Постанова № 8525964, 16.03.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

категорія статобліку - 2.11.1

справа № 2а-1875/09/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2010 року м.Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі Кириловій Х.Ю.

за участі представника позивача Куріна П.В.

представників відповідача Денисенко Я.В., Гетманенко І.В., Смоляр І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КласикБанк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про скасування в частині податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

20 січня 2009р. до суду надійшла вищезазначена адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КласикБанк", у якому позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000568824/2/39221 від 30.11.2007р., прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, в частині визначення товариству з обмеженою відповідальністю "КласикБанк" податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 256135,48грн., в тому числі 23994,38грн. основного платежу з податку на прибуток та 232141,10грн. штрафних та фінансових санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 11.12.2007р., поясненнями та заявою про часткову відмову від позову від 27.08.2009р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на заперечення на позовну заяву вих.№16133/10/08-10/2-05, датовані 27.05.2009р. та вих.№32446/10/08-10/2-05, датовані 16.10.2009р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення та доводи осіб, які беруть участь у розгляді справи, суд встановив наступні обставини.

В період з 14.05.2007р. по 22.06.2007р. СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську проводилася перевірка ТОВ «КласикБанк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.03.2007р., за результатами якої було складено акт №263-08-04-23926846 від 03.07.2007р., на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення №0000408824/0/22035 від 16.07.2007р.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії акту №263-08-04-23926846 від 03.07.2007р., податкового повідомлення-рішення №0000408824/0/22035 від 16.07.2007р.

Актом попередньої перевірки від 04.02.2006р. № 30-08-04-23926846/ДСК "Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "КласикБанк" за період з 01.07.03 по 30.09.05" зафіксовано, що по кредитному договору від 01.06.05 № 53006 на суму 7 200 000 грн. за період з 01.06.2005р. по 30.09.2005р. фактично нараховано у фінансовому обліку 143 898,24 грн., які не відображено у складі валового доходу за 9 місяців 2005 року, з урахуванням умов кредитного договору.

Зазначений кредит було погашено 25.05.2006 року.

Всього з дати надання кредиту (01.06.2005р.) до дати погашення (25.05.2006р.) в бухгалтерському обліку позивачем нараховані процентні доходи на загальну суму 648 196,21 грн., які за даними позивача, наданими у табличному вигляді за підписами посадових осіб ТОВ „КласикБанк" (додаток № 11 до акту перевірки), відображено у складі валових доходів, в II кварталі 2006 року - 599 718,68 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивачем не включено до складу валового доходу процентний доход у сумі 48 477,53 грн., чим в порушення пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон №334) занижено валовий доход у II кварталі 2006 року.

Посадовими особами ВАТ „КласикБанк" надано письмове пояснення, в якому зазначено, що сума в розмірі 48 477,53 грн., згідно з додатковою угодою, була включена до декларації з податку на прибуток банку за 3 квартали 2005 року, а наведена в акті інформація щодо невідображення таких процентних доходів в податковому обліку Банку станом на 30.09.2005р. була не помічена платником податку.

В адміністративному позові Банк посилається на Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", відповідно до яких не можуть оспорюватися в господарському суді також акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру. З даного роз'яснення, Банк робить висновок, що акт перевірки не є документом обов'язкової дії, тому не підлягає оскарженню до суду.

Позиція перевіряючих не протирічить цьому факту та ґрунтується на наступному.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205 (далі - Порядок), акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, використання інформації, зазначеної в акті попередньої перевірки як доказу при встановленні порушення податкового законодавства є правомірним і нормативно обґрунтованим.

Пунктом 4.4. Порядку визначено, що у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб'єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів від дня отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акту перевірки.

При цьому у разі незгоди із висновками акту перевірки, суб'єкт господарювання в акті перевірки при його підписанні (чи відмові від підпису) робить відповідну відмітку.

Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів від дня їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання.

Таким чином, платник податку має можливість протягом трьох календарних днів після підписання акту перевірки заперечити факти та дані, викладені в акті перевірки, з якими він не згоден.

ТОВ "КласикБанк" не скористалося зазначеною процедурою, чим визнав всі факти, викладені в акті перевірки такими, що відповідають дійсності.

З урахуванням вищенаведеного, перевіряючими правомірно зроблено висновок про порушення Банком пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №334, в частині заниження валового доходу у II кварталі 2006 року на суму 48 477,53 грн.

Інформація з попереднього акту перевірки, яку використано для доведення факту даного порушення не містила порушення податкового законодавства. Зазначена інформація є фіксацією того факту, що по кредитному договору від 01.06.2005р. №53006 за попередній перевіряємий період, з 01.06.2005р. по 30.09.2005р., ТОВ „КласикБанк" не відображено у складі валового доходу за 9 місяців 2005 року, проценти, нараховані у фінансовому обліку з урахуванням умов договору.

Зазначений запис в акті попередньої перевірки здійснений з метою недопущення позивачем мінімізації податкового зобов'язання в наступних податкових періодах, оскільки в податковому обліку по кредитним операціям датою збільшення валового доходу є дата нарахування процентів в строки визначені кредитним договором. Отже, єдиним первинним документом, що підтверджує нарахування в податковому обліку процентного доходу за кредитом є або сам кредитний договір або додаткова угода до нього.

Саме з метою унеможливлення викривлення даних податкового обліку в наступних податкових періодах актами попередньої та поточної перевірки зафіксовано за якими кредитними договорами та в якому розмірі Банком включено до складу валових доходів проценти за кредитними договорами.

З урахуванням вищенаведеного, порушення пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону №334, встановлене перевіркою в частині заниження валового доходу у II кварталі 2006 року на суму 48 477,53 грн., є правомірним і обґрунтованим.

Щодо несвоєчасного відображення процентного доходу в складі валового доходу, необхідно зазначити, що актом перевірки (розділ II пп.3.1.1.1) встановлено, що на порушення пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону №334 Банком несвоєчасно відображено процентний доход у складі валового доходу, що призвело до того, що валові доходи за:

IV квартал 2005 року занижено на 213 960,42 грн.,

2006 рік завищено на 213 960,42 грн.:

I квартал 2006 року завищено на 5 036,43 грн.,

II квартал 2006 року занижено на 1 547 190,76 грн.,

1. III квартал 2006 року завищено на 911 183,25 грн.,

2. IV квартал 2006 року завищено на 844 931,50 грн.

ТОВ „КласикБанк" вважає висновок перевірки неправомірним, посилаючись на правила податкового обліку з податку на прибуток, передбачені ст.11 Закону №334.

Пунктом 11.3 статті 11 Закону №334 встановлені загальні та спеціальні норми визначення дати збільшення валових доходів. Зокрема, пп.11.3.6 п.11.3 ст.11 Закону №334 визначає спеціальне правило для обчислення дати збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій.

Відповідно до пп.11.3.6 п.11.3 ст.11 Закону №334, датою збільшення валових доходів кредитора від здійснення кредитно-депозитних операцій є дата нарахування процентів (комісійних) у строки, визначені кредитним (депозитним) договором.

Посилаючись на пп.11.3.6 п.11.3 ст.11 Закону №334, Банк вважає правомірним відображення в податковому обліку процентного доходу за користування кредитними коштами у тих податкових періодах, в яких заборгованість за основним боргом за кредитом фактично відсутня та нарахування в бухгалтерському обліку процентних доходів за наданими кредитами не відбувалось.

Відповідно до пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону №334, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послу) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Крім того, ст.4 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №996), та пунктом 1.1.2 розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 №566, визначено, що банк діє згідно принципу нарахування, за яким доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Тобто здійснення відображення в податковому обліку процентів, без відповідного підтвердження їх нарахування в бухгалтерському обліку є помилковим.

Враховуючи зазначене, дата погашення позичальником основного боргу за кредитом і є датою фактичного надання результатів послуг банківською установою та, відповідно, повинна бути датою збільшення валового доходу банківської установи.

Що стосується завищення валових витрат від оперативної оренди легкового автомобіля, то між ТОВ "КласикБанк" (Орендатор) та ОСОБА_5 (Орендодавець) укладено договір оренди автомобіля №30 від 05.05.2004 року, пунктом 2.1 якого визначено, що орендна плата за один місяць оренди майна складає 4 200 грн.

Банком нараховано орендну плату в сумі 95 000 грн., що підтверджується меморіальними ордерами від 05.06.2006р. №5 на суму 90 800 грн. та від 30.06.2006р. № 1 на суму 4200 грн.

Зазначені суми були відображені Банком у складі валових витрат II кварталу 2006 року в сумі 95 000 грн. (тобто в повному обсязі).

Підпунктом 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону №334 визначено, що не включаються до складу валових витрат платника податку 50 процентів витрат на оперативну оренду легкових автомобілів.

ТОВ "КласикБанк" в ході перевірки визнано, що завищення валових витрат дійсно мало місце.

Однак, Банк наголошує на тому, що ним додатково встановлено завищення валового доходу у вигляді нарахованих процентів за І півріччя 2006 року на суму 49 140,29 грн., що є полярною помилкою та не призвело до заниження податкового зобов'язання.

Таке посилання позивача є безпідставним з наступних підстав:

1. 1. Платник податків, який виявляє факт заниження або завищення податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок, або відобразити суму такої помилки у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, з відповідним збільшенням/зменшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку. ТОВ "КласикБанк" не здійснено таких дій, які могли б свідчити про виявлення банком факту завищення валового доходу.

2. 2. Ні в ході перевірки, ні до суду Банком не надано доказів (первинних документів), які б підтверджували факт завищення валового доходу в І півріччі 2006 року на суму 49 140,29 грн.

Слід зазначити, що відповідно до п.2 ст.3 Закону №996, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для визначення правомірності складання податкової звітності, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, при проведенні перевірки податкові органи зобов'язані проводити аналіз відповідних проводок по кожній операції окремо, з підтвердженням цих операцій відповідними первинними документами. Таким чином, Банком порушено пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону №334 та завищено валові витрати на вартість оперативної оренди легкового автомобіля за II квартал 2006 року в розмірі 47 500 грн. Стосовно розміру нарахованих за наслідком встановленого порушення штрафних санкцій, то податкові органи при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій до платника податку керуються нормами ст.17 Закону від 21.12.2000 №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - закон №2181). Згідно з пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення-рішення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, недоплатою є сума заниження податкового зобов'язання по кожному конкретному податковому періоду.

У зв'язку з цим, недоплатою не є зведена сума основного платежу, зазначена в податковому повідомленні-рішенні.

Тільки лише при визначенні недоплати за кожний податковий період окремо можна виконати вимоги пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 в частині розрахунку штрафних санкцій.

Аналогічно максимальну суму штрафу в розмірі 50% необхідно застосовувати при розрахунку штрафних санкцій по кожній недоплаті, в кожному випадку заниження податкового зобов'язання, тобто по кожному податковому періоду окремо. Його не можна застосовувати ні до суми основного платежу, ні до арифметичної суми заниження податкових зобов'язань.

Таким чином, штрафні санкції, передбачені пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181, необхідно розраховувати з урахуванням максимальної суми штрафу в розмірі 50% по кожному податковому періоду, в якому виникла недоплата.

В результаті встановленого порушення суми недоплат виявлено в таких періодах:

IV квартал 2005 року в сумі 53 490,10 грн.;

II квартал 2006 року в сумі 386 797,69 грн.

Сукупна сума недоплат становить 440 287,79 грн.

За кожен з цих податкових періодів до ТОВ „КласикБанк" застосовано штрафні санкції відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та' не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, суд вважає позицію позивача помилковою та доходить висновку, що ним було порушено вимоги чинного податкового законодавства України, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене законно та є обґрунтованим, а відповідач на момент його винесення діяв у межах своїх повноважень та згідно вимог чинного законодавства України, отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 21.03.2010р.

Суддя Д.П. Павловський