Рішення № 85255670, 25.10.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

25.10.2019 2а/331/46/2019

335/2015/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2019 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний м. Запоріжжя області у складі:

головуючого - судді Антоненка М.В.

за участю секретаря Андрієнко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 6 роти УПП в Харківській області ДПП, лейтенанта поліції Нічик Сергія Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Вельможко А.І. звернулася до суду із позовом до інспектора 2 батальйону 6 роти УПП в Харківській області ДПП, лейтенанта поліції Нічик Сергія Івановича про скасування постанови серії ЕАВ № 894086 від 04.02.2019 року по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою від 04.02.2019 року серії ЕАВ №894086, винесеною інспектором 2 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Нічиком Сергієм Івановичем (далі - Відповідач) ОСОБА_1 (далі - Позивач) притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

З постановою позивач не згоден, вважає її протиправною, оскільки вона не відповідає критеріям правомірності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України.

По-перше, 04.02.2019 року відповідач зупинив транспортний засіб позивача, повідомивши, що має відеозапис того, як останній проїхав на заборонений червоний сигнал світлофору, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху.

Позивач заперечив факт скоєння ним адміністративного правопорушення та попросив надати йому для ознайомлення відповідний відеозапис та повідомити дані технічного засобу, яким його було здійснено, оскільки відповідач зупинив транспортний засіб позивача значно пізніше проїзду ним світлофору.

Для ознайомлення відповідач пред`явив позивачу відеозапис з екрану монітора, який він зробив на власний мобільний телефон. При цьому на даному відеозаписі неможливо ідентифікувати автомобіль порушника, оскільки не видно його державних реєстраційних номерів. У зв`язку із наведеним позивачем були складені письмові пояснення, в яких він заперечував свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення та просив врахувати їх при винесенні постанови про адміністративне правопорушення.

Згідно із ст. 276 КУпАП, перед винесенням постанови інспектор спочатку повинен розглянути адміністративну справу (вивчити докази, показання свідків, пояснення обвинуваченого і т.п.) за місцем її скоєння.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На думку представника позивача ОСОБА_2 . наведеного відповідачем не з`ясовано, про що свідчить зміст оскаржуваної постанови та відсутність в ній відповідних опису обставин, мотивів та обґрунтувань.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2003 року «Про практику застосування судами України у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проте оскаржувана постанова від 04.02.2019 року серії ЕАВ №894086 не містить передбачених ст. 283 КУпАП даних: опис обставин, установлених під час розгляду справи; технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (а такий запис був підставою прийняття постанови); відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності; та порядок оскарження адміністративного стягнення.

Згідно із положеннями КУпАП відповідач у постанові у справі про адміністративне правопорушення мав навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилалась особа.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно із ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Проте, незважаючи на оспорення позивачем порушення та адміністративного стягнення відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення складено не було.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 09.09.2010 року N19- рп/2010 зазначив, що при вирішенні спорів у порядку адміністративного судочинства, з метою реалізації такого завдання адміністративного судочинства, як захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, діє принцип офіційності, за яким суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення і витребування доказів з власної ініціативи. Обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він як відповідач заперечує адміністративний позов.

Враховуючи наведене саме відповідач має доводити правомірність своїх дій та рішень та надавати відповідні докази.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Проте протоколу про адміністративне правопорушення відповідачем складено не було, відео пред`явлене позивачу для ознайомлення не підтверджує скоєння правопорушення саме позивачем та за участі транспортного засобу RENAULT CAPTUR АР8479ЕН.

Враховуючи наведене, вважає, що оскаржувана постанова не відповідає положенням ст. 62 Конституції України, згідно із якою обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, оскаржувана постанова не відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, встановлених п. 2 ст. 2 КАС України, зокрема вона не є такою, що прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, тому вона підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.

На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 04.02.2019 року серії ЕАВ №894086, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Нічиком Сергієм Івановичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з*явився. Надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Також у заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у сумі 1000 грн.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідач інспектор 2 батальйону 6 роти УПП в Харківській області ДПП, лейтенант поліції Нічик Сергій Іванович у судові засідання, які були призначені на 07.05.2019 р., 25.07.2019 року та 25.10.2019 року не з*явився. Судові повістки на вказані дати УПП в Харківській області ДПП отримало, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Вивчивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 288 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у районний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з вимогами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законодавством встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 2 статті 74 КАС України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.-ч. 2,5 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування вимог надано суду копію оскаржуваної постанови серії ЕАВ № 894086 від 04.02.2019 року, згідно з якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень за порушення, передбачене ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 8.7.3.е. ПДР України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП орган при розгляді скарги на постанову про адміністративне правопорушення перевіряє законність та обґрунтованість постанови та може прийняти одне із рішення як скасування постанови.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, належно повідомлений відповідач до суду не з*явився будь-яких заперечень суду не надав.

На запит суду 25.07.2019 року, щодо направлення на адресу суду відеозапису з місця зупинки транспортного засобу Renault Captur, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , яка мала місце 04.02.2019 року о 14 год. 34 хв. внаслідок перетину перехрестя на забороняючий сигнал світлофору, УПП у Харківській області ДПП повідомило, що відеозаписи за 04.02.2019 року було знищено 17.04.2019 року згідно акту знищення медіа файлів № 4-19.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Аллене де Рібем проти Франції» від 10 лютого 1995 року підкреслив, що принцип презумпції невинуватості порушується, «якщо суд оголосить обвинуваченого винним, коли його вина не була попередньо доведена».

У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЕСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року].

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь - які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Міністрів Ради Європи Державам - членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принци 7).

За таких обставин та враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, так як факт порушення Правил дорожнього руху України не є доведеним інспектором 2 батальйону 6 роти УПП в Харківській області ДПП, лейтенантом поліції Нічик Сергієм Івановичем.

Положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов*язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов*язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно статті 134 КАС України витрати, пов*язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб*єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов*язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб*єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб*єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем ОСОБА_1 надано суду: ордер на надання правової допомоги адвокатом Вельможко А.І. серії ЗП № 039298 від 21.06.2018 року (а.с.9); акт приймання-передачі наданих послуг від 14.02.2019 року на суму 1000,00грн., в тому числі - консультації, встановлення обставин справи, ухвалення правової позиції, збір, копіювання документів, складання та подання позовної заяви про визнання протиправними дій та скасування постанови (а.с. 26); попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв*язку із розглядом справи, від 21.02.2019 року на суму 1000,00 грн. (а.с.24); квитанцію про поповнення картки по номеру від 26.04.2019 року на суму 1000,00 грн. з призначенням платежу « допомога ОСОБА_2 за позовом до ОСОБА_3 про скасування постанови (а.с. 25).

Оцінивши надані позивачем до позовної заяви докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надана послуг); часом витраченим адвокатом для їх виконання та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому вище вказана сума у загальному розмірі 1000,00 грн., яка є видом судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2 батальйону 6 роти УПП в Харківській області ДПП, лейтенанта поліції Нічик Сергія Івановича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 04.02.2019 року серії ЕАВ №894086, винесену інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП лейтенантом поліції Нічиком Сергієм Івановичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: м. Київ вул. Федора Ернста б.3, код в ЄДРПОУ 40108646) понесені судові витратина професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його ухвалення.

Суддя: М.В. Антоненко