Рішення № 85230637, 27.10.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/9782/16-ц

Провадження № 2/638/1002/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

за участю секретарів Вороніна Д.Г., Романової О.В., Комлєва Д.В.,

Тягунової Р.Ю.

за участю

позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представників позивача ОСОБА_8 , ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

представника відповідачів ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 (правонаступник після ОСОБА_1 ) до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , третя особа : Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шефель Денис Сергійович «Про розірвання договору довічного утримання», -

В С Т А Н О В И В :

10.06.2016 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 «Про розірвання договору довічного утримання» в якому просила суд розірвати договір довічного утримання від 23.03.2016 укладений між нею та відповідачами, відповідно до якого нею було передано у власність відповідачів по 1\2 частині кожному, належну її на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України, у зв`язку з невиконанням відповідачами своїх обов`язків за зазначеним договором, з набуттям права власності на відчужене нерухоме майно.

В обґрунтування своїх позовник вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що її на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , в якої вона була зареєстрована та мешкала.

В січні 2016 року під час перебування на стаціонарному лікуванні в лікарняному закладі вона познайомилась з відповідачами, які пообіцяли піклуватись щодо неї, так як вона є літньою самотньою людиною, на що вона надала свою згоду.

26.02.2016 відповідачі, за її згодою, відвезли її до нотаріуса де вона надала їм довіреність на ведення її справ.

23.03.2016 відповідачі знов відвезли її до нотаріуса де й був укладений оскаржуваний договір довічного утримання, з умовами якого вона в повній мірі ознайомлена не була, так як не розуміє української мови, має незадовільний зір та стан здоров`я.

Вона була згодна за зазначеним договором передати відповідачам у власність належне її житлове приміщення, в разі надання останніми її відповідного догляду, допомоги в вирішенні побутових питань, зокрема оплаті комунальних послуг, придбання ліків та їжі, тощо.

Вказаний договір нею було підписано в присутності відповідачів та нотаріуса, після чого її знов відвезли до лікарні, де вона продовжила лікування.

22.04.2016 ї було виписано з лікарні, прибувши додому вона з`ясувала, що замок на вхідних дверях змінено, що є перешкодою в користуванні її спірним житлом.

До квартири вона потрапила за допомогою співробітників поліції та встановила, що належне її майно з квартири вивезено.

Після підписання договору довічного утримання відповідачі не виконують його умов, не надають її будь - якої практичної допомоги, так як оговорена в договорі сума в 700 гривен її не потрібна. Тому вона і була вимушена звернутися до суду з дійсним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 , який діє на підставі відповідної довіреності ( т. 1, а.с. 15 ), підтримали позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав на які позивач посилається в своєї позовної заяві.

Представник позивача ОСОБА_8 зазначив, що позивач власноручно підписала оскаржуваний договір, однак він відповідачами не виконується. Гроші від відповідачів позивач не отримувала. На момент укладення оскаржуваного договору квартира позивача перебувала в нежилому стані, всі комунальні послуги не надавались, так як були в наявності борги. Відповідачі сплатили борги по квартирі позивача, однак на його думку це було зроблено з метою зняття арештів накладених ВДВС. На теперішній час позивач мешкає у сторонньої особи - ОСОБА_2 , який здійснює ремонт квартири, встановив новий замок на двері квартири. Йому невідомо чи обізнані відповідачі щодо місця перебування позивача на теперішній час.

Крім того, позивач ОСОБА_1 наголошувала на тому, що вона надала згоду відповідачам на укладення оскаржуваного договору, так як вони пропонували щодо неї піклування. Договір її було зачитано, однак вона його не розуміла. Вона власноручно підписала зазначений договір. В квартирі неможливо було жити, так як вона має незадовільний стан. В разі виконання відповідачами своїх обіцянок у неї претензій до них не було б. Після укладення договору вона з відповідачами не спілкувалась. Для неї щомісячна сума в 700 гривен, яка зазначена в договорі замала.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 , який діє на підставі відповідної довіреності ( т. 1, а.с. 40 ), позовні вимоги не визнали в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову ( т. 1, а.с. 159 ), так як позивач обґрунтовує свої позовні вимоги не невиконанням або неналежним виконанням відповідачами своїх обов`язків за оскаржуваним договором, а тим, що вона потребує інших видів матеріального забезпечення та догляду.

При цьому відповідач ОСОБА_5 наголошувала на тому, що при зазначених позивачем обставинах вона та ОСОБА_9 познайомились з позивачем, яка повідомила їм, що потребує матеріальної допомоги та піклування, так як щодо неї ніхто не піклується. На їх пропозицію укласти договір довічного утримання та передати їм у власність належну квартиру, позивач надала свою згоду. Квартира перебувала в нежитловому стані, в ній неможливо було мешкати, так як комунальні послуги за борги не надавались, технічний стан був незадовільний, в квартирі знаходилося побутове сміття. Позивач наголосила, що її необхідно одноразово передати 20000 грн. та щомісячно по 700 грн., після чого вона згодна укласти договір. З даною пропозицією вони були згодні, на підставі видної позивачем довіреності вони за власний кошт погасили комунальні борги позивача, вивезли все сміття з квартири. Потім, в день укладення договору привезли позивача в «Приватбанк», в якому у неї був рахунок, на вимогу позивача в автомобілі передали її оговорені 20000 гривен з якими вона зайшла в приміщення банку для внесення коштів на свій рахунок. Нотаріусом були роз`яснені позивачу умови договору, в тому числі і російською мовою, з ними вона була згодна та підписала договір. Після укладення договору вони щомісячно начали перераховувати на рахунок позивача оговорені 700 грн. та сплачувати комунальні послуги на утримання квартири. Вони хотіли забрати позивача з лікарні, однак її там вже не було, куди вона поділась їм невідомо, так як вона їх про це не повідомляла. При зверненні з даного приводу до поліції, місце знаходження позивача встановлено не було.

В судове засідання співвідповідач ОСОБА_7 не прибула, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, просив суд розглядати справу за її відсутності ( т. 1, а.с.а.с. 48, 162; т. 2, а.с.а.с. 77-78, 108-109 ), надавши право представляти свої інтереси в суді своєму представнику ОСОБА_6 , на підставі відповідної довіреності ( т. 1, а.с. 41 ), який в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав викладених ним в своїх письмових запереченнях проти позову ( т. 1, а.с. 159 ).

Третя особа - приватний нотаріус ХМНО Шефель Д.С. в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву щодо розгляду справи за його відсутності. ( т.1, а.с. 136; т. 2, а.с.а.с. 76, 84-85, 90, 91 ).

В своїх письмових поясненнях третя особа Шефель Д.С. наголошував на тому, що оскаржуваний договір було посвідчено відповідно до норм діючого законодавства. Ним, як нотаріусом, перед підписанням зазначеного договору сторонам було роз`яснено їх права та обов`язки, текст договору, його правові наслідки, а також попереджено про наслідки нотаріальних дій, що вчиняються, для того, щоб юридична необізнаність не могла їм зашкодити. Ним було встановлено волевиявлення осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії, встановлено дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, а також відсутність у них заперечень щодо кожної з умов правочину. Сторони однаково розуміли значення, умови правочину та його правові наслідки для кожного з них. Підписуючи зазначений договір сторони перебували при здоровому розумі, ясній пам`яті, діяли добровільно, повністю усвідомлюючи значення вчинених ними дій. В його присутності сторони прочитали та підписали договір. ( т.1, а.с. 136 ).

При таких обставинах, суд враховуючи позицію учасників справи та наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим розглянути справу у відсутності співвідповідача ОСОБА_7 та третьої особи Шефель Д.С. , так як їх неявка не є перешкодою для розгляду справи по - суті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 під час нового розгляду справи позивач ОСОБА_1 померла, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 541, копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.10.2017 ( актовий запис про смерть № 15139 від 24.10.2017 складений Харківським міським ВДРАЦС ГТУЮ у Х\О. ( т. 1, а.с. 232; т. 2, а.с. 4 ).

24.10.2017 представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про залучення його у якості правонаступника померлого позивача ОСОБА_1 , так як він є спадкоємцем померлої на підставі заповіту від 07.07.2016 посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Х\О Саєнко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за №№ 395,396, яким остання заповідала йому все належне її майно. ( т. 1, а.с.а.с. 228-231, 233, 234 ).

Ухвалою Дзержинського райсуду м. Харкова від 02.11.2017 провадження по зазначеної цивільної справі було зупинено до прийняття правонаступником спадщини після смерті позивача ОСОБА_1 ( т. 2, а.с. 13 ).

