Вирок № 85246221, 29.10.2019, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/576/19

Номер провадження 1-кп/530/72/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2019 р. Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., секретаря Стрілець Л.Г., з участю прокурора Костенко І.А., захисника адвоката Євдокменка А.Д., розглянувши в судовому засіданні в залі суду міста Зіньків Полтавської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170170000450від 10.09.2017 року року, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцята жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні три дитини, працюючого машиністом ГС « Солоха», раніше не судимого, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2017 року, ОСОБА_1 , працюючи на посаді машиніста технологічних насосів ГС «Солоха» Солохівського ЦВНГК ГПУ «Полтавагазвидобування», та будучи обізнаним про порядок технологічного виробництва та місця і умови зберігання газового конденсату на території вказаного підприємства в смт.Опішня , вул.Соборна, Зіньківського району, Полтавської області , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливою метою, за попередньою змовою із невстановленими в ході досудового слідства особами з числа працівників ГС «Солоха» Солохівського ЦВНГК ГПУ «Полтавагазвидобування», домовився про вчинення крадіжки газового конденсату з території даного підприємства.

Діючи далі, відповідно до досягнутої злочинної домовленості та розподілених ролей, 09.09.2017 року, у вечірній час, ОСОБА_1 прибув до заздалегідь обумовленого між співучасниками місця, що прилягає до території ГС «Солоха» Солохівського ЦВНГК ГПУ «Полтавагазвидобування» поблизу поста №3. В свою чергу, діючи до плану, невстановлена особа з числа працівників ГС «Солоха» Солохівського ЦВНГК ГПУ «Полтавагазвидобування», перебуваючи на зміні, за попередньою змовою із ОСОБА_1 та іншою невстановленою особою, шляхом вільного доступу, на території вказаного підприємства таємно викрала 100 л. газового конденсату, вартість якого становить 7 грн. 67 коп., за 1 літр, на загальну суму 767 грн. 00 коп., та який в чотирьох пластикових каністрах, 09.09.2017 року близько о 23 год. 40 хв. передала ОСОБА_1 та іншій невстановленій особі, поблизу поста №3, через паркан із сітки «рабиці», що огороджує територію підприємства. Але, ОСОБА_1 свій злочинний намір довести до кінця не встиг з причини, що не залежала від його волі, так як був затриманий працівниками ТОВ «Альфа-Щит» із викраденим газовим конденсатом.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив дії, які виразилися у незакінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.

Дане підтверджується сукупністю наступних доказів.

Надаючи оцінку доказам та вирішуючи питання щодо доведеності вини обвинуваченого у скоєнні даних кримінальних правопорушень, судом перш за все враховано вимоги ст.ст. 28,62 Конституції України, ст. 370 КПК України, ст.ст. 3,13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини 1950 року, практику Європейського суду з прав людини, якими передбачено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише національним і європейським законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Відповідно до ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 255 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатись на них.

Стаття 16-1 КПК України передбачає, що розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.

Згідно із ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Під час розгляду справи в суді, ОСОБА_1 , свою вину в інкримінуємому йому злочині визнав в повному обсязі, в повному обсязі визнав фактичні обставини справи. Будучи допитаним в судовому засіданні дав покази аналогічні описовій частині вироку. Просив суд призначити покарання згідно чинного законодавства, врахуавши, що він має на утриманні 3 дітей, також доповнив, що матеріальні збитки він хоче відшкодувати, з урахуванням, що наявного газоліна, який знаходиться в камері зберігання.

Визнаний органом досудового розслідування представник потерпілого ГС «Солоха» Солохівського ЦВНГК ГПУ «Полтавагазвидобування», на виклик суду не прибув, хоча відповідно до вимог ст. ст. 135, 136, 325 КПК України та положень п.12 Постанови Пленуму ВС України "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" № 13 від 02.07.2004 року належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання в строки, визначені ч.8 ст.135 КПК України, про що свідчить повідомлення про вручення йому судових повісток. До суду від потерпілого поступила заява про розгляд справи у його відсутності у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання. При призначенні виду та міри покарання покладається на розсуд суду.

Прокурор в судовому засіданні, в зв`язку з тим, що обвинувачений вину у вчиненому злочині визнав повністю за обставин викладених в обвинувальному акті, запропонував визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом було визнано недоцільним дослідження показів свідків і інших доказів стосовно фактичних обставин справи, зібраних в ході дізнання та досудового слідства, так як вони правильно усвідомлюються обвинуваченим та іншими учасниками процесу і ніким не оспорюються.

Суд, за згодою всіх учасників судового провадження, обмежився допитом обвинуваченого, ОСОБА_1 , а також дослідив матеріали, які характеризують ОСОБА_1 .

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Докази по справі не досліджувалися, в зв`язку з тим, що суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, які ніким не оспорюються.

Органами досудового слідства, дії ОСОБА_1 , кваліфіковано вірно.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно вимог п.4 ч.1 ст.91 КПК України, однією з обставин, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається, зокрема, на прокурора.

Відповідно до вимог ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті Основної частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

У п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами) звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При цьому, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 Рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Обговорюючи питання про вид і міру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , достатнє і необхідне для його виправлення і недопущення в подальшому скоєння ним злочинів, суд враховує, що він вину визнає повністю і щиро кається в здійсненому, активно сприяв розкриттю злочину, його майновий стан, має на утриманні трьох дітей і вважає ці обставини, згідно зі ст.66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 .

Згідно зі ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1 - відсутні.

Згідно з положеннями ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Статттею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справи суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.2 цієї статті Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стосовно можливості та наявності повноважень суду щодо обрання того чи іншого виду покарання в межах альтернативної санкції закону про кримінальну відповідальність, суд, на підставі ст. 458 КПК України, керується висновками Верховного Суду України, зазначеними у постанові № 5 - 48к -13 від 23 січня 2014 року.

Зокрема, в ній Верховним Судом України сформульовано висновок щодо реалізації в судовій практиці поняття судової дискреції (судового розсуду), яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (його права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у пункті 77 рішення в справі "Довженко проти України" від 12 квітня 2012 року зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Згідно характеристики ОСОБА_1 , характериється позитивно.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

З врахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами, внесеними згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 10.12.2004 року, №8 від 12.06.2009 року, №11 від 06.11.2009 року, те, що ОСОБА_1 скоїв злочин передбачений ч.2 ст.15, ст. 185 ч 1 КК України, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до середньої тяжкості злочину; обставин вчиненого злочину, суспільної небезпеки скоєного злочину, обставин справи та наслідків, а також особи ОСОБА_1 , думки потерпілого, характеристику обвинуваченого, досудову доповідь органу пробації,що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, свою вину у вчиненні злочину, який йому інкриміновано визнав у повному обсязі та щиро розкаявся, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, хорошо характеризується за місцем проживання, враховуючи кілька обставин, що пом`якшують покарання, з урахуванням особи винного, слід призначиити перейшовши до ішного більш м`якого покарання, а саме штрафу, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню ним нових злочинів у майбутньому.

На думку суду, призначення цього покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України.

Згідно медичних довідок ОСОБА_1 - практично здоровий.

Речові докази по справі: 4 каністри обємом по 25 літрів кожна, наповнені ПММ , переносна радіостанціа з навушником і шапка, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, що належить вчинити з речовими доказами.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Відповідно до обвинувального акта судові витрати по справі відсутні.

Цивільний позов заявлено.

В частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 767 гривень на користь ГС «Солоха» Солохівського ЦВНГК ГПУ «Полтавагазвидобування», суд зазначає наступне.

Статтею 127 Кримінального процесуального кодексу 'України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або (іншим суспільно-небезпечним діянням, може бути стягнута судовим ріщенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Стаття 128 КПК України передбачає, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

У відповідності до ст. 22 ЦК У країни, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням … завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого… Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

Ухвалюючи обвинувальний вирок …, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст.129 КПК України).

За загальними правилами майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст.1166 ЦК України).

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

Частиною 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Таким чином, позов ГС «Солоха» Солохівського ЦВНГК ГПУ «Полтавагазвидобування» про відшкодування матеріальної моральної шкоди підлягає задоволенню на загальну суму 767 грн. 00 коп..

Процесуальних витрат згідно зі ст. 124 КПК України - 988, 7 грн..

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 118,124-126,321, 369, 371, 373-376, 380, 475 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 виним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст. 185 України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Речові докази по справі: 4 каністри обємом по 25 літрів кожна, наповнені ПММ які знаходяться в камері зберігання речових доказів Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області залишити в камері зберігання речових доказів до вирішення питання по виділених матеріалах з кримінального провадження №№ 12017170170000450, переносну радіостанцію з навушником і шапку- знищити..

Стягти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , працюючого машиністом ГС « Солоха», на користь Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування», яке розташоване 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28 код ЗКПО 30019775 - 767 ( сімсот шістесят сім) гриень 00 копійок матеріальних збитків.

Стягти з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , працюючого машиністом ГС « Солоха» накористь держави 988 ( девятсот вісімдесят вісім) гривень 70 копійок за провеження експертиз.

Вирок може бути оскаржений через Зіньківський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського

районного суду Полтавської області С.Р.Должко