Рішення № 85265865, 25.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2019 року № 640/10090/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження позовну заяву Головного управління ДФС у Київській області до Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДФС у Київській області з позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі – відповідач), в якому просить скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 22.05.2019 ВП №58993326 про накладення штрафу.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що причиною накладення штрафу на ГУ ДФС у Київській області слугувало невиконання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 26.04.2019 щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 у справі №320/5364/18. Як зазначив позивач, на виконання рішення суду згідно інтегрованої картки платника ним виключено податкове повідомлення-рішення за наслідками судового оскарження, про що внесено інформацію до відповідної бази даних. Однак, при опрацюванні матеріалів виникла помилка в Реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ щодо дати закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення. Тобто, позивачем не виконана постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 26.04.2019 з поважних причин, що відповідачем не взято до уваги та винесено протиправну постанову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивачем подано до суду 02.07.2019 заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить:

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 22.05.2019 ВП№58993326 про накладення на Головне управління ДФС у Київській області штрафу;

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 12.06.2019 ВП№58993326 про накладення на Головне управління ДФС у Київській області штрафу в подвійному розмірі;

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 12.06.2019 ВП №58993326 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 13.06.2019 ВП №58993326 про закінчення виконавчого провадження та звернення державним виконавцем до Солом`янського управління поліції ГУ Нацполіції України у м. Києві повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.

Також позивач подав 05.07.2019 заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить:

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 26.04.2019 ВП№58993326 про відкриття виконавчого провадження;

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 22.05.2019 ВП№58993326 про накладення на Головне управління ДФС у Київській області штрафу;

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 12.06.2019 ВП№58993326 про накладення на Головне управління ДФС у Київській області штрафу в подвійному розмірі;

- скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 12.06.2019 ВП №58993326 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Обґрунтовуючи подані заяви, позивач зазначив, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві грубо ігноруються дії ГУ ДФС у Київській області по виконанню виконавчого документа, виданого Київським окружним адміністративним судом від 16.04.2019 у справі №320/5364/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 15.08.2019 дану справу передано на розгляд Київського окружного адміністративного суду.

До Київського окружного адміністративного суду справа надійшла 05.09.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 дану справу прийнято до провадження.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист від 16.04.2019 про зобов`язання Головного управління ДФС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію щодо дати узгодження - 26.09.2018 та зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування 198470,00 грн, що була додана до податкової декларації з ПДВ за червень 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс».

Постановою державного виконавця від 26.04.2019 відкрито виконавче провадження № 58993326 з примусового виконання зазначеного виконавчого документа.

У зв`язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві прийнято постанову від 22.05.2019 ВП №58993326 про накладення на Головне управління ДФС у Київській області штрафу у розмірі 5100,00 грн.

У подальшому у зв`язку з повторним невиконанням боржником рішення суду державним виконавцем 12.06.2019 прийнято постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі 10 200,00 грн. та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 250,00 грн.

На підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем прийнято постанову від 13.06.2019 ВП №58993326 про закінчення виконавчого провадження та надіслано до Солом`янського управління поліції ГУ Нацполіції України у м. Києві повідомлення про вчинення кримінального правопорушення

Позивач, не погоджуючись із оскаржуваними постановами, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець, ефективно, своєчасно і в повному обсязі повинен вчиняти виконавчі дії.

Відповідно п.1 ч.1 ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У відповідності до частини 5, 6 статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Так, відповідно до ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

З викладеного слідує, що при відкритті виконавчого провадження стягнення виконавчого збору є обов`язковим.

Так, ч. 5 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем.

Згідно ст. 32 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

За заявою стягувача виконавець може відстрочити або розстрочити виконання рішення (крім судового рішення), за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, про що виносить відповідну постанову.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону;

8) затвердження плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) якщо стягувач включений до плану санації;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження;

12) включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;

13) наявності підстав, передбачених статтею 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку";

14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Відповідно до ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як вже зазначалося раніше, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження № 58993326 з примусового виконання виконавчого листа № 320/5364/18, виданого Київським окружним адміністративним судом від 16.04.2019 про зобов`язання Головного управління ДФС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформацію щодо дати узгодження - 26.09.2018 та зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування 198470,00 грн., що була додана до податкової декларації з ПДВ за червень 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс».

Постановою державного виконавця від 26.04.2019 відкрито виконавче провадження ВП 58993326.

У постанові від 26.04.2019 зазначено, що боржнику ( ГУ ДФС у Київській області) необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

Як слідує з матеріалів справи боржником – ГУ ДФС у Київській області рішення суду у добровільному порядку у строк визначений державним виконавцем виконано не було.

Отже, відповідачем правомірно прийнято постанову від 22.05.2019 про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн.

У даній постанові також було зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Державним виконавцем 11.06.2019 виставлено вимогу виконавця, в якій він вимагає терміново повідомити про стан виконання вимог виконавчого документа, виданого Київським окружним адміністративним судом.

Відповідачем у добровільному порядку рішення суду виконано не було, а тому відповідачем прийнято постанову від 12.06.2019 про накладення штрафу у розмірі 10200, 00 грн.

У подальшому за невиконання рішення суду державним виконавцем направлено до Соломянського управління поліції ГУ НП України в м. Києві подання від 13.06.2019 про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ГУ ДФС у Київській області.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваних постанов діяв у межах та спосіб передбачений чинним законодавством.

Посилання позивача, на те, що відповідачем протиправно відмовлялося у відкладенні виконавчих дій на неодноразові звернення ГУ ДФС у Київській області з таким проханням, у зв`язку з наявністю фактичних обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій оскільки при опрацюванні матеріалів виникала помилка, а саме в реєстрі заяв про повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ інформація щодо дати закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення відсутня, суд не приймає до уваги, оскільки статтею 32 ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено такої підстави для відкладення виконавчих дій.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 77 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що оскаржувані постанови державного виконавця по виконавчому провадженню 58993326 ґрунтується на вимогах Закону України «Про виконавче провадження», прийняті з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття таких рішень, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295, 287 КАС, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.