Рішення № 85266006, 22.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2019 р. Справа № 400/1824/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Ткач Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 до відповідача:Офісу великих платників податків ДФС, вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ 119, 04119 про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.06.2019 р. № 0003114906, № 0003124906,За участю:

представника позивача: Мезінова О.Г.,

представника відповідача: Оляшової В.М.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі – позивач, МГЗ) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДФС (далі – відповідач, Офіс ВПП ДФС) від 05.06.2019 року № 0003114906 та № 0003124906.

Ухвалою від 19.06.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наведені у Акті перевірки висновки про завищення позивачем суми відшкодування ПДВ належним чином не обґрунтовані та нічим не підкріпленні. Висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України (далі – ПК України) в частині оподаткування за ставкою 0% вартості послуг з переробки давальницької сировини, наданих нерезиденту на митній території України, ґрунтуються на використання відповідачем помилкових вихідних даних (щодо коефіцієнту витрат бокситу та вартості глинозему). Натомість, дані первинних та інших документів ТОВ «МГЗ» свідчать про те, що вартість сировини (бокситу), використаної для виробництва 1 тони глинозему, завжди є більшою, ніж 20% вартості готової продукції. За таких обставин, позивачем вірно застосовано нульову ставку оподаткування, що передбачено пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України. Одночасно з цим, у позивача у повному обсязі наявні належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з ДП «НДІПроектреконструкція», що відключає неможливість їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку. За таких обставин позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В своєму відзиві зазначає, що актом перевірки встановлено, що вартість сировини, використаної для виробництво 1 тони оксиду алюмінію (глинозему металургійного) менш ніж 20% від вартості готової продукції. Отже, ТОВ «МГЗ» до частини операцій з надання послуг по переробці давальницької сировини (бокситів) нерезиденту на митній території України неправомірно застосовано ставку у розмірі « 0», передбачену ст. 195 ПК України.

Також, в результаті відпрацювання декларації з податку на додану вартість (ПДВ) за лютий 2019 року, відповідачем було встановлено неправомірно сформовану позивачем суму податкового кредиту від постачальника 1 ланцюгу постачанні – ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІПроектреконструкція» (далі та раніше за текстом – ДП «НДІПроектреконструкція»). Відповідачем, на підставі інформації з Єдиного реєстру податкових накладних та ІС «Податковий блок», встановлено відсутність факту (джерела) законного введення в обіг задекларованих робіт та відсутність можливості для реального його виробництва, внаслідок відсутності у контрагента ДП «НДІПроектреконструкція», необхідних матеріально-технічних та трудових можливостей для здійснення необхідної операції. Враховуючи викладене, задекларовані ТОВ «МГЗ» господарські операції придбання у ДП «НДІПроектреконструкція» робіт; рух активів в дійсності не відбувся, а перерахування позивачем коштів своєму контрагенту не є елементом господарської операції із постачання робіт.

У відповіді на відзив позивач доводи, викладені у його позові, підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ТОВ «МГЗ» зареєстровано як юридична особа 16.09.2004 року та з 23.09.2004 року перебуває на податковому обліку в органах ДФС. Вид економічної діяльності –виробництво алюмінію (код КВЕД 24.42).

У період з 24.04.2019 року по 17.05.2019 року посадовими особами Офісу ВПП ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МГЗ» з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року з урахуванням уточнюючих розрахунків.

Результати перевірки оформлено Актом від 17.05.2019 року № 38/28-10-49-06/33133003, висновками якого встановлено порушення ТОВ «МГЗ» пп. 14.1.134 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 195.1 ст. 195, абз. «а» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз «б» та «в» п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого: завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2019 року на суму ПДВ 78930297,00 грн.; завищено суму від`ємного значення за лютий 2019 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 49680,00 грн.

На підставі Акту перевірки, відповідачем 05.06.2019 року складено та надіслано позивачу податкові повідомлення-рішення:

- № 0003114906, яким ТОВ «МГЗ» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2019 року на суму 78930297,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 39465148,50 грн.;

- № 0003124906, яким ТОВ «МГЗ» зменшено від`ємне значення суми ПДВ за лютий 2019 року на 49680,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Актом перевірки встановлено, що позивачем у лютому 2019 року в частині операцій надання послуг по переробці давальницької сировини (бокситів) нерезиденту на митній території України неправомірно застосовано нульову ставку податку.

Зазначені висновки зроблені відповідачем ґрунтуються на доводах про те, що надані позивачем послуги не належать до операцій з давальницькою сировиною, визначення яких надано пп. 14.1.134 п.14.1 ст.14 ПК України через те, що вартість сировини, використаної для виробництва однієї тони оксиду алюмінію (глинозему металургійного), менша ніж 20% вартості готової продукції, заявленої при оформленні реекспорту глинозему металургійного в лютому 2019 року та на тому, що в даному випадку має місце заниження позивачем вартості глинозему, задекларованої при реекспорті та завищення норми витрачання бокситів на 1 тонуглинозему при складанні актів виконаних робіт з нерезидентом.

Так, позивачем 20.02.2013 року укладено контракт № 1-NAP-RSI-COR/2013 (далі – Контракт) з фірмою-нерезидентом «RS Inyernational GmbH», м. Цуг, Швейцарія, відповідно до умов якого замовник (нерезидент) зобов`язується поставити товари (боксити) та оплатити вартість їх переробки в продукти переробки (глинозем, пісок тригідрату), а виконавець (ТОВ «МГЗ») зобов`язується прийняти, переробите поставлені замовником товари в продукти переробки та поставити продукти переробки замовнику.

Підпунктом 14.1.134 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій)) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Відповідно до пп. «а» п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПКУ. база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, шо використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

У відповідності до пп. «б» п. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються послуги, що передбачають роботи з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або отримувачем-нерезидентом.

До робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів – монтаж, збирання, монтування та налагодження, у результаті чого створюються інші товари, у тому числі постачання послуг з переробки давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об`єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об`єкта.

Згідно додатку № 7 до Акту перевірки та доданих до матеріалів справи доказів, вироблений глинозем з ввезеного за ВМД № UA 504010/2018/003288 від 25.12.2018 року для переробки на митній території України бокситу, реекспортувався за ВМД, зокрема:

- № UA 504010/2019/000243 від 01.02.2019, згідно якої: кількість реекспортованого глинозему – 849 550 кг. (849,55 т.), що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою, наведеною у додатку № 3 до Контракту; вартість вказаної кількості глинозему 313832,27 доларів США; кількість бокситу, витраченого на виробництво вказаної кількості глинозему – 2535,631 т., що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою у Додатку № 3 до Контракту; піна 1 тони глинозему складає 369,41 доларів США (313832,27/849,55), що відповідає ціні глинозему, вказаної в додатку № 1 до Контракту в редакції додаткової угоди № 32 від 16.11.2018 року (з урахуванням базису поставки); коефіцієнт витрачання бокситу на виробництво 1 тони глинозему складає 2,98 (2535,631/849,55).

Виходячи з даних у наведеній ВМД, розрахункова вартість бокситу, необхідна для виробництва 1 тони глинозему, за даними, що ґрунтуються на первинних та інших документах позивача, складає 89,84 долара США (30,15 х 2,98), що більше, ніж 20% (24,31%) ціни 1 тони глинозему;

- № UA 504010/2019/000246 від 01.02.2019 року, згідно якої: кількість реекспортованого глинозему – 3133 950 кг. (3133,950 т.), що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою, наведеною у додатку № 3 до Контракту; вартість вказаної кількості глинозему - 1161347,85 доларів США; кількість бокситу, витраченого на виробництво вказаної кількості глинозему – 9353,825 т., що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою у Додатку № 3 до Контракту; ціна 1 тони глинозему складає 370,57 доларів США (1161347,85/3133,950), що відповідає ціні глинозему, вказаної в додатку № 1 до Контракту в редакції додаткової угоди № 32 від 16.11.2018 року (з урахуванням базису поставки); коефіцієнт витрачання бокситу на виробництво 1 тони глинозему складає 2,98 (9353,825/3133,950).

Виходячи з даних у наведеній ВМД, розрахункова вартість бокситу, необхідна для виробництва 1 тони глинозему, за даними, що ґрунтуються на первинних та інших документах позивача, складає 89,84 долара США (30,15 х 2,98), шо більше, ніж 20% (24,24%) ціни 1 тони глинозему;

- № UA 504010/2019/000251 від 02.02.2019 року, згідно якої: кількість реекспортованого глинозему – 1605982 кг. (1605,982 т.) що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою, наведеною у додатку № 3 до Контракту; вартість вказаної кількості глинозему – 595128,75 доларів США; кількість бокситу, витраченого на виробництво вказаної кількості глинозему – 4793,336 т., що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою у Додатку № 3 до Контракту; ціна 1 тони глинозему складає 370,57 доларів США (595128,75/1605,982), що відповідає ціні глинозему, вказаної в додатку № 1 до Контракту в редакції додаткової угоди № 32 від 16.11.2018 року (з урахуванням базису поставки); коефіцієнт витрачання бокситу на виробництво 1 тони глинозему складає 2,98 (4793,336/1605,982).

Виходячи з даних у наведеній ВМД, розрахункова вартість бокситу, необхідна для виробництва 1 тони глинозему, за даними, що ґрунтуються на первинних та інших документах позивача, складає 89,84 долара США (30,15 х 2,98), що більше, ніж 20% (24.24%) ціни 1 тони глинозему;

- № UA 504010/2019/000253 від 02.02.2019 року, згідно якої: кількість реекспортованого глинозему – 1525358 кг. (1525,358 т.), що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою, наведеною у додатку № 3 до Контракту; вартість вказаної кількості глинозему – 565251,91 доларів США; кількість бокситу, витраченого на виробництво вказаної кількості глинозему – 4552,699 т., що відповідає обов`язковому обсягу виходу глинозему з бокситу, визначеного за формулою у Додатку № 3 до Контракту; ціна 1 тони глинозему складає 370,57 доларів США (565251,91/1525,358), що відповідає ціні глинозему, вказаної в додатку № 1 до Контракту в редакції додаткової угоди № 32 від 16.11.2018 року (з урахуванням базису поставки); коефіцієнт витрачання бокситу на виробництво 1 тони глинозему складає 2,98 (4552,699/1525,358).

Виходячи з даних у наведених ВМД, розрахункова вартість бокситу, необхідна для виробництва 1 тони глинозему, за даними, що ґрунтуються на первинних та інших документах позивача, складає 89,84 долара США (30.15 х 2.98), що більше, ніж 20% ціни 1 тони глинозему (24,24%).

Аналогічне відстежується й по іншим ВДМ позивача.

Крім того, позивачем надано до суду висновок експертів Центру судових експертиз «Альтернатива» від 19.08.2019 року № 112/19 за результатами судово-економічної експертизи за запитом ТОВ «МГЗ» щодо, зокрема, підтвердження документально наявності у ТОВ «МГЗ» обов`язку відповідно до приписів ПК України застосовувати правила визначення бази оподаткування в опреаціях з постачання самостійно вироблених товарів, встановлені абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України, при перевірці належності операцій за Контрактом № 1-NAP-RS1-COR/2013 до операцій з переробки давальницької сировини (п. 1 поставлених на вирішення експертизи питань).

Висновком експертів документально не підтверджено наявність у ТОВ «МГЗ» обов`язку відповідно до приписів ПК України застосовувати правила визначення бази оподаткування в опреаціях з постачання самостійно вироблених товарів, встановлені абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України, при перевірці належності операцій за Контрактом № 1-NAP-RS1-COR/2013 до операцій з переробки давальницької сировини.

Позивачем також надано копію рішення ДПС України від 19.09.2019 року № 2540/6/99-00-08-05-02 про результати розгляду скарги ТОВ «МГЗ» на податкові повідомлення-рішення Офісу ВПП ДФС від 08.07.2019 року № 0003654906, № 0003664906 та № 0003674906.

Відповідно до вказаного рішення оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовано в частині операцій з переробки давальницької сировини, здійснених на підставі Контракту від 20.02.2013 року № 1-NAP-RS1-COR/2013, укладеного з нерезидентом «RS Inyernational GmbH», з урахуванням переробки боксидів та у відповідній частині сум застосованих штрафних санкцій.

Отже, надані позивачем докази підтверджують, що застосування в Акті перевірки вимог, визначених п. 188.1 ст. 188 ПК України, при перевірці належності операцій позивача з переробки давальницької сировини за Контрактом від 20.02.2013 року № 1-NAP-RS1-COR/2013 є безпідставним.

За таких обставин, позивачем правомірно застосовувано нульову ставку ПДВ до вартості послуг з переробки давальницької сировини.

Також, Актом перевірки встановлено, що господарські операції між ТОВ «МГЗ» та ДП «НДІПроектреконструкція» не відбулись. Так, відсутнє придбання або виробництво ідентифікованих робіт з розробки технічної документації по тільки документально оформленим ланцюгам постачання, первинні документи, надані до перевірки не відповідають фактичному руху активів та не можуть враховуватись в дані податкового обліку при декларуванні взаємовідносин в декларації з ПДВ за лютий 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що з метою технічного переоснащення та модернізації основних засобів ТОВ «МГЗ» останнім було укладено з ДП «НДІПроектреконструкція» наступні договори:

- від 02.08.2018 року № НГЗ-Д-18-238, відповідно до умов якого замовник (ТОВ «МГЗ») доручає, а підрядник (ДП «НДІПроектреконструкція») зобов`язується виконати проектні роботи за темою «Нове будівництво автономного вузла зворотного водопостачання дільниць «Декомпозиція» та «Біла фільтрація» в рамках технічного переоснащення шламового господарства ТОВ «МГЗ» з переходом на нову технологію сухого складування фільтр-кеку червоного шламу», ИМ 17.70.17.002 «Модернізація ШП № 1 (технічне переоснащення існуючого вузла зневоднення та нейтралізації червоного шламу) із створенням додаткових площ складування-карти С» в обсягах, що визначені завданням на проектування, які замовник зобов`язується прийняти та оплатити;

- від 24.09.2018 року № НГЗ-Д-18-311, відповідно до умов якого замовник (ТОВ «МГЗ») доручає, а підрядник (ДП «НДІПроектреконструкція») зобов`язується виконати роботи з розробки робочої документації за темою «Доопрацювання 3-ї ступені проміжного охолодження (гідратної пульпи» та «Встановлення нових теплообмінників на 1-4 батареях за прикладом ТТО 5 батареї» в обсягах, що визначені завданням на проектування, які замовник зобов`язується прийняти та оплатити.

На виконання договору від 02.08.2018 № НГЗ-Д-18-238 та додаткової угоди № 1 від 22.02.2019 року до нього, позивачем платіжним дорученням від № 00925 в якості попередньої оплати було перераховано на користь ДП «НДІПроектреконструкція» 41328,00 грн.в т.ч. ПДВ в сумі 6888,00 грн. За фактом оплати ДП «НДІПроектреконструкція» було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 7/17 від 27.02.2019 року, на підставі якої позивач включив вказану суму ПДВ до податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2019 року.

На виконання п. 3.2 договору від 24.09.2018 № НГЗ-Д-18-311 сторонами складено Акт здавання-прийняття робіт № П-016.18 від 25.02.2019 року, яким підтверджується факт виконання та прийняття обумовлених договором робіт на суму 884889,39 грн., в т.ч. ПДВ на суму 147481,57 грн., оплата робіт здійснена позивачем згідно платіжного доручення № 01476 від 29.03.2019 року. За фактом підписання вказаного акту, ДП «НДІПроектреконструкція» було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 6І/17 від 25.02.2019, на підставі якої позивач включив ПДВ в сумі 147481,57грн. до податкового кредиту у декларації з ПДВ за лютий 2019 року.

Відповідач, посилаючись на дані, отримані з інформаційних ресурсів ДФС, Єдиного реєстру податкових накладних та ІС «Податковий блок», обґрунтовує висновки щодо непідтвердженості господарських операцій між позивачем та ДП «НДІПроектреконструкція» наступним:

- виконання робіт за вищевказаними договорами було передоручено ДП «НДІПроектреконструкція» іншому суб`єкту господарювання (ТОВ «Будом), яке в свою чергу передоручило виконання цих робіт ТОВ «Соул Лоджистікс», а останнє передоручило їх виконання ТОВ «Інтерсейлс»;

- ТОВ «Інтерсейлс» згідно ІС «Податковий блок», за 2019 рік звітів з ЄСВ до податкового органу не подано; податкових декларацій з податку на прибуток протягом 2018 року до податкового органу не подавалося; фінансових звітів суб`єкта малого підприємництва протягом 2018 року до податкового органу не подавалося; кількість найманих працівників складає 1 особу; інформація про основні фонди відсутня.

З вказаних обставин відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту на суму 49680,00 грн. та завищення на цю ж суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у зв`язку з не підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій по виконанню робіт з розробки технічної документації.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі – Закон України № 996) передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первині документи, які фіксують факти здійснення господарських операції.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Позивачем були надані особам, що здійснювали перевірку, усі первинні та інші необхідні документи, що підтверджують факт реальної виконання умов договорів, укладених між ним та ДП «НДІПроектреконструкція». Відповідач не заперечує проти наявності у позивача на момент перевірки усіх вказаних актів виконаних робіт та податкових накладних. При цьому, усі податкові накладні, підтверджуючі суму податкового кредиту, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Одночасно з цим, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного плат ника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні нас лідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі до кументальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі № 802/1155/17-а.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваних рішень, натомість позивачем надано усіх необхідних доказів в підтвердження обґрунтованості його позовних вимог, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 33133003) до Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ 119, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 05.06.2019 року № 0003114906.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 05.06.2019 року № 0003124906.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ 119, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, код ЄДРПОУ 33133003) судові витрати у сумі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28.10.2019 року.

Суддя О.В. Малих