Рішення № 85263920, 29.10.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року м. Житомир справа №240/6073/19

категорія 104000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Старобільський слідчий ізолятор" про визнання дій протиправними та скасування постанови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визнати дії суб`єкта владних повноважень - адміністрації Державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді «догани» на ОСОБА_1 протиправними та скасувати постанову виконувача обов`язків начальника Державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» від 05.11.2018 №503.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення про застосування дисциплінарного стягнення є протиправним, оскільки прийняте з порушенням норм Кримінально - виконавчого кодексу України. Відмітив, що вирок Старобільського районного суду Луганської області щодо ОСОБА_1 набрав законної сили 17.10.2018, тобто, з урахуванням положень п.1.3 Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених Наказом Міністерства юстиції від 18.03.2013 №460/5, позивач після 17.10.2018 мав статус засудженого. Втім, у порушення вимог КВК України засідання дисциплінарної комісії щодо застосування стягнення до засудженого ОСОБА_1 не проводилося. Також наголошено на тому, що у матеріалах службового розслідування не вказано який саме засіб міжкамерного зв`язку було виявлено працівниками адміністрації СІЗО, а тому неможливо встановити чи дійсно виявлений предмет є забороненим в СІЗО.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання 18.07.2019.

18.07.2019 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку з неявкою, належним чином повідомлених, сторін. Нове підготовче засідання призначено на 01.08.2019.

01.08.2019 у зв`язку з клопотанням представника відповідача про неможливість прибуття до суду з поважних причин, судове засідання відкладено на 15.08.2019.

15.08.2019 засобами електронного зв`язку до суду представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову зазначив, що 31.10.2018, коли виявлено дисциплінарний проступок з боку ОСОБА_1 , і станом на 05.11.2018, коли на нього накладено стягнення, працівникам СІЗО не було відомо, що стосовно позивача існував вирок, який набрав законної сили, у зв`язку з чим вони сприймали ОСОБА_1 як ув`язненого. Відтак, працівники СІЗО правильно керувались нормативно - правовими актами, які регулюють порядок застосування стягнень до ув`язнених. Також указано, що 31.10.2018 під час загального обшуку режимного корпусу та території СІЗО у камері № 234 режимного корпусу № 2 під матрацом спального місця ОСОБА_1 було виявлено та вилучено засіб для здійснення міжкамерного зв`язку, а саме мотузку з кишенею, про що складено відповідний акт. Отож, працівники СІЗО належним чином і процедурно правильно провели перевірку виявленого факту дисциплінарного проступку з боку ОСОБА_1 і законно винесли постанову, що оскаржується.

15.08.2019 представник позивача до суду надав письмові пояснення, в яких зауважив, що не погоджується з доводами відповідача, наведеними у відзиві. Зазначив, що твердження представника відповідача про те, що працівникам Державної установи "Старобільський слідчий ізолятор" не було відомо про існування вироку, який набрав законної сили, у зв`язку з чим, вони сприймали позивача як ув`язненого, спростовуються долученими до вказаних пояснень копіями матеріалів кримінального провадження.

15.08.2019 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Розгляд справи по суті розпочато 15.08.2019.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з підстав наведених у позові та письмових поясненнях.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у надісланому до суду відзиві на позов просив розглянути справу без участі представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом з`ясовано, що вироком Старобільського районного суду Луганської області від 13.09.2018 в справі № 423/1509/15-к, який набрав законної сили 17.10.2018, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк – 7 (сім) років.

У період з жовтня 2015 року до 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 перебував у Державній установі "Старобільський слідчий ізолятор".

05.11.2018 В.о. Начальника державної установи "Старобільський слідчий ізолятор" Р.О. Холодняк затверджено висновок по матеріалам службового розслідування за фактом виявлення та вилучення заборонених предметів та порушення правил внутрішнього розпорядку, складений інспектором ВРіО лейтенантом вн.сл. Крутько А.І. за результатами розгляду матеріалів по факту виявлення та вилучення в охороняємій території установи засобів міжкамерного зв`язку в ув`язненого ОСОБА_1 .

У вказаному висновку зафіксовано, що 31.10.2018 під час несення служби на внутрішньому посту № 18 РК № 2 був проведений черговий огляд камери № 234 та ув`язнених, які в ній утримуються. В ході проведення обшуку узв`язненого ОСОБА_1 старшим по корпусу ОСОБА_2 вн.сл. ОСОБА_3 виявлено та вилучено засоби міжкамерного зв`язку, які знаходились під матрацом спального місця ув`язненого. У зв`язку з тим, що своїми діями ув`язнений ОСОБА_1 порушив наказ Міністерства юстиції України № 460/5 від 18.03.2013 "Правила внутрішнього розпорядку в слідчих ізоляторах ДКВС України", на підставі ст. 7 Закону України "Про попереднє ув`язнення", запропоновано ув`язненого ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи.

Розглянувши матеріали перевірки за фактом порушення та керуючись ст. 15 Закону України "Про попереднє ув`язнення", 05.11.2018 В.о. Начальника Державної установи "Старобільський слідчий ізолятор" Холодняк Р.О. прийняв постанову про накладення дисциплінарного стягнення № 503. Цією постанови ув`язненому ОСОБА_1 оголошено догану.

Вважаючи вказане рішенням таким, що прийнято з порушенням норм Кримінально-виконавчого кодексу України та таким, що порушує права позивача, останній звернувся до суду з указаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом ураховано наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок і умови тримання у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО) осіб, які тримаються під вартою, і окремих категорій засуджених до позбавлення волі на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2013 N 460/5 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.2013 за N 445/22977 (далі - Правила).

За визначенням пункту 1.3 глави 1 розділу І Правил:

засуджені - особи, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини, які на підставі статті 89 Кримінально-виконавчого кодексу України залишені у СІЗО для роботи з господарського обслуговування; особи, засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) підлягають відправленню до установ виконання покарань; особи, засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії; особи, засуджені до позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили, які відповідно до статті 88 КВК переміщуються під вартою з однієї установи до іншої;

ув`язнені - особи, які тримаються під вартою на підставі ухвали слідчого судді (суду), і засуджені, вироки щодо яких не набрали законної сили.

Пунктом 3.1 глави 3 розділу І Правил встановлено, що ув`язнені і засуджені, які тримаються в СІЗО, користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених законодавством України і встановлених ухвалою слідчого судді (суду) або вироком суду.

Згідно із пунктом 4.3 глави 4 розділу І Правил ув`язненим і засудженим забороняється, зокрема, порушувати правила поведінки та правила тримання під вартою; виготовляти, зберігати і користуватися предметами й речами, забороненими для передачі ув`язненим і засудженим, а також для користування та зберігання при собі.

Пунктом 4.5 глави 4 розділу І Правил встановлено перелік продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув`язненим і засудженим, а також користуватися та зберігати при собі, серед яких, зокрема, є подовжувачі, гірлянди, проводи, дроти, мотузки тощо.

З аналізу наведених норм убачається, що ув`язнені та засуджені під час перебування у СІЗО зобов`язані суворо дотримуватись правил поведінки та правил тримання під вартою.

Порядок застосування заходів заохочення і стягнення до ув`язнених і засуджених врегульовано главою 6 розділу VIII Правил.

Так, пунктом 6.1 гл. 6 розд. VIII Правил передбачено, що порядок заходів заохочень і стягнень, що застосовуються до ув`язнених, визначено статтями 14 та 15 Закону України "Про попереднє ув`язнення".

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про попереднє ув`язнення" до осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув`язнення може застосовувати такі заходи стягнення: попередження або догану; позачергове залучення до прибирання приміщення.

Згідно з частинами п`ятою-сьомою вказаної статті Закону застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.

Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.

Як видно зі змісту оскаржуваної постанови та зазначено вище судом, відповідач під час прийняття спірної постанови про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани керувався статтею 15 Закону України "Про попереднє ув`язнення".

Натомість, при прийнятті спірного рішення відповідачем не взято до уваги те, що ОСОБА_1 є засудженим і порядок накладення дисциплінарного стягнення на останнього відрізняється від порядку накладення дисциплінарного стягнення на ув`язнених.

Пунктом 6.10 глави 6 розділу VIII Правил встановлено, що заходи заохочення і стягнення до засуджених застосовуються у порядку, визначеному статтями 130 - 135 КВК та відповідно до пунктів 6.2 - 6.7 цієї глави.

Згідно положень статті 131-1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК) дисциплінарним проступком особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, є протиправне, винне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на встановлений порядок у сфері виконання покарань, вчинене цією особою.

Персонал установи виконання покарань зобов`язаний довести наявність у діях чи бездіяльності особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, усіх ознак дисциплінарного проступку. Відсутність таких ознак виключає застосування до особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, заходів стягнення.

Частиною першою статті 132 КВК передбачено, що за невиконання покладених обов`язків та порушення встановлених заборон до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися такі заходи стягнення: попередження; догана; сувора догана; грошовий штраф до двох мінімальних розмірів заробітної плати; скасування поліпшених умов тримання; поміщення засуджених чоловіків, які тримаються у виправних колоніях, у дисциплінарний ізолятор з виведенням або без виведення на роботу чи навчання на строк до чотирнадцяти діб, а засуджених жінок - до десяти діб; поміщення засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправних колоній максимального рівня безпеки, у карцер без виведення на роботу на строк до чотирнадцяти діб; переведення засуджених, які тримаються у виправних колоніях, крім засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до приміщення камерного типу (одиночної камери) на строк до трьох місяців.

Попередження - це письмове застереження про притягнення до дисциплінарної відповідальності певного виду у разі повторного порушення.

Частинами першою та третьою статті 134 КВК встановлено, що при призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку. Стягнення, що накладаються, мають відповідати тяжкості і характеру проступку засудженого.

Стягнення може бути накладене лише на особу, яка вчинила проступок, і не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Процедура дисциплінарного провадження визначена статтею 135 КВК.

Відповідно до частин першої, другої статті 135 КВК, питання про доцільність застосування стягнення до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, вирішується на засіданні дисциплінарної комісії установи виконання покарань. Дисциплінарна комісія установи виконання покарань діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини членів дисциплінарної комісії.

До складу дисциплінарної комісії входять начальник установи виконання покарань, його заступники та начальники служб установи, які за своїми функціональними обов`язками безпосередньо спілкуються з особами, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Очолює дисциплінарну комісію начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов`язки.

Згідно із частинами четвертою та п`ятою статті 135 КВК, особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має бути повідомлена про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.

Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, має право користуватися послугами адвоката або фахівця в галузі права за власним вибором під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії, який представлятиме її інтереси під час засідання комісії. Якщо особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, не має доступу до адвоката або фахівця в галузі права, адміністрація установи виконання покарання зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги.

Засуджений та/або його представник мають право:

отримати інформацію про притягнення до дисциплінарної відповідальності, у тому числі документи, що стосуються справи, не пізніш як за одну добу до початку засідання дисциплінарної комісії;

бути присутнім на засіданні дисциплінарної комісії під час розгляду питання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності;

ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та особової справи, робити виписки, знімати копії з них;

надавати пояснення, заперечення та заявляти клопотання в усному та письмовому вигляді, надавати докази;

подавати клопотання не пізніш як за двадцять чотири години до визначеного часу засідання про залучення до засідання дисциплінарної комісії осіб, присутність яких є доцільною для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності.

Відповідно до частин шостої та сьомої статті 135 КВК, матеріали про порушення доповідаються на засіданні дисциплінарної комісії начальником відділення соціально-психологічної служби у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб. Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення засудженого та його представника, свідків, інших осіб, залучених відповідно до частини третьої та абзацу сьомого частини п`ятої цієї статті, адміністрації установи виконання покарань, особи, яка ініціювала притягнення до дисциплінарної відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу. Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. Начальник установи виконання покарань має право поміщати засудженого в дисциплінарний ізолятор строком до однієї доби до прийняття рішення про застосування стягнення у разі порушення режиму відбування покарання, що полягало у перебуванні у стані алкогольного або наркотичного сп`яніння, участі в конфліктній ситуації, бійці, масових заворушеннях або інших діях, що створюють серйозну загрозу підтримці порядку в установі. Поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) проводиться за рішенням суду. У разі прийняття на засіданні дисциплінарної комісії рішення про поміщення засудженого до приміщення камерного типу (одиночної камери) адміністрація установи виконання покарань протягом двадцяти чотирьох годин направляє до суду відповідне клопотання (подання) разом із рішенням комісії.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності особи, яка відбуває покарання, має бути детально вмотивоване та може бути оскаржене особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, або її представником до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду. Засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.

Пунктами 6.4 - 6.7 глави 6 розділу VIII Правил встановлено, що про заохочення і стягнення начальником СІЗО виносяться постанова про заохочення (додаток 22) і постанова про накладення дисциплінарного стягнення (додаток 23).

Про виявлене порушення вимог режиму посадовою особою СІЗО складається вмотивований рапорт, який подається на розгляд адміністрації СІЗО. Облік таких рапортів здійснюється у журналі обліку рапортів про порушення ув`язненими і засудженими встановленого режиму тримання (додаток 24), що зберігається у черговій частині СІЗО.

При призначенні заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка ув`язненого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення щодо суті проступку. Заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування стягнень, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення.

Стягнення у вигляді попередження, догани, позачергового залучення до прибирання приміщення накладається за постановою про накладення дисциплінарного стягнення.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що процедура дисциплінарного провадження відносно засудженого передбачає проведення засідання дисциплінарною комісією, повідомлення засудженого про місце і час такого засідання.

При цьому, відсутність у складі СІЗО постійно діючої дисциплінарної комісії не наділяє відповідача правом застосовувати до засуджених дисциплінарні стягнення у порядку, визначеному статтею 15 Закону України "Про попереднє ув`язнення".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті спірного рішення було порушено процедуру та порядок накладення дисциплінарного стягнення, встановлений статтями 134-135 КВК.

Також при вирішенні даної справи суд враховує, що наведеними нормами КВК та Правил встановлено, що при призначенні заходів стягнення повинні бути враховані причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення засудженого щодо суті проступку.

Втім, із наданих матеріалів по факту накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 , неможливо достовірно встановити, що виявлений та вилучений засіб міжкамерного зв`язку зберігався та використовувався саме позивачем.

Твердження відповідача про те, що працівникам СІЗО не було відомо ні на момент виявлення дисциплінарного проступку, ні на момент накладення стягнення про те, що стосовно позивача існував вирок, який набрав законної сили, у зв`язку з чим вони сприймали ОСОБА_1 як ув`язненого, спростовуються наступним.

У відповідності до положень частини першої та другої статті 535 Кримінального процесуального кодексу України судове рішення, що набрало законної сили, якщо інше не передбачено цим Кодексом, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Суд разом із своїм розпорядженням про виконання судового рішення надсилає його копію відповідному органу чи установі, на які покладено обов`язок виконати судове рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.10.2018 суддею Старобільського районного суду Луганської області було направлено начальнику Державної установи "Старобільський слідчий ізолятор" розпорядження про виконання вироку від 13.09.2018 щодо засудженого ОСОБА_1 , що набрав законної сили 17.10.2018.

Вказане розпорядження про виконання вироку отримане 23.10.2018 про що свідчить підпис уповноваженої особи Державної установи "Старобільський слідчий ізолятор".

Також 23.10.2018 ст. інспектором ВСВПР С.В. Богодух підготовлено, заступником начальника СІ із СВПР Чуприна С.В. погоджено та Начальником Державної установи "Старобільський слідчий ізолятор" М.М. Череватий затверджено характеристику на засудженого ОСОБА_1 , в якій, поміж іншого, зазначено про те, що позивач засуджений 13.09.2018 Старобільським районним судом Луганської області до 7 років позбавлення волі.

Довідка по особовій справі ОСОБА_1 , складена 02.11.2018 Начальником ВКВСР Державної установи "Старобільський слідчий ізолятор" Т.Д. Забіяка містить відомості, зокрема, про набрання вироком законної сили ще 17.10.2018.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що станом на 05.11.2018 - дату накладення дисциплінарного стягнення, відповідачу було відомо про те, що ОСОБА_1 мав статус засудженого, оскільки вирок щодо нього набрав законної сили 17.10.2018, про що відповідач був повідомлений 23.10.2018.

Враховуючи наведене у сукупності, суд вважає, що постанову Державної установи "Старобільський слідчий ізолятор" про накладення дисциплінарного стягнення № 503 від 05.11.2018 слід скасувати як протиправну.

Разом з цим, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо застосування стягнення, оскільки Законом України "Про попереднє ув`язнення" та КВК відповідач наділений такими повноваженнями.

На думку суду, самі по собі оспорювані дії не створюють будь-яких правових наслідків для позивача. Правові наслідки для останнього несуть виключно акти індивідуальної дії, у даному випадку - постанова про накладення дисциплінарного стягнення від 05.11.2018.

Згідно зі ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Зважаючи на висновок суду та враховуючи положення статті 139 КАС України витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 768,40 грн судового збору (квитанція про сплату № 1254 від 17.04.2019) підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державної установи "Старобільський слідчий ізолятор" (вул. Монастирська, 65, м.Старобільськ, Луганська область, 92700, код ЄДРПОУ 08562832) про визнання дій протиправними та скасування постанови задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» про накладення дисциплінарного стягнення № 503 від 05.11.2018.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Старобільський слідчий ізолятор» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Є.Ю. Романченко