Ухвала суду № 85231133, 25.10.2019, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/190/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.10.2019смт. Краснокутськ

Слідчий суддя Краснокутського районного суду Харківської області Каліберда В.А.,

при секретарі – В`юнник В.В.,

скаржника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснокутськ Харківської області скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Краснокутського ВП Богодухівського ВП Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо неознайомлення з правами та обов`язками потерпілого після подачі заяви про скоєння кримінального правопорушення та скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні,

в с т а н о в и в :

До Краснокутського районного суду Харківської області надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого СВ Краснокутського ВП Богодухівського ВП Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо неознайомлення з правами та обов`язками потерпілого після подачі заяви про скоєння кримінального правопорушення та скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні.

У скарзі зазначено про те, що в Краснокутському ВП Богодухівського ВП ГУНП у Харківській області перебуває досудове розслідування кримінального провадження №12018220360000249.

Ухвалами Краснокутського районного суду від 14.02.2019 р. та 20.03.2019 року, 11.09.2019 року задоволені подані скарги на постанови слідчого Дейнеки В. про закриття кримінального провадження та відвід слідчого, ст. слідчого Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП у Харківській області майора поліції Дрьомової В.В. про закриття кримінального провадження.

Скаржник також зазначає, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального злочину.

07.10.2019 року скаржником було додатково надіслано клопотання про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні №12018220360000249 від 06 червня 2018 року.

17 жовтня 2019 року скаржник отримав постанову за підписом слідчого Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП у Харківській області майора поліції Дрьомової В.В., згідно якої йому відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12018220360000249 від 06.06.2018. року.

Таким чином скаржник вважає оскаржувану постанову слідчого незаконною, такою, що порушує його права та законні інтереси.

В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав та прохав її задовольнити.

Прокурор та слідчий до суду не з`явилися, причину неявки не повідомили, однак, неявка зазначених осіб не перешкоджає розгляду скарги.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП у Харківській області майором поліції Дрьомовою здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018220360000249 від 06.06.2018 року

Заявником у вказаному провадженні був ОСОБА_1 , який в подальшому звернувся до слідчого про визнання його потерпілим у вказаному провадженні.

Слідча Дрьомова В.В. винесла постанову від 15.10.2019 про відмову у визнанні потерпілим. В обґрунтування відмови зазначила, що відсутні будь-які відомості, які б вказували на обставини вказані у ст. 55 КПК України, які є підставою для визнання потерпілим, а саме відсутня інформація щодо завдання ОСОБА_1 моральної, фізичної або майнової шкоди.

Завдання кримінального провадження передбачено ст. 2 КПК України, а саме захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Норма вищевказаної статті вимагає наявності ефективних процедурно-процесуальних засобів і можливостей для оскарження порушення прав людини на національному рівні.

У справі Сільвер та інші проти Сполученого Королівства (1983) суд навів таке роз`яснення: "Коли особа, наводячи аргументи, звертається із заявою про порушення гарантованих Конвенцією прав і свобод, вона повинна мати засоби правового захисту у відповідному національному органі як для того, щоб її питання було вирішене, так і з метою одержання, в разі необхідності, компенсації." Тобто умовою судового захисту є його ефективність. Тому ст. 13 Конвенції покладає на суд обов`язок забезпечення саме ефективного судового захисту.

Зокрема, у справі «Зінченко проти України» (Заява № 63763/11) суд вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечити втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, в якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Посилаючись на свою попередню практику (рішення у справах «Мельник проти України» (Меlnік V. ОСОБА_2 ), пп. 113-116, та «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukrаіnе), пп. 91-92) та обставини цієї справи, суд зазначив, що заявник був позбавлений практичної можливості отримати ефективні засоби юридичного захисту у зв`язку з його скаргами, тобто засоби, які б попередили порушення чи припинили б їх вчинення.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Частина перша ст.22 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 є заявником в межах даного кримінального провадження, то, як вбачається з матеріалів скарги, даним кримінальним правопорушенням можливо було завдано матеріальної та моральної шкоди, що можливо встановити під час здійснення досудового розслідування.

Враховуючи посилання особи, яка подала скаргу на протиправність оскаржуваної постанови та відсутність заперечень, та не надання до суду даних покладених на слідчого, слідчим суддею в попередньому судовому засіданні та неявка слідчого на подальший розгляд скарги, керуючись принципом змагальності вважаю, що скарга підлягає до задоволення.

Тобто, відсутні будь-які правові підстави для відмови ОСОБА_1 в залученні його до даного кримінального провадження в якості потерпілого.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що дана постанова чинною залишатись не може.

Вимога про визнання бездіяльністі слідчого протиправною щодо не ознайомлення ОСОБА_1 з правами та обов`язками потерпілого є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки є похідною від основної вимоги про скасування постанови.

Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:

1) скасування рішення слідчого чи прокурора;

1-1) скасування повідомлення про підозру;

2) зобов`язання припинити дію;

3) зобов`язання вчинити певну дію;

4) відмову у задоволенні скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55,303,306,307,309 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалив :

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого слідчого СВ Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП у Харківській області майора поліції Дрьомової В.В. про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 12018220360000249 від 06.06.2018 року.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає

Слідчий суддя В.А. Каліберда