Ухвала суду № 85224937, 25.10.2019, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2-з/759/159/19

ун. № 404/8507/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року Суддя Святошинського районного суду м. Києва П`ятничук І.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з батьком, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2018 року позивач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), звернулась до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради (Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд. 41) про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 грудня 2018 року, матеріали вказаної справи на підставі ст. 31 ЦПК України, передані на розгляд до Святошинського районного суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 14.01.2019 р. матеріали цивільної справи в порядку автоматизованого розподілу передані судді П`ятничук І.В.

Відповідно до ухвали судді Святошинського районного суду м.Києва від 15 січня 2019 р. справу призначено в підготовче судове засідання.

В лютому 2019 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з батьком.

18.09.2019 р. до суду надійшла заява від ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з батьком, в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 змінювати місце проживання малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , без письмової згоди батька ОСОБА_1 , заборонити ОСОБА_2 здійснювати виїзд за кордон ОСОБА_3 без письмової згоди батька ОСОБА_1 , зобов`язати Подільський РВДВС м.Києва ГТУЮ у м.Києві внести до Єдиного державного реєстру боржників відомості щодо заборони ОСОБА_2 здійснювати виїзд за кордон ОСОБА_3 , направивши вказану копію до Державної прикордонної служби України.

25.10.2019 р. дана цивільна справа повернута в провадження судді П`ятничук І.В. після розгляду скарг сторін на дії державного виконавця.

Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

За приписом ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Перелік зазначених у цій статті видів забезпечення позову не є вичерпним, а відтак у разі необхідності суд може забезпечити позов іншими заходами, необхідними для забезпечення

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Також слід зазначити, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача чи відповідача, а й інших осіб в даному випадку дитини, права якої можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв"язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, яким позивач обґрунтовує свої права.

При цьому співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання

Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", постановою КМУ від 27 січня 1995 р. N 57 затверджено Правила перетинання державного кордону громадянами України. Пунктами 3,4 Правил визначені підстави виїзду з України громадян, які не досягли 16-річного віку. Виїзд дитини з України здійснюється у супроводі обох батьків або у супроводі одного із батьків за згодою другого. Підпунктами 2-4 п.4 Правил визначені умови, за яких виїзд дитини здійснюється без згоди другого з батьків.

Законодавством фактично визначені певні обмеження щодо перетинання кордону, і тільки за відсутності згоди одного з батьків на виїзд дитини за кордон, дане питання вирішуються в судовому порядку в позовному провадженні.

За таких обставин, такий вид забезпечення позову застосований бути не може, оскільки дане обмеження має встановлюватися рішенням суду, а не процесуальними заходами забезпечення позову .

Таким чином, доводи позивача за зустрічним позовом про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом обмеження у виїзді за кордон без дозволу батька фактично зводиться до окремого виду самостійних вимог у позовному провадженні, що не є видом забезпечення позову у розумінні ст.150 ЦПК України.

Крім того, пунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять.

Враховючи наведене, суд вважає, що заява позивача за зустрічним позовом про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 вича, третя особа: Служба у справах дітей Кіровоградської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з батьком про забезпечення позову - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя І.В.П`ятничук