Рішення № 85266370, 17.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 жовтня 2019 р. № 520/6449/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Мінаєвої К.В.,

за участю секретаря судового засідання - Остропільця Є.Є.,

за участю:

представника позивача - Чертушкіна В.Н.,

представника 1 відповідача - Богодущенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

до Харківської митниці ДФС (вул. Короленка, буд. 16-Б,м. Харків,61003, код ЄДРПОУ 39534151) , Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області (вул. Бакуліна, буд. 18,м. Харків,61166, код ЄДРПОУ 37874947) про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС Державної митної служби України від 04.02.2019 р. №UA807000/2019/000767/2 про коригування митної вартості товарів;

- стягнути з Харківської митниці ДФС Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені при корегуванні митної вартості за розмитнення авто у розмірі 26285,00 грн.;

- стягнути з Харківської митниці ДФС Державної митної служби України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Харківська митниця ДФС винесла рішення про коригування митної вартості товарів та застосувала резервний метод визначення вартості імпортного автомобіля. Позивач також зазначає, що при застосуванні методів визначення митної вартості не проводилась процедура консультації із декларантом. Разом з тим, позивачем при проведенні процедури розмитнення було подано всі належні документи: рахунок-фактуру (інвойс), договір купівлі-продажу авто, експертний висновок, в яких вказана ціна автомобіля. На підставі рішення Харківської митниці ДФС від 04.02.2019 р. №UA807000/2019/000767/2 про коригування митної вартості товарів за митне оформлення транспортних засобів громадян відповідачем зобов`язано позивача сплатити додатково спірну суму коштів у розмірі 26285 грн. З урахуванням викладеного позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем - Харківською митницею ДФС, 24.07.2019 р. надано відзив на позов та письмові пояснення, в яких відповідач посилається на те, що під час митного контролю спрацювали ризики, згенеровані автоматизованою системою аналізу управління ризиками. За результатами вивчення поданих документів, відповідачем встановлено, що позивачем не надано рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджуються вартість товару. Отже, Харківською митницею ДФС було прийняте рішення про неможливість застосування до ТЗ позивача, заявленого до митного оформлення за вказаною ЕМД основного методу визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Щодо стягнення на користь позивача грошових коштів, відповідач вважає її необґрунтованою, зазначив, що повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів. У зв`язку із викладеним, відповідач вважає рішення про коригування митної вартості обґрунтованим, винесене митним органом відповідно та у межах чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідач – Головне Управління Державної казначейської служби у Харківській області, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою суду від 02.07.2019 року прийнято до розгляду адміністративну справу та призначено проведення підготовчого засідання. Ухвалою суду від 19.08.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження та витребувано докази у справі. Ухвалою суду від 17.09.2019 р. витребувано докази у справі з відповідача та закрито підготовче провадження у справі. Протокольною ухвалою суду від 07.10.2019 р. залучено в якості другого відповідача Головне Управління Державної казначейської служби у Харківській області.

Судом встановлені наступні обставини справи. Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 18.01.2019 р. (переклад з німецької мови на українську) (а.с.85-86) позивачем придбано легковий автомобіль BMW Х5, колір сірий, 2003 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 -V 728, номер шасі (рами) НОМЕР_3 , вартість автомобіля складала 2300 євро.

21.01.2019 року транспортний засіб було ввезено на територію України та складено акт про проведення митного огляду товарів №UA807170/2019/004953. (а.с.93)

21.01.2019 року з метою здійснення митного оформлення зазначеного транспортного засобу до Харківської митниці ДФС декларантом подано електронну митну декларацією №UA807170/2019/004953. «Автомобіль легковий з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом, з об`ємом циліндрів двигуна 2979 куб.см., що використовувався більш як 5 років, призначений головним чином для перевезення людей: марка - BMW Х53, модель - Х5 3.01, VIN: НОМЕР_3 , потужність - 170kw, номер двигуна - немає даних, тип двигуна - бензин, універсал, був у використанні, кал. рік виг.-2003, мод. рік виг.-2003, загальна кількість місць для сидіння, НОМЕР_4 . місце водія - 5, кількість дверей - 5, колір - сірий, колісна формула 4x4. Згідно акту митного огляду UA209030/2019/04716 від 21.01.2019 наявні пошкодження, а саме: подряпини ЛФП, пошкоджено передні ліві двері. Екологічний клас: не нижче рівня EURO 2. Призначений для перевезення людей. Торговельна марка: ".BMW". Виробник: "BMW". Країна виробництва: DE» (а.с.90-91)

Відповідно до відомостей граф 8, 9 вказаної ЕМД, одержувач та особа відповідальна за фінансове врегулювання - ОСОБА_1 .

