Рішення № 85235646, 24.10.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6978/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого - судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Івасюти Н.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Пушкар І.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

встановив:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом доУправління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, у якому просить:

-визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар Ірини Євгенівни по закінченню виконавчого провадження ВП №57907803;

-визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар Ірини Євгенівни про закінчення виконавчого провадження №57907803 від 16 серпня 2019 року з примусового виконання виконавчого листа №461/7737/17, виданого Галицьким районним судом м. Львова 05.12.2018 року;

-зобов`язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області провести виконавчі дії до повного виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 08.02.2018 року згідно з виконавчим листом №461/7737/17, виданим Галицьким районним судом м. Львова 05.12.2018 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08.02.2018 року у справі №461/7737/17 позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено та зобов`язано провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії на підставі довідки №2.2.1-39-261 від 17.08.2017 року про розмір грошового забезпечення, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, починаючи з 01 червня 2017 року, виходячи з розрахунку 83% грошового забезпечення для обчислення пенсії без обмеження максимального розміру пенсії, а також провести перерахунок доплати, як різницю між отриманою та перерахованою пенсією з 01.06.2017 року, та виплатити заборгованість ОСОБА_2 .

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар Ірини Євгенівни від 16.08.2019 року ВП №57907803 закінчено виконавче провадження за виконавчим листом №461/7737/17, виданим Галицьким районним судом м. Львова 05.12.2018 року.

Вважаючи постанову передчасною, протиправною та такою, що порушує права та законні інтереси ОСОБА_2 , позивач просить оскаржувану постанову скасувати. При цьому, вказує, що судове рішення не виконано, а державним виконавцем не вчинено належних та достатніх дій, в межах ЗУ «Про виконавче провадження», для повного виконання судового рішення.

Представник позивача позов підтримала, з мотивів, наведених у ньому. Просила позов задовольнити. Додатково пояснила, що рішення суду залишається не виконаним, а закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа до суду, який його видав, фактично призводить до унеможливлення виконання законного рішення суду в майбутньому, порушить права та законні інтереси позивача. Крім цього, звернула увагу, що згідно тексту оскаржуваної постанови, державним виконавцем лише 15.08.2019 року винесено постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі, що становить 10 200,00 гривень, а вже на наступний день 16.08.2019 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Представник відповідача позов заперечила, з підстав, наведених у відзиві на позов. Просила відмовити у задоволенні позову повністю, вказуючи, що дії державного виконавця при прийнятті оскаржуваної постанови, а також оскаржувана постанова є такою, що прийнята в межах наявних повноважень та у спосіб передбачений законом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено наступне.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 08.02.2018 року у справі №461/7737/17, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.06.2018 року, адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, треті особи: Львівський обласний військовий комісаріат, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885) щодо відмови у перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 13 червня 1996 року) на підставі довідки №2.2.1-39-261 від 17.08.2017 року про розмір грошового забезпечення, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10. ЄДРПОУ: 13814885) провести ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 13 червня 1996 року) перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії на підставі довідки №2.2.1-39-261 від 17.08.2017 року про розмір грошового забезпечення, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, починаючи з 01 червня 2017 року, виходячи з розрахунку 83% грошового забезпечення для обчислення пенсії без обмеження максимального розміру пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ:13814885) провести перерахунок доплати, як різницю між отриманою та перерахованою пенсією з 01.06.2017р., та виплатити заборгованість ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 13 червня 1996 року).

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ: 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Залізничним РВ УМВС України у Львівській області 13 червня 1996 року) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення набрало законної сили 31.07.2018 року.

На виконання рішення суду від 08.02.2018 року у даній справі, 05.12.2018 року Галицьким районним судом м. Львова видано відповідний виконавчий лист.

12.12.2018 року ОСОБА_2 подав до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області заяву про відкриття виконавчого провадження, згідно вказаного виконавчого листа №461/7737/17.

14.01.2019 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар Іриною Євгенівною відкрито виконавче провадження №57907803, на підставі виконавчого листа №461/7737/17.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар Ірини Євгенівни від 16 серпня 2019 року закінчено виконавче провадження №57907803, з примусового виконання виконавчого листа №461/7737/17, виданого Галицьким районним судом м. Львова 05.12.2018 року. Постанову про стягнення виконавчого збору від 14.01.2019 року та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 16.08.2019 року виділено в окремі виконавчі провадження.

Згідно мотивувальної частини оскаржуваної постанови, підставою для закінчення виконавчого провадження стало те, що відділом примусового виконання рішень було виконано всі можливі дії по стягненню боргу з боржника (примусового виконання рішення), передбачені Законом України «Про виконавче провадження», в т.ч. шляхом стягнення штрафу та направлення до правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення боржником, а тому на підстав ч.3 ст.63 ЗУ «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як зазначалось вище, частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

Отже, з дня набрання законної сили рішенням суду у відповідача виникає обов`язок щодо його виконання.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.01.2018 №К/9901/1192/18 (К/9901/1194/18, 813/7998/13-а).

В ході судового розгляду встановлено, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 14.01.2019 року державним виконавцем зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, про що повідомити державного виконавця.

Жодного належного підтвердження повного виконання рішення суду боржником не надано.

Вимогою державного виконавця від 18.03.2019 року зобов`язано боржника в строк до 01.04.2019 року надати документальне підтвердження виконання рішення суду та повідомити, які саме заходи вжиті та вживаються з метою його виконання.

22.03.2019 року та 11.04.2019 року до відділу ДВС надійшли листи боржника - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в яких повідомлено про неможливість виконання рішення суду, у зв`язку із відсутністю оригіналу довідки, на підставі якої необхідно провести перерахунок та виплату стягувачу.

Як вказує позивач та встановлено в ході розгляду справи, оригінал довідки від 17.08.2017 №2.21-39-261, виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України для проведення перерахунку пенсії з 01.06.2017 року, відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова від 08.02.2018 року, було передано до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

12.06.2019 року на адресу відділу ДВС надійшов лист боржника щодо виконання рішення суду. Боржником зазначено про нараховану доплату за період з 01.06.2017 року по 31.12.2017 року в сумі 86 586,43 гривень, про що свідчить долучена копія розрахунку. Також, зазначено, що нарахована заборгованість буде виплачена у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".

Водночас, боржником не надано жодного належного підтвердження проведеного перерахунку після 31.12.2017 року, та належним чином не обґрунтовано поважність причин невиконання рішення в повному обсязі, зважаючи на його обов`язковість в силу вищенаведених положень Конституції України.

Згідно ч.2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Нормами ч.1 ст. 75 Закону закріплено розміри штрафів, які накладаються виконавцем на боржника за невиконання рішення без поважних причин, а саме: на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Державним виконавцем постановою від 19.07.2019 року на боржника накладено штраф за невиконання без поважних причин рішення, за яким останнього зобов`язано вчинити певні дії. Зокрема, боржника зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.

Станом на день винесення оскаржуваної постанови боржником рішення суду не виконано.

15.08.2019 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в подвійному розмірі, що становить 10 200,00 гривень, оскільки боржником рішення суду не виконано, а також відсутня будь-яка інформація поважності таких причин невиконання рішення суду.

Таким чином, станом на 16.08.2019 року рішення суду боржником не виконано.

Згідно ч.4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи).

Як встановлено судом, на адресу відділу ДВС не надходило повідомлення щодо виконання в повному обсязі зазначеного рішення від боржника чи стягувача.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

16.08.2019 року державним виконавцем скеровано в ГУ НП У Львівській області заяву (повідомлення) про внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно боржника - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

23.09.2019 року на адресу відділу ДВС надійшов лист №10987/37/0119 від 18.09.2019 року, згідно якого заява (повідомлення) про внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно боржника перебуває на розгляді в Галицькому РВ поліції (м. Львова) ГУ НП у Львівській області.

Надані суду докази свідчать, про здійснення державним виконавцем належних заходів, в межах наявних у нього повноважень, для повного та своєчасного виконання судового рішення у справі №461/7737/17. При цьому, ці заходи визначені спеціальним законом, який визначає повноваження виконавця.

За наведених обставин, твердження позивача про незаконність винесеної постанови не відповідають фактичним обставинам справи.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд вважає, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та правомірно прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження, здійснивши необхідні заходи щодо своєчасного, повного і належного виконання виконавчого документа.

Інших доводів незаконності вказаних дій державного виконавця позивачем не зазначено.

Аналіз вищенаведених положень чинного законодавства наводить на висновок, що вказані нормативні акти регламентують питання, які стосуються процедури виконання судового рішення. При цьому, найвищу юридичну силу мають положення ст.129-1 Конституції України, відповідно до яких суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Крім того, аналіз наведених положень чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень в цілому свідчить про те, що законодавець встановив певні процедури(етапи) основна спрямованість яких націлена на максимально швидке, без надмірного зволікання та найменших зусиль виконання судового рішення. Так, спочатку законодавець надає можливість боржнику добровільно виконати судове рішення, одразу після набрання ним законної сили. Надалі, у разі якщо боржник не скористався такою можливістю, стягувач має право на звернення до виконавчої служби. Після початковій стадії виконавчого провадження законодавець надає боржнику можливість добровільно виконати судове рішення за пропозицією виконавця. В подальшому, якщо боржник ухиляється від виконання судового рішення, законодавець наділяє виконавця певними повноваженнями, які він може використати в процесі примусового виконання судового рішення. Такими повноваженнями зокрема є можливість накладення арешту на майно боржника, застосування штрафних санкцій до боржника, ініціювання питання про обмеження виїзду за кордон тощо. У разі якщо наведені заходи не спонукали боржника на виконання судового рішення, тобто його фактичне ухилення від виконання такого, законодавець наділив виконавця повноваженнями повідомити відповідний орган досудового розслідування про наявність в діях боржника ознак складу кримінального правопорушення. Після цього законодавець покладає на виконавця обов`язок закінчити виконавче провадження. (ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження»). При цьому обов`язок закінчити виконавче провадження не є дискреційним (на розсуд виконавця), а має імперативний характер, тобто є обов`язковим до виконання.

Отже, законодавча процедура примусового виконання судового рішення, у разі неможливості його виконання в межах відповідного процесуального законодавства (в даному випадку адміністративного), із застосуванням положень ЗУ «Про виконавче провадження», переводить ці правовідносини у галузь, яка регламентується кримінальним процесуальним законодавством, яка передбачає проведення ефективного досудового розслідування та передачу справи на розгляду до відповідного суду, у разі встановлення факту злочину (в цьому випадку ст.382 КК України «Невиконання судового рішення»).

Хоча, таким чином процес виконання судового рішення ускладнюється, однак перехід у галузь кримінального процесуального законодавства цих правовідносин надає можливість більш ефективного захисту стягувачем своїх порушених прав. Так, відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. В даному випадку стягувач наділяється більш ефективними засобами для спонукання боржника виконати покладений на нього судовим рішенням обов`язок. Зокрема, стягувач має право клопотати перед органом досудового розслідування про визнання його потерпілим, що, в свою чергу, наділяє його повноваженнями на ініціювання слідчих та процесуальних дій органом досудового розслідування, з метою встановлення осіб причетних до ймовірного злочину. Крім того, стягувач може заявляти цивільний позов в межах кримінального провадження в якому, серед іншого, може просити про відшкодування спричиненої йому внаслідок незаконного ухилення від виконання судового рішення матеріальної та моральної шкоди. При цьому, в процесі проведення досудового розслідування орган, який його проводить повинен перевірити всі факти щодо ймовірного умисного невиконання судового рішення та вирішує питання про ініціювання за встановленою процедурою притягнення до відповідальності осіб причетних до цього. За переконанням суду, ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності є вагомим стимулом для виконання судового рішення особами, які за це відповідають. Наведене свідчить, що орган досудового розслідування, на відміну від виконавця, наділений більш ефективними засобами та повноваженнями задля захисту інтересів стягувача. Водночас варто відзначити, що добровільне виконання судового рішення можливе на будь-якому з вище перелічених етапів.

У відповідності зі ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги або заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Таким чином, суд вважає, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Пушкар Іриною Євгенівною при винесенні постанови від 16 серпня 2019 року було дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в даному провадженні виконано всі можливі дії в межах наданих виконавцю повноважень по стягненню боргу з боржника, в т.ч. щодо накладення штрафу на боржника та направлення до правоохоронних органів повідомлення про вчинення кримінального правопорушення боржником.

Таким чином, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем, який заперечував проти позову, доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови, надано докази правомірності прийнятого ними рішення, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 241-246 КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2019 року.