Рішення № 85234576, 23.10.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

23.10.2019 Справа № 331/1626/19

Провадження №: 2/331/987/2019

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

Головуючого: судді Антоненко М.В.

при секретарі: Андрієнко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району та орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району та орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з відповідачем з 22 серпня 2003 р. по 13 березня 2007 р. ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі. Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу Серія НОМЕР_1 , виданого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, їх шлюб було розірвано 13 березня 2007 року, про що зроблено актовий запис 49.

У шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 , видане Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 338.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 покинув ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Ні морально, ні матеріально не підтримував їх, відсторонився від участі у виховані дитини, перестав цікавитись її життям та здоров`ям. Після чого ОСОБА_1 була змушена звернутись до суду за вирішенням питання про стягнення аліментів на дитину.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя по цивільній справі № 2- 2768/07 з відповідача на її користь на утримання доньки було стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі 600 грн., починаючи з 03.09.2007року до повноліття дитини.

З метою примусового виконання цього рішення суду ОСОБА_1 до Олександрівського ВДВС було пред`явлено виконавчого листа № 2-2768/07 від 26.01.2010р. За даними виконавчого провадження № 43794518 з дня пред`явлення виконавчого листа для примусового виконання у боржника ОСОБА_2 по справі утворилась заборгованість по сплаті аліментів, розмір якої станом на 31.12.2018 р. становить 56200 грн.

У зв`язку із тим, що розмір заборгованості у відповідача перед дитиною значно перевищує суму відповідних платежів за три роки, старшим державним виконавцем Олександрівського ВДВС прийнято постанову про накладення на боржника штрафу, розмір якого склав 26900 грн. Крім того, всі інші санкції, передбачені положеннями статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі і арешт майна, до боржника також були застосовані, про що свідчать відповідні постанови ВДВС. Проте ніяких позитивних результатів з боку батька дитини не проявлено, останній як не цікавився життям та здоров`ям дитини, так і не виявив будь-якої батьківської турботи щодо дитини.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що їх спільна дитина ОСОБА_3 , взагалі не потрібна ОСОБА_2. Відповідач робить все, щоб уникнути участі у виховані спільної дитини, він ніде офіційно не працює та не має на це наміру, що підтверджується відповідними довідками ДФС та ПФУ України.

Це при тому, що згідно медичного висновку КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 10» їх донька хворіє на захворіння нирок за діагнозом: аномалія розвитку сечовивідної системи (повне подвоєння правої нирки) та інші. У зв`язку із чим дитина потребує постійного нагляду вузькими спеціалістами, їй періодично потрібно проходити лабораторні обстеження, деякі з яких є дорого вартісними ( УЗІ серця, нирок, тощо), рекомендовано постійне медикаментозне лікування. Все це потребує значних грошових витрат. Втім відповідач не переймається цим, йому байдуже здоров`я дитини.

Згідно характеристики Запорізького класичного ліцею, ОСОБА_3 є ученицею 8- А класу з поглибленим вивченням математики. За роки навчання зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна, уважна учениця. ОСОБА_1 , як мати, приділяє належну увагу вихованню своєї доньки, відвідує батьківські збори, цікавиться учбовим та позашкільним життям доньки. Втім, як батька у школі ніколи не бачили, жодного разу він не був присутнім на батьківських зборах, взагалі не цікавиться життям дитини. Всі добровільні внески до школи сплачує тільки вона одна.

Згідно довідки об`єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 проживає разом з позивачем по справі ОСОБА_1 у квартирі № НОМЕР_5 . Відповідач за зазначеною адресою з 2009 року не проживає, будь-яку його присутність сусіди не бачили.

На думку позивача ОСОБА_1 , таке байдуже відношення відповідача, як батька до дитини, викликає відчуття образи та душевного болю, адже ж подруги її доньки мають порядних та дбайливих батьків. На відміну від відповідача, який довготривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, що виражається в байдужому відношенню до дитини, відсутністю турботи до хворої дитини, матеріального не забезпечення дитини, свідомого нехтування як живе дитина, чи забезпечена вона всім необхідним, які її успіхи в школі, як розвивається дитина, її інтереси,духовний та фізичний стан, тощо.

Нормами ст. 5 СК України передбачено, що держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які 'їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до п. 15 Постанови Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 Постанови Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. № 3 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються с дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Тобто, обов`язковою умовою неналежного виконання батьківського обов`язку є винна поведінка батьків, свідоме нехтування своїми обов`язками.

Міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, відповідно до статі 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29.06.2004р. є частиною національного законодавства. Основним міжнародним договором, що стосується цивільного судочинства є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Конвенція про права дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Тобто першочергово мають виступати виключно інтереси дитини.

Втім Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості батька (матері) та його (її) поведінці.

З огляду на вказане, вважає, що ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не піклується про фізичний, духовний та моральний розвиток доньки, не приймає участь в її вихованні, забезпеченні здобуття нею повної загальної середньої освіти, не приділяє уваги для підготовки до самостійного життя, не надає будь якої матеріальної допомоги, та не має будь якого наміру здійснювати це в майбутньому.

Норми чинного сімейного законодавства чітко визначають, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тобто, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Тож аналізуючи вище вказане, вважає, що змінити поведінку відповідача, яка відбувалась протягом десяти років, є неможливим, а тому просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , відносно неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2019 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено у підготовче судове засідання на 09.08.2019 року на 09 год. 00 хв.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позов підтримали та просили його задовольнити. Просили винести заочне рішення по справі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином, повідомлений про дату, час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У судове засідання представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району не з*явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причину неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3)показаннями свідків.

Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позов підтверджується доказами, вивченим та оголошеними в судовому засіданні:

-копією паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 (а.с. 6-8);

-копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 (а.с. 12);

-копією свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 11);

-копією свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 10);

-копіями довідок з місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 4-5);

-дублікатом виконавчого листа по справі № 2-2768/07 (а.с. 13);

-копією розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 29.01.2018 року (а.с. 14);

-копією постанови ВДВС про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 16.02.2018 р. (а.с. 15);

-копією постанови ВДВС про арешт майна боржника від 08.05.2018 р. (а.с. 16);

-копією постанови ВДВС про накладення штрафу від 17.09.2018р. (а.с. 17);

-копією довідки Центру первинної МСД № 10 (а.с. 18);

-копіями довідок НД - 4В від 02.03.2019 року та 21.10.2019 року (а.с. 20, 51);

-копією довідки № 33 від 25.02.2019 р. (а.с. 21);

-копіями 3-х довідок про дохід відповідача ОСОБА_2 (а.с. 22-24);

-копією відповіді Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної МСД № 10 № 2054/01-08 від 01.10.2019 року (а.с. 52);

-копією довідки директора Запорізького класичного ліцею (а.с. 53);

-висновком районної адміністрації як органу опіки та піклування про можливість позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 № 1207/01-20/05 від 16.10.2019 року, відповідно до якого зазначено, що районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування вважає можливим позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 48-49).

Оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Керуючись ст. 164 СК України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району та орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району про позбавлення батьківських прав, задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_3 , батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 надіслати до Олександрівського районного у місті Запоріжжі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, площа Пушкіна, 2), що передбачено ч. 5 ст. 164 Сімейного кодексу України.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_3 на користь держави (одержувач: УК в Олекс. р-ні м. 3ап./Олекс./22030101 ЄДРПОУ р-ну: 38025440, Банк: Казначейство України (ЕАП) № UА788999980000031210206008003 по ККДБ 22030101 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) судовий збір у розмірі 768 гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні Положення» ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя М.В. Антоненко