З інформації наданої приватним нотаріусом ХМНО Х\О Ярмак О.О. вбачається, що 06.11.2017 ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_1 , на підставі чого було заведено спадкову справу № 9/2017, яка зареєстрована в спадковому реєстрі 06.11.2017 за № 61506579. Інших заяв після смерті ОСОБА_1 не надходило. ( т. 2, а.с. 24 ).

Ухвалою Дзержинського райсуду м. Харкова від 19.10.2018 було замінено померлого позивача ОСОБА_1 її правонаступником - спадкоємцем ОСОБА_2 .( т.2, а.с.а.с. 35-36 ).

В судовому засіданні правонаступник померлої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав зазначених в позовної заяві та в наданих ним письмових запереченнях на відзив відповідачів. ( т. 2, а.с.а.с. 40-42 ).

При цьому ОСОБА_2 будучи раніше допитаний в якості свідка наголошував на тому, що раніше сторони по справі йому відомі не були. З позивачем він познайомився в квітні 2016 року на зупинці громадського транспорту, яка повідомила йому, що пішла з лікарні на має намір жити в своєї квартирі. Прибувши за її місцем мешкання, вони з`ясували, що квартира зачинена, тому він з почуття милосердя поселив її в одну з своїх квартир. Щодо обставин підписання договору довічного утримання йому стало відомо зі слів ОСОБА_1 , якою було зазначено, що відповідачі порушують його умови, не надають її будь - яку допомогу. При цьому ОСОБА_1 була психічно здоровою людиною, всі події сприймала об`єктивно, любила читати, він зробив вказані висновки як фахівець в галузі психіатрії. До смерті ОСОБА_1 мешкала в його квартирі, перебувала на його утриманні. Квартира ОСОБА_1 перебувала в нежитловому стані, він почав робити в неї ремонт, сплачував заборгованість по комунальним платежам. Відповідачі також погасили відповідну заборгованість по комунальним платежам. ОСОБА_1 відвідувала своє житло 3-4 рази на місяць, однак жити в квартирі відмовлялась. Після смерті ОСОБА_1 , яка настала в лікарняному закладі - хостелі, до якого він її помістив, він поховав її за свій кошт. На теперішній час лише він має доступ до житла ОСОБА_1 . За життя ОСОБА_1 склала заповіт на його користь щодо свого майна.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні щодо обставин мешкання ОСОБА_1 в оселі ОСОБА_2 дала пояснення, аналогічні поясненням останнього.

28.03.2019, за власною ініціативою, в судове засідання прибула свідок ОСОБА_11 , яка під час додаткового допиту пояснила, що свої первісні покази нею були надані лише зі слів ОСОБА_2 , з яким вона перебувала в фактичних шлюбних відносинах та була залежна від нього, так як він застосовував до неї погрози та фізичне насильство. Дійсно її відомо, що ОСОБА_1 мешкала в одній з квартир ОСОБА_2 , яка належала йому та ще одному співвласнику. Влітку 2017 року ОСОБА_2 зателефонував співвласник квартири, який, так як вона на вимогу ОСОБА_2 взяла телефон, повідомив її що ОСОБА_2 не піклується щодо ОСОБА_1 , покинув її без їжі та допомоги. ОСОБА_2 зазначив, що це не її справа, однак вона відвезла ОСОБА_1 продукти харчування. При цьому остання скаржилася на те, що ОСОБА_2 на неї кричить, лякає, не годує, забрав паспорт та пенсійну банківську картку, здає в оренду її квартиру, тому вона не може користуватися житлом, просила знайти відповідачів, так як у неї відсутні з ними контакти, а ОСОБА_2 забрав у неї телефон. Паспорт ОСОБА_1 вона бачила у ОСОБА_2 Щодо заповіту ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 її нічого невідомо. Перебуваючи в хостелі, до своєї смерті ОСОБА_1 намагалась знайти відповідачів.

Суд, заслухавши пояснення зазначених учасників справи, свідка та дослідивши матеріали справи, вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Судом встановлено, що 23.03.2016 між ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_7 було укладено Договір довічного утримання ( догляду ), посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Х\О Шефель Д.С. та зареєстровано в реєстрі за № 359.

Згідно умов зазначеного Договору довічного утримання ( догляду ) ОСОБА_1 було передано у власність відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_7 по 1\2 частині кожному, належну її на праві приватної власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в якої вона була зареєстрована та мешкала, в свою чергу відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_7 зобов`язались забезпечувати ОСОБА_1 утриманням довічно на умовах цього Договору. ( п. 1 Договору ).

За умовами Договору довічного утримання ( догляду ) ОСОБА_5 і ОСОБА_7 зобов`язалися довічно утримувати ОСОБА_1 , тобто забезпечувати грошовими ресурсами на які ОСОБА_1 самостійно буде забезпечувати себе харчуванням, одягом, лікарськими засобами, тощо. Сторони домовились, що утримання оцінюється сторонами за спільною згодою в розмірі 700 гривень на місяць, які будуть щомісяця надаватися ОСОБА_1 шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. Крім вищезазначеної суми, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 зобов`язані щомісячно сплачувати комунальні послуги за квартиру у терміни, встановлені відповідними договорами про надання таких послуг, незалежно від того, з ким вони укладені. Кошти на оплату комунальних послуг повинні щомісячно надаватись ОСОБА_1 шляхом банківського або поштового переказу, або готівкою під розписку. У випадку зміни тарифів на вищезазначені послуги ОСОБА_1 зобов`язана письмово повідомити про це ОСОБА_5 і ОСОБА_7 протягом 5 днів з дня отримання ним квитанцій з новими тарифами. У випадку несвоєчасного повідомлення ОСОБА_1 про зміну тарифів, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 не несуть відповідальності за виникнення заборгованості за відповідний місяць по сплаті комунальних послуг. Сторони домовилися, що у випадку виникнення, в майбутньому, потреби забезпечення ОСОБА_1 іншими видами матеріального забезпечення чи догляду, остання самостійно, на свій розсуд, несе всі витрати на ці види забезпечення в межах грошового утримання, передбаченого цим Договором, згідно обумовлених сум. ОСОБА_5 і ОСОБА_7 зобов`язуються здійснити поховання ОСОБА_1 після її смерті, або компенсувати вартість ритуальних послуг особі, яка здійснила поховання, у разі неможливості здійснити поховання останньої самостійно через поважні причини. ( п. 7 Договору ).

Грошове утримання буде щомісячно виплачуватись, починаючи з моменту укладення Договору до 10 числа поточного місяця поштовим переказом з доставкою додому за адресою : АДРЕСА_1 , або на рахунок банківської установи, або готівкою на руки під розписку. У випадку зміни способу отримання щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 зобов`язана вчасно ( за п`ятнадцять днів до сплати наступного платежу ) в письмовій формі повідомити про це одного з Набувачів за адресою : АДРЕСА_3 , або за адресою : АДРЕСА_4 . Сума грошового щомісячного утримання підлягає індексації та нараховується щорічно в лютому місяці чергового року за попередній рік з урахуванням річного індексу інфляції споживчих цін за інформацією Державної служби статистики України. Несвоєчасна сплата індексації не є порушенням істотних умов договору. ( п. 8 Договору ).

Одноразове грошове утримання визначене Сторонами за спільною згодою у розмірі 20000 гривень, яке ОСОБА_1 отримала повністю від ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в рівних частках від кожного перед підписанням цього договору. Одноразове грошове утримання не підлягає перегляду та не індексується, надається ОСОБА_1 для забезпечення себе всім необхідним для повноцінного життя. ( п. 9 Договору ).

При надходженні грошового переказу на поштове відділення за місцем проживання ОСОБА_1 коштів відповідно до п.7, п. 8 цього Договору, зобов`язання ОСОБА_5 і ОСОБА_7 за Договором за відповідний місяць вважаються виконаними в повному обсязі. ( п. 11 Договору ).

ОСОБА_5 і ОСОБА_7 гарантують, що ОСОБА_1 залишає за собою довічне право на проживання у вказаній квартирі. ОСОБА_1 не має права вселяти та реєструвати в квартиру інших осіб. ( п. 12 Договору ).

Істотними умовами договору вважатимуться вчасна проплата щомісячних платежів і довічне право на проживання ОСОБА_1 у вказаній квартирі. Разом з правом проживання в квартирі, ОСОБА_1 приймає на себе обов`язок її зберігання та підтримання в належному стані та несе повну відповідальність за шкоду спричинену її діями третім особам в процесі використання квартири для свого проживання. ( п. 14 Договору ).

Цей Договір може бути розірваний за згодою Сторін, а у випадку невиконання його істотних умов і відмови від добровільного розірвання однією зі Сторін - у судовому порядку. ( п. 15 Договору ).

Сторони підтверджують, що Договір не носить характеру уявного та удаваного правочину. ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і ОСОБА_7 не визнані недієздатними чи обмежено недієздатними, не страждають на психічний розлад, не вживають наркотичні засоби, токсичні речовини, тощо, не стоять на обліку психоневрологічних та наркологічних закладах, тощо, укладення договору відповідає їх інтересам, волєвиявлення є вільним, усвідомленим та відповідає їхній внутрішній волі, умови договору зрозумілі, відповідають реальній домовленості сторін, текст цього договору прочитано і схвалено ними до його посвідчення, договір не приховує іншого правочину і спрямований на настання наслідків які обумовлені у ньому. ( п. 28 Договору ). Сторони підтверджують, що вони однаково розуміють значення, умови правочину та правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на договорі. Встановлення дійсних намірів кожної із сторін правочину було здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. ( п. 31 Договору ).

Текст Договору до підписання прочитаний сторонами вголос, кожною окремо. Після прочитання договору сторони підтвердили нотаріусу, що його зміст повністю відповідає їх дійсним намірам. ( п. 33 Договору ).

При цьому, у вступної частині вказаного Договору зазначено, що Сторони діючи добровільно та перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного Договору, без будь - якого примусу і погроз, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин ( зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину ), уклали цей Договір.

Зазначений Договір містить власноручно виконані підписи сторін договору, а саме відчужувача ОСОБА_1 та набувачів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , а також підпис та печатку нотаріуса, яким було посвідчено Договір. ( т. 1, а.с.а.с. 8-9 ).

Обставини підписання зазначеного Договору довічного утримання ( догляду ) сторонами договору визнані сторонами по справі, якими було зазначено, що саме вони вчинили відповідні підписи під текстом Договору, а тому відповідно до приписів ст. 82 ч. 1 ЦПК України, зазначені обставини доказуванню не підлягають.

За змістом частини першої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України та приписами ст. 629 ЦК України передбачено, що зміст договору становить умови ( пункти ), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного стану. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторон має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У статті 749 ЦК України закріплено обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду), якими можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача (частина перша цієї статті).

За змістом пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Положення частини першої статті 755 ЦК України не містить визначення неналежного виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання, а тому вирішуючи зазначене питання, суд має ураховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.

Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розірвання у судовому порядку договору довічного утримання у випадку невиконання його істотних умов та відмови від добровільного розірвання однією із сторін та правові наслідки його розірвання передбачені також пунктом 15 оскаржуваного Договору довічного утримання ( догляду ) від 23.03.2016.

Відповідно до пункту 14 Договору довічного утримання ( догляду ) від 23.03.2016 його істотними умовами, є довічне право на проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 ; вчасна проплата щомісячних платежів, що складається з щомісячного платежу у розмірі 700,00 грн., а також щомісячна оплата відповідачами комунальних послуг, до яких належать послуги по утримання будинку, плата за користування природним газом, теплопостачання, водопостачання (у обсязі: гаряча вода - до 4 куб. м, холодна вода - до 4 куб. м) та електроенергія у обсязі до 100 кВт год, абонентська плата за телефон (крім міжнародних, міжміських розмов та розмов з абонентами мобільного зв`язку), послуги соціального пакету кабельного телебачення та оплати домофону. ( п. 7 Договору ).

Таким чином, істотними умовами Договору довічного утримання ( догляду ) від 23.03.2016 сторони визначили :

- довічне право проживання відчужувача ОСОБА_1 у квартирі;

- вчасну сплату відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 місячного грошового утримання ОСОБА_1 у чітко визначеному розмірі щомісячного платежу - 700,00 грн.;

- оплату відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 комунальних послуг зазначеного в Договорі житлового приміщення у визначених ними межах.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначила, що після підписання договору довічного утримання відповідачі не виконують його умов, не надають її будь - якої практичної допомоги, так як оговорена в договорі сума в 700 гривен її не потрібна. Одноразово гроші в сумі 20000 гривень вона від відповідачів не отримувала. Крім того позивачем зазначено, що після закінчення стаціонарного курсу лікування, прибувши додому вона з`ясувала, що замок на вхідних дверях змінено, що є перешкодою в користуванні її спірним житлом, а тому в квартиру вона зайшла за допомогою співробітників поліції.

Суд не приймає до уваги зазначені твердження позивача ОСОБА_1 та розцінює їх критично, як спосіб для задоволення заявлених позовних вимог, так як вони не знайшли підтвердження в судовому засіданні та спростовуються відповідними дослідженими судом доказами.

Так в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗОЗ « Міська лікарня № 3 м. Харкова » з 20.01.2016 по 22.04.2016 з приводу наявних кардіологічних захворювань, де отримала консервативне лікування відповідними лікарняними препаратами. ( т. 1, а.с. 10 ).

Крім того, в обґрунтування позовних вимог щодо перешкод в користуванні житлом, позивачем суду було надано талон - повідомлення від 28.04.2016, щодо звернення ОСОБА_1 до органів поліції та висновок за заявою ОСОБА_1 від 29.04.2016, складений уповноваженою особою Жовтневого ВП Київського ВП ГУНП в Х\О, ( т. 1, а.с.а.с. 11, 34 ).

Суд не приймає до уваги зазначене, як безумовний доказ наявності перешкод ОСОБА_1 в користування житловим приміщенням так як інформація зазначена в висновку свідчить про те, що ОСОБА_1 зверталась до органів поліції не з приводу чинення ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перешкод в користування житловим приміщенням, а з приводу прийняття заходів реагування щодо останніх, які на думку заявника обманним шляхом уклали договір довічного утримування.

Крім того, в судовому засіданні з пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_11 вбачається, що на момент укладення договору довічного утримання та в подальшому, квартира ОСОБА_1 перебувала в нежитловому стані, були відсутні елементарні умови для нормального мешкання та користування житловим приміщенням, комунальні послуги в квартиру не надавались, що фактично не уможливлювало мешкання ОСОБА_1 в зазначеної квартирі.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, так з досліджених під час розгляду справи акту обстеження житлового приміщення ОСОБА_1 від 15.07.2016 складеного службовими особами дільниці № 5 КП « Жилкомсервіс » та відповідних світлин на яких зафіксований технічний стан вказаної квартири, вбачається, житлове приміщення перебуває в нежитловому стані, будь - які комунальні послуги в квартиру не надаються. ( т. 1, а.с. 55, 146-147, 148-154; т. 2, а.с.а.с. 43, 44-47 ).

Суд не приймає до уваги твердження правонаступника позивача ОСОБА_2 та надані ним відповідні докази, а саме акт обстеження житлового приміщення від 28.11.2016, відповідні світлини стану житлового приміщення, квитанції на придбання будівельних матеріалів, ліків, предметів побутового призначення, продуктів харчування, в частині того, що ним за власні кошти було проведені ремонтні роботи в квартирі ОСОБА_1 , були придбанні для ОСОБА_1 відповідні ліки, продукти харчування тощо, так як зазначені квитанції не містять інформації щодо особи, яка придбала зазначені товари та мета їх призначення, крім того, деякі будівельні матеріали, ліки та інші товари були придбані вже після звернення ОСОБА_1 з назначеним позовом до суду. ( т.1, а.с.а.с. 56, 57-120; т. 2, а.с.а.с. 48, 49-51 ).

Суд зазначає, що надані ОСОБА_2 данні не можуть бути використані для підтвердження чи спростування тверджень сторін щодо обставин даної цивільної справи, так як вони не стосуються до умов договору довічного утримання та від них не залежить правильність вирішення виниклого цивільного спору, а тому не можуть бути враховані судом при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання оскаржуваного договору довічного отримання.

Також, з пояснень ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_11 вбачається, що ОСОБА_1 в той час мешкала в приміщенні тимчасово наданого її ОСОБА_2 , при цьому останній в житловому приміщенні ОСОБА_1 змінив замок на вхідної двері, ключі від якого знаходилися лише у нього.

Крім того, як встановлено в судовому засіданні, з пояснень ОСОБА_1 та вищезазначених осіб, ОСОБА_1 не було відомо місце знаходження ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , останні також не повідомлялись про місце знаходження ОСОБА_1

Заслуговують на увагу показання свідка ОСОБА_11 в частині того, що ОСОБА_1 скаржилася її на те, що ОСОБА_2 на неї кричить, лякає, не годує, забрав паспорт та пенсійну банківську картку, здає в оренду її квартиру, тому вона не може користуватися житлом, просила знайти відповідачів, так як у неї відсутні з ними контакти, а ОСОБА_2 забрав у неї телефон. Вона також одного разу втекла з квартири ОСОБА_2 , однак він її розшукав. Перебуваючи в хостелі, до своєї смерті ОСОБА_1 намагалась знайти відповідачів.

