Рішення № 85264077, 29.10.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року (о 09 год. 30 хв.)Справа № 280/3718/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.

за участю секретаря судового засідання Лялько Ю.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області, позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_2 , відповідач), в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх. №35440 від 27.08.2019) просить стягнути з відповідача суму податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 51 789,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПК України) та зазначає, що згідно облікової картки платника у відповідача наявна заборгованість, яка виникла в результаті несплати узгодженої суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 та 2017 роки, донарахованої контролюючим органом на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України шляхом винесення податкових повідомлень-рішень. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачено. На час розгляду справи у суді заборгованість відповідачем не погашена, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку. На підставі викладеного, просить позов задовольнити та стягнути з відповідача податковий борг у сумі 51 789,54 грн.

Ухвалою судді від 30.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, призначене перше судове засідання на 22 жовтня 2019 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

10 жовтня 2019 року на адресу суду від відповідача надійшла заява (вх. №42067), у якій зазначає, що сума заборгованості погашена повністю. До заяви долучено копії квитанцій №45021171 від 08.10.2019 на суму 7 450,00 грн., №б/н від 08.10.2019 на суму 14 900,00 грн., квитанція №ПН568491 від 08.10.2019 на суму 119,20 грн. (комісія банку), №23107691 від 08.10.2019 на суму 14 900,00 грн, №29 від 08.10.2019 на суму 14 900,00 грн.

Крім того, від представника відповідача надійшла заява (вх. №44277) про надання додаткових доказів, у які вказує, що 08 жовтня 2019 року відповідачем здійснено сплату податку у сумах 14 900,00 грн. та 7 450,00 грн., у зв`язку із чим відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України відповідачу нарахована пеня за кожен календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання у сумі 157,82 грн. за період з 11.12.2016 по 08.10.2019, у сумі 3 720,57 грн. за період з 28.04.2018 по 08.10.2019 та у сумі 1 905,36 грн. за період 28.04.2018 по 08.10.2019. Також відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України відповідачу була нарахована штрафна санкція у розмірі 20% погашеної суми боргу за затримку більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання на суми 70,50 грн., 2 909,50 грн., 1 490,00 грн., таким чином за відповідачем рахується заборгованість на суму 67 852,41 грн., отже, зважаючи на вищевикладене, податкові зобов`язання не були виконані відповідачем у повному обсязі.

Відзив на позовну заяву на адресу суду від відповідача не надходив.

На підставі частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

16 серпня 2017 року згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України ГУ ДФС у Запорізькій області винесене податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №8876-13, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів за 2016 рік у сумі 25 538,66 грн. Указане рішення разом із розрахунком податкового зобов`язання було направлене контролюючим органом на адресу відповідача та вручене поштою йому особисто 26 серпня 2017 року.

Крім того, ГУ ДФС у Запорізькій області винесене податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 13.06.2017 №0014555-4902-0830, яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів за 2017 рік у сумі 26 250,88 грн. Указане рішення разом із розрахунком податкового зобов`язання було направлене контролюючим органом на адресу відповідача та вручене поштою йому особисто 26 червня 2018 року.

Проте, у встановлені законодавством строки узгоджена сума податкового зобов`язання відповідачем не сплачена.

Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме 29.03.2018 на адресу відповідача поштою направлена податкова вимога від 12.03.2018 № 285-17 на суму 25 891,18 грн., яка вручене відповідачу особисто 05 квітня 2018 року, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

У зв`язку з несплатою відповідачем податкової заборгованості у добровільному порядку ГУ ДФС у Запорізькій області звернулась із позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено статтю 266 Податкового кодексу України у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У відповідності до вимог підпункту 266.7.1 пункту 266 статті 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а» - «г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Судом встановлено, що відповідач, як власник нерухомого майна, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належні йому на праві власності житлові будинки є об`єктами оподаткування цим податком. Вказані обставини відповідачем не заперечені.

Таким чином, наявні правові підстави у контролюючого органу для визначення відповідачу, як платнику податку, грошового зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами».

Відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно із підпунктом 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, 60-ти денний строк сплати земельного податку обліковується з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно із пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Із матеріалів справи вбачається, що податкові повідомлення-рішення, якими відповідачу визначена сума грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, направлялись контролюючим органом на його адресу та були вручені поштою йому особисто. Указані рішення відповідачем ні у адміністративному, ні у судовому порядку оскаржені не були, а отже сума визначеного податкового зобов`язання є узгодженою, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання (пункт 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Податкового кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що 29.03.2018 на адресу відповідача поштою направлена податкова вимога від 12.03.2018 № 285-17 на суму 25 891,18 грн., яка вручене відповідачу особисто 05 квітня 2018 року, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення.

За змістом підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

Відповідно до ст. 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов`язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.

Зі змісту інтегрованої картки платника судом встановлено, що станом на 30.09.2019 за відповідачем обліковувалась заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 84 418,66 грн. Так, 08 жовтня 2019 року відповідачем здійснено сплату податку у сумах 14 900,00 грн. та 7 450,00 грн., які частково у сумі 14 547,48 грн. та 7 450,00 грн. зараховані в рахунок погашення податкового боргу, заявленого до стягнення ГУ ДФС у Запорізькій області. Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що станом на час розгляду справи у суді податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в межах даної справи становить 29 792,06 грн.

Згідно з вимогами статей 73, 75, 76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд не приймає посилання відповідача на повне погашення ним податкової заборгованості у розмірі 52 150,00 грн., оскільки зі змісту реквізитів квитанцій №23107691 від 08.10.2019 на суму 14 900,00 грн та №29 від 08.10.2019 на суму 14 900,00 грн. вбачається, що вказані грошові кошти перераховані ОСОБА_4 не в рахунок погашення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, заявленої по даній справі, оскільки не співпадають р/р (31410617008373 замість 31415617008431), назва (отг с. Долинське замість отг с. Широке) та код отримувача (38025423 замість 38025393). До того ж, копія квитанції №29 від 08.10.2019, яка долучена відповідачем до матеріалів справи, поганої якості та не дає змоги встановити усіх її реквізитів. Інших доказів відповідачем суду не надано та не наведено.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

За змістом пунктів 95.1–95.3. статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

На момент розгляду справи в суді податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 29 792,06 грн. відповідачем не сплачений, заборгованість перед бюджетом не погашена, доказів протилежного відповідач суду не надав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати у даному випадку з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) до Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 29 792,06 грн. (двадцять дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дві гривні 06 копійок) на р/р 31415617008431, отримувач УК в Запоріз. р-ні отг с. Широке/18010201, код отримувача 38025393, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак