Ухвала суду № 85239261, 23.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

23.10.2019Справа № 910/12822/19

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Бородині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Приватного підприємства "Васильківтрансавто"

1-й провул. Селянський, буд. 30, м. Васильків, Київська область, 08601

до Київської обласної державної адміністрації

площа Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196

про визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Васильківтрансавто" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Київської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на обставини порушення відповідачем порядку розірвання Договору №120708-17 від 28.01.2013, що за його твердженнями є підставою для визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.10.2019.

08.10.2019 від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання про закриття провадження мотивовано тим, що предметом спору є договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, а 12 червня 2019 року постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №910/2175/18 встановлено, що такий договір є адміністративним, і усі пов`язані з ним спори мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

В судове засідання, призначене на 23.10.2019, з`явилися представники позивача та відповідача, проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі не заперечували.

Суд, розглянувши клопотання представника Київської обласної державної адміністрації про закриття провадження у справі №910/12822/19, заслухавши доводи представників учасників справи, всебічно і повно дослідивши вказане клопотання, дійшов висновку, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Сферу господарських відносин відповідно до частини четвертої статті 3 Господарського кодексу України (далі- ГК України) становлять:

господарсько-виробничі майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійснені господарської діяльності (частина четверта статті З ГК України):;

організаційно-господарські - відносини, що складаються між суб`єктами господарювання та суб`єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, під якою відповідно до частини першої даної статті розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованих на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина шоста статті З ГК України);

внутрішньо господарські відносини, що складаються між структурними підрозділами суб`єкта господарювання, та відносини суб`єкта господарювання з його структурними підрозділами (частина сьома статті З ГК України).

Згідно зі статтею 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до статей 1, 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Підвідомчість справ господарським судам визначено статтею 12 ГПК України, згідно якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що визначені цією нормою крім тих спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Так, у відповідності із п. 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, "посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів та рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх штатних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Як встановлено судом, 28.01.2013 між Приватним підприємством "Васильківтрансавто" та Київською обласною державною адміністрацією було укладено Договір №120708-17 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, однак звертаючись до суду із позовною вимогою про визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору, позивач вказує на порушення відповідачем порядку розірвання Договору №120708-17 від 28.01.2013.

Отже, предметом спору у справі №910/12822/19 є договір про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

12 червня 2019 року постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №910/2175/18 встановлено, що такий договір є адміністративним, і усі пов`язані з ним спори мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Так, Суд у вказаній постанові зазначив наступне:

п.30. Пункт 16 частини першої статті 4 КАС України формулює поняття адміністративного договору як спільного правового акта суб`єктів владних повноважень або правового акта за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має певне розмаїття форм, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.

п.36. Таким чином, з огляду на вказані приписи норм матеріального та процесуального права, слід зазначити, що на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування покладені повноваження із забезпечення обслуговування населення засобами транспорту, в тому числі із залученням з цією метою на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.

п.40. Системний аналіз наведених норм права дає підстави висновку, що орган виконавчої влади - це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатор та контролюючий орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні КАС України, а договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору.

п.42. Тобто предметом розгляду в цій справі є дії адміністрації як суб`єкта владних повноважень і перевірка результату дій такого органу під час реалізації покладених на нього управлінських функцій, а також відповідність приписам чинного законодавства договору, укладеного сторонами за результатами таких дій, що в цілому свідчить про публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Таким чином, факти, встановлені постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №910/2175/18 не доказуються при розгляді даної справи.

У відповідності із п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

При цьому, судом враховано наступне.

Частиною 3 статті 233 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо в одному провадженні об`єднані кілька взаємопов`язаних самостійних вимог, суд може ухвалити по будь-якій вимозі часткове рішення та продовжити провадження в частині невирішених вимог. Якщо за вимогами, об`єднаними в одне провадження, відповідачем є одна особа, ухвалення часткового рішення не допускається у разі обґрунтованих заперечень з боку відповідача.

Частина 1 статті 185 передбачає, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Стаття 232 вказує, що судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази. 2. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі №910/12822/19 за позовом Приватного підприємства "Васильківтрансавто" до Київської обласної державної адміністрації про визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 231, п. 2 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 232, ст.ст. 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №910/12822/19 за позовом Приватного підприємства "Васильківтрансавто" до Київської обласної державної адміністрації про визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

2. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали 28.10.2019

Суддя М.О. Лиськов