Зазначені обставини свідчать про те, що саме ОСОБА_2 перешкоджав ОСОБА_1 користуватись зазначеним житловим приміщенням, встановити зв`язок з відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , якім в свою чергу не було відомо щодо місця перебування ОСОБА_1

Показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судом розцінюються критично, як спосіб досягнення мети - задоволення позовних вимог та в подальшому набуття ОСОБА_2 права власності на спірне житло, як спадкоємця померлої ОСОБА_1 за заповітом.

Таким чином, в судовому засіданні, відповідно до приписів ст.ст. 79, 80 ЦПК України, позивачем не надано суду достовірних та достатніх доказів чинення ОСОБА_1 відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 перешкод в користування зазначеним житловим приміщенням.

Суд не приймає до уваги показання ОСОБА_1 в частині неотримання від відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 одноразового грошового утримання в сумі 20000 гривень, так як вони об`єктивно не підтверджуються дослідженими в ході судового розгляду доказами, а навпаки спростовуються показання представника відповідачів, відповідача ОСОБА_7 та дослідженим в судовому засіданні договором довічного утримання ( догляду ), відповідно до якого, в присутності нотаріуса, ОСОБА_1 свідчила про отримання до підписання зазначеного договору від відповідачів вищевказаної оговореної ними одноразової суми грошей, про що засвідчила своїм підписом.

Також суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 в частини того, що вона має незадовільний зір та не володіє державною мовою, внаслідок чого умови договору її були незрозумілі, так як в судовому засіданні з пояснень ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_11 , представника відповідачів та відповідача ОСОБА_5 вбачається, що ОСОБА_1 мала задовільний стан здоров`я, вільно читала друкований текст.

Також, з копії загальногромадянського паспорту ОСОБА_1 вбачається, що вона тривалий час мешкала в Україні, з 04.09.1996 мала реєстрацію в м. Харкові, а тому посилання останньої на не володіння нею українською мовою є безпідставним та маловірогідним. ( т.1, а.с. 136 ).

Крім того, з тексту дослідженого в судовому засіданні договору довічного утримання вбачається, що сторони підтвердили, що вони однаково розуміють значення, умови правочину та правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на договорі. Встановлення дійсних намірів кожної із сторін правочину було здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. ( п. 31 Договору ).

Текст Договору до підписання прочитаний сторонами вголос, кожною окремо. Після прочитання договору сторони підтвердили нотаріусу, що його зміст повністю відповідає їх дійсним намірам. ( п. 33 Договору ).

При цьому, у вступної частині вказаного Договору зазначено, що Сторони діючи добровільно та перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного Договору, без будь - якого примусу і погроз, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин ( зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину ), уклали цей Договір.

Зазначений Договір містить власноручно виконані підписи сторін договору.

Вказані обставини були підтверджені приватним нотаріусом ХМНО Х\О Шефель Д.С. в наданих суду своїх письмових поясненнях. ( т. 1, а.с. 136 ).

В судовому засіданні ОСОБА_1 наголошувала на тому, що вона надала згоду відповідачам на укладення оскаржуваного договору, так як вони пропонували щодо неї піклування. Договір її було зачитано, вона власноручно підписала зазначений договір. В разі виконання відповідачами своїх обіцянок у неї претензій до них не було б.

Після підписання договору довічного утримання відповідачі не виконують його умов, не надають її будь - якої практичної допомоги, так як оговорена в договорі сума в 700 гривень її не потрібна. Тому вона і була вимушена звернутися до суду з дійсним позовом.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги не невиконанням або неналежним виконанням відповідачами своїх обов`язків за договором, а тим, що вона незадоволена умовами укладеного договору, зокрема її не влаштовує розмір щомісячного грошового утримання в 700 гривень, який для неї замалий, оскільки вона потребує інших видів матеріального забезпечення та догляду, які не зазначені в оскаржуваного договорі довічного утримання.

