Ухвала суду № 85234489, 23.10.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8302/19

1-кп/310/841/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 рокум. Бердянськ

Колегія суддів Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

суддів Мороки С.М. Мариніна О.В.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

за участю прокурора Фоміна Г.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Соботюка В.А.,

обвинувачених ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

захисників Амельченка Д.Д.,

Махно К.І.,

Паскала П.М.,

законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

інспектора з ювенальної превенції Недоступ А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Бердянського міськрайонного суду обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного 23 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080130002009 відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України,

встановила:

21 жовтня 2019 року з Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області надійшов обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080130002009за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурор просив призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні на підставі обвинувального акта, який відповідає вимогам ст. 291 КПК України, вважає, що підстави для закриття чи зупинення кримінального провадження, внесення подання про визначення підсудності відсутні. Зазначив, що, оскільки умисел на вчинення розбійного нападу та вбивства особи у обвинувачених виник в м. Бердянську, то, незважаючи на те, що вбивство останніми було скоєне в Чернігівському районі, вказане кримінальне провадження повинно розглядатись саме Бердянським міськрайонним судом.

Крім зазначеного, прокурором були заявлені клопотання про продовження раніше обраних обвинуваченим запобіжних заходів. Він вважає, що обставини, які були підставою для обрання та продовження запобіжних заходів продовжують мати місце і на даний час. Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованих їм злочинів підтверджується складеним обвинувальним актом, в якому викладені фактичні обставини та надана правова кваліфікація кримінальних правопорушень, в скоєнні яких вони обвинувачуються. Відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_4 продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - передбачені п.п. 1, 3 КПК України. Ризик, передбачений п. 1 ст. 177 КПК України щодо можливості переховуватися від суду з метою уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення підтверджується тим, що всі обвинувачені обвинувачуються у скоєнні особливо тяжких злочинів, не мають постійного джерела доходів, після вчинення кримінальних правопорушень залишили місце злочину та були затримані працівниками поліції після встановлення їх причетності до злочинів. Наявність ризику, передбаченого п. 3 ст. 177 КПК України підтверджено тим, що під час досудового розслідування встановлені та допитані свідки, покази яких підтверджують факт вчинення обвинуваченими вказаних злочинів, з урахуванням того, що обвинуваченим відомі анкетні дані, місця проживання вказаних осіб, існує ризик того, що, перебуваючи на свободі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 матимуть реальну можливість незаконно впливати на свідків. Ризик, передбачений п. 5 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , будучи особами, неодноразово судимими за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, знову обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, тому є підстави вважати, що, перебуваючи на волі вони продовжать свою злочинну діяльність. Застосування відносно обвинувачених інших, більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить їх належну процесуальну поведінку та не убезпечить від реалізації обвинуваченими наведених прокурором ризиків.

Потерпіла та її представник клопотання прокурора підтримали.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник не заперечували проти клопотань прокурора.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та його законний представник просили обрати щодо них більш м`який запобіжний захід, проти призначення обвинувального акту до розгляду не заперечували.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат Махно К.І. не заперечувала проти призначення обвинувального акту до розгляду. Щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначила, що ОСОБА_3 раніше не судимий, ризики, вказані прокурором в клопотанні, не доведені, вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту буде в достатній мірі стимулювати поведінку ОСОБА_3

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат Паскал П.М. зазначив, що у нього є сумніви щодо підсудності даного кримінального провадження, оскільки кримінальні правопорушення були вчинені в районі села Стульневе Чернігівського району Запорізької області. Крім зазначеного, просив обрати обвинуваченому ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в зв`язку із недоведеністю прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховуючи особу обвинуваченого.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Згідно із ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі, якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Відповідно до обвинувального акту обвинувачені вчинили кримінальні правопорушення (злочини), передбачені ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України.

Місцем вчинення інкримінованих ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 злочинів є район села Стульневе Чернігівського району Запорізької області.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 34 КАК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має прийняти рішення про направлення обвинувального акту до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.

Згідно із ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду, або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання.

Зважаючи на вищевикладені норми процесуального законодавства, а також на те, що місце скоєння злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , територіально відноситься до Чернігівського районного суду Запорізької області, колегія суддів вважає, що дане кримінальне провадження підлягає направленню до Запорізького апеляційного суду для визначення підсудності.

Щодо клопотань прокурора про продовження строку обраного обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегія суддів зазначає наступне.

Запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження у суді першої інстанції, зокрема під час підготовчого судового засідання, за наявності клопотання прокурора (частина четверта статті 176 Кодексу).

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, підтверджується складеним обвинувальним актом, який надійшов до суду і в якому викладені фактичні обставини та надана правова кваліфікація кримінальних правопорушень, в скоєнні яких вони обвинувачуються.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб зі строком дії ухвали до 21 вересня 2019 року, який ухвалою слідчого судді від 19 вересня 2019 року було продовжено до 25 жовтня 2019 року.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_2 , колегія суддів відповідно до ст. 178 КПК України враховує дані про особу обвинуваченого, який будучи особою, неодноразово судимою за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та відповідно наявність передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України ризиків, а саме - ризиків переховуватись від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, не має постійного джерела доходів, після вчинення кримінальних правопорушень залишив місце злочину та був затриманий працівниками поліції після встановлення його причетності до злочину, що свідчить про можливість переховування обвинуваченого від суду.

Вина обвинуваченого у вчиненні ним злочинів підтверджується показами свідків, які не були допитані в судовому засіданні, анкетні дані та місця проживання яких відомі ОСОБА_2 Перебування обвинуваченого на волі може дати йому реальну можливість незаконно впливати на них.

ОСОБА_2 , будучи особою, неодноразово судимою за вчинення злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, що дає підстави вважати, що, перебуваючи на волі він може продовжити свою злочинну діяльність.

Обвинуваченому ОСОБА_4 під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2019 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб зі строком дії ухвали до 21 вересня 2019 року, який ухвалою слідчого судді від 19 вересня 2019 року продовжено до 25 жовтня 2019 року.

ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, не має постійного джерела доходів, після вчинення кримінальних правопорушень залишив місце злочину та був затриманий працівниками поліції після встановлення його причетності до злочину. Вина обвинуваченого у вчиненні ним злочинів підтверджується показами свідків, які не були допитані в судовому засіданні, анкетні дані та місця проживання яких відомі ОСОБА_4 Перебування обвинуваченого на волі може дати йому реальну можливість незаконно впливати на них.

Таким чином, прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, - ризики переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 липня 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб зі строком дії ухвали до 21 вересня 2019 року, який ухвалою слідчого судді від 19 вересня 2019 року було продовжено до 25 жовтня 2019 року.

Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою, колегія суддів відповідно до ст. 178 КПК України враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та відповідно наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, а саме - ризики переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, а тому дійшла до висновку про відсутність процесуальної необхідності застосування йому менш суворого виду запобіжного заходу.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів, після вчинення кримінальних правопорушень залишив місце злочину та був затриманий працівниками поліції після встановлення його причетності до злочину, не має постійного джерела доходів, перебуваючи на свободі він може переховуватись від суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 с. 1 ст. 177 КПК України.

Під час досудового розслідування були допитані свідки, показання яких підтверджують факт вчинення обвинуваченими злочинів. Враховуючи, що обвинуваченому ОСОБА_3 відомі їх анкетні дані та місця проживання, перебуваючи на волі обвинувачений може на них впливати, що є ризиком, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченим раніше обраних запобіжних заходів.

Таке рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по даному кримінальному провадженню існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 32, 34, 177, 178, 183, 197, 314, 372, 376 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою на 60 днів по 22 грудня 2019 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк тримання під вартою на 60 днів по 22 грудня 2019 року включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк тримання під вартою на 60 днів по 22 грудня 2019 року включно.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019080130002009за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України,передати до Запорізького апеляційного суду для визначення підсудності.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Судді: О.М. Вірченко С.М. Морока О.В. Маринін