Рішення № 85270179, 23.10.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/10653/19

Провадження № 2/127/1488/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2019 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про припинення права на частку в спільному майні та визначення права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про припинення права на частку в спільному майні та визначення права власності.

Позов мотивований тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.08.2007 року ОСОБА_4 належить на праві приватної власності 1/8 частини житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .

5/8 частини будинковолодіння належить ОСОБА_2 (1/4 частина будинковолодінння на підставі свідоцтва про право на спадщину ВАМ № НОМЕР_1 від 14.08.2003 року; ј частина будинковолодіння на підставі рішення третейського суду від 30.05.2005 року; 1/8 частина будинковолодіння на підставі мирової угоди, затвердженої Ленінським районним судом м. Вінниці по справі № 2-6458/10 від 01.10.2010 року).

ј частина будинковолодіння належить третій особі ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.10.2003 року.

Спірний будинок розділений на дві частини та має два окремих входи. В одній частині (позначене в технічному паспорті приміщення №2) проживає ОСОБА_4 разом із неповнолітнім сином та ОСОБА_5 , в іншій частині ОСОБА_2 разом із сім`єю (позначена в технічному паспорті приміщення №1).

Зазначений порядок користування вказаним житловим будинком склався ще в 90-х роках.

Крім цього, відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.04.2006 року було задоволено позов ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим будинком. Встановлено між співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1 порядок користування згідно якого виділити: в користування 1/2 частини будинковолодіння ОСОБА_2 наступні приміщення: кухню 1-1 площею 6,4 кв.м, коридор 1-2 площею 12,8 кв.м., кімнату 1-3 площею 6,8 кв.м., кімнату 1-4 площею 11,2 кв.м., кімнату 1-5 площею 18,6 кв.м.; в користування співвласників Ѕ частини будинковолодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наступні приміщення: коридор 2-1 площею 5,4 кв.м., кімната 2-2 площею 8,0 кв.м., кімната 2-3 площею 21,4 кв.м, кімната 2-4 площею 9,2 кв.м., коридор 2-5 площею 3.2 кв.м., кухня 2-6 площею 11 кв.м., сарай Б,б, вбиральню Г.

Після смерті ОСОБА_6 його частку успадкувала ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , яка відповідно до вищезазначеної мирової угоди, затвердженої ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці по справі № 2-6458/10 від 01.10.2010 передала її відповідачці ОСОБА_2 .

На даний час, враховуючи рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.04.2006 року, спірна 1/8 частина будинковолодіння, яка належить ОСОБА_2 знаходиться в приміщенні АДРЕСА_2 будинковолодіння АДРЕСА_3 .

Між сторонами виник спір щодо володіння та користування зазначеною 1/8 частиною будинку, що належить ОСОБА_2 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці по справі № 2-6458/10 від 01.10.2010 року.

На момент набуття права власності ОСОБА_2 на спірну частину житлового будинку, в жовтні 2010 року, загальна площа будинковолодіння становила 107,6 кв.м., тобто спірна частина житлового будинку, що належить ОСОБА_2 на підставі ухвали суду становить 13,45 кв.м. (1/8 частина від 107, 6 кв.м).

За останні 8 років ОСОБА_2 самовільно здійснила перепланування та перебудову приміщення № НОМЕР_2 , при цьому збільшивши загальну площу приміщень з 49, 4 кв.м. до 122, 8 кв.м., що підтверджується технічним паспортом від 17.02.2016 року.

Враховуючи фактичні обставини та факт перебудови планування приміщень в 2010 році ОСОБА_2 не користувалась та не могла користуватися належною їй 1/8 частиною житлового будинку, оскільки вона фактично була розташована в приміщенні № 2, яке ізольоване від приміщення №1 та до якого є доступ виключно у сім`ї ОСОБА_9 та ОСОБА_5 .

Крім того, в 2012 році ОСОБА_2 зверталась до Ленінського районного суду м. Вінниці із позовом до ОСОБА_4 про припинення права власності на 1/8 частку, що належить ОСОБА_4 в спільному майні. В рамках даної цивільної справи за клопотанням позивача було проведено судову будівельно – технічну експертизу. Відповідно до висновку № 1020/1193/12-21судової будівельно – технічної експертизи від 19.09.2012 року виділити в натурі та надати варіанту поділу 1/8 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 не вбачається можливим.

