Ухвала суду № 85263696, 23.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

ОКРЕМА УХВАЛА

23 жовтня 2019 р. Справа № 120/3031/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю

секретаря судового засідання Михайловського М.В.,

представника позивача Квітіна Р.В. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача Бурки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2019 № 0061732-5706-0220 про визначення грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб на суму 22916,67 грн.

Постановою суду від 23.10.2019 вказаний позов задоволено повністю.

Водночас однією з підстав для скасування судом рішення податкового органу стало недотримання Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) передбаченого законом порядку визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля для цілей оподаткування транспортним податком.

Так, відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального.

Відповідно до пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

За змістом пункту 267.4 статті 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

В силу приписів пп. 267.6.6 п. 267.6 ст. 267 ПК України за об`єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком встановлюється Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі – Методика).

Відповідно до пунктів 2-4 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100),

де Цн – ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального;

Г – коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403.

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономіки.

Відповідно до п. 14 Методики Мінекономіки забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

Системний аналіз наведених положень ПК України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про те, що для визнання автомобіля об`єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема, середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономіки.

Відтак перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у податковому (звітному) році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Водночас обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавцем покладено саме на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, тобто на Мінекономіки. Натомість межі повноважень податкового органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації про автомобілі, що є об`єктом оподаткування транспортним податком, розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономіки.

Під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 судом встановлено, що на сайті Мінекономіки міститься Перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2019 (звітного) року.

Однак об`єми циліндрів транспортних засобів, що включені до цього Переліку, заокруглено до найближчого цілого числа.

Наприклад, у Переліку міститься автомобіль марки "AUDI", модель Q8, з об`ємом циліндрів двигуна 3000 куб. см, дизель, тоді як насправді відповідний автомобіль виробництва "AUDI" має об`єм циліндрів двигуна 2967 куб. см.

Як наслідок, автомобіль марки "AUDI Q8", з об`ємом циліндрів двигуна 2967 куб. см, не може вважатися об`єктом оподаткування транспортним податком, адже об`єм циліндрів його двигуна є меншим, ніж це визначено Мінекономіки у Переліку.

Свої дії щодо заокруглення об`ємів циліндрів двигуна автомобілів Мінекономіки вважає правомірними, посилаючись на те, що 1000 куб. см є еквівалентом 1 літра. Тому, на думку Мінекономіки, об`єм циліндрів двигуна автомобіля, який становить, наприклад, 2967 куб. см, підлягає заокругленню до 3,0 літрів.

Проте суд зауважує, що вказаним доводам Мінекономіки надано оцінку Верховним Судом ще у 2018 році під розгляду адміністративної справи за № 822/2687/17.

Так, у постанові від 05 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів чинним законодавством не передбачено та вказав на те, що якщо технічні характеристики автомобіля, зазначеного у переліку Мінекономіки, не співпадають з технічними характеристиками автомобіля платника, якому нараховано транспортний податок, такий автомобіль не може вважатися таким, що включений до Переліку автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, в цілях оподаткування транспортним податком.

Також Верховний Суд зазначив, що при наявності вказаних розбіжностей спір вирішується на користь платника податків, що обумовлюється як прогалиною у нормативному регулюванні спірних правовідносин, так і положеннями податкового принципу презумпції правомірності платника податків.

Вказані висновки ґрунтуються на положеннях ПК України, Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, згідно з якими об`єм циліндрів двигуна є однією з обов`язкових технічних характеристик автомобіля, що безпосередньо впливає на визначення його вартості в цілях віднесення транспортного засобу до об`єкта оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 277.2 ст. 267 ПК України. Тому будь-які відхилення від цього значення, на думку суду, є недопустимими та свідчать про те, що базу оподаткування визначено неправомірно.

Суд наголошує, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, повинні враховуватись не лише судами нижчих інстанцій, але також є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Про це безпосередньо зазначено у частині п`ятій статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

Крім того, положеннями статті 4 ПК України закріплено основні засади (принципи) податкового законодавства України, до яких належить презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Вказаний підхід національного законодавства узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків.

Зокрема, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що у разі існування неоднозначності в тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків ("Щокін проти України", заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року; "Серков проти України", заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року).

Більше того, принцип правової визначеності є одним з основних принципів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У багатьох своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує на тому, що національний закон має бути доступним та передбачуваним, водночас ці два критерії також називають "якістю закону", що означає наступне: закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі та чіткі формулювання, які б давали можливість самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку; закон має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування (див. рішення від 31 березня 2013 року у справі "Сірик проти України" (заява № 6428/07), рішення від 11 квітня 2013 року у справі "Вєрєнцов проти України" (заява № 20372/11) та інші).

У зв`язку з цим суд зауважує, що наведений вище аналіз положень чинного законодавства України вказує на відсутність правових підстав для застосування приблизного (заокругленого) показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів при визначенні об`єкта оподаткування транспортним податком.

Відтак у цьому випадку тлумачення законодавства, що регулює спірні правовідносини, не на користь платника податків не відповідатиме вищезазначеному принципу юридичної визначеності та конвенційним гарантіям.

Окрім цього, суд зазначає, що рішення податкового органу про збільшення податкових зобов`язань становить втручання у право особи на мирне володіння майном, що, у свою чергу, охоплюється предметом регулювання за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

В практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання держави у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; 3) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

При цьому втручання держави у право на мирне володіння майном визнається законним, якщо здійснюється на підставі нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Водночас недотримання будь-якого із зазначених вище критеріїв свідчить про те, що втручання держави у право на мирне володіння майном не відповідає вимогам Конвенції та порушує право власності, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, за відсутності у чинному законодавстві правових норм, які б допускали можливість заокруглення показника об`єму циліндрів двигунів автомобілів, як це здійснено у затвердженому Мінекономіки переліку, нарахування транспортного податку в цьому разі може бути приводом для визнання втручання таким, що відбулося "не відповідно до закону".

Як показує судова практика розгляду справ цієї категорії, прийняті контролюючими органами податкові повідомлення-рішення визнаються протиправними та скасовуються (справи за № 2340/4380/18, № 2040/6474/18, № 824/990/18-а та інші).

Підсумовуючи, суд зазначає, що внаслідок недотримання Мінекономіки передбаченого законом порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком та безпідставного заокруглення показників об`єму циліндрів двигунів автомобілів місцеві бюджети зазнають втрат від надходження транспортного податку.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Враховуючи наведене суд вважає необхідним довести до відома Кабінету Міністрів України, як вищого органу у системі органів виконавчої влади, про виявлені під час розгляду цієї справи порушення вимог закону з метою вжиття заходів щодо усунення таких порушень, зокрема при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком на 2020 рік та розміщенні на офіційному веб-сайті Мінекономіки переліку автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2020 (звітного) року.

Керуючись ст.ст. 248, 249, 256, 294, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Про виявлені під час розгляду справи порушення вимог закону довести до відома Кабінету Міністрів України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

2. Встановити Кабінету Міністрів України місячний строк з дня надходження окремої ухвали для надання суду відповіді про наслідки виконання окремої ухвали та вжитті у зв`язку з цим заходи.

3. Копію ухвали надіслати для відома учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана суддею 28.10.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович