Рішення № 85235415, 15.10.2019, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа№329/26/19

Провадження № 2/329/84/2019

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2019 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Ломейко В.В., при секретарі Богдан І.І., за участю позивача ОСОБА_1 , представника служби у справах дітей Житарюк Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка у порядку загального позовного провадження цивільну справу в режимі відеоконференції за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому зазначає, що між ним та ОСОБА_2 19.06.2009 року був зареєстрований шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 від даного шлюбу народився син ОСОБА_4 . Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області 29.03.2016р. у справі за № 329/193/16-ц шлюб між ними було розірвано. Після розірвання шлюбу син став проживати разом зі своєю матір`ю та колишніми тестем і тещею, які чинять тиск та мають негативний вплив на його сина. Відповідач перешкоджає йому в побаченні з сином та чинить перепони у тому, щоб батько повноцінно спілкувався з дитиною.

Після розірвання шлюбу почалися створюватись штучні перепони зі сторони відповідача та осіб, проживаючих з його сином. Всі намагання позивача, нормальним, мирним шляхом врегулювати даний спір призводять лише до конфліктів. Після численних марних спроб вирішити розбіжності мирним шляхом він звернувся із заявою до служби у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації. Службою були визначені дні для спілкування його з сином ОСОБА_4 за наступним графіком: з п`ятниці по неділю два рази на місяць з ночівлею; під час відпустки на термін від 7 до 21 дня з правом виїзду на відпочинок, оздоровлення та екскурсії; на половину літніх та зимових канікул; на дні народження дитини, батька, дідуся та бабусі, новий рік, Пасха, Різдво (непарні календарні роки). Але фактично з моменту прийняття розпорядження відповідач ігнорує дане рішення, та продовжує чинити перешкоди спілкуванню позивача з сином та прийняття участі у його вихованні.

Враховуючи вищезазначене позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_2 та осіб, які проживають разом із його сином не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні із сином згідно діючого законодавства, а також визначити відповідно до розпорядження служби у справах дітей від 22.06.2018р. № 237 наступні способи його участі у вихованні сина та особисте спілкування: з п`ятниці по неділю два рази на місяць з ночівлею; під час відпустки на термін від 7 до 21 дня з правом виїзду на відпочинок, оздоровлення та екскурсії; на половину літніх та зимових канікул; на дні народження дитини, батька, дідуся та бабусі, новий рік, Пасха, Різдво (непарні календарні роки). Необмежено спілкуватися з сином особисто засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та сином. У разі, якщо святкові дні припадають на день його побачення з сином або цей день передує дню побаченню або є наступним після нього, то такі дні син проводить з батьком. В день його побачення з сином він має право забирати сина з дому/школи особисто. Також просить зобов`язати ОСОБА_2 , за два дні до дня його зустрічі з сином, надати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити про це його особисто на наступний день з дня настання таких обставин.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року у справі відкрито провадження та справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.05.2019 року справу призначено до розгляду по суті.

25.03.2019 року представником відповідача адвокатом Макаренко О.М. надано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі через те, що позивач має заборгованість по аліментам у розмірі 31 811,25 грн., не цікавиться станом здоров`я дитини, придбанням йому одягу, продуктів харчування. Позивач піклується виключно за свої права. Крім того, зазначено, що позивач не вказав в позові в яке житло та на які кошти він може забирати дитину (а.с. 44-46).

29.03.2019р. позивач надав відповідь на відзив, в якому вказав, що кожного місяця своєчасно направляє відповідачу суму у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Також неодноразово поштовим переказом відправляв одяг для дитини, іграшки та прилади для фізичного та інтелектуального розвитку дитини. Намагався кілька разів зв`язатися зі відповідачем різними способами, для того, щоб дізнатися про стан здоров`я дитини, а також з ними поспілкуватися, але відповідач заблокував всі мобільні номери. Зазначив, що працює лікарем ветеринарної медицини в ФОП ОСОБА_6 , має стабільну та невелику заробітну плату. Вказав, що на даний час має статус тимчасово переміщеної особи. Згідно договору оренди мешкає зі своєю дружиною та двома дітьми у двокімнатній квартирі, де має все необхідне, щоб його син перебував у нього. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.69-72).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що, незважаючи на розпорядження Чернігівської РДА № 237 від 22.06.2018 року «Про визначення способу спілкування із дитиною того із батьків, хто проживає окремо», відповідачка продовжує перешкоджати йому у спілкуванні з дитиною. Зазначив, що він неодноразово приїздив, щоб поспілкуватися з дитиною, але відповідачка постійно створює перешкоди у його спілкуванні із сином та взагалі позбавляє його можливості бачити дитину, створює конфліктні ситуації, постійно ображає його в присутності дитини, тому він позбавлений можливості нормального спілкування з сином в присутності матері.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 142,143), про причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні представник органу опіки та піклування Житарюк Н.М. пояснила, що відповідно до висновку щодо визначення способу участі у вихованні дитини вважає за доцільне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши позивача, представника органу опіки, суд приходить до необхідності задоволення позовних вимог частково, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 19.06.2009 року. Заочним рішенням Чернігівського районного суду 29.03.2016р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився їх спільний син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 (а.с. 11).

Відповідно до розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації № 237 від 22.06.2018 року «Про визначення способу спілкування із дитиною того із батьків, хто проживає окремо» визначено дні та час спілкування батька з дитиною та встановлено наступний графік: з п`ятниці по неділю два рази на місяць з ночівлею; під час відпустки на термін від 7 до 21 дня з правом виїзду на відпочинок, оздоровлення та екскурсії; на половину літніх та зимових канікул; на дні народження дитини, батька, дідуся та бабусі, новий рік, Пасха, Різдво (непарні календарні роки) (а.с. 12).

Але між сторонами склалися такі стосунки, що унеможливили вільне спілкування батька з дитиною, та визивають суперечки, сварки між сторонами. Все це привело до спору у суді.

На вимогу суду згідно ухвали від 05 червня 2019 року Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області, як органом опіки та піклування надано суду висновок від 11.07.2019 року за № 01-11/0426 щодо визначення способу участі у вихованні дитини ОСОБА_1 , який проживає окремо від сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого Чернігівська районна державна адміністрація, як орган опіки та піклування вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по справі про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні (а.с. 128-129).

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно положень Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина повинна зростати в умовах турботи, та згідно ст.9,18 Конвенції про права дитини, має право регулярно підтримувати особисті стосунки й прямі контакти з обома батьками та їх рідними.

Згідно із ст.ст.11, 15 ЗУ «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У відповідності до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного із них.

Згідно ст.157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

При наявності спору чи таких стосунків між батьками, що не уможливлюють укладення договору щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим із них, хто проживає окремо від дитини, в порядку ст.158 СК України за заявою матері або батька дитини орган опіки і піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Згідно зі ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. І тоді суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини шляхом встановлення періодичності чи систематичності побачень, можливості спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання, місця та часу їхнього спілкування.

В судовому засіданні не встановлено жодних обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною не відповідає інтересам саме малолітньої дитини та буде перешкоджати її нормальному розвитку. Навпаки, суд вважає, що між тим з батьків, хто проживає окремо, і дитиною повинен існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків - з своїми дітьми - служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Безпосередня участь батька у вихованні сина, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а насамперед буде повністю відповідати інтересам дитини.

Приймаючи рішення у справі, судом враховано, що позивач працює, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, забезпечений житлом, регулярно перераховує кошти відповідачці на утримання дитини, має усі умови для спілкування з дитиною.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що реалізація одним із батьків свого права на спілкування з дитиною у будь-якому разі не повинна перешкоджати нормальному розвиткові дитини, у зв`язку з чим, враховуючи вік дитини, взаємовідносини, що склалися між сторонами, між батьком та дитиною, а також що між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку та способу участі позивача у вихованні дитини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме при остаточному визначенні порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та в спілкуванні з сином, судом за основу береться той порядок, який був визначений розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації № 237 від 22.06.2018 року. При визначені часу спілкування дитини з батьком суд також враховує, що у визначені дні батько може приділити більше уваги та часу своїй дитині.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. ст. 76-81, 83, 141, 265,268, 354 ЦПК України, ст.ст.11, 15 ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст. 141, 153, 157, 158, 159 СК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області (71202, Запорізька область, смт Чернігівка, вул. Соборна, 401,) про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні - задовольнити частково.

Встановити такі способи участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

з п`ятниці по неділю два рази на місяць з ночівлею;

під час відпустки на термін від 7 до 21 дня з правом виїзду на відпочинок, оздоровлення та екскурсії;

на половину літніх та зимових канікул;

на дні народження дитини, батька, дідуся та бабусі, новий рік, Пасха, Різдво (непарні календарні роки).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 25.10.2019 року.

Суддя В.В.Ломейко