Рішення № 85265838, 24.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019 року справа №320/5011/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши e порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про корегування митної вартості товарів № UА 125000/2019/110476/2 від 06.08.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару. Позивач вказує також на недотримання відповідачем порядку щодо черговості застосування методів визначення митної вартості та відсутність проведеної консультації при винесенні рішенні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що під час митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено, що вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

12.07.2019 компанією RA AMBALАJ PLASTIK TEKSTIL LID/ SIL був виставний рахунок на оплату ТОВ «Спанрайз». (інвойс) №RAA2019000000101 на суму 16916.10 дол. США. за товар Затіняюча сітка, являє собою полотно трикотажне, основов`язане із синтетичних (100% PH) стрічкових ниток, виготовлене вя`зально-прошивним способом, без покриття, без просочення, в рулонах, /використовується в сільському господарстві для захисту рослин від соння. Торгівельна марка : URSA. Виробник RA AMBALАJ PLASTIK TEKSTIL LID/ SIL на умовах поставки СIF Odessa (згідно INCOTHRMC 2010).

05.08.2019 року, митним брокером позивача до Київської митниці ДФС було подано вантажну митну декларацію (ВМД) № UA125120/2019/479006. у якій для митного оформлення було пред`явлено товар: (код УКТЗЕД 6005 32 90 00)

Затіняюча сітка, являє собою полотно трикотажне, основов`язане із синтетичних (100% РИ) стрічкових ниток, виготовлене вя`зально-прошивним способом, без покриття, без просочення, в рулонах, /використовується в сільському господарстві для захисту рослин відсоння/. -40% затінення. 30 гр/м2. ширина рулона 150см х 100м. срібляста 2700 м2/18рул: -40% затінення. 30гр/м2. ширина рулона 150см х 100м. темно-зелена - 9000м2/60рул: -40% затінення. ЗО гр/м2. ширина рулона 175см х 100м. темно-зелена - І 1200 \і2/64рул: -55% затінення. 45 гр/м2. ширина рулона 100см х 100м. світло-зелена 6000 м2/60рул: -75% затінення. 70 гр/м2. ширина рулона 150см х 100м. темно-зелена 19500 м2/І30рул: -95% затінення. 140 гр/м2. ширина рулона 400см х 50м. темно-бежева 10600 м2/53рул: -95% затінення. 140 гр/м2. ширина рулона 200см х 50м. світло-зелена -2400 м2/24руд: -95% затінення. 140 гр/м2. ширина рулона 300см х 50м. темно-зелена 7500 м2/50рул: -95% затінення. 140 і р м2, ширина рулона 300см х 50м. срібляста 4350 м2/29рул: -95% затінення. 180 гр/м2. ширина рулона 400см х 50м. помаранчева і400 м2/7рул: -95% затінення. 180 гр/м2. ширина рулона 150см х 50м. бежева - 3300 м2/44рул. Загалом - 77950м2/539рул. Торговельна марка : URSA. Виробник - RA AMBALAJ PLASTIK ТЕК STIL LTD. STI. Країна виробництва TR

Митна вартість товару за вказаною ВМД склала 43 1 998. 47грн. (16916.10 дол. США) і була визначена із застосуванням основного методу та відповідала вартості товару згідно з інвойсом.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані:

- Контракт №SR-CNBM-20l90l09 від 09.01.2019 p.:

- Додаткова угода № І від 15.07.2019 p.;

- Інвойс від 12.07.2019 p. №RAA2019000000101:

- Коносамент BILL OF LADING від 19.07.2019 p. № AD 1901004212:

- міжнародна автотранспортна накладна С MR №8463 від 04.08.2019 p.:

- Прайс-лист від 26.06.2019 p.:

- Експортна декларація країни відправлення №19330I00FX 124062 від 17.07.2019р.

Розглянувши подані позивач документи для підтвердження заявленої у ВМД митної вартості. Відповідач направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості, було встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Посилаючись на положення частини 2. З статті 53. ст.ст. 54. 57 Митного кодексу України, митний орган запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме:

1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару на загальних умовах та з урахуванням умов поставки СП-':

2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

3) страхові документи (страховий поліс), а також документи, що містять відомості про вартість страхування:

4) за наявності — платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

На вказаний запит позивач надав відповідачеві додатково:

- Додаткову угоду №2 від 16.07.2019 року.

Також, листом від 06.08.2019 №060819/01 відповідач повідомив, що ним було подано документи достатні для підтвердження митної вартості, та інші документи додаватись не будуть.

06.08.2019 року Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості за № UА125000/2019/000476/2 згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2г), заявлену позивачем мигну вартість товару у митній декларації від 05.08.2019 № UА125120/2019/479006 скоригував до рівня 25062.96 дол. США (3.77 дол. США / кг).

Обгрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердній заявлену митну вартість неможливо, оскільки декларантом надано додаткові документи не в повному обсязі, що не усувають розбіжностей та не підтверджують заявлену митну вартість.

Скоригована відповідачем митна вартість товару ґрунтується на інформації митної декларації від 27.07.2019 № УА500010/2019/20047 (вартість товару згідно джерела інформації 3.77 дол/кг).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару 06.08.2019 р. Київська митниця ДФС видала Позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 125120/2019/00088.

Не погоджуючись з оспорюваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (статті 257 МК).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Так, в запиті (повідомленні) митного органу та графі 33 Рішення про коригування. Відповідач посилається нате, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

1) згідно умов зовнішньоекономічного договору (контракту) від І9.06.2018 №SR-UR-20180619, зокрема, п 2.1. «Общая стоимость продаваемого по настоящему контракту Товара составляет 18,712.0 USD, що суперечить інформації яка зазначається у інвоисі та декларації країни відправлення (16,916.1 USD);

2) також зовнішньоекономічним контрактом не передбачено, що включається до ціни товару, що унеможливлює здійснити прорахунок у сіх складових митної вартості, праис-лист продавця виставлений на умовах поставки FOB MERSIN/TURKEY (покупець оплачує вартість перевезення), проте в МД та контракті зазначені умови CIF (вартість транспортування лягає на продавця);

3) відповідно до умов поставки СІF Odessa (згідно INCOTERMC2010) повинне бути страхування вантажу, зазначена інформація повинна міститись в інвоисі та страхових полісах і договорі страхування, інформація про що відсутня у товаросупровідних документах.

1) Як вбачається з умов зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.06.2018 №SR-UR-20180619, відповідно п. 1.1.1 Продавець зобов`язується продати (передати право користуватись. володіти та розпоряджатися), а Покупець прийняти і оплатити товар (далі - Товар). Асортимент товару, його ціна та умови поставки обумовлюються інвойсом Продавця.

п.2.1. визначена загальна вартість товару що маг бути поставлений на рівні 18712.0 долл. США.

п.2.6. визначено що «Умови оплати кожної окремої партії Товару визначаються на підставі Інвойсу на цю партію», п.3.1. визначено що — «Умови поставки кожної окремої партії Товару зазначається у Інвойсі на дану партію.»

Згідно Інвойсу від 12.07.2019 p. №RAA2019000000101. визначено що вартість партії товару 16916.10 дол.США.

Враховуючи умови зовнішньоекономічного договору (контракту), та те що товар постачається окремими партіями, висновок відповідача проте що «загальна вартість товару» має дорівнювати «вартості окремої партії» є необгрунтованим. Факт «вартості партії товару» зазначеній у Інвойсі на рівні (16916.10 долл.США) відмінному від «загальної вартості товару», зазначеній у Контракті №SR-UR-20180619 на рівні (18712.00 долл. США), не свідчить про розбіжності, а визначає що дана партія товару коштує 16916.10 долл.США. Таким чином, дана обставина не може бути підставою для вимоги додаткових документів в розумінні ч.3 ст.53 МК України.

2) За приписами статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням: витрати на навантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування товару.

Згідно загальноприйнятої спішної практики прейскурант (прайс-лист) мас містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться вдію, термін дії. контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Також у Висновку Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року зазначається. що необхідно зважити на положення пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Враховуючи, що Прайс-лист, на який посилається відповідач, як на підставу вимоги додаткових документів, є документом який зазначений у п.6 частини 3 ст. 53 МК України - то посилання відповідача на неї як на підставу вимоги витребовування додаткових документів є протиправною.

Крім того, як вбачається з Запиту (повідомлення), відповідач стверджує, що подані декларантом основні документи не мімтили належних об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові митної вартості. Враховуючи те, що відповідач не вимагав підтвердження вартості самого товару то Прайс-Лист не впливав на можливість відповідача визначити та перевірити вартісні показники складової митної вартості - оскільки на умовах Інкотермс 2010 CІF складові митної вартості відсутні.

3) Відповідно до Офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання MТП № 560. в редакції 01.01.2011 року Інкотермс-2010. СІF (Cost. Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають для здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна СIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження moeapv під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

У відповідності до статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати. понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням: витрат на навантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на мигну територію України, витрати на страхування товару .

Таким чином, умови контракту, та умови поставки СIF згідно з Інкотермс 2010 передбачають, що витрати на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням; витрати на навантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування товару, покладаються на продавця, у зв`язку з чим митна вартість товару, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 МК України, не підлягає збільшенню на суму витрат на його страхування.

Крім наведеного вище, слід звернути увагу на той факт, що всупереч ч. 2 ст. 55 МК України та пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, у оскаржуваному Рішенні відповідач лише зазначає джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 27.07.2019 № IJA500010/2019/20047 (вартість товар) згідно джерела інформації 3.77 дол/кг). Крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за резервним методом не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідно до пунктів 2. 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на піну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом: обгрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини сьомої статті 54 МК. у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про мигну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці доку менти повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обгрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №2І-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21- 262а12.

За таких обставин прийняте відповідачем рішення про корегування митної вартості товарів № UA 125000/2019/000476/2 від 06.08.2019р. не відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

З урахуванням викладеного суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, та протиправно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та визначив митну вартість за резервним методом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Крім того, судом не може бути взято до уваги обставини, викладені у відзиві відповідача, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами, які були досліджені судом і свідчать про те, що позивачем було надано відповідачу усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару.

З урахуванням викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до платіжного доручення від 12.09.2019 №535 в сумі 1921,00 грн.

За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у вказаній сумі.

Частиною другою статті 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 5000.00 (п`ягь тисяч) грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. На підтвердження витрат, позивач надав:

1. Копію договору про надання правової допомоги №476 від 15.08.2019 року;

2. Акт прийому наданих послуг до цивільно-правового договору про надання правової допомоги від 09.09.2019 року:

3. копію Свідоцтва на право здійснення адвокатської діяльності:

4. Платіжне доручення №545 від 13 вересня 2019 р. про сплату послуг на правову допомогу;

5. Банківська виписка, що підтверджує оплату послуг за договором про надання правової допомоги від 13.09.2019 року;

Таким чином вказані витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про корегування митної вартості товарів № UА 125000/2019/110476/2 від 06.08.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спанрайз” (ідентифікаційний код 41482988, місцезнаходження: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, 15) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39470947, місцезнаходження: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт “Бориспіль”) понесені судові витрати в розмірі 6 921 (шість тисяч дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп, в тому числі витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп та сплачений судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.