Ухвала суду № 85262914, 29.10.2019, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 164/1433/19

Провадження №1-кп/157/77/19

УХВАЛА

Іменем України

29 жовтня 2019 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання – Фесь Т.І.,

прокурора – Кирди А.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – Болоткіна В.І.,

потерпілого – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2019 за № 12019030160000156, про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одружений, освіта базова загальна середня, не працевлаштований, судимий вироком Маневицького районного суду Волинської області від 11 вересня 2018 року за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2 та 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

Прокурор у кримінальному провадженні Кирда А.М. подав до суду клопотання, в якому просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 В обґрунтування клопотання зазначає, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України, причетність ОСОБА_1 до вчинення цих злочинів підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами. Ухвалою суду строк тримання під вартою ОСОБА_1 було продовжено на 60 днів до 1 листопада 2019 року включно. На даний час ризики, які були підставою для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати. Про наявність ризику щодо можливості переховуватись від суду свідчить те, що обвинувачений офіційно не працює, не навчається, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, в тому числі крадіжок, поєднаних з проникненням у житло. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні нових умисних корисливих злочинів проти власності, які належать до категорії тяжких злочинів, маючи при цьому не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, і усвідомлює, що у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому злочинах йому загрожує покарання у вигляді реального позбавлення волі. Про наявність ризику того, що перебуваючи на волі, ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення свідчить те, що останній, будучи раніше судимим, а саме 11.09.2018 Маневицьким районним судом Волинської області за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання та встановленням іспитового строку на 3 роки, на шлях виправлення не став, належних висновків не зробив для себе і вчинив нові умисні злочини. Застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, зокрема особистого зобов`язання відносно обвинуваченого не може запобігти вказаним у клопотання ризикам, а тому не може бути застосовано відносно останнього. Особиста порука не може бути застосована тому, що особа, яка б заслуговувала на довіру та яка зможе поручитися за виконання останнім обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутня. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосований у зв`язку з тим, що такий запобіжний захід не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.

Прокурор у кримінальному провадженні Кирда А.М. клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою підтримав з викладених у ньому підстав.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо продовження строку тримання його під вартою і просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, посилаючись на те, що він має намір відшкодувати завдану потерпілим шкоду, а також у нього хвора мати, яку він бажає побачити.

Захисник Болоткін В.І. в судовому засіданні заперечив проти продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, мотивуючи тим, що ризиків, на які посилається у клопотанні прокурор, не існує, обвинувачений має постійне місце проживання, сталі зв`язки, до затримання проживав з матір`ю.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою поклався на розсуд суду.

Заслухавши прокурора, думку обвинуваченого, захисника та потерпілого ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою належить задовольнити, зважаючи на таке.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 8 липня 2019 року щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки існував ризик, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення. Окрім цього, слідчим суддею було визначено заставу в розмірі 77440 грн. та у разі її внесення покладено на ОСОБА_1 обов`язки: з`являтися до слідчого СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області Долінчук В.П. за першою вимогою; не відлучатися з с. Кукли, Маневицького району, Волинської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання, а у випадку працевлаштування – місця роботи.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 3 вересня 2019 року строк тримання під вартою щодо ОСОБА_1 продовжено до 1 листопада 2019 року включно, оскільки продовжував мати місце ризик, що обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити новий умисний злочин, і визначено заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 76840 гривень.

Судом встановлено, що злочини, у вчиненні яких обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_1 є корисливими злочинами; передбачений ч. 2 ст. 185 КК України злочин відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості; а злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів і за його вчинення встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років .

Сама по собі тяжкість злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, в той же час суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

ОСОБА_1 є особою молодого віку, має постійне місце проживання, до затримання проживав з матір`ю, братом та сестрою, займався суспільно-корисною працею, виконуючі ремонтні роботи, зокрема в іншій області, стан його здоров`я задовільний.

Разом з тим, встановлено і те, що обвинувачений раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину проти власності і, будучи засудженим до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та звільненим від відбування цього покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 3 роки, знову обвинувачується у вчиненні під час іспитового строку корисливого злочину проти власності, по місцю проживання характеризується негативно, офіційно не працевлаштований та не має постійно джерела доходів.

За таких обставин та з урахуванням тяжкості злочинів, вчинення яких ставиться у вину обвинуваченому, і суворості передбаченого покарання, суд дійшов висновку, що, незважаючи на плинність часу, який минув з моменту продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою, заявлений ризик, який давав достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити новий умисний злочин, не зменшився, а інші, більш м`які запобіжні заходи, зокрема у вигляді домашнього арешту, на що вказує обвинувачений, з огляду на дані, що характеризують його особу, не зможуть дієво запобігти цьому ризику.

З огляду на вищезазначене та беручи до уваги, що судове провадження потребує з урахуванням кількості потерпілих та епізодів злочинної діяльності додаткового часу для його розгляду, суд дійшов висновку, що з метою запобігання вчиненню нового кримінального правопорушення та для забезпечення виконання процесуальних рішень, обраний раніше щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою належить продовжити на строк 60 днів.

Продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, суд, з урахуванням тяжкості злочину та майнового стану обвинуваченого, обставин вчинення злочинів, вважає за необхідне, на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 76840 грн., та у разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання АДРЕСА_1 , без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Керуючись ст. ст. 199, 314 - 316, 369, 372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2 та 3 ст. 185 КК України, строк тримання під вартою до 27 грудня 2019 року включно.

Визначити для ОСОБА_1 заставу в розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 76840 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень, за умови внесення якої на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (рахунок № 37310041002504, код ЄДРПОУ 26276277, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) належить негайно Онофрійчука Івана Петровича звільнити з-під варти.

У разі внесення вказаної застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з місця проживання АДРЕСА_1 , без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Ці зобов`язання у разі внесення застави застосовуються до ОСОБА_1 на строк до 27 грудня 2019 року включно.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_1 , що після внесення застави, у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава може бути звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий: О. В. Антонюк