Рішення № 85240741, 23.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2019Справа № 910/8445/19

За позовом до третя особа,Приватного акціонерного товариства "Інститут Паперу" Фонду державного майна України яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна казначейська служба Українипро стягнення заборгованості 135 206, 44 грн.

Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:Атрашкевич Є.В. - представник за довіреністю; Лобушнян Л.М. - представник за довіреністю; Скрипка М.Д. - представник за довіреністю; не з`явився.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Інститут Паперу" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фонду державного майна України (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 135 206, 44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовляється брати участь у забезпеченні належного стану будівлі та відшкодуванні понесених витрат на її утримання всупереч вимогам статті 360 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 року відкрито провадження у справі № 910/8445/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Державну казначейську службу України.

29.07.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог висновок експерта не є належним доказом у даній справі, а також зазначив, що не погоджується з заявленими позивачем витратами на загальну суму 50 740,43 грн. Також відповідач вказує на те, що він є бюджетною установою та керується нормами бюджетного законодавства, у зв`язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Окрім того у даному відзиві відповідач просив суд про розгляд справи в судовому засіданні за участю сторін.

01.08.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він навів свої доводи стосовно заперечень відповідача щодо витрат, у частині яких відповідач не погодився у своєму відзиві, а також зазначив, що факт відсутності бюджетного фінансування, а також відповідного укладеного між Сторонами договору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодування відповідачем частки витрат на утримання спільного майна.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 16.08.2019 вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 27.09.2019.

16.09.2019 від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на відповідь позивача на відзив на позовну заяву, у яких він, з урахуванням відповіді позивача на відзив зазначив про те, що не погоджується з заявленими позивачем витратами на загальну суму 26 664,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2019.

У судове засідання, що відбулось 23.10.2019, представник третьої особи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (наділ - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, ухвали суду були надіслані за адресою третьої особи, яка містяться у позовній заяві та у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, оскільки третя особа була належним чином повідомлена про судове засідання та при цьому, третя особа не повідомила про причини неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

У судовому засіданні 23.10.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що він та відповідач є одними із співвласників будівлі, що знаходиться за адресою: вул . Генерала Алмазова (Кутузова ) , 18 /7 та при цьому загальна площа приміщень, яка належать відповідачу, становить 905,4 кв.м, або 7,24% від загальної площі всієї будівлі і при цьому оскільки більша частина площ приміщень в будівлі перебуває у власності позивача, він є власником всіх зовнішніх та внутрішніх інженерних систем з обладнанням та устаткуванням в зазначеній будівлі та відповідно ним постійно укладаються договори з комунальними службами міста для нормального функціонування та життєзабезпечення будівлі. У зв`язку з тим, що технічно неможливо ту чи іншу інженерну систему, яка функціонує на весь адмінбудинок, обслуговувати окремо кожному співвласнику, зазначене обслуговування та утримання будинку (в тому числі допоміжних приміщень - холів, коридорів, сходів, туалетних кімнат, електрощитової, теплопункту, кімната для куріння) може проводитись лише власником цих мереж, а відтак, оплата всіх комунальних послуг (електропостачання, водопостачання та каналізація, опалення), а також обслуговування та утримання будинку (технічне обслуговування теплопункту, спостереження за установками пожежної автоматики, технічне обслуговування ліфтів, охорона та пропускний режим, вивіз сміття, дезобробка місць загального користування, обслуговування приміщень здійснюється одноособово позивачем, якому інші співвласники на підставі договорів про відшкодування витрат з експлуатації та утримання приміщень здійснюють відшкодування понесених ним витрат (витрати на обслуговування та утримання будинку відшкодовується в поточному році за попередній рік, а витрати з оплати комунальних послуг відшкодовуються у поточному році щомісячно). З урахуванням вищезазначеного, позивач, з посиланням на приписи статей 322 та 360 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) просить суд стягнути з відповідача частку витрат пропорційно площі займаного ним приміщення, яке перебуває у спільному користуванні Сторін в розмірі 7,24% від загальної площі приміщень будівлі та розмір яких становить 135 206, 44 грн.

Так, за приписом ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказана стаття ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому як абсолютному володарю правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Водночас, відповідно стаття 360 ЦК України визначає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відтак, стаття 322 ЦК України встановлює обов`язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки майно, яке перебуває на праві спільної часткової власності, належить усім співвласникам, цілком очевидно, що останні зобов`язані нести витрати щодо управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів та інших обов`язкових платежів та нести відповідальність за зобов`язаннями, пов`язаними зі спільним майном, у межах своєї частки у праві спільної часткової власності.

Участь кожного співвласника у "витратах на управління, утримання та збереження спільного майна" означає необхідність несення витрат, які є об`єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані.

Кожен співвласник зобов`язаний брати участь в у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник або співвласники, які зробили необхідні витрати на утримання майна, мають право вимагати від іншого співвласника або співвласників їх відшкодування. Правило ст. 360 ЦК застосовується незалежно від того, хто із співвласників виступив стороною за договірним зобов`язанням щодо спільного майна, за умови, що даний співвласник мав право укладати цей договір.

Таким чином, відповідач, як один із співвласників будівлі, що знаходиться за адресою: вул. Генерала Алмазова (Кутузова), 18/7 та у розпорядженні якого перебувають приміщення у будівлі за вказаною адресою загальною площею 905,4 кв.м, що становить 7,24% від загальної площі приміщень будівлі, в силу ст. ст. 322, 360 ЦК України зобов`язаний компенсувати позивачеві витрати, які останній поніс у зв`язку із утриманням будівлі, що перебуває у спільному розпорядженні позивача та відповідача.

Так, в матеріалах справи містяться копії договорів № 01/18 про надання охоронних послуг від 02.01.2018, № 01/18 про надання охоронних послуг від 01.10.2018, № 1801-72 про надання послуг по видаленню твердих відходів (вивезення побутового сміття) від 12.01.2018, № 266 від 04.06.2018, № 01/08 від 01.08.2014, про надання послуг №37Т від 01.11.2014, № П-475/08/С6 про спостереження за установками пожежної автоматики на об`єкті від 22.02.2006, № 03 на надання послуг з технічного обслуговування ліфтів від 02.01.2014, № 16/18 на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів від 27.04.2018, № 111082 про надання послуг від 08.06.2018, № 1 на вишукувальні роботи від 27.12.2017, № 313/11-В від 26.12.2011, на виконання робіт № 12102016-3 від 12.10.2016, № 12/06/ІП від 12.06.2018, № 41-7 на навчання робітників, посадових осіб і спеціалістів від 18.07.2018, №25-7 на навчання робітників, посадових осіб і спеціалістів від 11.07.2018, № 5 на виконання робіт від 16.08.2018, № 44-7 на навчання робітників, посадових осіб і спеціалістів від 19.07.2018, № 5-8 на навчання робітників, посадових осіб і спеціалістів від 07.08.2018, виконання робіт № 6 від 06.09.2018, № 73-10 на навчання робітників, посадових осіб і спеціалістів від 29.20.2018, №364/18 від 21.08.2018, у яких позивач виступив у якості замовника робіт та послуг різного ґатунку щодо утримання будівлі за адресою: вул. Генерала Алмазова (Кутузова).

Також, в матеріалах справ містяться акти здачі-приймання виконаних робіт та акти здачі-приймання наданих послуг, фіскальних та товарних чеків, прибуткових та видаткових накладних, а також платіжних доручень, що засвідчують факт надання позивачеві іншими особами послуг, а також виконання робіт відповідно до зазначених вище договорів та засвідчують їх оплату з боку позивача, а також факт понесення інших витрат, пов`язаних з утриманням будівлі за адресою: вул. Генерала Алмазова (Кутузова ), 18/7 починаючи з 2018 року на загальну суму 1 500 809,70 грн.

Так, за змістом приписів ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

При цьому, приписами ст. ст. 76-79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, з огляду на наявні в матеріалах справи докази, в силу приписів ст. ст. 322, 360 ЦК України та з огляду на те, що у розпорядженні відповідача перебувають приміщення загальною площею 905,4 кв.м, що становить 7,24% від загальної площі приміщень будівлі за адресою: вул. Генерала Алмазова (Кутузова), 18/7 (яка є перебуває у спільному розпорядженні позивача та відповідача), відповідач зобов`язаний компенсувати відповідачеві витрати пропорційно частці спільного майна, а саме - 7,24% від понесених позивачем витрат на утримання вказаної будівлі в сумі 1 500 809,70 грн., що становить 108 658,62 грн.

Доказів на підтвердження того, що відповідачем компенсовано позивачеві зазначені витрати в сумі 108 658,62 грн. При цьому відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України відсутності підстав для виконання перед позивачем зобов`язань щодо оплати компенсації зазначених витрат, а також обґрунтованості та розміру вказаних витрат.

Доводи відповідача з приводу того, що він є бюджетною установою та на відсутність бюджетних коштів, закладених у 2018 році на покриття відповідних витрат на утримання майна не звільняють відповідача від виконання покладених на нього в силу закону зобов`язань із компенсації витрат, що перебувають у спільному розпорядженні із позивачем.

З приводу доводів відповідача про те, що витрати з виконання робіт із вивезення сміття згідно договору №1801-72 про надання послуг по видаленню твердих відходів (вивезення побутового сміття) від 12.01.2018, на підставі акту №1360 від 31.12.2018, що були сплачені позивачем згідно платіжного доручення №26 від 03.01.2019 на суму 1 606,03 грн. (7, 24 % від яких в сумі 116,28 грн. просить стягнути позивач) були понесені ним у 2019 році, суд зазначає, що дана обставина не звільняє відповідача виконання обов`язку щодо компенсації зазначених витрат.

Статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд із тим, позивач також просить суд покласти на відповідача 7,24% витрат на оплату праці апарату управління позивача та податки (єдиний соціальний внесок в розмірі 22% та податок на додану вартість в розмірі 20%) за 2018 рік в загальній сумі 365 666,99 грн.

При цьому позивач, на підтвердження вказаних витрат надав копії балансу (звіту про фінансовий стан) від 31.12.2018, звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2018 рік та довідок про нарахування заробітної плати за 2018 рік, а також надав суду висновок експертині Проскури Катерини Петрівни (свідоцтво № 1777 від 02.10.2015, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, дію якого подовжено рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 26.10.2018) за результатами проведення експертного економічного дослідження №26/03-2019 від 26.03.2019, у якому експертиня дійшла висновку про те, що враховуючи проведені дослідження, нормативно підтверджується включення Приватним акціонерним товариством "Інститут Паперу" до складу собівартості послуг з обслуговування приміщень витрат на оплату праці управлінського персоналу при розрахунку сум відшкодування загальновиробничих витрат та витрат з технічного обслуговування приміщень будівлі.

Так, за приписами ч. ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Так, як вбачається із висновку експертині Проскури Катерини Петрівни за результатами проведення експертного економічного дослідження №26/03-2019 від 26.03.2019, було проведено дослідження внутрішньої фінансової звітності Приватного акціонерного товариства "Інститут Паперу" з урахуванням Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в контексті обґрунтованості включення собівартості витрат на оплату праці до складу собівартості послуг з обслуговування приміщень і вказується на те, що їх включення є обґрунтованим.

При цьому позивач просить покласти на відповідача 7,24% витрат на оплату праці апарату управління позивача та податки (єдиний соціальний внесок в розмірі 22% та податок на додану вартість в розмірі 20%) за 2018 рік в загальній сумі 365 666,99 грн., тобто визначає витрати у співвідношенні частки будівлі (в розмірі 7,24%), що перебуває у розпорядженні відповідача від сукупного обсягу витрат на оплату праці відповідача за 2018 рік.

Суд не погоджується з даною позицією позивача, оскільки позивач фактично просить покласти на відповідача частку від загального фонду оплати праці за 2018 рік по своїй установі без достовірного посилання на те, яку саме частку у оплаті праці займають саме витрати на утримання спільного майна, що перебуває у розпорядженні сторін. Тобто позивач фактично просить суд покласти на відповідача частку витрат на оплату праці свого підприємства за 2018 рік пропорційно до частки приміщень, що перебувають у розпорядженні відповідача.

Водночас суд зазначає, що баланс (звіт про фінансовий стан) від 31.12.2018, звіт про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 2018 рік та довідки про нарахування заробітної плати за 2018 рік не є належними та допустимим доказами у розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України на підтвердження факту понесення позивачем витрат на оплату праці, оскільки є дані документи є фінансовою та бухгалтерською звітністю відповідача. При тому, що факт здійснення витрат на оплату праці та податків має підтверджуватися відповідними первинними документами - платіжними дорученнями, виписками по банківським рахункам, тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем необґрунтовано включені в загальний розмір витрат, заявлених до стягнення з відповідача 7,24% витрат на оплату праці апарату управління позивача та податки (єдиний соціальний внесок в розмірі 22% та податок на додану вартість в розмірі 20%) за 2018 рік в загальній сумі 365 666,99 грн., що становить 26 474,29 грн.

Поряд із тим, позивачем включені в загальний розмір витрат, заявлених до стягнення з відповідача 7,24% витрати оплачені згідно платіжного доручення № 608 від 06.09.2019 на суму 1 015,54 грн. на користь ПАТ АК "Київводоканал". При цьому суд приймає до уваги, що в матеріалах справи міститься копія акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № КВК06006313 від 06.09.2018 на суму 1 015,54 грн. у якому вказано найменування робіт: "за скид стічних вод з перевищенням ДК".

Відтак вбачається, що зазначені витрати позивача в сумі 1 015,54 грн. є перевищенням допустимих норм на скидання стічних вод у розумінні Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879 сплачених на користь ПАТ АК "Київводоканал" та які є оперативно-господарською санкцією у розумінні ст. ст. 235, 236 Господарського кодексу України, а не витратами на у розумінні ст. ст. 322, 360 ЦК України, у зв`язку із чим слід дійти висновку, що включення позивачем 7,24% від витрат вказаних витрат в сумі 1 015,54 грн., що становить 73,53 грн., до загального розміру витрат, заявлених до стягнення з відповідача є безпідставним.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача щодо відшкодування відповідачем частини витрат на утримання спільного майна в загальній сумі 135 206, 44 грн. є обґрунтованими частково, на суму 108 658, 62 грн. та відповідно, у зв`язку із цим позовні вимоги підлягають задоволенню частково, на суму 108 658, 62 грн.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Сторони, пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 68, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 165, 178, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, ч. 1. ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Інститут Паперу" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 00032945) на користь Приватного акціонерного товариства "Інститут Паперу" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 31812534) заборгованість в розмірі 108 658, 62 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 629, 88 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 28.10.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко