Рішення № 85264248, 29.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3988/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (далі – відповідач,), в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі заяв від 18.11.2016, 19.05.2017, 20.11.2017, 21.05.2018, 22.11.2018, 07.05.2019;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявами від 18.11.2016, 19.05.2017, 20.11.2017, 21.05.2018, 22.11.2018, 07.05.2019.

В обґрунтування позовних вимог, зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку у відповідача. 26.10.2015 позивач працевлаштувався та надав відповідну довідку. 17.11.2017 звернувся до УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради з заявою про продовження виплати адресної грошової допомоги на сім`ю, до заяви також додав довідку з місця роботи. Однак, відповідач призначив адресну допомогу лише на дружину та доньку. У відповіді УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради від 01.11.2018 № 10678/04 зазначено що позивач не має права на отримання щомісячної адресної допомоги через не працевлаштування у зазначений період, перебуваючи на обліку в УПтаСЗН Сєвєродонецької міської ради. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, а тому змушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 11.09.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без руху; запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду клопотання про поновлення строку звернення до суду та надання доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду або пояснення позивача, якщо він вважає, що строк звернення до адміністративного суду не пропущений.

На виконання вимог ухвали суду 27.09.2019 від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строків звернення із позовом.

Ухвалою від 02.10.2019 поновлення строк звернення із позовом до суду; прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16.10.2019 від відповідача до відділу діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 52224/2019), в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

06.02.2015р. позивача було взято на облік внутрішньо переміщених осіб в управлінні праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради разом з дружиною, ОСОБА_2 , та сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було надано відповідні довідки № 919025491 та № 919025492.

06.02.2015 позивач звернувся із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги до УПтаСЗН м. Сєвєродонецька.

Заяву було розглянуто.

Беручи до уваги довідку — атестат м. Рубіжного, УПтаСЗН м. Сєвєродонецька подовжила виплату щомісячної адресної допомоги в межах терміну позивачу, як інваліду, ОСОБА_2 - як працездатній непрацюючій особі із скороченням терміну призначення та зменшенням суми виплати, а ОСОБА_3 - як дитині до 18-ти років: з 01.02.2015 по 03.03.2015 у розмірі 1989грн. в місяць; з 04.03.2015 по 16.03.2015 у розмірі 1768грн. в місяць; з 17.03.2015 по 03.05.2015 у розмірі 1833грн. в місяць.

Через те, що ОСОБА_2 не працевлаштувалась у період отримання щомісячної грошової допомоги, не було підстав для перерахунку допомоги, як працездатній працюючій особі.

Згідно п. 3 Порядку, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

08.10.2015 позивач звернувся із заявою щодо подовження щомісячної адресної допомоги.

Заяву було розглянуто та призначено допомогу позивачу, як інваліду, ОСОБА_3 - як дитині до 18-ти років, а ОСОБА_2 не було включено до розрахунку: з 08.10.2015 по 07.04.2016 у розмірі 1958грн. щомісячно.

14.04.2016 позивач звернулася із заявою щодо подовження щомісячної адресної допомоги.

Враховуючи те, що позивачу було встановлено інвалідність до 30.04.2016, допомогу було подовжено таким чином: позивачу, як інваліду, ОСОБА_3 - як дитині до 18-ти років, а ОСОБА_2 не було включено до розрахунку: з 14.04.2016 по 13.10.2016 у розмірі 1958 грн. в місяць; з 01.05.2016 по 30.06.2016 у розмірі 1326 грн. в місяць; з 01.07.2016 по 31.08.2018 у розмірі 1105 грн. в місяць; з 01.09.2016 по 13.10.2016 у розмірі 884 грн. в місяць.

18.11.2016 позивач надав заяву про подовження допомоги та додав довідки про працевлаштування своєї дружини та себе, з 22.11.2016.

Заяву було розглянуто. Беручи до уваги викладений вище п. 3 Порядку, було подовжено та призначено допомогу лише сину позивача, як дитині до 18-ти років: з 18.11.2016 по 17.05.2017 у розмірі 884 грн. в місяць.

19.05.2017 та 20.11.2017 позивач надав заяви про подовження щомісячної адресної допомоги.

Згідно п. 3 Порядку, позивача та ОСОБА_2 не було включено до розрахунку допомоги, а ОСОБА_3 як дитині до 18-ти років: з 19.05.2017 по 18.11.2017 у розмірі 884 грн. в місяць; з 20.11.2017 по 19.05.2018 у розмірі 884 грн. в місяць; Згідно заяв від 21.05.2018, 22.11.2018 та 07.05.2019 лише сину позивача було подовжено щомісячну адресну допомогу, а саме: з 21.05.2018 по 20.11.2018 у розмірі 1000грн. в місяць; з 22.11.2018 по 21.05.2019 у розмірі 1000 грн. в місяць; з 22.05.2019 по 21.11.2019 у розмірі 1000 грн. в місяць. Керуючись п. 3 Постанови, щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщених осіб було подовжено тільки малолітньому ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), судом встановлено таке.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України та карткою фізичною особою - платника податків (арк. спр. 10-13).

З інформації, яка зазначена у відзиві на позов, вбачається, що 06.02.2015 позивач звернувся до УПтаСЗН Сєвєродонецької МР із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи та виплату щомісячної адресної допомоги (а.с. 66).

Позивача взято на облік, та видано довідка про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 06.02.2015 № 919025491 (арк. спр. 84).

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, позивач зазначив у складі сім`ї свою дружину та сина та адресна допомога йому виплачувалась наступним чином: з 01.02.2015 по 03.03.2015 у розмірі 1989 грн. в місяць; з 04.03.2015 по 16.03.2015 у розмірі 1768 грн. в місяць; з 17.03.2015 по 03.05.2015 у розмірі 1833грн. в місяць (а.с. 66).

08.10.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження виплати щомісячної адресної допомоги, зазначивши у складі сім`ї свою дружину та сина. Проте дружину не було включено до розрахунку допомоги згідно п. 3 Порядку № 505, що визнається відповідачем у відзиві. Адресна допомога йому виплачувалась наступним чином: з 08.10.2015 по 07.04.2016 у розмірі 1958 грн. щомісячно (а.с. 67).

14.04.2016 позивач звернувся до УПтаСЗН Сєвєродонецької МР із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, зазначивши у складі сім`ї свою дружину та сина та адресна допомога йому виплачувалась наступним чином: з 14.04.2016 по 13.10.2016 у розмірі 1958 грн. в місяць; з 01.05.2016 по 30.06.2016 у розмірі 1326 грн. в місяць; з 01.07.2016 по 31.08.2018 у розмірі 1105 грн. в місяць; з 01.09.2016 по 13.10.2016 у розмірі 884 грн. в місяць (а.с. 67).

18.11.2016 позивач звернувся до УПтаСЗН Сєвєродонецької МР із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, надавши довідку про працевлаштування від 29.11.2016 № 33 та заначивши у складі сім`ї свою дружину та сина (арк. спр. 69).

Рішенням УПтаСЗН Сєвєродонецької МР від 24.01.2017 призначено виплату допомоги переміщеним особам на проживання на період з 18.11.2016 по 17.05.2017, допомога призначена лише сину як неповнолітньому в сумі 884,00 грн., позивача та його дружину не включено до розрахунку відповідно до постанови КМУ № 212 від 31.03.2015 (арк. спр. 76).

19.05.2017 позивач звернувся до УПтаСЗН Сєвєродонецької МР із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, надавши довідку про працевлаштування від 17.05.2017 № 6, та заначивши у складі сім`ї свою дружину та сина (арк. спр. 78).

Рішенням УПтаСЗН Сєвєродонецької МР від 09.06.2017 призначено виплату допомоги переміщеним особам на проживання на період з 19.05.2017 по 18.11.2017, лише сину як неповнолітньому в сумі 884,00 грн., позивача та його дружину не включено до розрахунку відповідно до постанови КМУ № 212 від 31.03.2015 (арк. спр. 82).

20.11.2017 позивач звернувся до УПтаСЗН Сєвєродонецької МР із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, надавши довідку про працевлаштування, та зазначивши у складі сім`ї свою дружину та сина (арк. спр. 88).

Рішенням УПтаСЗН Сєвєродонецької МР від 06.12.2017 призначено виплату допомоги переміщеним особам на проживання на період з 20.11.2017 по 19.05.2018, лише сину як неповнолітньому в сумі 884,00 грн., позивача та його дружину не включено до розрахунку відповідно до постанови КМУ № 212 від 31.03.2015 (арк. спр. 89).

21.05.2018 позивач звернувся до УПтаСЗН Сєвєродонецької МР із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, надавши довідку про працевлаштування від 29.05.2018 № 14, та заначивши у складі сім`ї свою дружину та сина (арк. спр. 94).

Рішенням УПтаСЗН Сєвєродонецької МР від 05.06.2018 призначено виплату допомоги переміщеним особам на проживання на період з 21.05.2018 по 20.11.2018, лише сину як неповнолітньому в сумі 1000,00 грн., позивача та його дружину не включено до розрахунку відповідно до постанови КМУ № 212 від 31.03.2015 (арк. спр. 95).

22.11.2018 позивач звернувся до УПтаСЗН Сєвєродонецької МР із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, надавши довідку про працевлаштування від 22.11.2018 № 33, та заначивши у складі сім`ї свою дружину та сина (арк. спр. 98).

Рішенням УПтаСЗН Сєвєродонецької МР від 10.12.2018 призначено виплату допомоги переміщеним особам на проживання на період з 22.11.2018 по 21.05.2019, лише сину як неповнолітньому в сумі 1000,00 грн., позивача та його дружину не включено до розрахунку відповідно до постанови КМУ № 212 від 31.03.2015 (арк. спр. 101).

07.05.2019 позивач звернувся до УПтаСЗН Сєвєродонецької МР із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги, надавши довідку про працевлаштування від 07.05.2019 № 9, та заначивши у складі сім`ї свою дружину та сина (арк. спр. 106).

Рішенням УПтаСЗН Сєвєродонецької МР від 20.05.2019 призначено виплату допомоги переміщеним особам на проживання на період з 22.05.2019 по 21.11.2019, лише сину як неповнолітньому в сумі 1000,00 грн., позивача та його дружину не включено до розрахунку відповідно до постанови КМУ № 212 від 31.03.2015 (арк. спр. 109).

Вирішуючи справу в межах спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами абзацу першого частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення (абзац перший частини першої статті 1 Закону № 1706-VII).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 1706-VII адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Частиною першою та другою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо) (частина друга статті 5 Закону № 1706-VII).

Згідно з частинами другою, третьою статті 7 Закону № 1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає Порядок № 505.

Так, пунктом 2 Порядку № 505 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно пунктом 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї. (абзац другий пункту 3 Порядку № 505).

Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 505 для отримання грошової допомоги (у тому числі у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку) уповноважений представник сім`ї звертається за фактичним місцем проживання (перебування) сім`ї до установи уповноваженого банку для відкриття в установленому порядку поточного рахунка, пред`являє паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу, та подає на адресу уповноваженого органу відповідну заяву про надання грошової допомоги (для призначення грошової допомоги вперше) або заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги (у разі призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк, якщо її виплата раніше не здійснювалася через установи уповноваженого банку). З метою визначення дати, часу та адреси подання заяви уповноважений представник сім`ї звертається у контакт-центр уповноваженого банку.

До заяви додається копія свідоцтва про одруження, копії свідоцтв про народження дітей, засвідчені власним підписом уповноваженого представника сім`ї, письмова згода довільної форми про виплату грошової допомоги уповноваженому представнику сім`ї від інших членів сім`ї та згода на обробку персональних даних, а також письмовий дозвіл на розкриття уповноваженим банком інформації, що містить банківську таємницю, щодо поточного рахунка, відкритого уповноваженому представнику сім`ї в установі уповноваженого банку (абзац тринадцятий пункту 5 Порядку № 505).

До заяви, в якій уповноважений представник сім`ї повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, додаються копії документів, визначених в абзаці сьомому пункту 3 цього Порядку, засвідчені підписом уповноваженого представника сім`ї (абзац чотирнадцятий пункту 5 Порядку № 505).

Згідно з пунктом 6 Порядку № 505 грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Абзацом другим пункту 8 Порядку № 505 визначено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім`ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім`ї.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 505 якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або та дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Для контролю за фактом працевлаштування працездатних членів сім`ї, яким призначено грошову допомогу (в тому числі за направленням державної служби зайнятості), Мінсоцполітики щомісяця до 25 числа подає в електронному вигляді перелік таких осіб Пенсійному фонду України, який протягом 10 календарних днів подає Мінсоцполітики інформацію з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 505 грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї, зокрема, для осіб, які отримують пенсію, дітей, студентів денної форми навчання закладів вищої освіти та учнів закладів професійно-технічної освіти, які досягли 18-річного віку (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) - 1000 гривень на одну особу (члена сім`ї); для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Загальний розмір допомоги на сім`ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім`ї та не може перевищувати 3000 гривень, для сім`ї, до складу якої входять особи з інвалідністю або діти з інвалідністю, - 3400 гривень, для багатодітної сім`ї - 5000 гривень.

Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією, поданою компетентним органом.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім`ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред`являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім`ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.

Особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність.

З вищенаведених норм Порядку № 505 слідує, що щомісячна адресна допомога призначається внутрішньо переміщеним особам на сім`ю для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою уповноваженого представника сім`ї з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців, та може бути продовжена за заявою уповноваженого представника сім`ї на наступний шестимісячний строк.

Пунктом 6 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога не призначається у разі, коли:

будь-хто із членів сім`ї (крім сімей, до складу яких входять військовослужбовці з числа внутрішньо переміщених осіб, які захищають незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції) має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану;

будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у сумі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Грошова допомога не призначається на члена сім`ї:

який перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення;

який перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю;

який відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Також, аналізуючи вище вказані норми Порядку № 505, суд дійшов висновку, що цим Порядком визначений вичерпний перелік підстав, з яких щомісячна адресна допомога не призначається або її виплата припиняється.

Так, позивач працевлаштувався з 01.12.2016 та працює по теперішній час, що підтверджено довідкою з місця роботи від 18.07.2019 № 22.

Щодо посилань відповідача на те, що у відповідності до пункту 3 Порядку № 505 особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність, суд зазначає таке.

У разі припинення виплати особі грошової допомоги на підставі пункту 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг, така допомога їй не призначається лише на наступний строк. При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в подальшому.

З системного аналіз пункту 12 Порядку вбачається, що вказаним пунктом регулюються умови припинення призначеної грошової допомоги та умови поновлення виплат допомоги, яка була раніше призначена, але її виплата була припинена з зазначених підстав.

Порядок не містить заборони чи інших обмежень на право отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово -комунальних послуг за умови її отримання раніше.

Порядок не містить правових обмежень для повторного, через певний проміжок часу, звернення за допомогою внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово – комунальних послуг.

Аналогічний правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 333/3750/17 (2-а/333/199/17), у постанові від 29.08.2018 у справі № 415/1691/17.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно доя ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що позивач не втратив статусу внутрішньо переміщеної особи, звернувся до відповідача не за поновленням раніше призначеної, а за призначенням адресної допомоги, та зважаючи на вищенаведені висновки, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та зобов`язання УПтаСЗН Сєвєродонецької МР призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за його заявами від 18.11.2016 - на період з 18.11.2016 по 17.05.2017, від 19.05.2017 - на період з 19.05.2017 по 18.11.2017, від 20.11.2017 - на період з 20.11.2017 по 19.05.2018, від 21.05.2018 - на період з 21.05.2018 по 20.11.2018, від 22.11.2018 - на період з 22.11.2018 по 21.05.2019 та від 07.05.2019 - на період з 22.05.2019 по 21.11.2019.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню повністю, лише з корегуванням способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 768,40 грн, сплата якого підтверджена квитанцією від 04.09.2019 № 0.0.1455190749.1 (а.с. 3), стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (код ЄДРПОУ 24179564, 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 15Б) про визнання дій протиправними, зобов`язати вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі заяв від 18.11.2016, 19.05.2017, 20.11.2017, 21.05.2018, 22.11.2018 та 07.05.2019.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу як особі, що переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за його заявами від 18.11.2016 - на період з 18.11.2016 по 17.05.2017, від 19.05.2017 - на період з 19.05.2017 по 18.11.2017, від 20.11.2017 - на період з 20.11.2017 по 19.05.2018, від 21.05.2018 - на період з 21.05.2018 по 20.11.2018, від 22.11.2018 - на період з 22.11.2018 по 21.05.2019 та від 07.05.2019 - на період з 22.05.2019 по 21.11.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя І.В. Тихонов