Рішення № 85264280, 16.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002727

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Колодій О.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Єрофєєва С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконним і скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - Департамент патрульної поліції, відповідач), в якій просить визнати незаконним і скасувати наказ відповідача № 237 від 14.03.2019 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності командира роти № 3 батальйону № 1 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції у званні старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у формі накладення суворої догани.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з оскаржуваним наказом підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку під час виконання службових обов`язків його підлеглими, що, на думку дисциплінарної комісії, свідчить про недостатній професіоналізм ОСОБА_1

Аргументуючи безпідставність такого висновку дисциплінарної комісії, позивач стверджує, що в його діях відсутні будь-які обставини, які б становили у своїй сукупності склад дисциплінарного правопорушення, оскільки вчинення правопорушень іншими працівниками поліції не може становити собою правову підставу для притягнення осіб керівного складу поліції до дисциплінарної відповідальності, крім випадків неналежного виконання ними службових обов`язків. Водночас у матеріалах службового розслідування відсутні будь-які вказівки на невиконання позивачем покладених на нього функціональних та службових обов`язків як у ході особистої діяльності, так і ході взаємодії з підпорядкованими йому працівниками.

Крім цього, позивач покликається на порушення граничних строків проведення службового розслідування та на те, що засідання дисциплінарної комісії проводилось без повідомлення, виклику чи попередження про це позивача, що унеможливило здійснення ним свого права на об`єктивний розгляд питання щодо застосування дисциплінарного стягнення.

Таким чином, позивач вважає, що оголошення йому догани вчинено з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, безпідставно та всупереч вимогам чинного матеріального та процесуального права.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву (вх. №24753 від 12.07.2019), де на спростування аргументів позивача, зазначено, що учинення дисциплінарного проступку під час виконання службових обов`язків підлеглими ОСОБА_1 свідчать про недостатній професіоналізм останнього як керівника і є прямою підставою до притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності відповідно до ст. 3 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» та підпункту 4.1.4 Посадової інструкції командира роти.

Щодо строків проведення службового розслідування представник відповідача стверджує, що такі не є порушеними, оскільки з врахуванням продовження строку проведення службового розслідування, таке проведене у встановлений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» 60-денний строк.

Стосовно неповідомлення позивача про розгляд дисциплінарною комісією справи представник відповідача зазначає, що відповідно до ч. 10 ст. 15 згаданого закону, поліцейський, який притягається до відповідальності повідомляється про час, дату та місце розгляду дисциплінарною комісіє справи тільки у тому разі, якщо керівник, який призначив службове розслідування, прийняв рішення проводити розгляд справи дисциплінарною комісією у відкритому засіданні. Оскільки такого рішення начальник ДПП не приймав, то і виклику ОСОБА_1 на засідання комісії не здійснювалось.

Відтак, представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відносно процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 14.06.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.08.2019 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання незаконним і скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності; визнано поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду з цим адміністративним позовом.

05.08.2019 ухвалою суду зупинено провадження у справі до 11.09.2019 для надання сторонам часу для примирення.

У встановлений судом строк сторони не досягли примирення, відтак, ухвалою суду від 11.09.2019 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 11.09.2019 витребувано в Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції матеріали особової справи ОСОБА_1

11.09.2019 ухвалою суду, занесеною в протокол судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 30.09.2019 суд витребував у 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції: журнал інструктажів з охорони праці за 2018 рік, журнал інструктажів заходів безпеки і поводженні з вогнепальною зброєю за 2018 рік, журнал інструктажів правил техніки безпеки водіїв за 2018 рік. У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив у задоволенні позову відмови повністю.

Заслухавши вступне слово позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 30.12.2018 № 5679 (а. с. 85-86) з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення причин та обставин, які стали підставою для внесення 30.12.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140000000677 відомостей про скоєння інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Лещишин О.І. кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, призначено службове розслідування та утворено дисциплінарну комісію.

Наказом Департаменту патрульної поліції 29.01.2019 № 141 (а. с. 87) продовжено термін проведення службового розслідування, призначеного наказом Департаменту патрульної поліції від 30.12.2018 № 5679.

Згідно з Висновком дисциплінарної комісії від 27.02.2019 (а. с. 88-139), складеним за результатами проведення вказаного службового розслідування, у діях працівників екіпажу «Омега-0301» у складі молодших лейтенантів поліції ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та пішого наряду «Омега-0306» у складі лейтенанта поліції ОСОБА_5 та капрала поліції ОСОБА_6 встановлено ознаки дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05.01.2016 № 4/1, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 та Присяги працівника поліції.

Водночас під час проведення службового розслідування надано оцінку безпосереднім керівникам згаданих поліцейських, у діях яких установлено ознаки дисциплінарного проступку. Зокрема, у Висновку службового розслідування від 27.02.2019 зазначено, що учинення дисциплінарного проступку під час виконання службових обов`язків підлеглими командира роти № 3 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції Борисенка Р ОСОБА_7 В. свідчить про недостатній професіоналізм останнього як керівника (а. с. 132).

Відтак, пунктом 8 наказу Департаменту патрульної поліції № 237 від 14.03.2019 (а. с. 140-147) за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», п. п. 2, 4, 13 ч. 3 ст. 1, п. п. 4-8 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», п. 1 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, пп. 2.2.2, 2.2.17, 2.2.45, 2.2.47, 2.2.50 п. 2.2. розділу 2 Посадової інструкції командира роти УПП у Львівській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13.12.2017 №6086, недостатній організації контролю та вимогливості до підлеглих в очолюваному підрозділі, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, до командира роти № 3 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

Не погоджуючись з вказаним наказом, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Зміст спірних правовідносин полягає у тому, що позивач вважає оголошення йому суворої догани таким, що вчинено з порушенням порядку застосування дисциплінарних стягнень, безпідставно та всупереч вимогам чинного матеріального та процесуального права.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 № 580-VIII (далі – Закон № 580-VIII).

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Службовою дисципліною, за визначенням ст. 1 Дисциплінарного статуту, є дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку є дисциплінарне стягнення.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту).

У свою чергу, з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч. 4 Дисциплінарного статуту).

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (ст. 15 Дисциплінарного статуту).

Згідно зі ст. 16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів.

Так, Наказ Департаменту патрульної поліції про призначення службового розслідування щодо встановлення причин та обставин, які стали підставою для внесення 30.12.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140000000677 відомостей про скоєння інспектором взводу № 1 роти № 1 батальйону № 4 управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Лещишин О.І. кримінального правопорушення, виданий 30.12.2018. Наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Є.О. Жукова від 29.01.2019 термін проведення згаданого службового розслідування продовжено на 1 місяць. Висновок службового розслідування складений дисциплінарною комісією 27.02.2019. Тобто, як вбачається з наведених обставин, загальний строк проведення даного службового розслідування не перевищує 60 календарних днів, а отже, таке проведене із дотриманням визначених ст. 16 Дисциплінарного статуту строків.

Щодо покликання позивача на те, що його протиправно не повідомлено про розгляд дисциплінарною комісією справи, суд зауважує, що відповідно до ч. 10 ст. 15 Дисциплінарного статуту розгляд справи може здійснюватися дисциплінарною комісією у відкритому засіданні лише за рішенням керівника, який призначив службове розслідування. У такому разі поліцейський, який притягається до відповідальності, у письмовій формі не пізніше ніж за три дні повідомляється про час, дату та місце розгляду справи дисциплінарною комісією. Однак, як вбачається з матеріалів службового розслідування, начальник Департаменту патрульної поліції не приймав рішення про розгляд справи у відкритому засіданні, тому і виклику ОСОБА_1 на засідання комісії не здійснювалось.

Таким чином, суд не встановив порушення відповідачем порядку та строків проведення службового розслідування, попри твердження позивача про протилежне.

Поряд з цим, проаналізувавши наведені вище норми Дисциплінарного статуту, суд зауважує, що підставою для дисциплінарною відповідальності є дисциплінарний проступок, що згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправною винної дією чи бездіяльністю поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

При цьому, варто зазначити, що при встановленні факту дисциплінарного проступку підлягає встановленню/доведенню ряд факторів: протиправності рішення, дії, бездіяльності особи; вини особи; наявності негативних (шкідливих) наслідків; причино-наслідкового зв`язку між протиправним діянням та порушенням дисципліни, невиконанням (неналежним виконання) покладених обов`язків.

Таким чином, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Як вбачається з оскаржуваного наказу, позивачу інкриміновано порушення вимог:

- п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», яким встановлено обов`язок поліцейського неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського);

- п. п. 2, 4, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, якими встановлено обов`язки поліцейського: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки (п. 2); безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону (п. 4); сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції (п. 13);

- п. п. 4-8 ст. 3 Дисциплінарного статуту, якими встановлено обов`язки керівника щодо підлеглих: сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень; вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об`єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності; забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними; контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень; у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником;

- п. 1 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, згідно з яким керівник органу (підрозділу) поліції зобов`язаний запобігати проявам неетичної поведінки своїх підлеглих поліцейських шляхом організації роботи з розвитку професійної етики, у тому числі через проведення навчань, інформаційно-роз`яснювальної роботи.

- пп. 2.2.2, 2.2.17, 2.2.45, 2.2.47, 2.2.50 п. 2.2. розділу 2 Посадової інструкції командира роти Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 13.12.2017 №6086, згідно з якими командир роти: показує приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень начальника Управління, начальника Департаменту патрульної поліції та їх заступників; вживає заходів з виявлення та усунення порушень особовим складом службової дисципліни (дотримання вимог зовнішнього вигляду, наявність при собі службового посвідчення, нагрудного знаку, посвідчення водія тощо); контролює службову дисципліну, дотримання патрулями належної тактики та заходів особистої безпеки; активно сприяє вирішенню особистісних конфліктів, що виникають серед особового складу; вивчає особисті якості особового складу; вживає організаційних заходів щодо підвищення ефективності роботи.

- недостатню організацію контролю та вимогливості до підлеглих в очолюваному підрозділі.

При цьому, як вбачається з Висновку службового розслідування від 27.02.2019 та відповідно з оскаржуваного наказу, суть допущеного позивачем проступку сформульована дисциплінарною комісією таким чином: «учинення дисциплінарного проступку під час виконання службових обов`язків підлеглими командира роти № 3 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 свідчить про недостатній професіоналізм останнього як керівника, що виразилось у недостатньому контролі за дотримання службової дисципліни підпорядкованим особовим складом, прийнятті недоцільних управлінських рішень, неналежному вивченні індивідуальних та професійних якостей підлеглих, недостатньому проведенні профілактичної роботи із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень» (а. с. 142).

Оцінюючи склад дисциплінарного проступку, що ставиться у вину позивачу, суд враховує наступне.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Натомість, у матеріалах службового розслідування не містяться посилання на те, в чому саме полягає недостатній контроль позивача за дотримання службової дисципліни підпорядкованим особовим складом, прийняття ним недоцільних управлінських рішень, неналежне вивчення індивідуальних та професійних якостей підлеглих, недостатнє проведення профілактичної роботи із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.

А відтак, за відсутності належної деталізації та прив`язки до об`єктивних ознак ймовірного дисциплінарного проступку, наведені звинувачення носять лише загальний декларативний характер та не можуть слугувати підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Так, з метою перевірки належного виконання позивачем своїх посадових обов`язків як командира роти судом витребувано у 3-ї роти 1-го батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції журнал інструктажів з охорони праці за 2018 рік, журнал інструктажів заходів безпеки і поводженні з вогнепальною зброєю за 2018 рік, журнал інструктажів правил техніки безпеки водіїв за 2018 рік.

Однак, як з`ясовано судом з витребуваних доказів, наведені журнали документують проведення інструктажів заступником командира батальйону, в тому числі і для позивача.

У свою чергу, позивач на виконання службових обов`язків проводив особовому складу роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у Львівській області цільові інструктажі перед заступанням для несення служби, на якому доводив положення наказу МВС України № 1179 від 09.11.2016 «Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських», а також проводив інструктаж про заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю.

Проте, як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, окремих журналів, які б свідчили про проведення інструктажів позивачем своїм підлеглим немає. При цьому відповідачем не заперечується сам факт проведення таких інструктажів позивачем.

Наведене дає підстави для висновку, що позивач дотримувався вимог посадової інструкції в частині організації роботи з підтримання належного стану дисципліни та законності підлеглими працівниками, проведення виховної та профілактичної роботи, тоді як поведінку підлеглих працівників у кожному конкретному випадку не можна ставити у пряму залежність від професіоналізму їх керівника. Позаяк, як свідчать встановлені службовим розслідуванням обставини, дії працівників поліції, що призвели до порушення ними службової дисципліни, були вчинені ними на власний розсуд, а не за дорученням позивача як командира роти.

Відповідно до конституційного принципу, закріпленому в ст. 62 ч. 2 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

З цього принципу випливає, що допущення порушень службової дисципліни підлеглими позивача, не є достатньою правовою підставою для притягнення його до відповідальності.

Так, у силу ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

В контексті зазначеного суд зауважує, що будь-яких належних та допустимих доказів наявності вини, якій передує причинно-наслідковий зв`язок вчинених дій чи допущеної бездіяльності саме позивача в розрізі його функціональних обов`язків щодо факту вчинення протиправних дій підлеглими йому працівниками матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Варто зазначити, в силу ст. 14 Дисциплінарного статуту повне та об`єктивне з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди власне і є метою проведення службового розслідування.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

У свою чергу, згідно з ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка;

3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород;

4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського (ч. 5 ст. 19 Дисциплінарного статуту).

Судом з`ясовано, що позивач попередньо до дисциплінарної відповідальності не притягався, тому застосування до нього такої міри дисциплінарного покарання як сувора догана свідчить, на думку суду, про неврахування дисциплінарною комісією попередньої поведінки позивача при обранні виду стягнення.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Однак, зі встановлених обставин слідує, що оскаржений наказ є необґрунтованим, тобто винесеним без урахуванням усіх обставин, що мають значення для притягнення до дисциплінарної відповідальності, що й зумовило звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

У свою чергу, суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності свого рішення не довів, а відтак позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, у прохальній частині позову позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача 768,40 грн судового збору та 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

До матеріалів справи долучено квитанцію №0.0.1368271376.1 від 30.05.2019 про сплату судового збору на суму 768,40 грн. Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Що ж до стягнення на користь позивача витрат, понесених ним на правничу допомогу адвоката у сумі 2000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Представник відповідача вважає заявлену позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу суму 2000 грн завищеною, у зв`язку з чим подав клопотання від 30.09.2019 про зменшення витрат на правову допомогу.

У матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 26.03.2019 та квитанція від 29.05.2019 про оплату за надання правничої допомоги. Однак, позивачем не надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що в силу ч. 5 ст. 134 КАС України слугує підтвердженням розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу не підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 134, 139, 242-246, 255, 257, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; ЄДРПОУ 40108646) про визнання незаконним і скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 8 наказу Департаменту патрульної поліції від 14.03.2019 № 237 “Про застосування до працівників управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції дисциплінарного стягнення” в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани до командира роти № 3 батальйону № 1 УПП у Львівській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп.

У стягненні витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.10.2019.

Суддя Сидор Н.Т.