Рішення № 85264253, 18.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2542/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 .

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Гавриляк Р.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Червоноградводоканал» до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи.

18 травня 2015 року Комунальне підприємство “Червоноградводоканал” звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якій просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.01.2015 року №0000061500, №0000051500, якими за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість Підприємство зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% та 20%, з мотивів безпідставності їх прийняття.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податковий орган, на думку позивача, необґрунтовано дійшов висновку про несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки така сплата підтверджується належними платіжними документами. Стверджує, що затримки у сплаті податкових зобов`язань з боку позивача не було, а відтак застосування оскаржуваними рішення до нього штрафних санкцій вважає неправомірним, у зв`язку з чим просить такі скасувати.

Відповідач надавав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зокрема зазначив, що перевіркою встановлено факт несвоєчасної сплати самостійно визначених позивачем податкових зобов`язань, у зв`язку з чим до нього застосовано штрафні санкції у відповідності до вимог ПК України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року, в задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12.05.2019 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 9 лютого 2016 року у справі № 813/2542/15 (876/8433/15) скасовано. Адміністративну справу № 813/2542/15 (876/8433/15) направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

В постанові від 12.05.2019 Верховний Суд зазначив, що підприємство неодноразово вказувало, що заборгованість погашалась у відповідності до затверджених Кабінетом Міністрів України 20 березня 2013 року порядків №167 та №30 та умови надання у 2013- 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Крім того, підприємство стверджує, що податковим органом не враховані певні суми, перераховані позивачем в рахунок сплати податку. Судами попередніх інстанцій не перевірено та не надано оцінку доводам підприємства.

Ухвалою суду від 12.07.2019 справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Судом 14.08.2019 року у відповідності до ст. 52 КАС України проведено в порядку правонаступництва заміну відповідача Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області на Головне управління ДФС у Львівській області.

Ухвалою суду від 14.08.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача додатково надав письмові пояснення суду, в яких зазначив, що у 2013 році відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №167 та ст.14 Закону України “Про державний бюджет на 2013 рік” та у 2014 році відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30 та ст.ст. 11, 14 Закону України “Про державний бюджет на 2014 рік” укладалися договори про організацію взаєморозрахунків. Відповідно до укладених договорів позивач перераховує до спеціального фонду державного бюджету кошти для погашення податкового боргу ( з урахуванням штрафних санкцій та пені), в тому числі з дострокового погашення реструктуризованої, розстроченої (відстроченої) заборгованості з податку на додану вартість. Зазначає, що позивачем було погашено заборгованість з різниці в тарифах в рахунок погашення ПДВ, та названі кошти є бюджетними і відповідно до Законів України “Про Державний бюджет України на 2013 рік”, “Про Державний бюджет України на 2014 рік” та Бюджетного кодексу України на них не може бути застосовано штрафну санкцію.

Представник відповідача подав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що згідно з даними картки особового рахунку КП „Червоноградводоканал” порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість. Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, ДПІ у м. Червонограді винесено податкові повідомлення-рішення від 12.01.15 №0000061500 на суму 66786,91 грн у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу та №0000051500 на суму 744378,28 грн у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив у задоволенні такого відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об`єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Податковим органом проведена камеральна перевірка дотримання позивачем вимог статті 57 Податкового кодексу України за період з 19 грудня 2012 року по 28 листопада 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 24 грудня 2014 року №1608/15-0028/00185347, за висновками якого встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов`язання по податку на додану вартість. (т.1, а.с.12-14)

Як встановлено судом із додатку 1 до акта камеральної перевірки, розрахунку штрафних санкцій та облікової картки позивача з ПДВ, згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.12.2012 №9080032315 нараховано податку на додану вартість у розмірі 239171,00 грн по терміну сплати 30.12.2012, який погашався платіжними дорученнями: №175 від 05.04.2013 на суму 5520,68 грн, №52 від 09.04.2013 на суму 50000,00 грн, №54 від 10.04.2013 на суму 38241,90 грн, №252 від 30.04.2013 на суму 10000,00 грн, №112 від 24.05.2013 на суму 20000,00 грн, №95 від 24.05.2013 на суму 10000,00 грн, №97 від 24.05.2013 на суму 5000,00 грн, №331 від 29.05.2013 на суму 14000,00 грн, №336 від 30.05.2013 на суму 5000,00 грн, №1215165 від 23.07.2013 на суму 81408,42 грн.

Відповідно до декларації з податку на додану вартість від 19.02.2013 року №9007656565 нараховано податку на додану вартість у розмірі 192287,00 грн по терміну сплати 02.03.2013.

Зазначений податковий борг погашався наступним чином: рішенням ОДПС України про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №47 від 29.03.2013 на суму 50968,84 грн, платіжним дорученням №1215165 від 23.07.2013 на суму 141318,15 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.03.2013 №9014639965 позивачем нараховано податку на додану вартість у розмірі 259232,00 грн по терміну сплати до 30.03.2013, котрий погашався згідно з платіжним дорученням №1213163 від 23.07.2013 на суму 239232,00 грн.

ПДВ у розмірі 203944 грн згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 18.04.2013 №9021457883 по терміну сплати 30.04.2013 сплачений згідно платіжного доручення №1215165 від 23.07.2013 на суму 203944 грн.

Визначений позивачем ПДВ у розмірі 172014,00 грн у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.05.2013 №9028954860 по терміну сплати 30.05.2013, погашався платіжними дорученнями: №1213165 від 23.07.2013 року на суму 172014,00 грн.

Зобов`язання з ПДВ у розмірі 167481,00 грн, визначене у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.06.2013 №9036556891 по терміну сплати 30.06.2013 фактично погашене згідно платіжного доручення №1215165 від 23.07.2013 на суму 167481,00 грн.

Зобов`язання з ПДВ у сумі 229045,00 грн, згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 18.07.2013 №9043053330 по терміну сплати 30.07.2013 погашалось наступним чином.

Рішенням ОДПС України про розстрочення (відстрочення) грошового зобов`язання №30 від 30.07.2013 погашено недоїмку в сумі 219045,00 грн, та платіжним дорученням №1598136 від 27.09.2013 на суму 10000,00 грн.

По податковій декларації з податку на додану вартість від 19.08.2013 року №9051332083 позивачем нараховано податку на додану вартість у розмірі 176974,00 грн, по терміну сплати 30.08.2013, що сплачено платіжним дорученням №1598136 від 27.09.2013 на суму 176974,00 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 17.10.2013 №9065465958 нараховано податку на додану вартість у розмірі 168281,00 грн, по терміну сплати 30.10.2013 року, що сплачено платіжним дорученням №1 від 21.05.2014 року на суму 168281,00 грн.

По уточнюючій податковій декларації з податку на додану вартість від 18.11.2013 №9073754438 позивач визначив ПДВ у розмірі 803,00 грн, по терміну сплати 18.11.2013, сплачено згідно з платіжним дорученням №1 від 21.05.2014 на суму 803,00 грн.

У відповідності до податкової декларації з податку на додану вартість від 19.11.2013 №9074571206 нараховано ПДВ у розмірі 193581,00 грн, по терміну сплати 30.11.2013, котрий сплачений позивачем згідно платіжного доручення № від 21.05.2014 на суму 193581,00 грн.

Податкове зобов`язання з ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість від 20.12.2013 №9082464407 нараховано у розмірі 275332,00 грн, по терміну сплати 30.12.2013, сплачено згідно платіжного доручення №1 від 21.05.2014 на суму 275332,00 грн.

Зобов`язання згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2014 №90881324231 у розмірі 162451,00 грн по терміну сплати 30.01.2014, сплачено згідно платіжного доручення №1 від 21.05.2014 на суму 162451,00 грн.

Зобов`язання згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.02.2014 №9008109545 у розмірі 190253,00 грн, по терміну сплати 02.03.2014 погашено згідно платіжного доручення №1 від 21.05.2014 в сумі 190253,00 грн.

ПДВ у розмірі 191368,00 грн по даних податкової декларації з податку на додану вартість від 19.03.2014 №9014360849 по терміну сплати 30.03.2014 погашено у відповідності платіжного доручення №1 від 21.05.2014 на суму 14489,10 грн, та №3 від 26.06.2014 на суму 176878,91 грн.

Зобов`язання визначене у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.04.2014 №9021626522 у розмірі 176497,00 грн, по терміну сплати 30.04.2014 сплачено позивачем платіжним дорученням №3 від 26.06.2014 на суму 176497,00 грн.

Визначений згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.05.2014 №9028332716 ПДВ у розмірі 205798,00 грн, по терміну сплати 30.05.2014 погашений згідно платіжних доручень №3 від 26.06.2014 на суму 14489,09 грн, та №4 від 23.09.2014 на суму 191308,91 грн.

Згідно декларації з податку на додану вартість від 19.06.2014 №9034968760 позивачем нараховано податку на додану вартість у розмірі 169500,00 грн, по терміну сплати 30.06.2014 фактично погашався платіжними дорученнями №4 від 23.09.2014 на суму 169500,00 грн.

Зобов`язання згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 21.07.2014 №9041770827 у розмірі 165402,00 грн, по терміну сплати 30.07.2014 погашено платіжним дорученням №4 від 23.09.2014 на суму 165402,00 грн.

ПДВ у розмірі 138243,00 грн, згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.08.2014 №9048122718 по терміну сплати 30.08.2014, сплачено позивачем платіжними дорученнями №4 від 23.09.2014 на суму 33179,20 грн, та №5 від 31.10.2014 на суму 105063,80 грн.

Визначена сума ПДВ у розмірі 169473,00 відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість від 22.09.2014 №9054211919 по терміну сплати 30.09.2014, сплачено платіжними дорученнями №5 від 31.10.2014 на суму 83115,06 грн, та №7 від 28.11.2014 на суму 86357,94 грн.

Зобов`язання по податковій декларації з податку на додану вартість від 20.10.2014 №9060422582 у розмірі 224777,00 грн, по терміну сплати 30.10.2014 фактично погашено позивачем згідно з платіжними дорученнями №6 від 28.11.2014 на суму 172891,94 грн, та №7 від 28.11.2014 на суму 51885,06 грн.

На підставі акта перевірки відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, винесено податкові повідомлення-рішення від 12 січня 2015 року №0000061500 на суму 66786,91 грн - 10 відсотків погашеної суми податкового боргу (т.1, а.с.16) та № 0000051500 на суму 744378,28 грн - 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. (т.1, а.с.15)

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Податкового кодексу України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено пунктами 36.1-36.5 статті 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно п.57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, з урахуванням ст.6, ст.31, ст.36 та п.57.1 ст. 57 ПК України, обов`язок та відповідальність за сплату податкових платежів покладено виключно на платника податків.

Відповідно до ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням положень ст.126 ПК України відповідачем застосовані до позивача штрафні санкції за порушення термінів його сплати.

Згідно висновку акта перевірки, позивачем порушено ст.57 ПК України, сплачено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із затримкою:

- до 30 календарних днів в сумі 667869 грн;

- що є більшою 30 календарних днів в сумі 3635534 грн.

Порядок погашення заборгованості перед бюджетом для підприємств паливо-енергетичного комплексу, здійснювався з урахуванням норм Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» №2711-IV.

Відповідно до п.1.3, 1.4 ст.1 Закону №2711-IV, учасники розрахунків - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб`єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих.

Відповідно до п.п.7.2, 7.4, 7.5, 7.8 ст.7 Закону №2711-IV, проведення взаєморозрахунків здійснюється шляхом послідовного виконання зобов`язань учасниками розрахунків на підставі відповідних угод та в разі наявності в межах заборгованості, зафіксованої на розрахункову дату, рівних сум заборгованості, що підтверджені при визначенні таких сум.

Проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цим Законом, за участю бюджетів усіх рівнів дозволяється лише на суму заборгованості, що виникла з причин:

неповного фінансування передбачених державним та/або місцевими бюджетами видатків для розрахунків за енергоносії, спожиті підприємствами, організаціями та установами, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів;

неповної оплати видатків, передбачених бюджетами всіх рівнів на фінансування пільг та субсидій, встановлених законодавством відносно оплати за енергоносії;

невиконання зобов`язань з оплати енергоносіїв державними та комунальними підприємствами, у тому числі через невідповідність тарифів на електричну, теплову енергію та газ, що спожиті такими підприємствами, вартості товарів, робіт, послуг, які вони реалізовували, виконували або надавали в межах своєї господарської діяльності, за умов, що величина такої вартості визначалася або встановлювалася органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Органи державної податкової служби не мають права відмовити за зверненням учасників розрахунків - платників податків в укладенні договору щодо проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цим Законом.

Порядок проведення взаєморозрахунків встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Загалом, суд зазначає, що при застосуванні штрафних санкцій до позивача ДПІ у м. Червонограді не прийняті суттєві обставини погашення податкового зобов`язання по податку на додану вартість різницею в тарифах.

У сфері погашення різниці в тарифах законодавством України передбачено особливий підхід та обмеження деяких прав органів ДФС при застосуванні заходів стягнення в порівнянні з іншими категоріями платників.

Джерелами погашення субвенції визначенні надходження до спеціального фонду Державного бюджету України від погашення податкового боргу, в тому числі від розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток та податку на додану вартість підприємств, що сплачується підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення від погашення податкового боргу з ПДВ.

Кабінетом Міністрів України 20 березня 2013 року за № 167 затверджено Порядок та умови надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Як зазначено у пункті 4 вказаних Порядку та умов, підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

У відповідності до пункту 7 зазначених Порядку та умов, для визначення обсягу зобов`язань учасники розрахунків подають територіальним комісіям довідку-розрахунок суми додаткових податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, які виникають у результаті проведення розрахунків згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, за формою згідно з додатком 4.

За приписами пункту 9 учасники розрахунків подають до місцевого фінансового органу, зокрема, довідку органу доходів і зборів про розмір податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій та пені), у тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість, не сплачених на день видачі довідки, що засвідчена підписом керівника такого органу, скріпленим печаткою (за наявності податкового боргу), або відповідне судове рішення.

Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року № 30.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про Державний бюджет України на 2013 рік” від 06.12.2012 установити, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2013 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України (крім плати за надання адміністративних послуг, що зараховується до загального фонду Державного бюджету України (крім плати за документи на придбання, перевезення, зберігання і носіння зброї, плати за номерні знаки транспортних засобів, які підлягають державній реєстрації, плати за документи, оформлення і видача яких здійснюються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, передбачені Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", а також плати за документи, оформлення і видача яких здійснюються згідно із Законом України "Про дорожній рух"), а також такі надходження:

1) надходження від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств, що сплачується підприємствами електроенергетичної, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, та нараховані суми податку на прибуток таких підприємств, які виникають після проведення розрахунків по субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеній пунктом 1 статті 14 цього Закону;

2) надходження від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість, що сплачується підприємствами електроенергетичної, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, та нараховані суми податку на додану вартість, які виникають після проведення розрахунків по субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеній пунктом 1 статті 14 цього Закону, у таких підприємств і Державного агентства резерву України;

3) надходження від погашення перед Державним агентством резерву України заборгованості публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за отриманий природний газ, а також заборгованості та зобов`язань енергогенеруючих компаній за отримане у 1997-2000 роках згідно з рішеннями Кабінету Міністрів України органічне паливо (включаючи зобов`язання з податку на додану вартість, що виникають за результатами проведення таких розрахунків, та із сплати штрафних санкцій і відсотків за користування ресурсами);

Установити, що у 2013 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 1 -3 та 6 статті 11 цього Закону) - п.1 ст.14 Закону України “Про Державний бюджет України на 2013 рік” від 06.12.2012.

У 2013 році відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2013 рік” Кабінетом міністрів України прийнято постанову №167 від 20.03.2013 “Про затвердження Порядку та умов надання у 2013 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування”.

Відповідно до п 14 та п.15 ст.11. Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 установити, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2014 рік у частині доходів є надходження, визначені частиною третьою статті 29 Бюджетного кодексу України, а також такі надходження:

14) надходження від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на прибуток підприємств, що сплачується підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, та нараховані суми податку на прибуток таких підприємств, які виникають після проведення розрахунків по субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеній пунктом 24 статті 14 цього Закону;

15) надходження від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого), з податку на додану вартість, що сплачується підприємствами електроенергетичної, нафтогазової, вугільної галузей, підприємствами, що надають послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, підприємствами централізованого водопостачання та водовідведення, та нараховані суми податку на додану вартість, які виникають після проведення розрахунків по субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеній пунктом 24 статті 14 цього Закону, у таких підприємств;

У 2014 році відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2014 рік” Кабінетом міністрів України прийнято постанову №30 від 29.01.2014 “Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування”.

Як встановлено судом у 2013 році відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 №167 та ст.14 Закону України “Про державний бюджет на 2013 рік” позивачем укладалися договори про організацію взаєморозрахунків. (т.1, а.с.98-103)

Судом також встановлено, що у 2014 році відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 №30 та ст.ст. 11, 14 Закону України “Про державний бюджет на 2014 рік” позивачем укладалися договори про організацію взаєморозрахунків. (т.1, а.с.104-121).

Відповідно до укладених договорів сторона остання (КП ”Червоноградводоканал”) перераховує до спеціального фонду державного бюджету кошти для погашення податкового боргу (з урахуванням штрафних санкцій та пені), в тому числі з дострокового погашення реструктуризованої, розстроченої (відстроченої) заборгованості з податку на додану вартість.

Укладеними договорами передбачено, що з метою виконання договорів сторони зобов`язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Судом встановлено з долучених до матеріалів справи платіжних доручень (т.1, а.с. 26-52), що протягом 2013-2014 років відбулася наступна сплата:

- платіжне доручення №2 від 27.09.2013 сплачено 993635,94 грн ПДВ згідно постанови КМУ №167 від 20.03.2013 згідно п.1 ст.14 Закону України про Державний бюджет України на 2013р. згідно договору №13/37 від 04.09.2013; (т.1, а.с.28)

-платіжне доручення №1 від 23.07.2013 сплачено 2173439,93 грн ПДВ згідно постанови КМУ №167 від 20.03.2013 згідно п.1 ст.14 Закону України про Державний бюджет України на 2013р. згідно договору №13/17 від 18.06.2013р.; (т. 1, а.с.26)

- платіжне доручення №1 від 20.05.2014 сплачено 1311028,09 грн ПДВ згідно постанови КМУ №30 від 29.01.2014 згідно п.14-17 ст.11 п.24 ст.14 Закону України про Державний бюджет України на 2014р. згідно договору №13/5 від 18.03.2014р; (т.1, а.с.27)

- платіжне доручення №3 від 26.06.2014 сплачено 367865,00 грн ПДВ згідно постанови КМУ №30 від 29.01.2014 згідно п.14-17 ст.11 п.24 ст.14 Закону України про Державний бюджет України на 2014р. згідно договору №13/29 від 19.05.2014; (т.1, а.с.29)

- платіжне доручення №4 від 22.09.2014 сплачено 559390,13 грн ПДВ згідно постанови КМУ №30 від 29.01.2014 згідно п.14-17 ст.11 п.24 ст.14 Закону України про Державний бюджет України на 2014р. згідно договору №13/60 від 21.08.2014; (т.1, а.с.30)

- платіжне доручення №5 від 30.10.2014 сплачено 188178,84 грн ПДВ згідно постанови КМУ №30 від 29.01.2014 згідно п.14-17 ст.11 п.24 ст.14 Закону України про Державний бюджет України на 2014р. згідно договору №13/86 від 06.10.2014; (т.1, а.с.31)

- платіжне доручення №6 від 25.11.2014 сплачено 228392,32 грн ПДВ згідно постанови КМУ №30 від 29.01.2014 згідно п.14-17 ст.11 п.24 ст.14 Закону України про Державний бюджет України на 2014р. згідно договору №13/107 від 04.11.2014; (т.1, а.с.32)

- платіжне доручення №7 від 25.11.2014 сплачено 138243,00 грн ПДВ згідно постанови КМУ №30 від 29.01.2014 згідно п. 14-17 ст.11 п.24 ст.14 Закону України про Державний бюджет України на 2014р. згідно договору №13/77 від 22.09.2014. (т.1, а.с.33)

Судом встановлено, що у платіжних дорученнях чітко вказано призначення платежу, а саме: «ПДВ згідно постанови КМУ №167 від 20.03.2013р. зг.п.1 ст.14 ЗУ про Держ.бюдж.Укр на 13р. зг.дог.№13/37 від 04.09.2013р.», та «ПДВ згідно постанови КМУ №30 від 29.01.2014р. зг.п.14-17 ст.11п.24 ст.14 ЗУ про Держ.бюдж.Укр на 14р. зг.дог.№13/5 від 18.03.2014р».

Вищеназваними платіжними дорученнями погашено заборгованість з різниці в тарифах в рахунок погашення ПДВ та вказані кошти є бюджетними і відповідно до Законів України “Про Державний бюджет України на 2013 рік”, “Про Державний бюджет України на 2014 рік” та Бюджетного кодексу України на них не може бути застосовано штрафну санкцію.

Таким чином, відповідно до документів, які містяться в матеріалах справи і свідчать про заборгованість державного та місцевого бюджету перед КП «Червоноградводоканал», що були підставою для перерахування субвенції з державного бюджету для організації погашення заборгованості з різниці в тарифах за рахунок погашення податкового боргу КП «Червоноградводоканал», здійснено погашення податкового боргу в порядку, який не передбачено Податковим кодексом, а в порядку передбаченому Постановою КМУ №167 від 20.03.2013 та Постановою КМУ №30 від 29.01.2014.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до договору про розстрочення грошових зобов`язань (податкового боргу) від 21.03.2013 №21 складеного на підставі ст.100 Податкового кодексу України ДПІ надало платнику (КП «Червоноградводоканал») розстрочення грошових зобов`язань. (т.1, а.с.124-127)

Відповідно до договору №21 платник — КП «Червоноградводоканал» зробив своєчасну проплату із заповненням поля “призначення платежу” наступні платежі:

- платіжне доручення №252 від 30.04.2013 про сплату 10000,00 грн розстроченої заборгованості по ПДВ за травень 2013 року, згідно договору №21 від 21.03.2013; (т.1, а.с.43)

- платіжне доручення №54 від 10.04.2013 про сплату 38241,90 грн розстроченої заборгованості по ПДВ, згідно договору №21 від 21.03.2013; (т.1, а.с.44)

- платіжне доручення №52 від 09.04.2013 про сплату 50000,00 грн розстроченої заборгованості по ПДВ, згідно договору №21 від 21.03.2013; (т.1, а.с.45)

- платіжне доручення №175 від 05.04.2013 про сплату 20000,00 грн розстроченої заборгованості по ПДВ, згідно рішення №47 від 29.03.2013; (т.1, а.с.35)

- платіжне доручення №169 від 03.04.2013 про сплату 10000,00 грн ПДВ за березень 2013 року; (т.1, а.с.34)

- платіжне доручення №95 від 23.05.2013 про сплату 10000,00 грн розстрочена заборгованість по ПДВ за травень 2013 року, згідно договору №21 від 21.03.2013; (т.1,а.с.46)

- платіжне доручення №97 від 23.05.2013 про сплату 5000,00 грн розстрочена заборгованість по ПДВ за травень 2013 року, згідно договору №21 від 21.03.2013; (т.1, а.с.47)

- платіжне доручення №112 від 24.05.2013 про сплату 20000,00 грн розстрочена заборгованість по ПДВ за травень 2013 року, згідно договору №21 від 21.03.2013; (т.1, а.с.48)

- платіжне доручення №331 від 29.05.2013 про сплату 14000,00 грн розстрочена заборгованість по ПДВ за травень 2013 року, згідно договору №21 від 21.03.2013; (т.1, а.с.49)

- платіжне доручення №336 від 30.05.2013 про сплату 5000,00 грн розстрочена заборгованість по ПДВ за травень 2013 року, згідно договору №21 від 21.03.2013; (т.1, а.с.50)

- платіжне доручення №187 від 30.07.2013 про сплату 10000,00 грн ПДВ за червень 2013 року згідно декларації за червень 2013р.; (т.1, а.с.51)

- платіжне доручення №39 від 31.07.2013 про сплату 10000,00 грн розстрочено ПДВ за серпень 2013р. (т.1, а.с.52)

Відповідно до пункту 100.1 ст. 100 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Суд встановив, що в акті перевірки зафіксовано порушення строків сплати податкових зобов`язань затримкою 114 календарних днів по податковій декларації з ПДВ №9014639965 від 20.03.2013, термін сплати становить 30.03.2013. Однак, вказана дата операції /дата сплати/ саме 27.03.2013, що свідчить про вчасну сплату податкових зобов`язань. (т.1, а.с.14)

Крім того, згідно платіжного доручення №169 від 03.04.2013 сплачено 10000,00 грн ПДВ за березень 2013 року, однак в акті перевірки факту сплати даної суми не вказано. (т.1а.с. 34)

Також судом встановлено, що згідно платіжного доручення №175 від 05.04.2013, позивачем сплачено 20000,00 грн розстроченої заборгованості по ПДВ згідно рішення №21 від 21.03.2013 (т.1, а.с.35), однак в акті перевірки вказано оплату лише 5520,70 грн (т.1, а.с.14), тобто не вказано факту проплати повної суми згідно платіжного доручення, а саме суми 14479,30 грн.

Судом встановлено, що згідно платіжного доручення №1856 від 30.07.2014 позивачем сплачено 40000,00 грн ПДВ за червень 2014 року, однак в розрахунку штрафних санкцій факту сплати даної суми не відображено. (т.1, а.с.36)

Крім того, суд встановив, що підприємством сплачено наступні зобов`язання з ПДВ:

- платіжне доручення №26 від 15.03.2013 про сплату 20000,00 грн ПДВ за лютий 2013р.; (т.1, а.с.37)

- платіжне доручення №56 від 21.03.2013 про сплату 5000,00 грн ПДВ за лютий 2013 згідно декларації за лютий 2013р.; (т.1, а.с.38)

- платіжне доручення №123 від 22.03.2013 про сплату 1000,00 грн ПДВ за лютий 2013 згідно декларації за лютий 2013р.; (т.1, а.с.39)

- платіжне доручення №46 від 22.03.2013 про сплату 14000,00 грн ПДВ за лютий 2013р. згідно декларації за лютий 2013р.; (т.1, а.с.40)

- платіжне доручення №69 від 28.03.2013 про сплату 5000,00 грн ПДВ за лютий 2013р. згідно декларації за лютий 2013р.; (т.1,а.с.41)

- платіжне доручення №154 від 29.03.2013 про сплату 15000,00 грн ПДВ за лютий 2013р. згідно декларації за лютий 2013р. (т.1, а.с.42)

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність порушень граничного строку сплати до бюджету сум самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на додану вартість, а тому відсутні підстави для застосування контролюючим органом штрафних санкцій, визначених у податкових повідомленнях-рішеннях.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Обираючи спосіб захисту порушених прав позивача, враховуючи встановлені ст.ст.5 та 245 КАС України способи захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

При вирішенні справи суд також керувався принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, викладеної, зокрема, в рішенні від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберга таксі Актіеболаг» та «Вулич проти Швеції», в пункті 110 якого суд зазначив, що « ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління», а також щодо права особи на «правомірні очікування»/«законні сподівання» вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу («Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» від 23 жовтня 1991 р. заява №12742/87).

Суб`єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду переконливих доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

На підставі наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.139 КАС України, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Львівській області.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд –

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області від 12.01.2015 р. №0000061500 та №0000051500.

3. Стягнути на користь Комунального підприємства «Червоноградводоканал» (вул. Л.Українки, 1, м.Червоноград, Львівська область, 80100; код ЄДРПОУ: 00185347) з Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м.Львів, 79026; код ЄДРПОУ: 39462700), за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім гривень, 20 копійок).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 25.10.2019 року.

Суддя Коморний О.І.