Суд не бере до уваги вказані твердження ОСОБА_1 , так як всі права та обов`язки сторін за оскаржуваним договором читко в ньому визначені сторонами, відповідно до приписів ч. 2 ст. 749 ЦК України, ОСОБА_1 в позасудовому порядку не зверталась до відповідачів з пропозицією забезпечення її іншими видами матеріального забезпечення та догляду чи з питання розірваний договору за згодою сторін, як передбачено п. 15 Договору.

Також, в своєї позовної заяві ОСОБА_1 зазначає, що відповідачі під час укладення оскаржуваного договору, скористались її довірливістю, безпорадністю, самотністю та незадовільним станом здоров`я, однак суд не приймає до уваги зазначені твердження, так як відповідно до приписів ст.ст. 229, 230 ЦК України правовим наслідком вчинення правочину під впливом помилки чи оману, є можливість визнання його судом недійсним, однак з зазначеними позовними вимогами ОСОБА_1 до суду не зверталась.

Суд не бере до уваги надані позивачем ОСОБА_2 докази здійснення за власний рахунок поховання ОСОБА_1 ( т. 2, а.с.а.с. 6-10 ), як умову невиконання відповідачами вимог п. 7 Договору, так як зазначений обов`язок до істотних умов договору не відноситься ( п. 14 Договору ), крім того в судовому засіданні, з пояснень сторін встановлено, що відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_7 не було відомо за життя місцезнаходження ОСОБА_1 , місце та обставини її смерті.

Щодо необізнаності відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_7 щодо місцезнаходження ОСОБА_1 свідчить досліджений в судовому засіданні висновок наданий Шевченківським ВП ГУНП в Х\О від 23.05.2016 складений за фактом звернення ОСОБА_5 29.04.2016 з питання відсутності ОСОБА_1 за місцем мешкання, відповідно до якого під час перевірки встановлено, що 25.04.2016 ОСОБА_5 мала намір забрати ОСОБА_1 з лікарні, однак в лікарні її не було, у зв`язку з чим ОСОБА_5 звернулась до поліції. ( т. 1, а.с. 174 ).

В судовому засіданні, з пояснень сторін та досліджених доказів вбачається, що перед укладення договору довічного утримання ( догляду ) відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , відповідно до наявної домовленості з ОСОБА_1 внесли власні кошти на відповідні рахунки комунальних підприємств, чим погасили наявну значну заборгованість щодо комунальних послуг по утриманню житлового приміщення. ( т. 1, а.с.а.с. 52-53, 123-125, 197-198 ).

Крім того, в судовому засіданні з пояснень сторін та досліджених доказів вбачається, що після укладення договору довічного утримання ( догляду ) відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , відповідно до умов договору, щомісячно сплачували ОСОБА_1 грошове утримання в сумі 700 гривень та вносили на відповідні рахунки кошти на комунальні послуги по утриманню житлового приміщення. ( т. 1, а.с.а.с. 161, 180, 189, 193, 212, 221-225, 227, 246-250; т. 2, а.с. 2 ).

Наявність незначної заборгованості по текучим платежам по утриманню житла та комунальні послуги, а також внесення зазначених платежів відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 безпосередньо на рахунки житлово - комунальних підприємств, суд вважає була обумовлена необізнаністю відповідачів щодо місця перебування ОСОБА_1 , відсутністю з останньою зв`язку та не надання нею відповідної інформації щодо зміни тарифів по даним послугам. ( т.1, а.с.а.с. 167-178 ).

Суд не приймає до уваги досліджені в судовому засіданні докази внесення ОСОБА_2 відповідних комунальних платежів, так як вони були здійснені наприкінці 2016 року та на початку 2017 року, вже після виникнення зазначеного спору та перебування на цивільної справи на розгляді в суді. Крім того, ОСОБА_2 не є стороною оскаржуваного договору, тому зазначені надані ним докази не мають відношення до предмету спору. ( т. 1, а.с. 173 ).

Таким чином, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, так як в судовому засіданні позивачем не доведено невиконання або неналежне виконання набувачами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 своїх обов`язків за оскаржуваним договором довічного утримання ( догляду ).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 651, 626-628, 638, 744, 749, 755 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову ОСОБА_2 (правонаступник після ОСОБА_1 ) до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Шефель Денис Сергійович «Про розірвання договору довічного утримання» - відмовити.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 28.10.2019.

Суддя : І.В. Семіряд