Ухвала суду № 85231642, 21.10.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/9348/15-ц

Провадження № 6/645/151/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

за участю секретаря – Романюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг», зацікавлені особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Слобожанського Регіонального Департаменту АТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2019 року ТОВ «Оптіма Факторинг» звернулися до Фрунзенського районного суду м. Харкова із вищевказаною заявою, в якій просять замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» у виконавчому листі№ 645/9348/15-ц, виданому на виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.08.2017 року по справі № 645/9348/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором в сумі 802,26 грн.. прострочену (несанкціоновану) заборгованість за кредитним договором в сумі 12711,38 грн., нараховані відсотки по заборгованості в сумі 22378,56 грн., нараховані відсотки по простроченій (несанкціонованій) заборгованості в сумі 1166,36 грн., пеню в сумі 14955,58 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 520,14 грн., а також видати дублікат виконавчого листа № 645/9348/15-ц, виданого на виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2017 року.

В обґрунтування заяви посилались на те, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.08.2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором в сумі 802,26 грн.. прострочену (несанкціоновану) заборгованість за кредитним договором в сумі 12711,38 грн., нараховані відсотки по заборгованості в сумі 22378,56 грн., нараховані відсотки по простроченій (несанкціонованій) заборгованості в сумі 1166,36 грн., пеню в сумі 14955,58 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 520,14 грн. Рішення набрало законної сили, що підтверджується постановою Апеляційного суду Харківської області від 22.02.2018 року. 04.09.2018 року Фрунзенським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист № 645/9348/15-ц. 15.05.2018 року були проведені електронні торги по лоту № F07GL18920, до складу якого входили право вимоги за договором № 005-Z/012824 від 08.05.2012 р. про відкриття карткового рахунку та договором № 002-011556/12-00938-вкл.к від 08.05.2012 року про відкриття відновлювальної лінії у формі овердрафту, укладеними між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 .. За результатами проведення електронних торгів по лоту № F07GL18920 було оголошено переможцем ТОВ «Оптіма Факторинг», що підтверджується протоколом електронних торгів № UA-EA-2018-03-27-000131-a від 15.05.2018 року. 30.05.2018 року за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2018-03-27-000131-a між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір про відступлення права вимоги № 000131-а. Відповідно до пункту 2 цього договору, новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору та сплати штрафних санкцій у розмірах, передбачених основними договорами. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі га на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів. Згідно додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги № 000131-а від 30 травня 2018 року банк - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступив (передав права вимоги) новому кредитору -TОB «Оптіма Факторинг» за договором № 005-Z/012824 від 08.05.2012 року про відкриття карткового рахунку, та договором № 002-011556/12-00938-вкл.к від 08.05.2012 року про відкриття відновлювальної лінії у формі овердрафту. Крім того, згідно з актом про результати розслідування фактів втрати документів від 03.12.2018 року оригінал виконавчого листа № 645/9348/15-ц по боржнику ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 005-Z/012824 від 08.05.2012 року та договором № 002-011556/12-00938-вкл.к від 08.05.2012 року було втрачено директором ТОВ «Оптіма Факторинг» під час переміщення по місту Києву, проте реалізувати набуте право правонаступника стягувача ТОВ «Оптіма Факторинг» не в змозі через втрату виконавчого листа.

Представник ТОВ «Оптіма Факторинг» в судове засідання не з`явився, в поданій заяві просив слухати справу за їх відсутності.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду від її представника ОСОБА_2 надійшла заява, в якій він просе відкласти розгляд справи в зв`язку із участю в іншому судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 43 ЦПК України учасники справи мають право користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Згідно ч. 2 ст. 58 ЦПК України особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Тобто, участь в судових засіданнях особисто або через свого представника особи, яка є стороною у цивільному процесі, є правом, а не обов`язком, цієї особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/ 97 - ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Згідно положень, визначених у постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення " № 11 від 17 жовтня 2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( РИМ, 4. XI. 1950 ) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.

Окрім цього, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Крім того, слід зазначити, що Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Так, 23.09.2019 року від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 через канцелярію суду було подано заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв`язку з необхідністю підготовки і подачі заперечень на заяву, проте, станом на 21.10.2019 року заперечення на заяву представником так і не подані.

Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 та її представника в судовому засіданні, доказів на поважність причин їх неявки як в попереднє судове засідання, так і в дане судове засідання ними надано не було, причини їх неявки до суду визнано неповажними, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважає за можливе не відклади розгляд справи та провести судове засідання у відсутність сторін по справі.

Крім того, відповідно до вимог ЦПК України неявка сторін не перешкоджає вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа та заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.08.2017 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 802,26 грн., прострочену (несанкціоновану) заборгованість за кредитним договором в сумі 12711,38 грн., нараховані відсотки по заборгованості в сумі 22378,56 грн., нараховані відсотки по простроченій (несанкціонованій) заборгованості в сумі 1166,36 грн., пеню в сумі 14955,58 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 520,14 грн..

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22.02.2018 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2017 року залишено без змін.

Вказане судове рішення набрало законної сили та відповідно до нього було видано виконавчі листи.

За результатами проведених відкритих торгів (аукціону) № UA-ЕA-2018-03-27-000131-а між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 000131-а від 30 травня 2018 року, відповідно до якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступив права вимоги за договором № 005-Z/012824 від 08.05.2012 року про відкриття карткового рахунку, та договором № 002-011556/12-00938-вкл.к від 08.05.2012 року про відкриття відновлювальної лінії у формі овердрафту, із сумою зобов`язання 238968,87 грн. Право вимоги до ОСОБА_1 , набуте ТОВ «Оптіма Факторинг» по договору відступлення прав вимоги № 000131-а від 30 травня 2018 року, включають також заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , згідно рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02.08.2017 року у справі № 645/9348/15-ц.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) який набув чинності 15 грудня 2017 грудня.

Відповідно до п.1.9 Перехідних положень ЦПК України, який набув чинності 15 грудня 2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діяли після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 ЦК України, вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з комплексного аналізу статей 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України можна зробити висновок про те, що заміна кредитора в зобов 'язанні, в тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов 'язання на боці кредитора.

Оскільки процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією, то ч. 5 ст. 15 Закон України «Про виконавче провадження», передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

В статті 442 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Також, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 20 листопада 2013 року зазначила:

«Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов 'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов 'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.»

Як вже зазначалося, в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 20.11.2013 року, при перегляді ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.06.2013 року, встановлено, що заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно пункту 9 частини 1 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до п. 17.4 розділу XIII ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно діючого законодавства, дублікатом є документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Дублікат видається судом, який ухвалив рішення, після розгляду заяви про видачу дубліката. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа суд повинен перевірити, чи не було воно виконано за втраченим документом, адже за повністю виконаним рішенням дублікат виконавчого документа не видається.

Як зазначено в заяві директора ТОВ «Оптіма Факторинг», виконавчий лист № 645/9348/15-ц, виданий Фрунзенським районним судом м. Харкова було втрачено, що також підтверджується копією витягу з Акту про результати розслідування фактів втрати документів від 03.12.2018 року.

Аналізуючи досліджені по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що заява ТОВ «Оптіма Факторинг» ґрунтується на законі, а тому підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 55, 247, 258, 259, 260, 261, 442, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву – задовольнити.

Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптіма Факторинг» по цивільній справі № 645/9348/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Слобожанського Регіонального Департаменту АТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Видати дублікат виконавчого листа по справі № 645/9348/15-ц, відповідно до рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2017 року, ухваленого по цивільній за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» Слобожанського Регіонального Департаменту АТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає чинності після закінчення терміну на апеляційне оскарження, а у випадку її оскарження після розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 28.10.2019 року.

Суддя -