Ухвала суду № 85266060, 28.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6216/19

УХВАЛА

28 жовтня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Чорноморського управління ГУ ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним рішення, визнання відсутньою заборгованості, стягнення коштів, стягнення пені, скасування рішень по заборгованості з ЄСВ,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Чорноморського управління ГУ ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, в якій позивачем в прохальній частині зазначено 15 вимог, а саме (мовою оригіналу):

2. Признать незаконным, не подлежащее исполнению и отменить незаконное, необоснованное, безосновательное Решения Черноморского управления ГУ ДФС от 10.06.2019г. № НОМЕР_1 «о применении штрафных санкций и начислениия пени за неуплату (не перечисление) или несвоевременную уплату (несвоевременное перечисление) единого взноса», вынесенное и составленное заместителем начальника отдела администрирования налогов и сборов с физических лиц Черноморского упраления ГУ ДФС в Одесской области, уполномоченным лицом - ОСОБА_2 штрафа в размере - 97,96 грн. за период с 21.01.2012г. до 18.01.20019г. и пени в размере - 2413. 87 грн. (0,1% суммы недоїмки), к оплате на указанный Решении счет в сумме - 2 511,83 грн., итого – 2609,79 грн.;

3. Признать у меня, истца. ОСОБА_3 .Г., на законном, уровне не образовались, отсутствовали и отсутствуют любые задолженности, в т.ч. по ЕСВ (единым социальным взносам) за время ведения мною субъекта предпринимательской деятельности (СПД) с июля 2005г. по 14.03.2011 г. и после прекращения СПД. Признать отсутствовавшими и отсутствующими обязанности плательщика ЕСВ, не являюсь плательщиком ЕСВ;

4. Взыскать в мою пользу одним платежом (одновременно) в полном объеме с учетом инфляции, других коэффициентов и критерий, незаконно, принудительно взысканные, безосновательно полученные взыскателями ответчиками, незаконно и принудительно взысканную с моей пенсии сумму в размере – 979,59 грн. по ЕСВ, указанную в письме ГУ ДФС в Одесской области от 05.09.2019г. №166/Б/15-32-53-06 на стр. 2 заключительный абзац (абз.1 снизу вверх) + взыскать в мою пользу с учетом инфляции, коэффициентов и других критериев, без каких либо вычетов. Полагающиеся вычеты возложить на ответчиков;

5. Взыскать в мою пользу в полном объеме одним платежом с ответчиков по 3% пени за каждый день просрочки выплаты моей пенсии с последующим ростом основной суммы с учетом размера пенсии за последующие месяцы, начиная с июля 2018г. по день полной выплаты мне;

8. Признать незаконным и отменить нарушающие мои законные права и гарантированные интересы незаконные решения, требования и другие документы о задолженности у меня по ЕСВ в размере 979,59 грн., штрафов и пени по ЕСВ связанные с моей предпринимательской деятельностью (СПД) за период ведения мною с НОМЕР_2 2005г. по 14.03.2011г. и после прекращения СПД, на самом деле отсутствующие, не соответствующие действительности.

При цьому суд зазначає, що пункти 1, 6-7, 9-15 прохальної частини позовної заяви не є позовними вимогами, а є по суті клопотаннями.

Згідно п.п. ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;

4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В позовній заяві не конкретно та не чітко вказаний зміст позовних вимог.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Позивач в позовній заяві належним чином не обґрунтував з посиланнями на норми законодавства, яким чином саме оскаржувані рішення та дії порушують його права, свободи та інтереси.

Крім цього позивач просить суд (мовою оригіналу) «Признать незаконным, не подлежащее исполнению и отменить незаконное, необоснованное, безосновательное Решения Черноморского управления ГУ ДФС от 10.06.2019г. № НОМЕР_1 …», проте як вбачається зі змісту зазначеного рішення воно прийнято Головним управлінням ДФС в Одеській області, у зв`язку з чим позивачу необхідно усунути протиріччя наявні в прохальній частині позовних вимог.

Крім того, в порушення вимог ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві не зазначено офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти позивача, не зазначено код ЄДРПОУ відповідача Чорноморського управління ГУ ДФС в Одеській області, не зазначено доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; не зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином позивачу слід усунути зазначені недоліки позовної заяви, виклавши її у відповідності до вимог ч. 5 ст. 160 КАС України.

Крім того, позивачем надано заяву про витребування доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 80 КАС України, у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

В порушення зазначених норм позивачем не доведено неможливості самостійно надати докази, які він просить витребувати, не зазначено заходи, яких позивач, вжив для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. При цьому в клопотанні про витребування доказів позивач не конкретизує які саме докази необхідно витребувати

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921,00 гривень.

Підпунктом 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 КАС України, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивачем, в порушення приписів ч. 3 ст. 161 КАС України, доказів сплати судового збору до суду не надано.

Разом з цим позивачем було заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем.

З приводу зазначеного суддя зазначає, що питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом № 3674-VI. Так, положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

А відтак, єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України "Про судовий збір" від 23.01.2015 р. №2 із вказаного питання роз`яснено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Разом з тим, позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за поданий ним позов у встановлений законом порядку, а наведені ним обставини, за відсутності доказів на їх підтвердження, не є підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки пенсія є лише одним із видів доходу, а у судді відсутні можливості оцінити майновий стан позивача.

Також, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не обов`язком.

Крім того, невмотивоване відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може утворити дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до суду за захистом.

Таким чином суддя вважає, що у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити, а позивачу необхідно сплатити судовий збір за звернення до суду з даною позовною заявою, з урахуванням обсягу заявлених вимог, у загальному розмірі 2305,20 грн.

Згідно ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

При таких обставинах позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в тексті ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169 КАС України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Чорноморського управління ГУ ДФС в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним рішення, визнання відсутньою заборгованості, стягнення коштів, стягнення пені, скасування рішень по заборгованості з ЄСВ – залишити без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою та повідомити про необхідність усунути недоліки позовної заяви в десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали та роз`яснити, що в іншому випадку в строки, передбачені ч. 5 ст. 169 КАС України, позов буде повернутий позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.А. Радчук