Ухвала суду № 85225190, 25.10.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24681/16-к

Провадження № 1-кп/761/309/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Мартинова Є.О.,

суддів Слободянюка П.Л., Трубнікова А.В.,

за участю секретаря с/з Литвин О.О.,

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві судовий розгляд кримінального провадження № 42015000000001353 від 07 липня 2015 року щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ст. 340; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Супруна О.О., Іванова Д.В.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

захисників Легких К.В., Рибіна В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

Шевченківським районним судом м. Києва розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ст. 340; ч. 4 ст. 41, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 (в редакції від 07.04.2011); ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК України, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015000000001353 від 07 липня 2015 року.

Представником сторони обвинувачення - прокурором Супруном О.О., з метою забезпечення належного виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання існуючим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у виді цілодобового домашнього арешту.

Прокурор Іванов Д.В. підтримав вказане клопотання та висловив аналогічну позицію про необхідність продовження терміну дії щодо обвинуваченого запобіжного заходу.

Потерпіла ОСОБА_2 висловила позицію солідарну позиції прокурорів.

Захисники Легких К .В. та Рибін В.В. заперечили проти задоволення клопотання, заявленого прокурором та зазначили при цьому, що на час його розгляду виникли причини, які обґрунтовано обумовлюють необхідність невідкладного прийняття судом рішення про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу на особисте зобов`язання. При цьому свою думку аргументують наявністю, діагностованого лікарями Ізраїльської медичної установи у обвинуваченого, захворювання, що потребує складного та висококваліфікованого лікування. Сторона захисту при цьому клопоче перед судом про надання ОСОБА_1 можливості залишати межі України, для отримання медичної допомоги за кордоном.

Свою юридичну позицію сторона захисту, у тому числі, обґрунтовує тим, що перебуваючи під домашнім арештом обвинувачений ОСОБА_1 не зможе повноцінно реалізувати своє конституційне право на охорону здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав захисників та просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора, а також надати йому можливість отримання повноцінного та компетентного лікування.

Заслухавши доводи сторони обвинувачення в особі прокурорів, сторони захисту, потерпілих та їх представника, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про таке.

Так, статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні клопотання прокурора Супруна О.О. про продовження терміну дії застосованого відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується та особисті обставини його життя, а також стан його здоров`я.

З урахуванням колишньої посади обвинуваченого, його військового звання (вищий командний склад), колишніх службових зв`язків, суд встановлює що на даний час все ще існує певна ймовірність намагань з боку ОСОБА_1 ухилитися від суду, проте з урахуванням бездоганної процесуальної поведінки останнього протягом перебування під домашнім арештом, його стану здоров`я, колегія суддів приходить до переконання про низьку ймовірність вчинення обвинуваченим таких дій.

Вивченням матеріалів, та дослідженням відомостей, наданих в закритій, відповідно до вимог ч. 2 ст. 27 КПК України, частині судового засідання стороною захисту, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 на даний час за станом свого здоров`я потребує проведення щодо нього постійних комплексних медичних обстежень та лабораторних досліджень, а також потребує отримання кваліфікованого лікування, поєднаного з оперативним втручанням у профільних медичних установах з можливістю тривалої госпіталізації, а тому на думку суду конституційне право на охорону здоров`я ОСОБА_1 , передбаченого ст. 49 Конституції України, за даних обставин, не може бути реалізоване під час застосування відносно останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

При цьому суд враховує, що виходячи з практики ЄСПЛ, вбачається, що Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачений механізм захисту та реалізації закріплених прав і свобод через механізм Європейського суду з прав людини. Захист права на здоров`я безпосередньо Конвенцією 1950 р., як й інших соціально-економічних прав, не передбачається, але звернення за захистом цього права можливе відповідно до низки статей Конвенції 1950 р. і така практика Європейського суду з прав людини існує, зокрема, при порушенні права на: життя (ст. 2 Конвенції), заборону тортур (ст. 3), права на свободу та особисту недоторканність (ст. 5), права на справедливий судовий розгляд (ст. 6), права на повагу до особистого і сімейного життя, на недоторканність житла (ст. 8).

З практики Європейського суду з прав людини можливо зробити висновок, що право на здоров`я має комплексний характер і включає: право на інформацію та конфіденційність інформації про стан здоров`я, а також право на медико-соціальну допомогу.

Реалізація права на життя не можлива без реалізації права на здоров`я. Адже нормальне біологічне та соціальне функціонування людини не можливе без здоров`я. Реалізація права на життя у повному об`ємі можливо лише при гарантуванні права на здоров`я.

Право на життя захищається у ст. 2 Конвенції. При цьому згідно зі сталою практикою ЄСПЛ це право вважається порушеним не тільки у разі позбавлення життя, але і при серйозних пошкодженнях організму людини, які не спричинили його смерть, але представляли серйозну загрозу його життю. Держава повинна не тільки утримуватися від умисного позбавлення людини життя, але і дотримуватися позитивного зобов`язання захищати життя людини від посягань третіх осіб або від ризику хвороби, яка може спричинити смерть.

Суд при вирішенні клопотання також враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , його соціальний статус, наявність у нього міцних соціальних та сімейних зв`язків, а також його репутацію та майновий стан та приходить до висновку, що ОСОБА_1 , з урахуванням викладеного, необхідно змінити запобіжний захід з домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який на переконання суду у повному обсязі забезпечить дотримання обвинуваченим належної процесуальної поведінки.

На підставі зазначеного вище, колегія суддів приходить до переконання про необхідність відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження ОСОБА_1 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту, однак з метою забезпечення участі обвинуваченого в розгляді кримінального провадження, суд вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на нього ряду обов`язків, визначених вимогами ч. 5 ст. 194 КПК України, не застосовуючи при цьому такий захід обмеження як носіння електронного засобу контролю, оскільки на думку суду це суттєво обмежить або буде взагалі перешкоджати можливості проходження ОСОБА_1 обстежень сучасними способами та на сучасному медичному обладнані з застосуванням явищ ядерного магнітного резонансу та інших, а також буде перешкоджати отриманню ним оперативного лікування та подальшої реабілітації у зв`язку з таким лікуванням.

Разом з цим, суд вважає, що стороною захисту не надано ґрунтовних доказів та не наведено беззаперечних доводів того, що ОСОБА_1 не зможе отримати повноцінне лікування в межах України, а тому суд вважає необхідним на даний час застосувати також до останнього обов`язок здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Керуючись вимогами ст. 49 Конституції України, Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,ст.ст. 176-178, 179, 184, 193-194, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання сторони обвинувачення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання з покладенням на нього, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України, наступних обов`язків:

- прибувати до суду за його першою вимогою;

- повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування щодо обставин справи з потерпілими, свідками обвинувачення у кримінальному провадженні та експертами;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, застосованих до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити тривалістю 60 (шістдесят) днів, тобто до 23 грудня 2019 року включно.

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора(ів), який підтримує(ють) державне (публічне) обвинувачення у даному кримінальному провадженні.

Ухвала суду оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення і підлягає негайному виконанню.

Судді: