Ухвала суду № 85266093, 24.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1058/19

УХВАЛА

24 жовтня 2019 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Токмілової Л.М.

за участі:

секретаря с удового засідання - Сердюк І.С.

представника позивача: Охотник О.А .

відповідач ОСОБА_2

представника відповідача ( ОСОБА_2 ): Мастістого І.А.

представник відповідача ( ОСОБА_4 ) не з`явився

третьої особи - Годко Є.П.

третя особа ОСОБА_5 не з`явилась

представника третіх осіб - Вронського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду клопотання представника третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - Вронського С.В. про відвід судді у справі за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського 6,) до ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт.

Ухвалою від 01.04.2019 р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом сторін).

Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання 18.04.2019 р., залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_7 .

Ухвалою суду від 24.06.2019р. задоволено клопотання представника відповідача та ухвалено рішення про перехід до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

24.06.2019 року з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року зупинено провадження по справі №420/1058/19, зобов`язано Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради провести комплексну перевірки об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та зобов`язати відповідача надати доступ контролюючому органу до об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , для здійснення комплексної перевірки об`єкту.

21.10.2019 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду.

Під час судового засідання 24.10.2019 року представником третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - адвоката Вронського С.В. заявлено клопотання щодо призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

В судовому засіданні 24.10.2019 року представником третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - адвокатом Вронським С.В. подано заяву про відвід судді Токмілової Л.М.

В обґрунтування заяви зазначено, що суд зацікавлений в розгляді справи та здійснює процес виключно в інтересах відповідачів, не сприяє збору доказів, які необхідні для правильного вирішення справи з врахуванням судової практики. Не призначає судову будівельно-технічну експертизу з власної ініціативи та відмовив і її призначенні за клопотанням представника третьої особи. Представник третіх осіб звертає увагу, що призначення експертизи стосується об`єкту будівництва є ключовим та повинно бути вирішено в будь-якому випадку.

В судовому засіданні учасники процесу заперечували щодо заявленого клопотання та висловили думку, якою зазначили, що заяву про відвід необхідно залишити без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого ст.31 цього Кодексу.

Згідно ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

У відповідності до ст.40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (ч.3 ст.40 КАС України). Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід (ч.4 ст.40 КАС України). Відповідно, у порядку ч.8 ст.40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. При цьому, питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід (ч.11 ст.40 КАС України).

З системного аналізу підстав, які наведені у ст.36-37 КАС України вбачається, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. Водночас, для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони повинні бути доведеними.

Судом встановлено, що підставою для відводу судді Токмілової Л.М. є незгода позивача з процесуальними рішеннями судді при розгляді адміністративної справи.

Відповідно до ч.4 ст.36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в п.10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

При цьому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними діями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п.п.45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п.40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п.44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п.30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п.96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

Європейський суд з прав людини в п.49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно об`єктивного критерію цей Суд вказує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п.52 рішення у справі «Білуха проти України»).

Тож, з огляду на те, що обставини, на які посилається заявник, не доводять та не можуть свідчити про існування обставин, що викликають сумніви в неупередженості головуючого судді й такі не підтверджені жодними доказами, а їх встановлення не належить до повноважень суду при вирішенні питання про відвід, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про відвід головуючого судді у справі.

Крім того, суд зазначає, що представником третіх осіб - Адвокатом Вронським С.В. порушено порядок передбачений ч. 3 ст. 39 КАС України.

Зокрема, згідно приписів ч. 3 ст. 39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Судом встановлено, що 24.06.2019 року з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті. А отже представник третьої особи звернувся з заявою про відвід 24.10.2019 року в порушення приписів ч. 3 ст. 39 КАС України. Тобто, вказане свідчить про те, що адвокат Вронський С.В. заявив вказану заяву про відвід з метою затягування судового процесу у даній справі.

При цьому, суд дійшов висновку про необхідність залишення заяви без розгляду, а дії адвоката Вронського С.В. визнає зловживанням процесуальними правами, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст.45 КАСУ, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно п.1 ч.2 ст.45 КАСУ, з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Приписами положень ч.4 ст.45 КАСУ, на суд покладено обов`язок запобігати зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд має застосувати до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Практика Верховного Суду визнає зловживанням процесуальними правами: неодноразове звернення із завідомо безпідставними касаційними скаргами, які не відповідають вимогам ГПК України; завідомо безпідставні відводи суду; подання касаційних скарг на рішення (ухвали), які вичерпали свою дію.

При цьому, Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод для здійснення судочинства. Відтак, враховуючи, що перелік дій, наведений у частині другій статті 45 КАС України, не є вичерпним, суд може визнати зловживанням процесуальними правами також інші дії, які мають відповідну спрямованість.

Зрештою, врахувавши кількість звернень із завідомо безпідставними касаційними скаргами, які містять численні недоліки та подані на ухвалу місцевого суду, що не можуть бути оскаржені до касаційного суду, а також поведінку скаржника під час звернення до місцевого та апеляційного судів, Верховний Суд повернув вказані касаційні скарги не з підстав того, що вони не відповідають вимогам процесуального закону України, а з огляду на те, що визнав їх подання зловживанням процесуальними правами, спрямованим на свідоме, невиправдане затягування судового процесу.

Так, в ухвалі від 17.05.2018 р. у справі № 916/36/16 Верховний Суд визнав прикладом зловживання особою процесуальними правами, яке полягає у «вчиненні інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи», багаторазове подання зустрічних позовних заяв та подальше оскарження процесуальних рішень судів щодо вказаних заяв. Верховний Суд дійшов такого висновку, оскільки відповідач неодноразово та недобросовісно, з порушенням норм процесу заявляв «зустрічні позовні заяви», а потім оскаржував ухвали суду про залишення без розгляду таких заяв, що, на думку Верховного Суду, створювало перешкоди у справедливому розгляді первісних позовних вимог позивача у справі в межах розумного строку.

Зловживання процесуальними правами є однією з підстав застосування штрафу. Суми накладеного штрафу можуть коливатись від 1 921 грн. до 96 050 грн. Якщо зловживання процесуальними правами відбувається систематично, то розмір штрафу може досягати й максимальної межі.

У 17 ст. Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року зловживання правом визначається як діяльність або дії, спрямовані на скасування прав і свобод, визнаних у Конвенції, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Наслідки подання індивідуальної скарги у Європейський Суд з прав людини при зловживанні правом на подачу скарги передбачені в ст. 35 Конвенції, і полягають у визнанні такої скарги неприйнятною.

У ст.17 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950р. № ETS N 005 «Заборона зловживання правами» передбачено, що «Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».

ЕСПЛ у своєму рішенні у справі "Мушта проти України" (заява N 8863/06) нагадав, що "за виключенням екстраординарних випадків, заява може бути відхилена у зв`язку із зловживанням, якщо її свідомо обґрунтовано неправдивими фактами" ( рішення у справі "Варбанов проти Болгарії" (Varbanov v. Bulgaria), N 31365/96, пункт 36, ECHR 2000-X).

Отже, суд критично ставиться до дій представника Вронського С.В .

З аналізу змісту вказаних норм законодавства у взаємозв`язку із наведеними Вронським С.В. підставами для відводу судді у заяві від 24.10.2019 року та закриття підготовчого судового засідання на час її подання за відсутності виняткових випадків для виникнення підстав для його заявлення, суд дійшов висновку про залишення вказаної заяви про відвід без розгляду.

Керуючись ст. ст. ч. 3 ст. 39, 243, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника третіх осіб ОСОБА_5 та ОСОБА_7 - Вронського С.В. про відвід судді - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано судом 28.10.2019 р.

Суддя Л.М. Токмілова