Ухвала суду № 85224342, 25.09.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/51098/19-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

ВСТАНОВИВ:

24.09.2019 до Печерського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви.

В обґрунтування даної заяви, зазначено, що 24 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та Федерацією велосипедного спорту України було укладено Договір № 24/04/2014 про надання фінансової позики.

Як встановлено пунктом 1.1. Договору, Позикодавець передає у власність Позичальника грошові кошти в розмірі, що обумовлений цим договором, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у порядки та строки (термін), встановлені цим Договором.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, розмір позики за цим договором становить 2 000 000 грн. (два мільйони гривень 00 копійок).

Згідно до пункту 4.2. Договору, сторони дійшли згоди, що остаточною датою повернення позики вважається 24 квітня 2016 року.

24 березня 2016 року було укладено Додатковий договір №1 до Договору №24/04/2014 від 24 квітня 2014 року про надання фінансової позики, яким було збільшено розмір позики до 5 200 000 (п`яти мільйонів двісті тисяч) грн., та остаточною датою повернення позики було визначено 24 лютого 2019 року.

22 січня 2019 року було укладено Додатковий договір №2 до Договору №24/04/2014 від 24 квітня 2014 року про надання фінансової позики, яким було визначено, що остаточною датою повернення позики є 24 липня 2019 року.

Як вбачається з банківських виписок та таблиці 1, яка знаходиться у додатку, Позивачем було видано позику на загальну суму 5 450 474,10 грн., а відповідачем повернуто лише 453 500 грн.

Станом на сьогоднішній день, розмір простроченої заборгованості складає 4 996 974,10 грн.

Як вбачається з наявних письмових доказів, у відповідача відсутнє нерухоме майно, крім земельної ділянки, яка знаходиться в оренді та перебуває на тимчасово окупованій території.

Водночас, зі відповідачем зареєстровано такі транспортні засоби: RENAULT DOKERR 2013 року виготовлення; Peugeot Boxer 2014 року виготовлення; Peugeot Boxer 2014 року виготовлення.

Зі змісту інформації, яка розміщена в мережі Інтернет, вбачається, що відповідач має намір здійснити відчуження вищезазначеного рухомого майна.

Отже, заявник вказує, що існує очевидна небезпека істотного ускладнення та унеможливлення виконання майбутнього рішення суду, яка полягає у неможливості, повернути грошові кошти, в т.ч. шляхом звернення стягнення на майно, що належить відповідачу, у зв`язку з його відсутністю.

За таких обставин, існують підстави для вжиття заходів забезпечення позову, до подання позовної заяви.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Згідно з приписами частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За частиною першою статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Враховуючи положення частини першої статті 153 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

У відповідності до пунктів 3, 4 частини першої ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову має містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам відповідно до роз`яснень у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як передбачено положеннями ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:1) найменування суду, до якого подається заява;2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності;3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 124 Конституції України задекларовано принцип обов`язковості судових рішень, який з урахуванням положень ст.ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК Українизабезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Так, доводи заявника в обґрунтування забезпечення позову ґрунтуються лише на його припущеннях, у заяві про забезпечення позову відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення, хоча заявлено вимогу про накладення арешту на рухоме майно. Також, з врахуванням зазначених обставин, на думку суду, забезпечення даного позову може потягнути негативні правові наслідки для майбутнього відповідача, які можуть обмежити його право власності в розумінні ст. 317 ЦК України.

У відповідності ст. 321 УЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки заява про забезпечення позову не містить обґрунтування, як саме незастосування забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, та не вказано правових підстав для забезпечення зазначеної заяви, шляхом накладення арешту на майно відповідача, та відсутні пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, оскільки на думку заявника заявлені вимоги є повністю співмірними.

Окрім цього, суд вважає, що дана заява є передчасною, оскільки заявник не подав ще позовної заяви до суду, а лише має намір подати її , таким чином, суд вважає, що останній не позбавлений права подати дане забезпечення позову, в рамках справи, яке буде вирішене з врахуванням всіх обставин справи та наданих доказів, оскільки вказана категорія справ вимагає детального вивчення та дослідження всіх обставин справи, для можливого подальшого забезпечення позову при розгляді справи, якщо такі будуть встановлені, так як станом на день подачі даної заяви заявником не доведено, ризик не виконання рішення суду, а лише посилання на те, що Федерація велосипедного спорту України можливо продає майно, яке їм належить, не свідчить про те, що останніми не буде вразі задоволення позовних вимог виконуватись рішення суду.

Керуючись ст. ст. 151, 153, 352-355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Т.Г. Ільєва