Митна вартість ТЗ відповідно декларації позивача була визначена за основним методом на підставі угоди про купівлю-продаж автомобіля від 18.01.2019 та заявлена у розмірі 2300 євро.

Під час здійснення митного оформлення контролю ЕМД №UА807170/2019/004953 від 30.01.2019 спрацювали ризики, згенеровані АС АУР

За результатами порівняння рівня заявленої митної вартості товару з митною вартістю ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, було встановлено: за фактами митних оформлень подібних товарів у цінової базі ЄАІС ДФС, найбільш наближений за характеристиками транспортний засіб, оформлений за митною декларацією - 4953,92 Євро.

04.02.2019 року Харківською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товару, згідно якого митну вартість автомобіля скориговано та визначено на підставі статті 64 Митного кодексу України, тобто, за резервним методом на рівні 4953,92 євро. Різниця переплачених позивачем митних платежів при митному оформлені автомобіля складає - 26285,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову, відзиву та письмові пояснення, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів:

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом співставлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Відповідно з частиною 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Так, статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до вимог частини 1, 2 статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Так, частинами 4, 5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує те, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено з матеріалів справи, згідно митної декларації до митного оформлення подано легковий автомобіль у кількості 1 шт. BMW Х5, календарний рік виготовлення 2003 року, модельний рік виготовлення 2003 р., номер двигуна – немає даних, колір – сірий, об`єм циліндрів двигуна 2979 см. куб., тип двигуна бензин, кількість дверей 5, колісна формула 4 х 4, тип кузова – універсал, номер шасі – НОМЕР_3 , потужність 170 kw, такий, що був у використанні. Пошкодження: царапини ЛФП, пошкоджено передні ліві двері. Торговельна марка: BMW. Країна виробництва: DE. Виробник: BMW. (а.с.90-91).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, особою, уповноваженою на декларування товарів, подано митному органу пакет документів, перелік яких зазначено у графі 44 митної декларації:

за кодом « 1721» - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209030/2019/04716 від 21.01.2019;

за кодом « 2800» - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу PA-S-0-018/19-0003, WW002210;

за кодом « 3000» - угоду про купівлю-продаж автомобіля від 18.01.2019;

за кодом « 4207» - договір про надання послуг митного брокера №А-82 від 21.01.2019;

за кодом « 9000» - довідка «ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ ООВ» № 29.01.2019-429 від 29.01.2019; за кодом « 9000» - довіреність від 11.01.2019;

за кодом « 9000» - доручення від 02.01.2019;

за кодом « 9000» - експертний висновок 79113 TGAST;

за кодом « 9000» - зображення тех. опису;

за кодом « 9202» - квитанція № 1938732 від 21.01.2019, що підтверджує сплату коштів за митне оформлення ТЗ позивача;

за кодом « 9610» - копія митної декларації країни відправлення 19PL402010E0058696 від 21.01.2019;

за кодом « 9802» - паспортний документ МК НОМЕР_5 .

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннямич.5 ст.54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема:

упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Таким чином, митниця зобов`язана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Контроль правильності визначення митної вартості транспортного засобу позивача заявленого до митного оформлення за вказаною ЕМД, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей що їх підтверджують, а також ст.ст.336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

30.01.2019 уповноваженою посадовою особою митниці було проведено митний огляд ТЗ позивача, за результатом якого складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA807170/2019/004953. (а.с.93-94)

З пояснень представника відповідача встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості транспортного засобу позивача посадовими особами відповідача спрацював ризик, згенерований автоматизованою системою аналізу управління ризиками (далі - АСАУР) за кодами:

101-1 - витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів;

103-1 - перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її’ заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби;

105-2 - контроль правильності визначення митної вартості товарів;

106-2 - витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів;

111-5 - перевірка правильності справляння митних платежів, контроль правильності обчислення своєчасності та повноти їх сплати;

210-1 - проведення митного огляду транспортного засобу;

911-1 - забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки.

30.01.2019 з метою контролю правильності визначення митної вартості товарів за ЕМД №UA807170/2019/004953 до спеціалізованого підрозділу - відділу коригування митної вартості управління адміністрування митних платежів Харківської митниці ДФС був направлений запит щодо вирішення складного питання правильності визначення митної вартості транспортного засобу позивача. (зв. бік а.с.63)

З метою підтвердження митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч.2 та ч.3 ст.53, ст.57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні (а.с.67), а саме:

- платіжні документи, митну декларацію на вивіз валюти, банківські документи щодо здійснення оплати;

- каталоги специфікації, прейскуранти, інформація аукціону, сайтів, пропозиції;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

04.02.2019 р. від позивача надійшла заява, в якій зазначив, що не має можливості надати запитувані документи, та просить видати рішення. (а.с.72)

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Суд звертає увагу на те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 20.02.2018 р. в справі № 809/1884/16.

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом позивача були надані митному органу необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209030/2019/04716 від 21.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу PA-S-0-018/19-0003, WW002210; угоду про купівлю-продаж автомобіля від 18.01.2019; договір про надання послуг митного брокера №А-82 від 21.01.2019; довідка «ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ ООВ» № 29.01.2019-429 від 29.01.2019; експертний висновок 79113 TGAST; копія митної декларації країни відправлення 19PL402010E0058696 від 21.01.2019.

Також, суд зазначає, що автомобіль BMW був придбаний уповноваженою особою позивача у фізичної особи, наданий до матеріалів справи переклад договору містить власноручну розписку про отримання коштів за автомобіль. Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що угода про купівлю-продаж автомобіля від 18.01.2019 р. не свідчить про виконання сторонами своїх зобов`язань, оскільки на зазначеному договорі наявні підписи сторін щодо виконання договору. Оскільки розрахунок за угодою був здійснений між фізичними особами у готівковій формі, то вимога про обов`язкове надання платіжного документа є необґрунтованою. Посилання відповідача на необхідність дотримання нотаріальної форми договору купівлі транспортного засобу відповідно до законодавства України судом також не приймаються до уваги, оскільки такі вимоги щодо форми правочину регулюються законодавством країни його вчинення (достатньо дотримання вимог права місця його вчинення (ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Отже, декларант надав відповідачу необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Тобто, подані декларантом позивача до митного оформлення документи відповідали вимогам встановленим ст. 53 МК України.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 наведеної статті МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Митного кодексу України).

За приписами ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Суд зауважує, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № UA805180/2019/002961 було визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.

Митним органом не було надано доказів, які б спростували зміст угоди купівлі -продажу автомобіля від 18.01.2019, в тому числі будь-які відомості про отримання від компетентних органів Німеччини інформації щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем нерезидентом автомобіля марки BMW, модель Х5, та не отримання від позивача коштів в сумі 2300 Євро та/або іншої суми за відчужений вказаний транспортний засіб.

Суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить вимогам законодавства. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить посилань на те в чому полягає необ`єктивність та недостатність поданих позивачем документів.

Відповідачем по справі не було зазначено в оскаржуваному рішенні обставини, які обумовили б виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Отже, митним органом не було доведено обставин, які б давали підстави для сумнівів щодо достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості транспортного засобу за ціною вказаною у договорі, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була висловлена в постанові від 19.02.2019 р. по справі № 805/2713/16-а.

Окремо суд враховує позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 30.10.2018 р. по справі № 826/25605/15, а саме те, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже, визначення митним органом митної вартості транспортного засобу марки BMW, модель Х5 2003 року випуску, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за резервним методом на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з Харківської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 грошові коштів, сплачених при корегуванні митної вартості за розмитнення авто у розмірі 26285,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті З01 МКУ, помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Згідно з положеннями пунктів 43.1, 43.3 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті З01 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення.

Порядок повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних платежів визначено Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів до бюджету, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, зареєстрованим в Мінюсті 09.08.2017 № 976/30844.

Згідно з пунктами 1, 4 - 9 Порядку № 643 визначено, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення. Отже, повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є повноваженнями митних органів та органів державного казначейства.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку:

забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема:

здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів;

здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету;

здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

З урахуванням викладеного, Харківська митниця ДФС як суб`єкт владних повноважень не наділена публічно-владними управлінськими функціями щодо повернення з Державного бюджету митних платежів. Отже, позовні вимоги в частині стягнення з Харківської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені при корегуванні митної вартості за розмитнення авто у розмірі 26285,00 грн., не підлягають задоволенню.

Разом з цим судом за клопотанням представника позивача залучено в якості другого відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області. Водночас з огляду на зазначену вище необхідність подання відповідної заяви, такі вимоги є передчасними.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 04.02.2019 р. №UA807000/2019/000767/2 прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС, Головного Управління Державної казначейської служби у Харківській області про скасування рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС від 04.02.2019 р. №UA807000/2019/000767/2 про коригування митної вартості товарів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39534151).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено та підписано 28 жовтня 2019 р.

Суддя Мінаєва К.В.