Просила суд припинити право власності ОСОБА_2 на 1/8 частини житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , виплативши їй грошову компенсацію вартості даної частки в сумі 75 313 грн. та визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/8 частину житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав за обставин викладених в справі, просив суд їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні, кожна окремо, позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, просив суд розгляд справи провести у його відсутність.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, інвентарної справи № 15948 та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 5/8 частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 (1/4 частина будинковолодінння на підставі свідоцтва про право на спадщину ВАМ № НОМЕР_1 від 14.08.2003 року (а.с.7); ј частина будинковолодіння на підставі рішення третейського суду від 30.05.2005 року (а.с.15); 1/8 частина будинковолодіння на підставі мирової угоди, затвердженої Ленінським районним судом м. Вінниці по справі № 2-6458/10 від 01.10.2010 року) (а.с.17).

ј частина будинковолодіння належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.10.2003 року (а.с.13).

Спірний будинок розділений на дві частини та має два окремих входи. В одній частині (позначене в технічному паспорті приміщення №2) проживає ОСОБА_4 разом із неповнолітнім сином та ОСОБА_5 , в іншій частині ОСОБА_2 разом із сім`єю (позначена в технічному паспорті приміщення №1) (а.с.62-67).

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.04.2006 року було задоволено позов ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житловим будинком. Встановлено між співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1 порядок користування згідно якого виділити: в користування 1/2 частини будинковолодіння ОСОБА_2 наступні приміщення: кухню 1-1 площею 6,4 кв.м, коридор 1-2 площею 12,8 кв.м., кімнату 1-3 площею 6,8 кв.м., кімнату 1-4 площею 11,2 кв.м., кімнату 1-5 площею 18,6 кв.м.; в користування співвласників Ѕ частини будинковолодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наступні приміщення: коридор 2-1 площею 5,4 кв.м., кімната 2-2 площею 8,0 кв.м., кімната 2-3 площею 21,4 кв.м, кімната 2-4 площею 9,2 кв.м., коридор 2-5 площею 3.2 кв.м., кухня 2-6 площею 11 кв.м., сарай Б,б, вбиральню Г (а.с.19-20).

На даний час, враховуючи рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 10.04.2006 року, спірна 1/8 частина будинковолодіння, яка належить ОСОБА_2 знаходиться в приміщенні АДРЕСА_2 будинковолодіння АДРЕСА_3 .

Між сторонами виник спір щодо володіння та користування зазначеною 1/8 частиною будинку, що належить ОСОБА_2 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці по справі № 2-6458/10 від 01.10.2010 року.

Слід зазначити, що відповідно до технічного паспорту, виготовленого за станом на 30.10.2018 року на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 є власником 5/8 часток вказаного будинковолодіння (інвентарна справа № 15948 а.с. 314-315).

Відповідно до ч. 4 ст. 355 ЦК України, спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно з ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї; суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15 травня 2013 року № 6-37цс13, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 липня 2014 року № 6-68цс14, право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною; саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-68цс14 від 02 липня 2014 року та від 15 травня 2013 року у справі за № 6-37 цс 13).

Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Грошова компенсація власнику може бути надана тільки за його згодою, відповідач не надала такої згоди на отримання грошової компенсації.

З урахуванням викладеного суд не може погодитись з доводами позивача про те, що частка ОСОБА_2 є незначною, та вважає, що нею не надано доказів того, що припинення права власності на належну відповідачу частку у майні не завдасть істотної шкоди її інтересам, та інтересам її сім`ї, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність обставин, за наявності яких можливе припинення права особи на частку у спільному майні, а наведені вище обставини свідчать про те, що припинення права власності відповідача на належну їй частину спірного житла завдасть істотної шкоди її інтересам.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування ( ст. 77 ЦПК України).

Отже, з урахуванням принципів рівності прав співвласників та правового режиму спільної часткової власності, враховуючи інтереси всіх її учасників і заборону обмеження прав одних учасників за рахунок інших, суд вважає позовні вимоги такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому у задоволенні позову повинно бути відмовлено.

Оскільки, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то внесені позивачем на депозитний рахунок суду згідно квитанції № 1-4417К від 14.05.2019 року грошові кошти у розмірі 75 313 грн. підлягають поверненню судом ОСОБА_4 , а також понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору не відшкодовуються.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 317, 321, 364, 365 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 206, 223, 247, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про припинення права на частку в спільному майні та визначення права власності – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення суду може бути оскаржено, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 30.10.2019 року.

Суддя: