Рішення № 85236781, 24.10.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.10.2019 Справа №607/13353/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Хамелко О.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Сампари Надії Миронівни,

представника відповідача - адвоката Балабана Петра Олеговича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Коменерго-Тернопіль» про стягнення майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Коменерго-Тернопіль», у якому просить стягнути з нього 35'324 грн. матеріальної шкоди та 30'000 грн. моральної. В обґрунтування вказаних вимог зазначає, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , котра розташована над тією квартирою, де проживає позивач. 28 квітня 2019 року помешкання позивача було затоплено із квартири відповідача, внаслідок чого йому заподіяно збитків на суму 35'324 грн. Також вказана подія завдала йому моральних страждань, котрі ОСОБА_1 оцінює у розмірі 30'000 грн.

У письмових поясненнях, представник відповідача зазначив, що акт про затоплення квартири позивача складений через чотири дні після події та не у відповідній формі, встановленій Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76. Також вважає, що для визначення вартості відновлювальних робіт у квартирі позивача, слід провести будівельно-технічну експертизу. Надана ОСОБА_1 довідка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 таких обставин довести неспроможна. Щодо моральної шкоди, то на їх підтвердження позивачем не надано жодних доказів.

Позивач та її представник, кожен окремо, у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали з мотивів, викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити. Також позивача у вступному слові пояснив, що акт обстеження був складений 02 травня, хоча саме затоплення мало місце 28 квітня 2019 року у зв`язку з вихідними днями, пов`язаними із святкуванням Великодня .

Представник відповідача - адвокат Балабан П.О., у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з мотивів, викладених у письмових поясненнях. У вступному слові пояснив, що квартира АДРЕСА_1 , справді належить ОСОБА_2 Він, тобто ОСОБА_5 , не заперечує факту затоплення квартири позивача із помешкання відповідача, однак вказує, що останній там не проживає, хоча і зареєстрований. Фактичним місцем проживання ОСОБА_2 є с. Михайлівка, Лановецького району Тернопільської області. Саме тому вина відповідача у затопленні квартири позивача - відсутня.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Коменерго-Тернопіль» у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, повно та об`єктивно дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні обставини.

Квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на квартиру від 06 травня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1353. (а.с. 6)

Поверхом вище, безпосередньо над квартирою позивача, розташована квартира АДРЕСА_3 , котра належить відповідачу. Ця обставина доказуванню не підлягає в силу вимог частини 1 ст. 82 ЦПК України, оскільки вона визнається учасниками справи, а у суду не має обґрунтованого сумніву щодо її достовірності або добровільності їх визнання.

Як убачається з довідки № 1571 від 15 травня 2019 року, виданої ТзОВ «Коменерго-Тернопіль», до складу сім`ї, котра перебуває на квартирному обліку у вказаному помешканні відповідача наявні ОСОБА_2 (заявник), ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_7 (донька), ОСОБА_8 (донька), ОСОБА_6 (донька), ОСОБА_9 (онук). (а.с. 22)

Водночас, згідно з довідкою № 411/03-16/4 від 11 вересня 2019 року, виданою Загірцівським старостинським округом Лановецької міської ради Лановецького району Тернопільської області, а також акту, складеного за участі депутата Лановецької міської ради та жителів с. Загірці від 11 вересня 2019 року, ОСОБА_2 , з 16 вересня 2014 року проживає без реєстрації у АДРЕСА_4 разом з дружиною - ОСОБА_10 .

02 травня 2019 року комісія в складі начальника дільниці ОСОБА_11 , майстра дільниці ОСОБА_12 , склали акт обстеження кв. АДРЕСА_2 , де виявили сліди затоплення, що мало місце з квартири поверхом вище, а саме: № АДРЕСА_3 . Причиною такого затоплення був тріснутий шланг на зливному бачку туалету у квартирі АДРЕСА_3 . (а.с. 7 )

У цьому акті зафіксовано, що у квартирі АДРЕСА_6 пошкоджено в: коридорі - стеля (шпаклівка з фарбуванням) 3 м 2 , стіна (шпалери) 6 м 2 , підлога (паркет) 8 м 2 ; ванній - стеля (шпаклівка з фарбуванням) 1м2; кухні - стеля (шпаклівка з фарбуванням) 8 м2, стіна (шпалери) 4 м2, підлога (паркет) 6 м2; кімнаті - стеля (натяжна), сіна (шпаклівка з фарбуванням) 5 м2, підлога (паркет) 2 м2, диван - 1 шт.

Окрім підпису членів комісії, у нижній частині акту таж вказано прізвища позивача та відповідача. Навпроти прізвища позивача міститься підпис, а навпроти прізвища відповідача він відсутній. При цьому міститься допис про те, що мешканець квартири АДРЕСА_3 від підпису відмовився.

Вартість відновлювального ремонту вказаної квартир, не враховуючи витрат щодо дивана, склала 30'324 грн. Вказане підтверджується довідкою про вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно виконати у зв`язку з залиттям холодною водою квартири АДРЕСА_2 , виданою фізичною-особою підприємцем ОСОБА_13 .

Факту затоплення квартири позивача із помешкання ОСОБА_2 не заперечує і представник відповідача.

Норми матеріального та процесуального права, якими суд керувався при вирішенні спору та їх аналіз.

Відповідно до частини 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинною 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (частина 1 ст. 81 ЦПК України)

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (частини 1 ст. 79 ЦПК України)

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. (частина 1 ст. 316, частина 1 ст. 317 ЦК України)

Частиною 1 ст. 13 Конституції України визначено, що власність зобов`язує.

Відповідно до частин 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ця норма ЦК України кореспондується з іншою - статтею 151 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК Української РСР), якою визначено, що громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом Української РСР.

Відповідно статті 179 ЖК Української РСР, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацом 2 пункту 2.3.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто зазначена норма передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Вказану правову позицію також висловив і Верховний суд у постанові від 28 лютого 2018 року, ухвалений у справі № 281/618/15-ц

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

В силу вимог частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної немайнової шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь і зниження престижу, ділової репутації.

Висновки суду по суті спору та правова оцінка доводів сторін.

Квартиру позивача було затоплено з квартири відповідача.

Причиною затоплення став тріснутий шланг змивного бачка туалету у кватирі ОСОБА_2

Внаслідок такого затоплення були заподіяні збитки майну позивача, котрі відповідач, як власник помешкання з якого було здійснено таке затоплення, зобов`язаний відшкодувати.

З об`єму цих збитків суд виключає вартість дивана, оскільки на підтвердження розміру заподіяння такої шкоди, позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Також судом встановлено, що неправомірними діями відповідача позивачу дійсно було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у негативних емоціях, душевних стражданнях та переживаннях з приводу пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, порушення звичного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації.

Водночас варто зазначити, що сама по собі неправомірна поведінка відповідача, хоча і говорить про наявність моральних страждань, однак не доводить їх розміру.

Така обставина підлягає доказуванню у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, тобто шляхом подачі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Однак жодного доказу, котрий підтверджував би розмір заподіяної позивачу моральної шкоди у зазначеному ним розмірі, не надано, а тому, виходячи з принципів розумності і справедливості, суд вважає, що і у даній частині позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 3'000 грн. моральної шкоди.

Суд бере до уваги посилання представника відповідача на наявність недоліків у акті від 02 травня 2019 року, однак вважає, що вони суттєво не вплинули на суть викладених у ньому обставин, а тому він є належним та допустимим доказом.

Окрім цього, суд оцінив його в комплексі з іншими доказами, як то поясненнями учасників, кожен із яких не заперечував факту затоплення помешкання позивача із квартири відповідача саме 28 квітня 2019 року.

Також належним та допустимим доказом слід вважати довідку про вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно виконати у квартирі відповідача.

Посилання представника відповідача на необхідність проведення у даній справі будівельно-технічної експертизи не ґрунтується на нормах права.

Суд звертає увагу на те, що доказами у справі можуть бути будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такий підхід суд застосовує через призму принципів змагальності та диспозитивності, за яких кожен із учасників повинен довести як свої вимоги так і заперечення, а суд з позиції пасивного «арбітра» зобов`язаний надати таким доводам оцінку.

У даній справі позиція відповідача в частині заподіяння збитків майну позивача, побудована на декларативному запереченні фактів та обставин без надання відповідних контр-доказів, внаслідок чого ним не спростовано призумцію своєї вини. Натомість позивача довів свої вимоги, шляхом надання відповідних документів.

Також суд відкидає посилання представника відповідача на факт не проживання у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки така обставини не спростовує обов`язку ОСОБА_2 як власника утримувати своє майно у належному стані та не допускати заподіяння збитків іншим учасникам цивільних правовідносин внаслідок його використання.

Таким чином, в результаті судового розгляду судом здобуто належні, допустимі, достовірні та достатні докази часткової обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1

Також з відповідача в користь позивач слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 133, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Коменерго-Тернопіль» про стягнення майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 : 30 324 (тридцять тисяч триста двадцять чотири) гривні матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири; 3000 (три тисячі) гривень моральної шкоди; 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Повне судове рішення складене 28 жовтня 2019 року.

Реквізити сторін:

- ОСОБА_1 - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 , серія та номер паспорта громадянина України - НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_2 - зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_9 ;

-товариство з обмеженою відповідальністю «Коменерго-Тернопіль» - місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Чалдаєва, 1, реєстраційний номер облікової картки платника податків 38357855 .

Головуючий суддяЛ. М. Сливка