Рішення № 85236303, 24.10.2019, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 453/487/19

Провадження № 2/456/1047/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Яніва Н. М.

з участю секретаря Сунак Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, третя особа керівник апарату Сколівського районного суду Львівської області Середа Тетяна Миколаївна про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд та з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати дії керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Т.М. щодо її звільнення з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області - неправомірними, скасувати наказ керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Т.М. № 84/К від 17.10.2018 про її звільнення з посади помічника, як незаконний та протиправний, поновивши її на посаді помічника голови Сколівського районного суду Львівської області з 18.10.2018. Також просить, стягнути з Державної судової адміністрації України у її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 18.10.2018 по день постановлення рішення суду по суті справи, а також моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. та судові витрати. Рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 21.04.2008 її на підставі наказу № 16-К Сколівського районного суду Львівської області було прийнято на роботу на посаду секретаря судових засідань. 21.07.2008 на підставі наказу № 25-К Сколівського районного суду Львівської області вона переведена на посаду помічника судді. 04.08.2016 на підставі наказу №42/к переведена на посаду помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, тимчасово на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області. Однак, 17.10.2018 на підставі наказу № 84/К її звільнили з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, у зв`язку з закінченням строку трудового договору, на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України.

Вважає, що її звільнення є незаконним та відбулось з порушенням положень Законів України «Про судоустрій та статус суддів» та «Про державну службу», а також Положення про помічника судді. Так, помічник судді може бути звільнений з посади наказом керівника апарату суду, у якому працює помічник, за поданням судді, помічником якого він є (достроково) або внаслідок припинення повноважень судді, працівником якого він призначений, на підставі наказу керівника суду. Станом на час її звільнення із займаної посади повноваження судді Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_3 не припинені та зазначений суддя не звільнений із посади судді вказаного суду. Подання на її звільнення з посади помічника суді, суддя Ясінський

Ю.Є. не подавав, тобто жодних підстав для її звільнення не було. Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 13.03.2019 у справі № 308/4431/17, яку вона просить застосувати до спірних правовідносин. Окрім цього з урахуванням вказаної постанови, просить суд поновити їй строк звернення до суду із вказаним позовом, оскільки саме з прийняттям вказаної постанови їй стало відомо про порушення її прав.

Доповнила, що внаслідок незаконного звільнення їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у безпідставності позбавлення права на отримання заробітку, внаслідок чого була змушена прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Після звільнення вона тривалий час перебувала у важкому моральному та психологічному стані, оскільки робота була основним джерелом її існування. У зв`язку з незаконним звільненням вона вимушена була змінити місце проживання та переїхати до м. Львова, що за 120 км. від м. Сколе з метою подальшого працевлаштування, а також отримання нової професії. Зокрема нею було складено кваліфікаційний іспит у КДКА Львівській області, для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та пройдено стажування на що понесла додаткові витрати. Вважає, що справедливою компенсацією за завдану їй моральну шкоду у зв`язку із незаконним звільненням буде сума, яка підлягає стягненню з відповідача Держаної судової адміністрації у розмірі 50 000 грн..

Щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то вказала, що така становить 262 629 грн., а саме за період з 18.10.2018 по 22.08.2019 з розрахунку 1233 грн. (середньоденна заробітня плата х 213 робочих днів). Однак вказана сума повинна бути відкоригована по день постановлення рішення суду по суті справи.

Позивач ОСОБА_1 у судове засіданні не з`явилась, скерувала на адресу суду заяву в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Будучи присутньою у попередніх судових засіданнях пояснила, що вона була прийнята на посаду помічника судді за поданням судді, відтак і звільнена повинна бути також за поданням судді. Проте суддя Сколівського районного суду Львівської області Ясінський Ю.Є., помічником якого являлась, подання на її звільнення не подавав, вона заяви про звільнення не писала, а тому керівник апарату Сколіського районного суду не вправі була виносити наказ про її звільнення. Також вказала, що при звільнені, їй не запропонували переведення на іншу посаду у суді. Що стосується строку звернення до суду з вказаним позовом, то зазначила, що спочатку вважала наказ про її звільнення законним, та тільки після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 13.03.2019 у справі № 308/4431/17 зрозуміла, що її трудові права порушено, а тому звернулась з вказаним позовом до суду.

У зв`язку з вищенаведеним вважає своє звільнення з роботи незаконним та просить поновити її на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також стягнути моральну шкоду.

Представник відповідача Сколівського районного суду Львівської області у судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання, згідно якого просили проводити розгляд справи у їхній відсутності, позовні вимоги заперечують з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема у поданому відзиві вказали, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення, у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, більше як на п`ять місяців, який поновленню не підлягає, оскільки причини з якими позивач пов`язує пропуск вказаного строку не можуть бути визнані поважними. Так посилання позивача на те, що про порушення своїх прав вона дізналась тільки з прийняттям Великою Палатою Верховного Суду постанови від 13.03.2019 у справі № 308/4431/17, оскільки станом на день її звільнення питання звільнення помічника судді врегульовано не було є надуманими та безпідставними. Вказане питання на день її звільнення, а саме 17.10.2018, було чітко врегульовано відповідними нормами права закріпленими у Законі України «Про судоустрій та статус суддів», «Про державну службу, а також «Положенні про помічника судді».

Уповноважений представник відповідачів Державної судової адміністрації України та

територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області - Дулебко В .В. у судове засіданні не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду, однак надіслав на адресу суду клопотання, згідно яких просив проводити розгляд справи у його відсутності, вказавши, що повністю підтримує подані відзиви на позовну заяву. Так згідно поданих відзивів - просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з тих мотивів, що позивачка було правомірно та згідно чинного законодавства звільнена з займаної посади. А саме, наказом від 04.08.2016 № 42/к ОСОБА_1 за її ж згодою було тимчасово переведено на посаду помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області. 17.10.2018 був останнім днем повноважень вказаного судді зі здійснення правосуддя та в цей день закінчились його повноваження як голови Сколівського районного суду. Згідно п. 11 Положення про помічника судді у разі відсутності згоди помічника судді на переведення на іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, або за умови неможливості переведення працівника за його згодою на посаду помічника судді або іншу посаду в апараті суду він підлягає звільненню з посади на підставі п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Окрім цього вважають, що вимога про стягнення моральної шкоди також є необґрунтованою, оскільки позивачем не надано жодних доказів у підтвердження завданої шкоди.

Третя особа керівник апарату Сколівського районного суду Львівської області Середа Т.М. у судове засідання не з`явилась, хоча була належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги не визнала та просила у задоволені таких відмовити повністю.

У поданому запереченні на позов вказала, що позивач ОСОБА_1 була звільнена правомірно та згідно вимог чинного законодавства. Зазначила, що згідно наказу від 04.08.2016 № 42/к позивача було переведено на посаду помічника голови Сколівського районного суду, тимчасово на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області, за її згодою. Тобто позивачці, достеменно було відомо, що трудовий договір укладений з нею був строковий. 17.10.2018 був останнім днем повноважень судді ОСОБА_3. зі здійснення правосуддя та в цей день закінчились його повноваження як голови Сколівського районного суду. Зазначила також, що на момент звільнення ОСОБА_1 у судді не було вакантних посад, а тому перевести її на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби не представлялось можливим. Також, не було можливим покласти на ОСОБА_1 повноваження додаткового помічника іншого судді, оскільки заяви про покладення на неї повноважень додаткового помічника іншого судді позивач не писала та подання іншого судді не було. На час звільнення позивача у Сколівському районному суді працював один суддя, який мав повноваження судді з відправлення правосуддя у якого вже був як основний так і додатковий помічник. У зв`язку з цим, керуючись п. 11 Положення, 17.10.2018 нею було винесено, як керівником апарату Сколівського районного суду, наказ № 84/к «Про звільнення ОСОБА_1 з роботи».

Вважає, що оскільки оскаржуваний наказ було винесено нею правомірно, відтак жодних моральних страждань позивачу ОСОБА_1 не було заподіяно.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до переконання, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Так, відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням

особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Судом встановлено, що у відповідності до записів трудової книжки ОСОБА_1 , така 21.04.2008 на підставі наказу № 16-К Сколівського районного суду Львівської області була прийнята на роботу на посаду секретаря судових засідань. В подальшому 21.07.2008 на підставі наказу № 25-К Сколівського районного суду позивач ОСОБА_1 переведена на посаду помічника судді. 03.04.2015 переведена на посаду помічника судді Сколівського районного суду тимчасово на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень судді Сколівського районного суду Львівської області, за її згодою./а.с.7-10, 36/

04.08.2016 на підставі письмової заяви ОСОБА_1 , а також подання голови суду ОСОБА_3 керівником апарату Сколівського районного суду Львівської області було видано наказ №42/к, згідно якого ОСОБА_1 переведена на посаду помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, тимчасово на час виконання суддею ОСОБА_3 повноважень голови Сколівського районного суду Львівської області. /а.с.42-43/

У відповідності до наказу голови Сколівського районного суду ОСОБА_3 № 83/К від 17.10.2018 р., зазначено вважати ОСОБА_3 таким, що з 18.10.2018 достроково припинив повноваження голови Сколівського районного суду Львівської області у зв`язку з припиненням повноважень судді Сколівського районного суду Львівської області./а.с.44/

Згідно наказу керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області від 17.10.2018 № 84/К, ОСОБА_1 була звільнена з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області, у зв`язку з закінченням строку трудового договору, на підставі п.2 ст. 36 КЗпПУ. Підставою для прийняття цього наказу були наказ № 22/К «Про переведення ОСОБА_1 » від 03.04.2015, наказ «Про призначення на посаду судді Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_3 .» від 05.11.2013 № 75/К. /а.с.6/

Таким чином виходячи зі змісту позовних вимог та наведених фактичних обставин справи, суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із трудового законодавства, які пов`язані з правом особи на працю, тому, при вирішенні спору між сторонами,

слід керуватися КЗпП України, а також враховуючи суб`єктивний склад учасників правовідносин - Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 р № 889-VIII, Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402, а також Положенням про помічника судді, затвердженого рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21 у редакції чинній на момент звільнення позивача з займаної посади, а саме станом на 17.10.2018 (надалі Положення).

Так, згідно з вимогами ч.1 ст. 157 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Правовий статус, умови діяльності помічників судді визначаються Законом України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 92 Закону України "Про державну службу", нормативно-правовими актами з питань оплати праці працівників патронатних служб і цим Положенням.

У відповідності до Положення про помічника судді помічник голови суду - це працівник патронатної служби, який забезпечує виконання суддею, обраним у встановленому порядку головою суду, адміністративних повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а також повноважень щодо здійснення правосуддя.

Згідно п.7 розділу ІІ вищевказаного Положення, судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді. Помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду. Помічник голови суду, заступника голови суду, судді - члена Ради суддів України призначається на посаду на строк перебування судді на відповідній посаді. Призначення на посаду помічника судді здійснюється на підставі письмового подання судді без конкурсного відбору наказом керівника апарату відповідного суду.

Пунктом 11 вищевказаного Положення передбачено, що у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), а також з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади, припинення повноважень члена Ради суддів України у встановленому законом порядку, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.

Крім того, у зазначених випадках на такого (таких) помічника (помічників) судді може на певний строк у встановленому законом порядку покладатися виконання повноважень додаткового помічника іншого судді (суддів), у якого (яких) найбільше поточне судове навантаження, про що на підставі подання відповідного судді та особистої заяви помічника судді видається наказ керівника апарату суду.

У разі відсутності згоди помічника (помічників) судді на переведення на іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, або за умови неможливості переведення працівника за його згодою на посаду помічника судді або іншу посаду в апараті суду він (вони) підлягає (підлягають) звільненню з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.

Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв`язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.

У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.

Таким чином, виходячи з буквального тлумачення наведеним вимог законодавства, що були чинними на час спірного звільнення підставами для звільнення помічника судді є: зава про таке звільнення за власним бажанням, мотивоване подання судді, тривала відсутність судді та/або припинення повноважень судді помічником якого він є чи звільнення судді - при умові відсутності у суді вакантних посад, які не належить до посад державної служби або не можливості покладення на такого помічника обов`язку додаткового помічника.

З набуттям чинності Закон України «Про державну службу» до посад патронатної служби належать у тому числі помічники суддів.

Так у відповідності до ч. 2 ст. ст. 92 вказаного Закону працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби. Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.

У відповідності до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку (п.2,3 ст.23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

У відповідності до ч. 4 ст. 92 Закону України про «Державну службу» на працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім ст.39-1,41-43-1,49-2 КЗпП України.

Так, ст. 39-1 КЗпП України передбачено, що якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Тобто, дане положення Закону про пролонгацію трудового договору не поширюється на помічників суддів, які відносяться до патронатної служби.

Судом беззаперечно встановлено та таке не заперечувалось сторонами, що 18.10.2018 достроково було припинено повноваження голови Сколівського районного суду Львівської області ОСОБА_3 у зв`язку з припиненням повноважень судді Сколівського районного суду Львівської області, помічником якого на підставі подання цього судді була ОСОБА_1 ..

Позивачка не заперечувала того факту, що не зверталась із заявою про призначення її додатковим помічником іншого судді Сколівського районного суду, а також про відсутність подання іншого судді на таке її призначення.

Окрім цього, як вбачається з штатного розпису Сколівського районного суду Львівської області станом на 01.01.2018 та табелю обліку робочого часу за другу половину жовтня 2018 р. на час звільнення позивача у Сколівському районному судді Львівської області не було вільних вакантних посад не державної служби переведення на які можна б було запропонувати позивачу ОСОБА_1 ..

З урахуванням вищевикладеного суд проаналізувавши норми законодавства чинного на момент звільнення позивача та надавши оцінку зібраним по справі доказам прийшов до обґрунтованого висновку, що оспорюваний позивачем наказ про її звільнення відповідає вимогам п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, ч. 2,3 ст. 92 Закону України «Про держану службу», а також п. 11, 12 Положення про помічника судді.

Посилання представника позивача про те , що помічник може бути звільнений тільки за поданням судді суд відхиляє, оскільки порядок, підстави та умови припинення трудового договору мають чітко окреслений правовий характер.

Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»,) Однак формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства).

А тому, в даному випадку суд відступає від правового висновку зробленого у постанові Верховного Суду від 13.03.2019р. у справі №308/4431/17, який на думку позивача має фундаментальне значення для вирішення даної справи. Даний правовий висновок хоча і стосується застосування норм права у подібних правовідносинах, однак фактичні обставини справи не є аналогічні обставинам встановленим у даній справі. Зокрема в зазначеному правовому висновку Верховного Суду, встановлено, що станом на час звільнення позивача із займаної посади помічника судді, повноваження судді (помічником якого була особа) не були припинені, та суддя не звільнений із посади. Крім цього було наявне подання судді на призначення звільненої особи його помічником на час виконання ним повноважень судді цього суду. В розглядуваній ж справі, судом беззаперечно встановлено протилежні обставини, зокрема факт припинення повноважень судді ОСОБА_3. з здійснення правосуддя, відповідно припинення його повноважень як голови суду, відсутність заяви позивача та подання іншого судді Сколівського районного суду про призначення на посаду додаткового помічника, а також відсутність вакантних місць в апараті суду не державної служби для переведення.

У зв`язку з вищенаведеним суд приходить до переконливого висновку, що в ході розгляду справи позивачем не надано жодного належного, допустимого та достовірного доказу, у розумінні ст.ст. 77-79 ЦПК України в обґрунтування заявлених вимог, а саме, що її звільненя відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, та таких доказів не здобуто і в судовому засіданні, а тому позовні вимоги про визнання дії керівника апарату Сколівського районного суду Львівської області Середи Т.М. щодо звільнення ОСОБА_1 з посади помічника голови Сколівського районного суду Львівської області - неправомірними, скасування наказу № 84/К від 17.10.2018 р. про її звільнення та поновлення її на посаді помічника голови Сколівського районного суду Львівської області з 18.10.2018 р. задоволенню не підлягають.

Оскільки позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди є похідними від позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, вони задоволенню також не підлягають.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з цим, зважаючи на те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повність, тому не підлягають до задоволення і вимоги про стягнення судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Сколівського районного суду Львівської області, Державної судової адміністрації України, територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, третя особа керівник апарату Сколівського районного суду Львівської області Середа Тетяна Миколаївна про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Н. М. Янів