Рішення № 85236142, 27.09.2019, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/2870/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"27" вересня 2019 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

секретаря Кафтан О.Ю.,

із участю: позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Самбірської міської ради Львівської області, третя особа Департамент ДАБІ у Львівській області, - про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просять визнати за ними право власності нежитлову будівлю загальною площею 56,6м.кв. у АДРЕСА_1 та на нежитлову будівлю загальною площею 61м.кв. у АДРЕСА_2 . В обґрунтування заявлених позовних вимог покликаються на те, що Актом міжвідомчої комісії від 16.12.2009р. «Про встановлення однотипних збірно-розбірних павільйонів» їм погоджено встановлення торгового павільйону та визначено місце встановлення. Рішенням Самбірської міської ради Львівської області від 28.01.2010р. №31 «Про встановлення однотипних збірно-розбірних торгових павільйонів» затверджено вищевказаний акт та дозволено встановлення однотипних збірно-розбірних легкого типу павільйонів по АДРЕСА_4 розмірами 5,5x11,0м. кожен, - ОСОБА_2 з західного фасаду існуючої будівлі «Корчма» та ОСОБА_1 зі східної сторони підпірної стінки проїзду до торгового комплексу «Макс» між існуючими торговими павільйонами. Самбірською міською радою 15.07.2010 року позивачу ОСОБА_2 надано в оренду на п`ять років земельну ділянку площею 408кв.м. у АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлової будівлі.

Відтак, позивачі зазначають, що у 2010 році відповідно до вказаних документів не закінчили процедуру набуття прав на земельну ділянку, але розпочали будівництво, яке закінчено в 2019р., що вбачається з технічного паспорта Самбірського МБТІ і, яке в силу зазначеного слід вважати самочинним. Згідно технічних висновків нежитлові будівлі АДРЕСА_3 загальною площею 56,6м.кв. та АДРЕСА_3 загальною площею 61,0м.кв. по АДРЕСА_3 капітальні споруди, відповідають будівельним, санітарно-гігієнічним, протипожежним вимогам, надійності, - підлягають введенню в експлуатацію. У зв`язку із наведеним позивачі просять визнати право власності, зокрема за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю площею 56,6м.кв. по АДРЕСА_1 та за ОСОБА_2 нежитлову будівлю площею 61м.кв. по АДРЕСА_3 .

Позивачі у судовому засіданні позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Представник відповідача Самбірської міської ради Львівської області на виклик в суд не з`явився, хоча належним чином повідомлявся у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи; із відзивом на позов не звертався. Тому суд ухвалив розглядати справу в його відсутності на підставі наявних даних про права та взаємовідносини сторін у заочному провадженні, про що не заперечили позивачі; у підготовче судове засідання від відповідача надійшло клопотання про його проведення за відсутності представника та, відповідно, про призначення справи до судового розгляду по суті.

Під час підготовчого судового засідання 18.09.19р. судом постановлено ухвалу про залучення представника ДАБІ як третьої особи; на сьогодні представник третьої особи Департаменту ДАБІ у Львівській області аналогічно до суду не з`явився та не повідомив про причини неявки.

Заслухавши пояснення позивачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

У силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Пунктом 1 ч. 1 ст. 16 ЦК України встановлено спосіб захисту цивільного права шляхом його визнання.

Судом установлено, що згідно Акту міжвідомчої комісії від 16.12.2009р. «Про встановлення однотипних збірно-розбірних павільйонів» ОСОБА_2. та ОСОБА_1 погоджено встановлення торгового павільйону та визначено місце встановлення у АДРЕСА_3 .

Рішенням Самбірської міської ради Львівської області від 28.01.2010р. №31 «Про встановлення однотипних збірно-розбірних торгових павільйонів» затверджено акт міжвідомчої комісії та дозволено встановлення однотипних збірно-розбірних легкого типу павільйонів по АДРЕСА_4, розмірами 5,5x11,0м. кожен, ОСОБА_2 з західного фасаду існуючої будівлі «Корчма» та ОСОБА_1 зі східної сторони підпірної стінки проїзду до торгового комплексу «Макс», між існуючими торговими павільйонами.

Згідно рішення Самбірської міської ради Львівської області від 15.07.2010 року №16 «Про надання земельних ділянок в оренду», затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, в тому числі, ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 та надано земельну ділянку площею 408кв.м. оренду терміном на 5 років для обслуговування нежитлової будівлі.

На підставі вищезазначених документів позивачами кожним окремо здійснено будівництво нежитлових приміщень, - павільйонів площею 56,6м.кв. по АДРЕСА_1 та площею 61м.кв. по АДРЕСА_3 , на земельній ділянці, яка була виділена їм для цієї мети; однак вони не завершили процедури набуття прав на таку земельну ділянку.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», передбачено, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності на майно. Згідно п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку буде передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно. При тому з урахуванням п. 18 цієї Постанови при вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на підставі частини третьої статті 376 ЦК суд не повинен враховувати час передачі земельної ділянки у власність або надання її у користування.

Із рішення Самбірської міської ради Львівської області від 15.07.2010 року №16 встановлено, що позивачу ОСОБА_2 було надано в оренду терміном на п`ять років земельну ділянку площею 408кв.м. у АДРЕСА_3 для обслуговування нежитлової будівлі.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до технічних висновків за результатами обстеження будівель АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , виготовлених п/п ОСОБА_3 , будівлі павільйонів відповідають всім будівельним, санітарно-гігієнічним, протипожежним вимогам, вимогам надійності та підлягають введенню у експлуатацію.

Як встановлено судом, позивачі здійснили будівництво нежитлових будівель на земельній ділянці котра була відведена їм для вказаної мети, для використання у спосіб будівництва та обслуговування збудованого нерухомого майна, однак не завершили процедури набуття прав на неї. Прав та інтересів інших осіб самочинно збудований об`єкт не порушує і відповідні докази на спростування зазначених обставин у матеріалах справи відсутні, а учасником справи відповідачем Самбірською міською радою не надані.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ураховуючи усе вищенаведене суд, виходячи з положень ст. 376 ЦК України, дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити, а саме визнати за позивачами право власності, - зокрема за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю площею 56,6м.кв. по АДРЕСА_1 та за ОСОБА_2 нежитлову будівлю площею 61м.кв. по АДРЕСА_3 , оскільки таке будівництво не суперечить суспільним інтересам та не порушує прав інших осіб і таке збудоване з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Судовий збір сторонами при зверненні до суду був частково сплачений, а тому слід із кожного при ухваленні судового рішення стягнути різницю.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , - право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 56,6м.кв. у АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_3 , - право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 61м.кв. у АДРЕСА_2 .

Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з кожного по 3368,3(три тисячі триста шістдесят вісім гривень 30коп.)грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене позивачами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача у порядок і строк, передбачений ст. 284 ЦПК України.

Суддя