Рішення № 85271166, 29.10.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2494/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – відповідач1, ГУ ДФС у Волинській області), Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області (далі – відповідач2, ГУ ДКС у Волинській області) про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 165095,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №140/1770/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДФС у Волинській області на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3588462,49 грн. Однак при поданні позову позивачем помилково в резолютивній частині позовної заяви зазначено вимогу про стягнення 3588462,49 грн, хоча в дійсності розмір заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ становить 3753558 грн. При цьому вказує на те, що органом податкового контролю не заперечується право позивача на відшкодування сум ПДВ за періоди декларування листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року та встановлено необґрунтованість рішень щодо відмови в бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 3753558 грн, що підтверджується судовими рішеннями, постановленими за наслідками оскаржень відповідних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 19.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-1а).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.61-62) відповідач2 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та вирішити питання щодо виключення даного учасника справи з числа відповідачів, посилаючись на те, що законодавець чітко визначає порядок отримання платником податку бюджетного відшкодування ПДВ, а саме: узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (п.п. 4 п. 200.12 ст. 200 ПКУ). На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника. податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 ПКУ). Ніякого процесуального зв`язку Головне управління з позивачем не мало та не має, його права та законні інтереси не порушувало, а тому відсутні підстави для оскарження його дій та/або бездіяльності, відповідно і залучення у якості співвідповідача.

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.65-72) відповідач1 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №140/1770/19 не набрало законної сили, а відтак обставини встановлені даним рішенням не відносяться до тих, що відповідно до статті 78 КАС України не підлягають доказуванню. При цьому позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки зі змісту позовної заяви не вбачається, які періоди бюджетного відшкодування ПДВ включає заявлена до стягнення сума 165095,51 грн, і відповідно якими рішеннями судів встановлено обґрунтованість декларування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у відповідній сумі. Крім того, з рішення суду від 25.07.2019 у справі №140/1770/19 не вбачається, які періоди бюджетного відшкодування ПДВ включає в себе стягнута зазначеним рішенням суду сума 3588462,49 грн, і відповідно чи не включено в дану суму ті ж самі періоди, що і в суму 165095,51 грн. Зазначає, що заборгованість у сумі 165095,51 грн є предметом судового розгляду іншої справи №803/1149/18, оскільки бюджетна заборгованість з ПДВ в загальному розмірі 3753558 грн включає в себе у тому числі заявлену у даній справі суму заборгованості. При цьому, посилаючись на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 по справі №803/1149/18 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, ГУ ДКСУ у Волинській області про зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування сум податку на додану вартість за періоди листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року та стягнення з Державного бюджету України пені за порушення строків відшкодування податку на додану вартість, в якій судом встановлено, що податковим органом не складено ані висновок про суму бюджетного відшкодування для його надання органу Дерказначейства, ані внесені дані до реєстру щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, позивач упускає той момент, що цим же рішення суду встановлено, що внесення інформації до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування віднесено до повноважень ДФС України, у зв`язку із чим у задоволенні відповідної позовної вимоги було відмовлено судом.

Ухвалою суду від 29.10.2019 в задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 29.05.2002 та здійснює економічну діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.6-7).

Як слідує з матеріалів справи, обгрунтованість задекларованих позивачем сум бюджетного відшкодування ПДВ встановлено за наслідками оскаржень в судовому порядку податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ, а саме:

1. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 у справі №2а-19080/09/0370 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004481701/3 від 17.10.2008 (а.с.11-12). Судом встановлена неправомірність рішення органу податкового контролю щодо відмови бюджетного відшкодування та, відповідно, обгрунтованість декларування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року на суму 201708,00 грн;

2. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 у справі №2а-2420/10/0370 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004771701/3 від 11.12.2009 (а.с.13-15). Судом встановлена неправомірність рішення органу податкового контролю щодо відмови бюджетного відшкодування та відповідно, обґрунтованість декларування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2008 року на суму 198549,00 грн;

3. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.01.2010 у справі №2а-19267/09/0370 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004991701/3 від 19.12.2008 (а.с.16-17). Судом встановлена неправомірність рішення органу податкового контролю щодо відмови бюджетного відшкодування та, відповідно, обґрунтованість декларування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2008 року на суму 265256,00 грн;

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.12.2009 у справі №2а-19268/09/0370 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004981701/3 від 19.12.2008 (а.с.18-19). Судом встановлена неправомірність рішення органу податкового контролю щодо відмови бюджетного відшкодування та, відповідно, обґрунтованість декларування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2008 року на суму 134340,00 грн;

5. Постановою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2014 скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2010 у справі №2а-1080/10/0370 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005631701/3 від 02.04.2009 (а.с.20-22). Судом встановлена неправомірність рішення органу податкового контролю щодо відмови бюджетного відшкодування та, відповідно, обґрунтованість декларування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2008 року на суму 139580,00 грн;

6. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 у справі №2а-1235/10/0370, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: №0003911701/3 від 09.04.2010; №0003941701/3 від 09.04.2010; №0003831701/3 від 15.04.2010; №0003891701/3 від 15.04.2010; №00006511701/2 від 17.05.2010; №00006611701/0 від 16.02.2010; №0001381701/2 від 20.05.2010 (а.с.23-27). Судом встановлена неправомірність рішення органу податкового контролю щодо відмови бюджетного відшкодування та, відповідно, обґрунтованість декларування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2009 року на суму 5670,00 грн, за жовтень 2009 року на суму 114401,00 грн, за листопад 2009 року на суму 152513,00 грн, за грудень 2009 року на суму 108120,00 грн, а всього на суму 380704,00 грн;

7. Постановою Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 у справі №2а-3463/10/0370 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 19.11.2010 №№0001841701/3; 0001851701/3; 0002581701/3; 0002651701/3; 0003141701/2 (а.с.28-29). Судом встановлена неправомірність рішення органу податкового контролю щодо відмови бюджетного відшкодування та, відповідно, обґрунтованість декларування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2010 року на суму 752308,00 грн; за квітень 2010 року на суму 608657,00 грн; за травень 2010 року на суму 260702,00 грн; за червень 2010 року на суму 231921,00 грн, а всього на загальну суму 1853588,00 грн;

8. Постановою Вищого адміністративного суду України від 12.02.2013 скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2011 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2009 у справі №2а-14540/09/0370 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.02.2008 №0001081701/0; від 22.02.2008 №0001091701/0 (а.с.30-31). Судом встановлена неправомірність рішення органу податкового контролю щодо відмови бюджетного відшкодування та, відповідно, обґрунтованість декларування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2007 року на суму 126468,00 грн;

9. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2011 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 у справі №2а-17847/09/0370 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003671701/0 від 01.04.2008 (а.с.32-35). Судом встановлена неправомірність рішення органу податкового контролю щодо відмови бюджетного відшкодування та, відповідно, обґрунтованість декларування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2007 року на суму 215208,00 грн;

10. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 у справі №2а-19356/09/0370 з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005311701/3 від 22.01.2009 (а.с.36-37). Судом встановлено неправомірність рішення органу податкового контролю щодо відмови бюджетного відшкодування та, відповідно, обґрунтованість декларування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2008 року на суму 238157,00 грн.

З огляду на вказане, за наслідками зазначених оскаржень судами встановлено неправомірність рішень органу податкового контролю щодо відмови у бюджетному відшкодуванні задекларованих позивачем сум ПДВ на загальну суму 3753558,00 грн.

Намагаючись здійснити захист майнових прав, позивач подав до суду позов про зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування сум податку на додану вартість.

В межах розгляду справи №803/1149/18 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 відмовлено у задоволенні позовної вимоги ФОП ОСОБА_1 до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування сум податку на додану вартість за періоди листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року у загальному розмірі 3753558 грн у зв`язку з тим, що позов пред`явлено до неналежного відповідача. Водночас судом у даній справі встановлено, що податковим органом не складено ані висновок про суму бюджетного відшкодування для його надання органу Держказначейства (до 01 квітня 2017 року), ані внесені дані до Реєстру щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку (з 01 квітня 2017 року) (а.с.101-106).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №140/1770/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби у Волинській області про стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3588462,49 грн позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДФС у Волинській області на користь ФОП ОСОБА_1 заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 3588462,49 грн. Дане рішення суду набрало законної сили 09.10.2019 (а.с.107-120).

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, право позивача на бюджетне відшкодування сум ПДВ за періоди листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року у загальному розмірі 3753558 грн підтверджене судовими рішеннями, які набрали законної сили, при цьому рішенням суду від 25.07.2019 у справі №140/1770/19, яке набрало законної сили, стягнуто з Державного бюджету України лише частину цієї суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 3588462,49 грн. Не стягнутою залишається сума в розмірі 165095,51 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин (підтвердження судовими рішеннями обґрунтованості декларування позивачем сум бюджетногго відшкодування ПДВ) надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 ПК України та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок № 39).

Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

Законами України від 24 грудня 2015 року №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» та від 21 грудня 2016 року №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок №39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок №26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

В матеріалах справи наявний лист ГУ ДФС у Волинській області №2735/ФОП/03-20-13-07-06 від 14.12.2017, наданий на адвокатський запит №3343/адв від 08.12.2017 (а.с.9), відповідно до якого надано інформацію щодо сум бюджетного відшкодування, право на отримання яких підтверджене на користь ФОП ОСОБА_1 в розрізі періодів, сум та правових підстав згідно з додатком 1.

В додатку 1 «Інформація про обсяги залишку сум ПДВ по СПД ОСОБА_1 відображені в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 14 грудня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу» (а.с.9) містяться дані про суми ПДВ, що були зменшені за періоди листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року згідно з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, які в подальшому скасовувались судами різних інстанцій, про що вищезазначено.

Враховуючи наведене, судами встановлено неправомірність рішень контролюючого органу щодо відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні та, відповідно, обґрунтованість декларування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 3753558 грн.

Вказаний вище додаток 1 до листа від 14.12.2017 містить дані про залишок суми до бюджетного відшкодування 3683,7 тис.грн, однак суд зауважує, що в таблиці, яка міститься в додатку 1 некоректно відображено суму ПДВ, яка була зменшена до відшкодування згідно з податковим повідомленням-рішенням №0003671701/0 від 01.04.2008 – 141,7 тис.грн, в той час як згідно з постановою Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2009 у справі №2а-17847/09/0370 така сума становить 215208 грн (а.с.10).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №803/1149/18 констатовано, що вищепереліченими рішеннями судів в період 2012-2014 років встановлено неправомірність рішень контролюючого органу щодо відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні та обґрунтованість декларування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ на загальну суму 3753558 грн, а отже, позивач має беззаперечне право на отримання такого відшкодування.

За таких обставин, із врахуванням встановленого судом права ФОП ОСОБА_1 на бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 3753558 грн та стягнення частини вказаної заборгованості в сумі 3588462,49 грн згідно з рішенням суду від 25.07.2019 у справі №140/1770/19, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про стягнення решти суми бюджетної заборгованості з ПДВ в розмірі 165095,51 грн підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення у даній справі, суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 про те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, а тому ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м.Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 3753558 грн, який охоплюється поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Таким чином, оскільки внесення контролюючим органом інформації про суми бюджетного відшкодування ПДВ по СПД ОСОБА_1 до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призвело до ефективного відновлення права платника податків, враховуючи неможливість позивача іншим способом отримати належне йому майно (грошові кошти) протягом дуже тривалого часу, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Волинській області на користь позивача заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ в сумі, що не стягнута рішенням суду від 25.07.2019 у справі №140/1770/19, яка становить 165095,51 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження відповідача1 – ГУ ДКСУ у Волинській області щодо необхідності виключення останнього з числа відповідачів з огляду на відсутність процесуального зв`язку Головного управління з позивачем, є необґрунтованою, оскільки заявлено позовну вимогу не щодо порушення органом казначейства прав та інтересів ФОП ОСОБА_1 , а щодо стягнення з Державного бюджету України сум заборгованості з ПДВ, відтак, враховуючи, що узгоджена сума бюджетного відшкодування перераховується саме органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки, то ГУ ДКСУ у Волинській області є належним відповідачем за заявленим позовом.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають задоволеню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Волинській області на користь ФОП ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 1650,96 грн, сплачений відповідно до квитанції від 30.08.2019 №0.0.1450817388.1 (а.с.60).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 165095,51 грн (сто шістдесят п`ять тисяч дев`яносто п`ять грн 51 коп).

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) судовий збір у розмірі 1650,96 грн (одна тисяча шістсот п`ятдесят грн 96 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій