Рішення № 85263902, 29.10.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2019 р. Справа№200/10631/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування рішення №33 від 18 березня 2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

29 серпня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними, скасування рішення №33 від 18 березня 2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він 4 січня 2019 року звернувся до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецької області з заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до положень ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страйкування».

Добропільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області 18 березня 2019 року №33 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. До пільгового стажу не були зараховані періоди роботи в Структурному підрозділі «Шахта імені Карла Маркса» ДП «Орджонікідзевугілля» з 30 липня 1986 року по 01 жовтня 1990 року, з 23 квітня 1992 року по 31 серпня 1994 року, з 15 грудня 1994 року по 30 вересня 1995 року в якості учня гірничого робітника, гірничого робітника, гірничого робітника очисного вибою, учня машиніста гірничовидобувних машин та машиніста гірничовидобувних машин підземного. Відповідно наданих документів загальний страховий стаж склав 29 років 2 місяці 12 днів. Пільговий стаж за Списком № 1 складає 5 років 1 місяць 8 днів. За таких обставин, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №1 йому було відмовлено в призначенні пенсії.

Вважаю дії Добропільського об`єднаного управління ПФУ Донецької області незаконними та такими, що порушують його конституційні права.

Просить суд:

- визнати неправомірними дії Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та скасувати рішення в.о. начальника управління від 18 березня 2019 року №33;

- зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії згідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи в Структурному підрозділі «Шахта імені Карла Маркса» ДП «Орджонікідзевугілля» з 30 липня 1986 року по 01 жовтня 1990 року, з 23 квітня 1992 року по 31 серпня 1994 року, з 15 грудня 1994 року по 30 вересня 1995 року в якості учня гірничого робітника, гірничого робітника, гірничого робітника очисного вибою, учня машиніста гірничовидобувних машин та машиніста гірничовидобувних машин;

- зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 04 січня 2019 року №33 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві. Вказує на те, що рішенням в.о. начальника управління від 18 березня 2019 року №33 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. До пільгового стажу згідно п.1 ч.2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не були зараховані періоди праці в «Структурному підрозділі «Шахта імені Карла Маркса» ДП «Орджонікідзевугілля» з 30 липня 1986 року по 01 жовтня 1990 року, з 23 квітня 1992 року по 31 серпня 1994 року, з 15 грудня 1994 року по 30 вересня 1995 року, з 25 січня 1993 року по 14 жовтня 1996 року в якості учня гірничого робітника, гірничого робітника, гірничого робітника очисного вибою, учня машиніста гірничовидобувних машин та машиніста гірничовидобувних машин, оскільки неможливо провести перевірку достовірності видачі довідок про пільговий стаж.

Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж позивача складає 29 років 02 місяці 12 днів. Пільговий стаж за Списком № 1 складає 05 років 01 місяць 08 днів. У зв`язку із чим було відмовлено у призначенні пенсії. Просив суд відмовити у задоволенні позову/а.с.34-40/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)/а.с.1/.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Єнакієвським МВ УМВС України в Донецькій області 6 вересня 1996 року, ІПН НОМЕР_2 /а.с.7-8/.

Відповідач – Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, є юридичною особою (код ЄДРПОУ 37755477), яка в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою 4 січня 2019 року №33 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви було надано: копію довідки від 17 серпня 2018 року №398 про фактичне проживання; копію трудових книжок БТ- НОМЕР_3 № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ; копію військового квитка НОМЕР_6 ; довідки про підтвердження наявного трудового стажу та про заробітну плату, видані СП „Шахта імені Карла Маркса” №507, 508, 509, 673, 674 від 05 червня 2014 року; архівні довідки про підтвердження наявного трудового стажу та заробітну плату, видані архівним відділом Охтирьської міської ради №16- 67/205, 16-67/206 від 21 червня 2018 року та №16-67/255 від 01 серпня 2018 року; копію паспорту; копію ідентифікаційного номеру.

Рішенням від 18 березня 2019 року Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи /а.с.13-16/.

Відповідач відмовляючи у призначенні пенсії зазначив, що в «Структурному підрозділі «Шахта імені Карла Маркса» ДП «Орджонікідзевугілля» з 30 липня 1986 року по 01 жовтня 1990 року, з 23 квітня 1992 року по 31 серпня 1994 року, з 15 грудня 1994 року по 30 вересня 1995 року, з 25 січня 1993 року по 14 жовтня 1996 року в якості учня гірничого робітника, гірничого робітника, гірничого робітника очисного вибою, учня машиніста гірничовидобувних машин та машиніста гірничовидобувних машин, оскільки неможливо провести перевірку достовірності видачі довідок про пільговий стаж.

Відповідно до наданих документів загальний страховий стаж позивача складає 29 років 02 місяці 12 днів. Пільговий стаж за Списком № 1 складає 05 років 01 місяць 08 днів.

За таких обставин, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», так як на момент звернення заявник не має необхідного страхового та пільгового стажу.

Не погоджуючись із відмовою Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області у призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходить з наступного.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.

Закон України “Про пенсійне забезпечення” №1788 від 05.11.1991, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Згідно п.2 Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Згідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 08.11.2005 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України №1451/11731 від 01.12.2005 (далі - Порядок 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці на час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Відповідно до п.10 Порядку 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок 637).

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.

Щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_2 зазначених вище періодів роботи, суд зазначає наступне.

Так, спірним рішенням відповідачами не зараховано до спеціального стажу періоди роботи в «Структурному підрозділі «Шахта імені Карла Маркса» ДП «Орджонікідзевугілля» з 30 липня 1986 року по 01 жовтня 1990 року, з 23 квітня 1992 року по 31 серпня 1994 року, з 15 грудня 1994 року по 30 вересня 1995 року, з 25 січня 1993 року по 14 жовтня 1996 року в якості учня гірничого робітника, гірничого робітника, гірничого робітника очисного вибою, учня машиніста гірничовидобувних машин та машиніста гірничовидобувних машин.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Отже, з аналізу норм Закону України “Про пенсійне забезпечення” та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, 1 також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документи, які можуть підтверджувати результати атестації робочого місця за умовами праці, є: наказ про підсумки атестації робочих місць за умовами праці, карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Таким чином, відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Верховний Суд України у постановах від 10 березня 2015 року (справа № 21-51а15), від 10 вересня 2013 року (справа № 21-183а13), від 02 грудня 2015 року (справа № 21-1329а15), від 12 квітня 2016 (справа № 21-6501а15), а також Верховний Суд у постановах від 23 січня 2018 року (справа № 732/2003/14), від 28 лютого 2018 року (справа № 604/328/17) висловлювали правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Так, трудовою книжкою позивача серія НОМЕР_7 підтверджено, що ОСОБА_1 з 30 липня 1986 року прийнято учнем гірничого робітника по ремонту гірничих виработок; 21 січня 1987 року переведено гірничим робітником по ремонту гірничих виработок 4 розряду; 21 лютого 1989 року переведено підземним гірничим робітником очисного забою; 01 жовтня 1990 року звільнено за твласним бажанням; 23 квітня 1992 року прийнято підземним гірничим робітником очисного забою 5 розряду; 12 листопада 1992 року переведено на посаду учня підземного машиніста гірничовидобувних машин, 21 січня 1993 року переведено на посаду підземного машиніста гірничовидобувних машин; 15 грудня 1994 року по 30 вересня 1995 року робота на посаді підземного машиніста гірничовидобувних машин Структурного підрозділу «Шахта імені Карла Маркса» ДП «Орджонікідзевугілля» /а.с.9-10/.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» від 23.02.2016 року ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами».

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 справа № 235/4894/17.

Отже, враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, період роботи позивача з з 30 липня 1986 року по 01 жовтня 1990 року, з 23 квітня 1992 року по 31 серпня 1994 року, з 15 грудня 1994 року по 30 вересня 1995 року, з 25 січня 1993 року по 14 жовтня 1996 року в якості учня гірничого робітника, гірничого робітника, гірничого робітника очисного вибою, учня машиніста гірничовидобувних машин та машиніста гірничовидобувних машин Структурного підрозділу «Шахта імені Карла Маркса» ДП «Орджонікідзевугілля»:

- відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_8 ;

- довідками про підтвердження наявного трудового стажу та про заробітну плату, видані СП „Шахта імені Карла Маркса” №507, 508, 509, 673, 674 від 05.06.2014.

Вказана роботи у ці періоди відносилась до Списків №1 виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільговому розмірі, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22 серпня 1956 року та Спискуів №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою КМУ № 162 від 11 березня 1994 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Так, доказів, які б спростовували факт роботи позивача повний робочий день у шкідливих умовах праці (за Списком №1) відповідачем не надано.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв`язку з знаходженням підприємств на території, непідконтрольній Українській владі та не перереєстрації його на території підконтрольній українській владі.

З огляду на те, що позивач виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, отже відповідний період роботи має бути зарахований до пільгового стажу, що дає право на пенсію.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України” від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Разом з цим, суд враховуючи вимоги пункту 20 Порядку №637 зазначає, що наявність у трудовій книжці записів про займану посаду і період виконуваної роботи підтверджує пільговий характер роботи позивача в Структурному підрозділі «Шахта імені Карла Маркса» ДП «Орджонікідзевугілля».

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не включено до страхового стажу зазначені періоди роботи позивача на Структурному підрозділі «Шахта імені Карла Маркса» ДП «Орджонікідзевугілля», відтак рішення відповідача є незаконним та підлягає скасуванню.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції від 8 серпня 2019 року ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн./а.с.3/

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Незалежності, 28а, м. Добропілля, 85000, ЄДРПОУ 37755477) про визнання дій неправомірними, скасування рішення №33 від 18 березня 2019 року про відмову у призначенні пенсії за віком, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18 березня 2019 року №33 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на пільгових умовах.

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Незалежності, 28а, м. Добропілля, 85000, ЄДРПОУ 37755477) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) про призначення пенсії на пільгових умовах від 4 січня 2019 року №33, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Незалежності, 28а, м. Добропілля, 85000, ЄДРПОУ 37755477) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 )судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 29 жовтня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов