку та виплати, тому позивач має право на нарахування та виплату компенсації частини доходу.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі – Закон № 2050-ІІІ), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Стаття 2 Закону № 2050-ІІІ визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

- пенсії;

- соціальні виплати;

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За правилами статті 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Тобто, положення зазначених статей Закону № 2050-ІІІ встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Частиною другою статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" установлено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Пунктом 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі – Порядок) закріплено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до п. 2 Порядку, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

За змістом пункту 3 Порядку компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Тобто, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 року (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 року (№ 523/1124/17) та від 03.07.2018 року (справа № 521/940/17), від 15.04.2019 року (справа № 727/7818/16-а).

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16).

На переконання суду, зміст і правова природа спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи відповідача про те, що виплачена позивачу сума донарахованої пенсії на виконання судового рішення не є доходом в розумінні ст. 2 Закону № 2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні ст. 2 Закону № 2050-ІІІ.

Окрім того, при вирішені цього спору суд, відповідно до частин першої - другої статті 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Суд бере до уваги посилання відповідача на те, що доплати за період з 01.01.2018 року по 30.04.2018 року в сумі 6067,36 грн. була виплачена позивачу в квітні 2018 року, доплата за період з 01.01.2016 року по 30.04.2018 року в сумі 35127,87 грн. буде виплачена відповідно до вимог постанови № 103. Таким чином, враховуючи, що відповідач з тих чи інших підстав не перерахував належні до перерахунку та виплати позивачу суми пенсії з 01.01.2016 року, а перерахував і виплачує їх, починаючи лише з 17.04.2018 року, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас позовна вимога ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити однією сумою компенсацію втрати частини доходів є такою, що підлягає уточненню, бо законом не визначений порядок виплати такої компенсації однією сумою. Тому, вказана позовна вимога підлягає задоволенню без урахування вимоги про виплату суми компенсації однією сумою, а саме: щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, згідно з довідкою № 83/30217 від 18.03.2018 року за період з 01.01.2016 року по день початку фактичної та регулярної виплати донарахованої частини пенсії, тобто по 17.04.2018 року.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне в межах позовних вимог задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 повністю, а саме: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, за період з 01.01.2016 року по день початку фактичної та регулярної виплати донарахованої частини пенсії, тобто, по 17.04.2018 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, згідно з довідкою № 83/30217 від 18.03.2018 року за період з 01.01.2016 року по день початку фактичної та регулярної виплати донарахованої частини пенсії, тобто, по 17.04.2018 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру позивач сплатив 768,40 грн., що підтверджується оригіналом квитанції № 166 від 02.09.2019 року, що наявний в матеріалах справи. При цьому, враховуючи повне задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 768,40 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 9, 72 - 77, 139, 242 - 243, 245 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, за період з 01.01.2016 року по день початку фактичної та регулярної виплати донарахованої частини пенсії, тобто, по 17.04.2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, згідно з довідкою № 83/30217 від 18.03.2018 року за період з 01.01.2016 року по день початку фактичної та регулярної виплати донарахованої частини пенсії, тобто, по 17.04.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10.10.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька